Шляхи виправлення людських справ: створення міжнародних організацій з метою здійснення міжнародного співробітництва та взаємодопомоги у здійсненні високих загальнолюдських ідеалів.

ЗАГАЛЬНОПЕДАГОГІЧНІ ПОГЛЯДИ Я.А.КОМЕНСЬКОГО

МЕТА ВИХОВАННЯ

Кінцевою метою людини є вічне блаженство у злитті з Богом. Мета виховання полягає у сприянні досягненню величного кінця шляхом реалізації людиною свого призначення у цьому світі.

Мета виховання – зробити людину такою, що: “1) знає всі речі, 2) є володарем речей і самого себе, 3) себе і все виводить з Бога, джерела всіх речей”, 4) має здорове тіло. Наслідком виховання повинні стати: знання, доброчинність, благочестя.

 

ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

 

ВИХОВАННЯ	“Людина є істотою найбільш лагідною і божественною, якщо вона приборкана істинним вихованням. Якщо ж її не виховувати, або давати їй хибне виховання, то вона буде найбільш дикою твариною з усіх, кого породила земля”.
СПАДКОВІСТЬ	“Людина народжується здібною до розуміння речей, для набуття доброчинності та безмежної любові до Бога і коріння всіх цих трьох здібностей існують у неї так же безумовно, як і коріння у кожного дерева”.
СЕРЕДОВИЩЕ	“Є приклади того, як деякі люди, що були викрадені у дитинстві дикими тваринами і виросли серед них, знали не більше тварин”.

 

ПРИРОДОВІДПОВІДНІСТЬ – методологічний принцип педагогічної системи

 

Природовідповідність – відповідність виховання природі і тим закономірностям, що існують у ній незалежно від нас. Оскільки людина є частиною природи (мікрокосмом у макрокосмі), то мова йде, передусім, про відповідність природі у широкому розумінні.

1. Оптимістичний погляд на природу дитини як предмет виховання, впевненість у можливості навчити та виховати кожну дитину.

2. Ідея діяльного, активного характеру пізнання, потреба в якому має природний характер.

3. Взаємозумовленість та взаємозалежність мети освіти, змісту та методів навчання.

4. Необхідність раннього початку виховання.

5. Ідея компенсації природних недоліків людини за допомогою навчання і виховання.

6. Визначення та урахування типів пізнавальних здібностей та психічних властивостей дитини.

7. Побудова вікової періодизації психічного розвитку дитини.

8. Механістичні аналогії природи дитини з природою зовнішнього світу з метою обґрунтування педагогічних дій.

9. Містико-телеологічне пояснення багатьох психічних явищ.

 

ПРИНЦИП НАРОДНОСТІ ВИХОВАННЯ

1. Виховання та освіта цілісно та гармонійно розвиненої високоморальної людини-патріота своєї батьківщини, здатної віддати життя за її незалежність, за встановлення на землі миру і співробітництва між народами.

2. Загальний та обов’язковий характер освіти.

3. Школа повинна бути “майстернею мудрості”, тобто надавати знання, необхідні для матеріального і духовного життя людини.

4. Школа повинна бути “майстернею працелюбності”, тобто готувати до життя та праці.

5. Школа повинна бути “майстернею гуманності”, тобто її головною спрямованістю повинно бути виховання “людини в людині”.

6. Навчання рідною мовою повинно складати основу шкільної освіти.

ДИДАКТИЧНА СИСТЕМА Я.А.КОМЕНСЬКОГО

ВЧЕННЯ ПРО ШКОЛУ

Головні принципи організації шкільної системи:

1. Освіту повинно отримати все юнацтво за виключенням хіба що тих, кому Бог відмовив у розумі.

2. Юнацтво повинно навчатися всьому тому, що може зробити людину мудрою, доброчинною, благочестивою.

3. Як підготовка до життя, освіта повинна бути завершена до вступу у зрілість.

4. Освіта повинна відбуватися легко і м’яко, наче сама собою, без побоїв і суворості або будь-якого примусу...

5. Юнацтво повинно отримати освіту не химерну, а істинну; не поверхову, а ґрунтовну...

 

Структура шкільної системи

Для дитинства (0-6 років)	Школою є	Материнське піклування (школа)
Для отроцтва (6-12 років)	Елементарна (народна, рідної мови) школа
Для юнацтва (12-18 років)	Латинська школа (гімназія)
Для зрілості (18-24 років)	Академія і подорожі

 

ДИДАКТИЧНЕ ВЧЕННЯ

Зміст освіти – ПАНСОФІЯ - знання всього, всезагальна мудрість у якій:

1. “Було б перераховано по порядку все, що будь-коли існувало й існує, щоб ніщо не вислизнуло від пізнання”.

2. “Було б обміряно та наочно представлено співвідношення всіх речей як до цілого, так і одне до одного”.

3. “Нарешті, все було б зважено і з очевидністю доведено з метою знання точної істини щодо всіх речей”.

Принципи навчання

Свідомість і активність	1) розуміння сутності речей, 2) активність учнів у навчальному процесі як засіб пізнання речей і як засіб морального виховання (розвитку працелюбності та запобігання лінощам); 3) використання знань на практиці.
Наочність (“золоте правило дидактики”)	“Школи повинні надавати все власним відчуттям учнів так, щоб вони все бачили, чули, сприймали на дотик, нюх, смак – все, що вони можуть і повинні бачити, чути тощо, вони позбавлять таким чином людську природу від численних помилок і галюцинацій...” “Спостереження власними очима заміняє собою доказ”.
Послідовність і систематичність	1) встановлення точного порядку навчання в часі; 2) відповідність навчання рівню знань учнів; 3) все має вивчатися послідовно від початку до кінця: а) початок повинен бути глибоким, б) все наступне повинно засновуватися на попередньому, в) все має йти у неперервній послідовності, г) виконувати все необхідно без запізнень; 4) всьому навчати, вказуючи на причини.
Вправи та міцне засвоєння знань	1) Для міцного засвоєння знань необхідні вправи у: а) почуттях, б) розумі, в) пам’яті, г) історії, д) стилі, е) мові, є) голосі, ж) доброчинностях, з) благочесті. 2) Нічого не треба заучувати крім того, що добре зрозуміло.

 

МЕТОДИ НАВЧАННЯ: аналіз, синтез, порівняння, протиставлення, спостереження, змагання, вправи ВИМОГИ ДО МЕТОДІВ: УСПІШНІСТЬ, ЛЕГКІСТЬ, СТИСЛІСТЬ, ГРУНТОВНІСТЬ

КЛАСНО-УРОЧНА СИСТЕМА НАВЧАННЯ ПРОВІДНІ ОЗНАКИ 1.Твердий незмінний склад учнів з приблизно однаковим рівнем розвитку в одному класі. 2.Чітко визначений час занять та розподіл часу на уроці. 3.Послідовне чергування одне з одним занять та перерв. 4.Використання фронтальних групових та індивідуальних форм організації навчального процесу. СТРУКТУРА УРОКУ 1.Початок: відновлення у пам’яті вивченого напередодні, опитування і створення цілеспрямованої уваги. 2.Продовження: показ, сприйняття, роз’яснення. 3.Закінчення: вправи, оволодіння, використання

МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СИСТЕМІ

Я.А.КОМЕНСЬКОГО

 

КАРДИНАЛЬНІ

МОРАЛЬНІ

 

ДОБРОЧИННОСТІ