Оперативний облік і контроль виробництва

Найважливішою плановою функцією виробничого менеджменту є оперативний облік і контроль діяльності підприємства. Він служить важливим джерелом інформації про хід процесу виробництва, ступень використання ресурсів, величину одержуваних результатів тощо. Порівняння найбільш важливих фактичних і планових показників роботи підприємства є досить точною й об'єктивною оцінкою досягнення його поточних, тактичних і стратегічних цілей і завдань. Для прийняття оперативних планово-управлінських рішень економістам-менеджерам і керівникам потрібна постійна й достовірна облікова або звітна виробничо-економічна інформація про хід виконання об'ємно-календарних планів і графіків роботи підприємства за минулий і поточний періоди часу.

Основними об'єктами оперативного обліку й контролю виробництва є ситема планово-економічних показників: від змінно-добових завдань до річних обсягів виробництва й продажу продукції й послуг. В одиничному виробництві в першу чергу враховують й контролюють строки виконання окремих замовлень за заздалегідь розробленими цикловими або мережними планами-графіками. У серійному виробництві об'єктами оперативного контролю виступають строки запуску й випуску партії деталей, стан циклових і складських заділів, дотримання нормативів випереджень за стадіями обробки тощо. У масовому виробництві об'єктами поточного обліку й контролю можуть бути планові показники такту й ритму роботи потокових ліній, розрахункові

нормативи межопераційних і лінійних заділів, а також добові й чергові графіки виробництва й поставки готової продукції на ринок.

Оперативний облік покликаний відображати стан і хід виконання виробничо-господарської діяльності на кожному підприємстві. У процесі оперативного обліку основними вимірниками звичайно є відомі натуральні, об'ємні й часові показники, які охоплюють процеси виробництва й споживання продукції, нормативи витрат й використання виробничих ресурсів, показники браку й інших втрат. Крім оперативного обліку, на підприємствах існує бухгалтерський і статистичний облік виробництва.

Оперативний облік тісно пов'язаний з поточною звітністю підприємства. Оперативна звітність залежно від призначення буває внутрішня й зовнішня. Внутрішньогосподарська звітність призначається для контролю роботи цехів, відділів, дільниць, бригад; зовнішня – для подання в державні й господарські органи управління, наприклад, у податкову інспекцію.

За строками складання звітність підрозділяють на періодичну й річну. Всі підприємства складають місячну, квартальну й річну бухгалтерську звітність.

Оперативний облік і контроль виконання оперативних виробничих планів повинен сприяти правильному вирішенню на кожному підприємстві таких поточних завдань, як забезпечення ритмічної роботи у всіх ланках виробництва, скорочення перерв у русі предметів праці за окремими технологічними стадіями, підвищення гнучкості поточних планів випуску й продажу продукції з урахуванням динамічної зміни вимог ринку тощо. Здійснення цих завдань припускає скорочення тривалості виробничого циклу й прискорення доставки товару на ринок.

Одним з важливих показників ефективності системи оперативного планування є коефіцієнт безперервності (ритмічності) виробничого процесу, що може бути визначений за даними поточного обліку фактичних циклів обробки партії деталей. Фактично коефіцієнт ритмічності виробництва розраховують як відношення тривалості технологічного циклу обробки до загальної тривалості виробничого циклу за формулою:

К _рит = Т _обр / Т _вч, (5.5)

де К_рит – коефіцієнт ритмічності виробництва;

Т_о6р – тривалість технологічного циклу обробки партії виробів;

Т_вч – загальна тривалість виробничого циклу.

Коефіцієнт ритмічності характеризує ступінь використання робочого часу в процесі виробництва продукції. Чим вище його значення, тим менше перерв у русі партії деталей до замовника, тим щільніше виробничий цикл і тим раціональніше витрачають економічні ресурси й, у першу чергу, робочий час, що є головним календарно-плановим нормативом, або регулятором, всієї системи оперативно-виробничого планування. Безперервність виробництва забезпечують на підприємствах за допомогою вчасної оперативної підготовки й доставки на робоче місце необхідних матеріальних ресурсів, технічної документації й інших предметів праці відповідно до календарних планів-графіків.

Оперативне регулювання процесів виробництва й споживання продукції є в ринкових умовах найважливішою стадієй системи оперативного планування, спрямованої на повне задоволення споживачів у вироблених товарах і послугах. Тому не тільки на етапі техніко-економічного планування, але й у ході оперативного регулювання виробництва необхідно безупинно враховувати фактичне виконання запланованих змінно-добових завдань. Оперативне регулювання виробництва на підприємствах прийнято називати диспетчируванням.

Диспетчирування являє собою постійний оперативний контроль і безперервне поточне регулювання ходу виробництва з метою забезпечення своєчасного й повного виконання плану випуску й реалізації продукції відповідно до наявних замовлень, договорів й вимогів покупців. Процес диспетчирування виробництва включає:

1) вивчення кон'юнктури ринку й прогнозування потреби у вироблених підприємством товарах і послугах;

2) виявлення можливих коливань попиту на продукцію з урахуванням сезонних і інших змін;

3) складання оперативних планів виробництва й продажу продукції на діючому ринку;

4) розробку об'ємно-календарних графіків виконання оперативних планів підрозділами фірми;

5) оперативний облік фактичного ходу виконання розроблених календарно-виробничих планів-графіків;

6) виявлення відхилень фактичних показників ходу виробництва товарів і послуг від планових;

7) прийняття оперативних рішень з попередження й усунення відхилень і перебоїв у ході виробництва;

8) аналіз причин відхилень від установлених планів-завдань і розробку заходів по їх ліквідації;

9) координацію поточної роботи взаємозалежних підрозділів підприємства;
10) оперативне планове керівництво роботою виробничих цехів і

функціональних служб.

Отже, у сучасних ринкових умовах система оперативного планування й регулювання виробництва повинна бути орієнтована на одержання запланованих показників, які забезпечують високий сукупний доход кожному підприємству.

Контрольні запитання

1. Назвіть основні завдання оперативно-календарного планування на підприємстві.

2. Поясніть сутність календарного планування.

3. Що таке диспетчерське регулювання в оперативно-календарному плануванні?

4. Охарактеризуйте міжцехове та внутрішньоцехове планування, їх зміст та основні завдання.

5. 6. 7. 8. 9. 10.

Що таке планово-облікова одиниця в системі ОКП, які види планово-облікових одиниць продукції Ви знаєте?

Охарактеризуйте систему оперативно-календарного планування, її основні види.

Що являють собою подетальна та позамовна система оперативного планування? Що таке покомплектна система?

Ритмічне та рівномірне виробництво. За допомогою яких показників проводиться їх оцінка?

Які особливості оперативно-календарного планування в одиничному виробництві?

 

Що таке «час випередження», як його визначають?

Тема 6. МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЦТВА

6.1. Цілі, завдання й зміст планування потреби в матеріально-технічних

Ресурсах

Розрахунки потреби в матеріальних ресурсах здійснюють в плані матеріально-технічного забезпечення підприємства, який є найважливішим розділом тактичного плану. Від старанності його обґрунтування залежать не тільки виконання виробничої програми а й ефективність роботи даного підприємства, тому що встановлені в ньому обсяги поставок матеріальних ресурсів одночасно є підставою для розробки плану виробництва й реалізації продукції інших підприємств і об'єднань.

Метою розробки плану матеріально-технічного забезпечення є оптимізація потреби підприємства в матеріально-технічних ресурсах, тому що економія на ресурсах може привести до погіршення якості й конкурентноздатності продукції, а прагнення до створення наднормативних запасів і нераціональному використанню ресурсів – до зниженню ефективності використання оборотних коштів, що, в остаточному підсумку, позначиться на кінцевих результатах діяльності підприємства.

Основні завдання плану матеріально-технічного забезпечення (МТЗ):

1) своєчасне й повне задоволення потреби підприємства в матеріально-технічних ресурсах;

2) забезпечення високої якості ресурсів;

3) мінімізація витрат на придбання, доставку й зберігання товаро-матеріальних цінностей;

4) визначення оптимальних строків поставки й розмірів транспортних партій матеріальних ресурсів;

5) визначення оптимального рівня запасів матеріально-технічних ресурсів;

6) розробка політики економії матеріальних ресурсів, максимального залучення до господарського обороту вторинної сировини;

7) створення умов для ефективної діяльності структурних підрозділів підприємства.

Підприємства самостійно організують матеріально-технічне забезпечення виходячи зі сформованої кон'юнктури ринку, можливостей потенційних партнерів, інформації про коливання цін шляхом придбання ресурсів на ринку товарів і послуг. Придбання ресурсів на ринку товарів і послуг здійснюється підприємствами за прямими договорами.

У цих умовах методологія планування матеріально-технічного забезпечення підприємства істотно змінюється. Насамперед, подовжується період планування. Багато підприємств стали розробляти не тільки поточні, але й довгострокові плани матеріально-технічного забезпечення. Наприклад, систему довгострокового планування застосовують 70-80% великих японських корпорацій.

Змінилися також функції відділів матеріально-технічного забезпечення. Їх робота стала носити аналітичний характер, впливати на діяльність підприємства: якість виробленої продукції, продуктивність праці, собівартість продукції й прибуток.

Потребу в матеріально-технічних ресурсах служба постачання повинна визначати на основі замовлень виробничих підрозділів, що виступають у ролі споживачів. Тільки виробничі підрозділи можуть знати, що, де й до якого часу потрібно. Однак служба матеріально-технічного забезпечення повинна перевіряти замовлення виробничих підрозділів з погляду відповідності замовлених матеріалів технічним умовам і обліку наявних матеріальних запасів.

Служба матеріально-технічного забезпечення вивчає ринок сировини й матеріалів з метою можливості закупівель більш дешевих матеріально-технічних ресурсів, вона може накопичувати замовлення виробничих підрозділів для того, щоб закуповувати матеріали економічно обґрунтованими партіями й одержувати знижки при покупці більших партій.

Вихідними даними для розробки плану матеріально-технічного забезпечення є обсяги виробництва, обсяги робіт технічного й організаційного розвитку, капітального будівництва, а також нормативна база з урахуванням завдань по зниженню норм витрати матеріалів.

План матеріально-технічного забезпечення складається в натуральному й вартісному вираженні на рік і з розбивкою по кварталах.

У ході розробки плану матеріально-технічного забезпечення повинна всебічно враховуватися максимально можлива економія засобів виробництва, що досягає в результаті:

- зменшення ваги машинного часу виробів без погіршення їх якісних характеристик, що, крім економії сировини й матеріалів, спричиняє зниження трудомісткості їх виготовлення, збільшення пропускної здатності устаткування, зменшення обсягу перевезень, витрати палива; ця економія залежить від точного розрахунку конструкцій, вибору оптимальних запасів міцності, правильного вибору марок, розмірів і профілів матеріалів;

- зменшення відходів і втрат за рахунок впровадження нових прогресивних технологічних процесів – точних методів лиття, заміни кування

штампуванням, спеціальних нестандартних профілів і розмірів, раціонального розкрою матеріалів, комплексного використання сировини;

- заміни дорогих і дефіцитних матеріалів більш дешевими, застосування
пластмас замість чорних і кольорових металів, залізобетону як
конструкційний матеріал, а також багаторазового використання мастил,
макулатури, тари, гуми, скла.
План матеріально-технічного забезпечення складається з розрахунків

потреби в матеріально-технічних ресурсах і плану закупівель.

Потребу в матеріально-технічних ресурсах визначають з урахуванням галузевих особливостей підприємств у вигляді окремих розрахункових таблиць, які класифікують за характером застосованих матеріалів:

- потреба в сировині й матеріалах;

- потреба в паливі й енергії;

- потреба в устаткуванні. План матеріально-технічного забезпечення підприємства складається в

чотири етапи.

На першому етапі розробляють проект плану у формі заявок, які містять розрахунки потреби в окремих видах матеріальних ресурсів. Вихідною базою проекту є стратегічний план підприємства та досягнуті показники споживання ресурсів року, що передує планованому.

На другому етапі проводять аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів, проект плану матеріально-технічного забезпечення коректують на основі уточненої виробничої програми, уточнених завдань впровадження нової техніки й проведення експериментальних робіт, скоректованих норм витрати матеріалів і виробничих запасів.

На третьому етапі проводять аналіз ринку сировини й матеріалів, оцінюють доцільність придбання ресурсів або виготовлення їх на підприємстві власними можливостями й приймається рішення про закупівлю.

На четвертому етапі складають баланси матеріально-технічних ресурсів і плани закупівель.

Розглянемо зміст етапів планування МТЗ.