Методики розрахунку виробничої потужності

Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних цехів, дільниць, поточних ліній, станків (агрегатів) з урахуванням заходів щодо ліквідації «вузьких місць» та можливої кооперації виробництва.

До провідних належать ті виробничі підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні процеси (операції) і мають вирішальне значения для забезпечення випуску профільних видів продукції.

Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури, об'єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з визначенням для кожної із них базового представника. Penny виробів даної групи приводять до характеристик трудомісткості.

Якщо підприємство випускає кілька видів продукції, то виробничу потужність визначають окремо для кожного виду виробів. Наприклад, на металургійних підприємствах (комбінатах) обчислюють окрему потужність доменного, сталеплавильного та прокатного виробництва.

Виробничу потужність підприємства треба обчислювати за технічними або проектними (не перевершеними) нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції з урахуванням застосування прогресивної технології та досконалої організації виробництва. За браком таких норм можна використовувати власні розрахункові технічні норми, які враховують прогресивні досягнення значної кількості (20-25%) робітників однакових професій і ланок виробництва.

Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування. На підприємствах із безперервним процесом виробництва таким максимально можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин на рік) за мінусом часу, необхідного для проведения ремонтів і технологічних зупинок устаткування.

Для підприємства з дискретним процесом виробництва фонд часу роботи устаткування визначають, виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів та встановленої тривалості змін у годинах із відрахуванням часу на проведения ремонтів устаткування, вихідних і святкових днів. У сезонних

 

виробництвах фонд часу роботи устаткування регламентується встановленим режимом роботи підприємства (за технічним проектом) з урахуванням забезпечення оптимальної кількості днів роботи окремих технологічних цехів (ліній).

Розрахунок виробничої потужності підприємства повинен проводитись у такій послідовності: агрегати з групи технологічного обладнання – виробничі дільниці – цехи (корпуси, виробництва) – підприємство у цілому.

У загальному вигляді виробнича потужність (Вп_і) провідного цеху, дільниці або групи технологічного устаткування з виготовлення однорідної продукції може бути визначена за однією з таких формул:

Вп_і=П_в – Ф'_еф – КУ_с, (7.7)

Вп_і= Ф'_еф (7.8)

де Вп_і – потужність і -го виробничого підрозділу підприємства одиниць

продукції;

П_в – продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру продукції

за годину;

Ф'_еф – ефективний річний фонд часу роботи одиниці устаткування, год.;

КУ_с – середньорічна кількість устаткування;

Т_р – трудомісткість виготовлення одиниці продукції з урахуванням

коефіцієнта виконання норм, яка визначається за формулою:

Т_р = (7.9)

де t₀ – норма часу на виготовлення одиниці продукції (годин);

К_вн – коефіцієнт виконання норм часу. Потужність можна визначити також за формулою:

Вп_і = (7.10)

 

Розраховують також технологічну спроможність (потужність) решти виробничих ланок підприємства. Такі розрахунки необхідні для виявлення невідповідності між потенційними можливостями з випуску продукції (надання послуг) окремими виробничими підрозділів та забезпечення узгодженої технологічної пропорційності між взаємопов'язаними виробничими ланками. Ступінь відповідності потужностей різних структурних підрозділів підприємства визначають через розрахунок і порівняння коефіцієнтів суміжності, які характеризують співвідношення потужностей провідного підрозділу та решти виробничих ланок.

Виробнича потужність залежить від характеру підприємств, цехів, рівня їх спеціалізації, за якими визначають організаційний тип виробництва.

На неперервно-потокових лініях, а також на конвеєрі потужність визначаються за формулою:

В_П = (7.11)

де r – такт робочої лінії чи конвеєра.

В умовах потоково-масового виробництва при вузькій спеціалізації робочих місць визначають потужність групи робочих місць, які виконують операцію при обробці конкретної деталі, потужність розраховується:

В_П= (7.12)

 

В умовах серійного виробництва розрахунок виробничої потужності ускладнюється тим, що за кожним робочим місцем закріплюється велика кількість детале-операцій. Вимірником виробничої потужності використовуються типовий виріб-представник:

В_п=

(7.13)

де Т_р.пр – технічно розрахована норма часу на обробку комплекту деталей

виробу – представника на даній групі устаткування.

В умовах серійного виробництва з широкою номенклатурою випуску виробів, а також у одиничному та дрібносерійному виробництвах розрахунок виробничої потужності ведеться у такій послідовності:

а) визначають трудомісткість обробки виробів і усієї виробничої
програми за групами устаткування:

(7.14)

 

де Т_N – трудомісткість виробничої програми (години);

N_і – кількість продукції за виробничою програмою, нат. од.

б) розраховують ефективний фонд часу роботи за групами
устаткування, що взаємозамінюються, тобто визначають пропускну
спроможність устаткування:

П_спр=Ф' _ер∙КУ_с, (7.15)

де П_спр – пропускна спроможність устаткування, верстато-годин;

в) ефективний фонд часу по кожній групі устаткування ділять на
трудомісткість програми по даному виду робіт і визначають коефіцієнт
виробничої потужності цеху чи дільниці (К_потуж):

(7.16)

К_потуж=

Коефіцієнт виробничої потужності – це співвідношення пропускної спроможності групи устаткування та трудомісткості її виробничої програми:

г) за провідною групою устаткування встановлюють коефіцієнт
виробничої потужності цеху (дільниці) і проектують заходи щодо розширення
«вузьких місць»;

д) визначають потужність цеху, підприємства у натуральному вимірі
шляхом множення кількості виробів за програмою на прийнятий коефіцієнт
виробничої потужності:

Вп_ц = NК_потуж (7.17)

Коефіцієнт завантаження устаткування (К_з.у) визначають так:

, (7.18)

 

тобто (7.19)

 

При К_з.у =1 устаткування використовується повністю; при К_з.у > 1 устаткування перевантажене; при К_зу < 1 – воно недовантажене.

Після розрахунку виробничих потужностей всіх цехів будують діаграму потужності підприємства.

Крім розрахунків за провідними цехами і дільницями, визначаються технологічну спроможність виробничих ланок підприємства. Це необхідно для виявлення невідповідності виробничих потужностей окремих підрозділів прийнятій потужності по даних провідних цехів, дільниць, а також для забезпечення технологічної пропорційності між взаємопов'язаними виробничими ланками. Відповідність потужності різних підрозділів підприємства визначають порівнянням коефіцієнтів сумісності, які розраховують співвідношенням потужностей провідного підрозділу та інших виробничих ланок.