Потребу в устаткуванні для збільшення виробничих потужностей

обґрунтовують техніко-економічними розрахунками, які доводять недостатність наявного парку устаткування для виконання заданої програми. При цьому необхідно ретельно проаналізувати фактичне використання наявного устаткування, щоб максимально виявити резерви й можливості його більш повного завантаження, наприклад, за рахунок підвищення змінності роботи устаткування, скорочення позапланових простоїв і допоміжного часу, модернізації устаткування, інтенсифікації процесу виробництва тощо.

Потребу в устаткуванні для проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, а також робіт з механізації виробничих процесів і впровадженню передової технології визначають на основі планів науково-дослідних робіт з урахуванням впровадження досягнень науки й техніки.

Потребу в устаткуванні й машинах на ремонтно-експлуатаційні потреби визначають з урахуванням наявності й намічуваного росту експлуатаційного парку, його вікового складу, прогресивних норм витрат запасних частин, строку служби тощо.

Вивчення ринку сировини й матеріалів

Дослідження ринку матеріально-технічних ресурсів є найважливішим етапом планування матеріально-технічного забезпечення підприємства.

Метою такого вивчення є виявлення кон'юнктури, яка складається в планованому періоді на ринку. Розвиток нових галузей економіки, яка постійно розширюється, номенклатури матеріальних ресурсів, поява зовсім нових видів сировини з новими фізичними та хімічними властивостями – все це робить ринок розвинених країн менш доступним для огляду. У той же час умовою успішного матеріального забезпечення підприємства є повна інформація про ринок.

Вивчення ринку сировини й матеріалів припускає:

- систематичний збір, обробку, аналіз і оцінку інформації про потенційних постачальників, асортименти матеріальних ресурсів, про нові технології виготовлення найважливіших для споживача матеріалів, цінах на сировину, матеріали, паливо, напівфабрикати;

- тенденцій на перспективний період зміни основних параметрів ринку: цін; обсягів виробництва товарів, сировини, енергії й т.п.; запасів товароматеріальних цінностей; появи нових ресурсів, постачальників; можливостей імпорту ресурсів;

- вироблення на цій основі ефективної політики закупівель, що дозволяє
оптимизувати витрати на придбання сировини й матеріалів.
Формулюючи політику закупівель, підприємство повинно знати, чи буде

воно саме впроваджувати матеріали, деталі або напівфабрикати, або закуповувати їх на стороні. При рішенні цього питання визначальними факторами є: стан ринку сировини й матеріалів, рівень цін, виробничі можливості самого підприємства. Розробку «політики постачання» здійснюють на основі порівняльного вартісного аналізу, в ряді випадків, навіть коли підприємство має всі необхідні виробничі можливості для виготовлення тих або інших матеріалів або деталей, питання про виробництво в кожному конкретному випадку ретельно й всебічно аналізують. Закупівлі на стороні й відмова від виробництва деталей всередині підприємства пояснюють економічними перевагами, які одержує підприємство, купуючи матеріальні ресурси в узкоспеціалізованих підприємств за порівняно низькими цінами.

Розробляючи «політику постачання», доцільно зрівняти вартість власного виробництва із ціною постачальника й отримані результати представити у вигляді таблиці.

Сучасний маркетинг рекомендує вивчати ринок сировини й матеріалів за допомогою прямих і непрямих методів.

Прямий метод припускає одержання інформації про кон'юнктуру ринку безпосередньо від резидентів із наступних джерел:

- контакти з постачальниками;

- контакти з посередниками;

- відвідування ярмарок і виставок, що надає багату інформацію про технічні розробки, ціни, якість товарів і можливість використати при цьому каталоги ярмарків і виставок;

- вивчення інформації на інтернет сайтах підприємств-постачальників;

- поїздки на підприємства-постачальники і їх огляд, що дозволяє зробити висновок про здатність підприємства, яке виконує замовлення, про його технічні можливості в частині надання послуг. Непряме вивчення ринку сировини й матеріалів (вторинне) на відміну

від первинного (прямого) припускає використання вже наявних документів. Цей метод дешевше первинного. Вихідними даними для вивчення ринку є:

- огляди стану кон'юнктури ринку, біржові бюлетені, що містять відомості про зміну цін;

- журнали, газети, радіо, телебачення;

- фірмові журнали, які випускають торгово-промислові палати, а також постачальники. Вони містять інформацію про нові розробки й технології;

- пропозиції про продажі, що розміщені в спеціальних журналах, каталогах, брошурах, проспектах;

- галузеві адресні книги, технічні довідники. При вивченні ринку сировини й матеріалів на підприємствах обов'язкова

наявність архіву, структурно орієнтованого за видами матеріалів або

постачальників. Поряд із цим досить корисна картотечна система, у якій відображаються постачальники, номенклатура й ціни.

Дослідження ринку сировини й матеріалів дозволяє відповісти на такі питання:

- коло можливих постачальників на внутрішньому й зовнішньому ринках;

- наявність конкуренції серед покупців;

- можливість придбання більш дешевого матеріалу;

- можливість для заміни матеріалів;

- шляхи придбання матеріалів;

- можливі види транспорту;

- поява нових технологій. При вивченні ринку сировини й матеріалів проробляють можливості

закупівель за імпортом. При цьому варто враховувати, що тільки великі підприємства можуть захистити свої інтереси за кордоном, не підключаючи посередника, і тільки вони можуть розміщати власні представництва в інших країнах. Договірні угоди із закордонними виготовлювачами припускають знання діючих в інших країнах митних обмежень і правил міжнародної торгівлі. Крім того, необхідно враховувати, що перевезення матеріальних ресурсів, закуплених у закордонних фірм, сполучено з підвищеним ризиком і великими витратами. Тому найбільшу доцільною є закупівля за кордоном лише тих видів сировини й матеріалів, які переробляються у великої кількості і придбання яких дозволяє значно скоротити витрати.

Для дрібних і середніх підприємств більше раціональним є придбання сировини й матеріалів за кордоном (якщо є необхідність) за посередництва імпортера, що спеціалізується на цьому.

Планування закупівель матеріальних ресурсів

План закупівель матеріальних ресурсів складається на основі балансів матеріально-технічних ресурсів, у яких зіставлено потребу в матеріальних ресурсах із джерелами її задоволення й визначена кількість матеріалів, що треба придбати.

Джерелами задоволення потреби підприємства в матеріальних ресурсах є:

1) очікувані залишки матеріальних ресурсів на початок планованого року;

2) завезення ресурсів;

3) мобілізація внутрішніх резервів;

4) власне виробництво. Заходи плану мобілізації ресурсів, передбачені планом інновацій,

заносяться в таблицю.

Баланс за кожним видом матеріального ресурсу може бути представлений формулою:

П_р + П_к + П_нт + П_рэн + П_ти + П_нв + 3_пер= ОЗ + М_р + К₃, (6.5)

де П_р – потреба в даному виді ресурсу на виконання плану виробництва або обсягу робіт;

П_к – потреба у відповідному ресурсі на капітальне будівництво;

П_нт – потреба в даному виді ресурсу на впровадження нової техніки;

П_рэн – потреба в аналогічному ресурсі на ремонтно-експлуатаційні потреби;

П_ті – потреба в даному виді ресурсу на виготовлення технологічного оснащення й інструмента;

П_нв – потреба в розглянутому виді ресурсу на приріст незавершеного виробництва;

З_пер – величина перехідних запасів;

ОЗ – очікуваний залишок матеріалу на початок планового періоду;

М_р – мобілізація внутрішніх ресурсів;

К₃ – кількість матеріалів необхідних для завезення. На основі балансу матеріального забезпечення визначають величину планованих закупівель ресурсів (П₃) як різниця між загальною потребою й внутрішніми джерелами надходження ресурсів.

Кількість устаткування, що підлягає завезенню, визначають за результом складання балансу устаткування, що припускає рівність потреби в устаткуванні за напрямками його використання й ресурсів з розподілом джерел задоволення виявленої потреби:

П_з.зн = П_іп + П_ндр + П_экс = У_пп + П_вв + Р_з.у, (6.6)

де П _з.зн – потреба в устаткуванні для заміни зношеного й морального застарілого;

П_іп – потреба в устаткуванні для збільшення виробничих потужностей у зв'язку зі збільшенням виробничої програми;

П_ндр – потреба в устаткуванні для проведення науково-дослідних робіт з механізації виробничих процесів, впровадженню нової техніки й передової технології;

П_екс – потреба в устаткуванні на експлуатаційний ремонт, експлуатаційні потреби;

У_пп – залишки невстановленого устаткування, що вводить в експлуатацію в плановому періоді;

П_вв – власне виробництво устаткування; Р_з.у – розмір планованих закупівель устаткування. План матеріально-технічного забезпечення підприємства складається у формі балансу за кожним видом ресурсів і плану закупівлі ресурсів.

Розробка балансів матеріально-технічного забезпечення є передумовою для планування розподілу матеріальних ресурсів між виробничими одиницями, що входять до складу виробничих об'єднань, а також установлення господарських зв'язків з постачальниками продукції технічного-виробничо-технічного призначення. Виробниче об'єднання встановлює виробничим одиницям ліміти на матеріальні ресурси й перерозподіляє їх у встановленому порядку з урахуванням зміни виробничої програми.

Контрольні запитання

1. Що таке план МТЗ підприємства?

2. Назвіть завдання плану МТЗ та охаректиризуйте порядок їх розробки.

3. Яким чином відбувається матеріально-технічне забезпечення підприємства?

4. Назвіть джерела МТЗ.

5. Охарактеризуйте методи розрахунку потреби в матеріально-технічних ресурсах.

6. Що являє собою баланс матеріально-технічного забезпечення?

7. Охарактеризуйте порядок розробки балансу матеріально-технічного забезпечення.

8. Назвіть причини встановлення лімітів використання матеріалів для виробничих підрозділів.

9. Охарактеризуйте показники ефективності використання матеріальних ресурсів.

10. Як розраховують баланс МТР?

Тема 7. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИРОБНИЧОЮ ПОТУЖНІСТЮ