Глобалізація як сучасний процес: причини активізації

· зникнення з розпадом Радянського Союзу політичної поляризації світу, перетворення США у єдину наддержаву, що спричинює політичну глобалізацію; · перенесення на соціальну сферу в цілому та на освіту зокрема неоліберальної економічної ідеології, ринкових відносин та цінностей, що є характерними для глобальної економіки; · вестернізація (американізація) духовних цінностей, що пов’язана з домінуючою позицією західної цивілізації в економічному, науково-технічному та політичному житті людства; · розвиток НТП та інформаційних технологій, що об’єктивно зумовлюють можливість інтеграційних процесів у освітніх системах на регіональному та глобальному рівнях; · утворення глобальної культурно-освітньої інфраструктури та тривалі зусилля інституцій, що її утворюють щодо перетворення освіти на пріоритетну сферу життя людства, щодо формування в сучасних умовах нових глобальних цінностей – цінностей загальнолюдської культури, серед яких провідними повинні стати не влада сильного і багатого, а гуманізм, толерантність, повага до представників інших культур, націй, рас, релігій, схильність до співпраці з ними, до взаємозбагачення культур.

ПРОВІДНІ СТРАТЕГІЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ОСВІТИ

1. Асиміаційна. Полягає у пріоритетному домінуючому освітньому розвитку однієї локальної системи та поглинанні нею інших. Її ідеологічною основою є неоконсервативна політична концепція, що отримала назву тетчеризму-рейганізму. В економічній сфері її проявом є неоліберальна ринкова стратегія, інституціональною основою якої є у глобальному масштабі Світова торгова організація. Конкретним інструментом здійснення - Генеральна угода про торгівлю послугами (GATS), яка регламентує міжнародну торгівлю освітніми послугами. 2. Гуманістична. Передбачає розвиток глобалізаційних процесів як взаєморозвиток, взаємозбагачення різних освітніх традицій та систем цінностей. Її ідеологічною основою є гуманізм, ідея суспільної рівності, покладені в основу “Загальної декларації прав людини” та “Конвенцію про права дитини”, прийнятих ООН. Ця організація з її численними установами і, передусім, ЮНЕСКО, є інституціональною основою глобалізації освіти, що здійснюється з метою забезпечення всіх базових освітніх потреб кожної людини у найбільш повному розумінні цього поняття; з метою взаємозбагачення освітніх традицій країн та регіонів.

РЕФОРМИ ОСВІТИ В СУЧАСНОМУ СВІТІ:

БАЗОВА ОСВІТА

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРАДИЦІЙНОЇ ТА НОВОЇ

 

(Джерела:1.The Dakar Framework for Action: Education for All. Meeting Our Collective Commitments. 3^rd draft. EFA Forum. Paris. 2000.

2. Образование для всех: Выполнение наших общих обязательств. Расширенные коментарии к Дакарским рамкам действий.- Париж, 23 мая 2000.)

 

ТРАДИЦІЙНА ПАРАДИГМА	НОВА ПАРАДИГМА
Базова освіта (БО) призначена для отримання дітьми шкільного віку.	БО призначена для всіх громадян суспільства: дітей, юнацтва, дорослих. Надання базової освіти дорослим передбачає включення заходів подолання неграмотності у широкий соціально-економічний та культурний контекст, інтергенераційний та гендерний підходи.
БО прирівнюється до початкової освіти.	БО вимірюється не кількістю років навчання, а якісними показниками: здатністю до повноцінного самостійного виконання громадянських функцій, до економічної самостійності, що повинно стати результатом достатнього індивідуального розвитку. У розвинених країнах відбувається перехід до повної середньої освіти як базової.
Метою БО є набуття певного обсягу знань (предметоцентрична система).	Метою БО є реалізація базових освітніх потреб кожної особистості (антропоцентрична система).
БО є однаковою для всіх.	БО відповідає базовим потребам представників різних культур, а також індивідуальним потребам.
БО є статичною. Зміни здійснюються час від часу в ході періодичних реформ.	БО є динамічною, гнучкою. Реформа змісту освіти є перманентною.
Зміст БО визначається пропозицією, тобто освітньою адміністрацією різних рівнів.	Зміст БО визначається попитом, тобто учнями, батьками, суспільством. Від попиту залежать і форми та методи надання знань.
У центрі уваги процес викладання. Учень є об’єктом навчальної діяльності.	У центрі уваги процес навчання, тобто формування навичок самоосвіти. Учень – суб’єкт власного саморозвитку.
Початком навчання є вступ дитини до школи.	Ранній (дошкільний) інтенсивний розвиток дитини у дошкільних закладах; відсунення початку обов’язкового навчання на останній рік традиційного дошкільного періоду дитинства.
Пріоритетне використання традиційних засобів навчання (“chalk and talk methods”).	Пріоритетне використання нових інформаційних технологій як засобу отримання знань та розвитку аналітичного та критичного мислення школярів.
Навчання державною мовою.	Навчання рідною мовою з переходом на бі- або трилінгвізм з метою підвищення професійної мобільності та конкуренто-спроможності.
Пріоритетними є навчальні завдання над виховними, для яких є характерним ціннісний нейтралітет.	Пріоритетними є завдання громадянського виховання, які мають національний, регіональний та світовий виміри.
Відповідальність за розвиток БО несе відповідне міністерство, тобто освіта є сферою “секторальної” відповідальності.	Відповідальність за розвиток БО несе уряд в цілому, освіта є предметом “міжміністерської” відповідальності, тому освітня політика тісно пов’язується з широкими соціальними програмами.
Розвиток БО є відповідальністю певних державних органів.	Розвиток БО є відповідальністю всього громадянського суспільства. Вона здійснюється шляхом координації зусиль на всіх етапах та рівнях її здійснення.
БО є освітою на все життя.	БО є основою для подальшої – безперервної освіти, що набувається протягом усього життя.

 

 

РЕФОРМИ ОСВІТИ В СУЧАСНОМУ СВІТІ:

ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРАДИЦІЙНОЇ ТА НОВОЇ

ПАРАДИГМ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

 

(Джерело: The Materials of the Second International Congress on Technical and Vocational Education. Seoul, 26-30 April 1999).

 

ТРАДИЦІЙНА ПАРАДИГМА	НОВА ПАРАДИГМА
Орієнтація у розвитку професійної освіти (ПО) на існуючу пропозицію.	Орієнтація у розвитку ПО на реальний попит ринку праці.
Одноразове набуття кваліфікації.	Освіта протягом усього життя.
Надання кваліфікації вузького профілю (для конкретного робочого місця)	Надання кваліфікації широкого профілю та навчальних навичок для підвищення, зміни кваліфікації, пошуку нового місця роботи.
Відокремлення процесів теоретичної та практичної підготовки.	Інтеграція процесів набуття теоретичних знань та практичних навичок.
Твердий графік прийому на навчання та його закінчення.	Гнучкий та варіативний підхід до визначення строків навчання.
Орієнтація на формальний сектор економіки.	Врахування потреб формального та неформального секторів економіки.
Орієнтація на роботу за наймом.	Орієнтація як на роботу за наймом, так і на самостійне підприємництво.
освітня політика та фінансування сфери профтехосвіти здійснює держава	функції визначення політики у сфері профтехосвіти, контролю за її розвитком та забезпечення фінансовими ресурсами відокремлені одна від одної, зумовлені потребами ринку праці
централізована система управління профтехосвітою	децентралізована система, що вимагає представництва як центральних так, і місцевих владних структур, приватного сектору.

 

 

 

· інтелектуальні навички діагностування явищ та процесів, їх аналізу; до інноваційної діяльності, до самоосвіти;

· навички спілкування, прийняття рішень, адаптації у колективі, колективної роботи, позитивної конструктивної поведінки;

· професійні знання та навички фундаментального характеру, що можуть стати основою для забезпечення професійної мобільності;

· підприємницькі навички, що включають ініціативу, творче ставлення до своєї роботи, здатність до осмислення перспектив її розвитку, прорахування ризиків у прийнятті нових рішень, розуміння законів бізнесу.

 

 

РЕФОРМИ ОСВІТИ В СУЧАСНОМУ СВІТІ:

ВИЩА ОСВІТА