Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ:  Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия ЭкологияТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву 
Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Виникнення письма І становлення писемної культуриСодержание книги
Поиск на нашем сайте
ВИНИКНЕННЯ ПИСЬМА І СТАНОВЛЕННЯ ПИСЕМНОЇ КУЛЬТУРИ В МЕСОПОТАМІЇ (ДЕРЖАВИ В МІЖРІЧЧІ ТИГРА І ЄВФРАТА) (Шумер, Акад, Вавилон, Ассирія та інші)
РОЗВИТОК ОСВІТИ У ВІЗАНТІЇ (Візантійська імперія існувала з 395 до 1453 р.) ЕТАПИ РОЗВИТКУ ОСВІТИ
ПЕРШИЙ ЕТАП ІV-ІХ ст. - етап становлення централізованої держави, єдиних ідеологічних та моральних цінностей, що підтримувались як державною владою, так і системою виховання; встановлюється конфесійна єдність у формі ортодоксального християнства. Як у державі взагалі, так і в освіті світська влада є домінуючою.
ДРУГИЙ ЕТАП ІХ-ХП ст. - Розквіт держави, культури та освіти, що був особливо пов'язаний з діяльністю різносторонньо освіченого імператора Костянтина VІІ Багрянородного. Відкриття нових шкіл, створення енциклопедій з логіки, філософії, історії тощо. Отримало розвиток вивчення арифметики, музики, геометрії, стереометрії, філософії.
ТРЕТІЙ ЕТАП ХІІІ-ХV ст. - криза в державі, що закінчилась її загибеллю із завоюванням Константинополя турками у 1453 р., призвела до занепаду державної освітньої системи. Розвиток монастирсько-аскетичної освіти та виховання (руху ісіхазму). ЕТАПИ ТА ЗМІСТ НАВЧАННЯ
ПЕРШИЙ ЕТАП (ІV-ІХ ст.) Неоплатоніки (ІV-VІст.) -викладачі Афінської академії, вищих шкіл Малої Азії, Сирії, Александрії - Плутарх Афінський, Прокл, Порфирій, Ямвлих, Едессій Каппадокийський, Аммоній, Дамаскій, Симплікій. Мета виховання визначалася ними як виховання здатності до духовного самовдосконалення і доброчинного життя. Провідні ідеї: нерозривність розумового та духовного виховання, людська душа як частина світової душі.
Християнські мислителі І періоду -богослови, Григорій Богослов, Василь Кесарійський (Великий), Максим Сповідник, Іоанн Златоуст, Іоанн Дамаскін.
ДРУГИЙ ЕТАП (ІХ-ХІІ ст.) Найвидатніші діячі освіти: патріарх Фотій, Михайло Пселл, Лев Математик, Іоанн Італл - сприяли поширенню світської освіченості. Розвивається і напрям монастирсько-аскетичного виховання, до якого належав Симеон Новий Богослов.
ТРЕТІЙ ЕТАП (ХІІІ - ХV ст.) Найвидатніші діячі освіти : Варлаам Калабрійський, Никифор Григор, Феодор Метохит, Георгій Геміст Пліфон - були близькими за своїми поглядами до західноєвропейських гуманістів, продовжували відстоювати ідеали греко-римської освіченості. Активізується аскетично-чернецький рух у вихованні (ісіхазм): Григорій Палама, патріарх Георгій Схоларій.
ЕТАПИ ТА ЗМІСТ ОСВІТИ
Вища освіта Здійснювалася в університетах, які давали світські та релігійні знання, мали прекрасні бібліотеки, лекційні зали, запрошували для викладання видатних вчених. За часів халіфа Аль-Мамуна (786-833) з'явились культурні центри "Будинки мудрості", в яких збирались видатні вчені для обговорення античних текстів і дискусій з актуальних проблем сучасності.
Середня та підвищена освіта
Елементарна освіта Елементарні школи при мечетях - "куттабах" (арабо-граматична школа) - Навчання йшло від прослуховування Корану та його початкового осмислення до читання, а потім переписування текстів. У таких школах вчились діти з демократичних станів. Діти феодальної верхівки навчались у найманих домашніх вчителів.
Сімейне виховання Відповідальність за вчинки дитини покладається на вихователя. У віці 4 роки, 4 місяці та 4 дні здійснюється церемонія бісмаллах: дитина промовляє молитовне "Бісмаллах" і декілька віршів з Корану. ТИПИ ШКІЛ
РІВНІ ОСВІТИ
ОСНОВИ ЧЕРНЕЧОГО ВИХОВАННЯ
ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЦЕРКОВНИХ ШКІЛ 1. Створення монастирських шкіл орденом бенедиктинців з VІ ст. Протягом шести століть школи цього ордену були найбільш поширеними та впливовими. В статуті ордену вперше визначене значення практичної діяльності (фізичної, переписування книг тощо) для морального виховання. Щоденно за статутом призначалось 7 год. на фізичну працю, від 2 до 5 год. на читання Святого Письма (отже, передбачалось навчання читанню, письму, переписуванню книг). 2. З кінця VІІІ ст. значний ріст монастирських шкіл як результат освітніх ініціатив імператора Карла Великого (роки правління 771-814). Ці ініціативи мали на меті пристосувати варвара-франка до римської культури і передбачали створення двірцевої школи, розвиток монастирських, заснування парафіяльних.
НАЙВИДАТНІШІ ОСВІТНІ ДІЯЧІ
ЛИЦАРСЬКЕ ВИХОВАННЯ Період існування лицарського виховання - від Хрестових походів (VІІ ст.) до ХVІ ст. Найбільша послуга лицарського виховання суспільній моралі - привнесення ідеї покірності особистому наказу і підкорення статуту.
ШЛЯХ ПІДГОТОВКИ ЛИЦАРЯ
СХОЛАСТИКА НАПРЯМИ ВИХОВАННЯ літературне, моральне, естетичне, фізичне, соціальне, відірвано-наукове, теологічно-церковне. | 
ЗМIСТ ВИХОВАННЯ
В епоху раннього Відродження:сполучення лицарського виховання з
літературною освітою: ретельне та благоговійне вивчення класичних літератур, відродження давнього п'ятиборства, естетизація всіх компонентів виховання у їх зовнішніх проявах та внутрішній сутності.
В епоху пізнього Відродження:засвоєння досконалої латини, поглиблена літературна освіта.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
IДЕI ВIДРОДЖЕННЯ В IТАЛII
ВІТТОРІНО да-ФЕЛЬТРЕ
(1378-1446)
Створив у 1428р. у м. Мантуя школу “Будинок радості”, мета якої - закласти фундамент загальної культури, щоб у подальшому оволодіти спеціальними знаннями.
Особливості діяльності школи:повага до особистості дитини, заборона тілесних покарань, розвиваючий характер навчання, велика увага фізичному та естетичному розвитку, застосування ігрових методів навчання, розвиток учнівського самоврядування.
Зміст освіти:класичні мови і літератури, відомості з точних наук (7 вільних мистецтв).
ХУАН ВІВЕС (1492-1540) -іспанський філософ, психолог і педагог, працював в університетах Франції та Англії. Ідея експериментального, дослідного пізнання оточуючого світу, природи людини. Вперше обґрунтував принцип природовідпо-відності. Написав трактат “Про метод занять з дітьми”. | IДЕI ВIДРОДЖЕННЯ У ФРАНЦII ФРАНСУА РАБЛЕ (1483-1553) Головний твір: “Гаргантюа і Пантагрюель” -гостра сатира на схоластичну освіту і виховання. Завдання виховання: формувати різнобічну людину, яка сприятиме утворенню розумного суспільного устрою, торжеству суспільного прогресу. МІШЕЛЬ МОНТЕНЬ (1538-1592) Головний твір: “Досліди”, в якому створений образ людини нового часу, глибоко освіченої і критично мислячої. Завдання виховання:різнобічний розвиток особистості. Пріоритет морального виховання над розумовим. Завдання освіти:розвинути розум учня, самостійність його думки, критичне ставлення до авторитетів, прищепити смак і любов до науки. Зміст освіти:гуманітарна + природничо-наукова Принципи навчання:свідомість, активність, розвиваючий характер, наочність, розвиток пізнавального інтересу, відсутність примусу. Вимоги до вчителя:виявлення та врахування індивідуальних особливостей кожної дитини; виховувати власним прикладом, що є важливішим ніж знання. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Навчання відбувалося у медресе (перша з таких шкіл була відкрита у Багдаді у 1055 році), що знаходилися при мечетях, а також у приватних школах-салонах. Програма навчання повинна була сприяти формуванню шляхетного мусульманина. Предмети поділялись на два цикли: традиційні (релігійні) і раціональні (каліграфія, логіка, математика, астрономія, медицина та інші природничо-наукові науки у зв'язку з філософськими концепціями аристотелевського толку, правила поведінки).
| IДЕI ВIДРОДЖЕННЯ У НIМЕЧЧИНI ЕРАЗМ РОТТЕРДАМСЬКИЙ (1467-1536) Твори: “Метод навчання”, “Похвала глупоті”, “Вільне виховання дітей”. Ідеї:вирішальна роль виховання у справі перетворення світу, досягненні загального щастя; увага до особистості дитини, моральна мета освіти; праця як критерій моральності і освіченості; широка народна освіта. Зміст освіти:класична латина, давня література, священне писання, історія, природа, світська мораль. | ПЕДАГОГIЧНI IДЕI РАННIХ СОЦIАЛIСТIВ-УТОПIСТIВ ТОМАС МОР (1478-1535). Головний твір: “Острів Утопія” Ідеї:гармонійне виховання всіх громадян; освіта рідною мовою, що включає основи гуманітарних та природничих знань; активне трудове виховання; широка самоосвіта дорослого населення. ТОМАЗО КАМПАНЕЛЛА (1568-1639) Головний твір: “Місто Сонця”. Ідеї:суспільний характер освіти і виховання, доступність для всіх громадян; різнобічний та розвиваючий характер освіти, практичне застосування знань. |
ТА КОНТРРЕФОРМАЦII
ПРОВІДНІ
ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ
ЕПОХИ
РЕФОРМАЦІЇ
(перша половина
ХVІ століття)
| · вивільнення шкільної освіти з-під впливу католицької церкви; · запровадження загальної елементарної освіти для дітей всіх станів з метою поширення свого релігійного впливу; · навчання рідною мовою; · використання виховної практики братських громад, зокрема ідеї підкорення особистості авторитету громади; · розвиток середньої освіти на гуманістичній основі з метою сформувати “Благочестя, красномовство, знання” (Й.Штурм) |
ГНОСЕОЛОГІЧНІ ПОГЛЯДИ
 |
1. Природа і її частка - людина - є творіннями Божими; Бог є першоосновою всіх речей.
2. Бог втілив себе у своїх творіннях, і тому людина, як вінець творіння Божого, має божественні властивості безмежного пізнання світу, себе і самого Бога. Отже, світ є пізнаваним і процес пізнання є нескінченним.
3. Джерелами знань є: у пізнанні людиною реального світу, себе, мистецтв – почуття і розум; Бога – божественне одкровення.
4. Мета пізнання – не тільки осягнення закономірностей природи, а й оволодіння природою в інтересах людини.
5. Шлях пізнання реального світу: 1) чуттєве сприйняття (ознайомлення); 2) розумова переробка сприйнятого образу (розуміння); 3) практичне застосування (використання всіх добрих та корисних речей).
6. Заперечення природжених знань. Природженою “людській душі” є тільки потенційна (“гола”) здатність до пізнання.
7. Методи наукового пізнання: емпіричний метод Ф.Бекона (індуктивний) як шлях пізнання реального світу. Завдання ж пансофії полягає у пізнанні “дійсності в цілому”, тому аналіз треба доповнювати синтезом, індукцію – дедукцією і порівнянням.
СУСПІЛЬНІ ПОГЛЯДИ
План загальної перебудови суспільства (“Загальна порада про виправлення людських справ”)
МЕТА ПЛАНУ: перетворення людства на єдину гармонійну сім’ю, у якій всі люди і всі народи житимуть як рівні, без насилля і війн, у відповідності з єдиними загальнолюдськими ідеалами братерства, дружби, вільного розвитку.
ТРИ СФЕРИ ВИПРАВЛЕННЯ ЛЮДСЬКИХ СПРАВ: 1) освіта та наука (центральна сфера); 2) релігія;
Політика.
МЕТА ВИХОВАННЯ
| Кінцевою метою людини є вічне блаженство у злитті з Богом. Мета виховання полягає у сприянні досягненню величного кінця шляхом реалізації людиною свого призначення у цьому світі. | Мета виховання – зробити людину такою, що: “1) знає всі речі, 2) є володарем речей і самого себе, 3) себе і все виводить з Бога, джерела всіх речей”, 4) має здорове тіло. Наслідком виховання повинні стати: знання, доброчинність, благочестя. |
Структура шкільної системи
| Для дитинства (0-6 років) | Школою є | Материнське піклування (школа) |
| Для отроцтва (6-12 років) | Елементарна (народна, рідної мови) школа | |
| Для юнацтва (12-18 років) | Латинська школа (гімназія) | |
| Для зрілості (18-24 років) | Академія і подорожі |
ДИДАКТИЧНЕ ВЧЕННЯ
Зміст освіти – ПАНСОФІЯ - знання всього, всезагальна мудрість у якій:
1. “Було б перераховано по порядку все, що будь-коли існувало й існує, щоб ніщо не вислизнуло від пізнання”.
2. “Було б обміряно та наочно представлено співвідношення всіх речей як до цілого, так і одне до одного”.
3. “Нарешті, все було б зважено і з очевидністю доведено з метою знання точної істини щодо всіх речей”.
Принципи навчання
| Свідомість і активність | 1) розуміння сутності речей, 2) активність учнів у навчальному процесі як засіб пізнання речей і як засіб морального виховання (розвитку працелюбності та запобігання лінощам); 3) використання знань на практиці. |
| Наочність (“золоте правило дидактики”) | “Школи повинні надавати все власним відчуттям учнів так, щоб вони все бачили, чули, сприймали на дотик, нюх, смак – все, що вони можуть і повинні бачити, чути тощо, вони позбавлять таким чином людську природу від численних помилок і галюцинацій...” “Спостереження власними очима заміняє собою доказ”. |
| Послідовність і систематичність | 1) встановлення точного порядку навчання в часі; 2) відповідність навчання рівню знань учнів; 3) все має вивчатися послідовно від початку до кінця: а) початок повинен бути глибоким, б) все наступне повинно засновуватися на попередньому, в) все має йти у неперервній послідовності, г) виконувати все необхідно без запізнень; 4) всьому навчати, вказуючи на причини. |
| Вправи та міцне засвоєння знань | 1) Для міцного засвоєння знань необхідні вправи у: а) почуттях, б) розумі, в) пам’яті, г) історії, д) стилі, е) мові, є) голосі, ж) доброчинностях, з) благочесті. 2) Нічого не треба заучувати крім того, що добре зрозуміло. |
| МЕТОДИ НАВЧАННЯ: аналіз, синтез, порівняння, протиставлення, спостереження, змагання, вправи ВИМОГИ ДО МЕТОДІВ: УСПІШНІСТЬ, ЛЕГКІСТЬ, СТИСЛІСТЬ, ГРУНТОВНІСТЬ | КЛАСНО-УРОЧНА СИСТЕМА НАВЧАННЯ ПРОВІДНІ ОЗНАКИ 1.Твердий незмінний склад учнів з приблизно однаковим рівнем розвитку в одному класі. 2.Чітко визначений час занять та розподіл часу на уроці. 3.Послідовне чергування одне з одним занять та перерв. 4.Використання фронтальних групових та індивідуальних форм організації навчального процесу. СТРУКТУРА УРОКУ 1.Початок: відновлення у пам’яті вивченого напередодні, опитування і створення цілеспрямованої уваги. 2.Продовження: показ, сприйняття, роз’яснення. 3.Закінчення: вправи, оволодіння, використання |
Я.А.КОМЕНСЬКОГО
 |
КАРДИНАЛЬНІ
МОРАЛЬНІ
ДОБРОЧИННОСТІ
МЕТОДИ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ
1. Особистий приклад батьків, учителів, духовних пастирів, керівників держави.
2. Повчання: бесіди, проповіді, книги, легенди, казки, байки, масові видовища, театральні вистави, диспути.
3. Вправи: ігри, виховуючі ситуації, залучення до праці.
4. Заохочення: похвала, оцінка, подарунки.
5. Покарання. Дві ступені: 1) догана, 2) биття різками, рукою. Причина: богохульство, впертість, брехня, зловмисний поганий вчинок, неповага до старших, дружба з поганими людьми.
ВЧЕННЯ ПРО ВЧИТЕЛЯ
Якості хорошого вчителя
| · Сумлінне ставлення до своєї діяльності, відповідальність за неї.. · Працелюбність. · Ентузіазм, енергійність. · Чуйність. | · Висока моральність, чесність. · Освіченість та постійне прагнення до збагачення своїх знань та досвіду. · Служіння взірцем для своїх учнів. · Уважне, турботливе ставлення до учнів. |
Умови підтримки вчителем уваги учнів на уроці:
| · Завжди прагнути повідомляти щось таке, що надавало б задоволення і приносило користь. · Пояснювати учням доцільність вивчення матеріалу, що може викликати інтерес до нього. · Звертатися скрізь, де можливо, до зовнішніх відчуттів учнів шляхом наочного викладання. | · Перед початком кожної нової роботи зацікавлювати учнів, ставлячи питання щодо попередньої теми, щоб встановити зв’язок уже набутих знань з новим матеріалом. · Надавати учням можливість ставити питання до вчителя про незрозумілі місця і схвалювати тих, хто ставить корисні питання, спонукаючи й інших до старанності. |
СУТНІСТЬ ВИХОВАННЯ
|
ПРИНЦИПИ ВИХОВАННЯ
·
 |
| |||
| ||||
 | ||||
ДІТЕЙ РІЗНОГО ВІКУ
СИСТЕМА ВИХОВАННЯ ЗА “ЕМІЛЕМ”
| РОКИ ЖИТТЯ | ПРІОРТЕТНІ ЗАВДАННЯ ПЕРІОДУ | ЗМІСТ ТА МЕТОДИ ВИХОВАННЯ |
| 0-2 2-12 12-15 15-18 Після 18 | Період пріоритетного фізичного виховання Період пріоритетного розвитку органів почуттів (“сон розуму”). Період пріоритетного розумового виховання. Період пріоритетного морального розвитку Період релігійного та громадянського вибору | Батько – природний наставник дитини, мати – природна годувальниця. Відмова від звичайних обмежень рухів дитини, тугого сповивання, утримання у задушливих кімнатах, а не на свіжому повітрі. Відмова від перевантаження розуму дитини, від запасу слів, які виходять за коло зрозумілих дитині понять Засоби виховання: терпіння і наполегливість, вимогливість. Загартування тіла та постійні вправи. Самостійне вивчення дитиною оточуючого світу за допомогою органів почуттів, без книжок та готових істин, що надаються вчителем. Важливим залишається завдання запобігання насилля над дитячим розумом. “Природа бажає, щоб діти залишалися дітьми, перш ніж вони стануть дорослими”. Система негативного виховання.Метод природних наслідків. Практичне (шляхом спостережень, дослідів, бесід, набуття досвіду діяльності) вивчення елементів географії, фізики, астрономії, читання “Робінзона”. Вивчення тільки тих наук, до яких є схильність. Розвиток допитливості, самодіяльності та кмітливості дитини, свідоме, наочне та міцне засвоєння знань. Систематичне залучення до практичної діяльності як засіб самостійного здобуття знань, набуття моральних якостей, професійної орієнтації, фізичного загартування. Головні завдання: виробка добрих почуттів, добрих суджень і доброї волі. Головний мотив – виховання любові, співчуття до інших. З цією метою Еміль повертається для життя в суспільстві. Засобами виховання добрих почуттів, суджень та волі виступають спілкування з позитивними людьми, вивчення історії життя видатних історичних діячів, творіння добра. З досягненням повноліття починається релігійне виховання, оскільки раніше юнак не в змозі зрозуміти, чого треба шукати в Бога і обрати собі “релігію серця”, яка дає людям усвідомлення блага і усвідомлення того, що щастя – це справедливість. |
|
