Іноземці за законодавством України

Відповідно до ст. 1 Закону України від 4 лютого 1994 р. «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»' іноземцем визнається особа, яка не перебуває у громадянстві України і є грома­дянином (підданим) іншої держави або держав. Особою без громадян­ства є особа, яку жодна держава відповідно до власного законодавства не вважає своїм громадянином^.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р. № 1074 «Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію»^ затверджено відповідні Правила, якими визначаються порядок: в'їзду в Україну, виїзду з України і транзитного проїзду через і"ї територію іноземців та осіб без громадянства; оформлення документів іноземцям та особам без громадянства на право перебування в Україні; пересу­вання іноземців та осіб без громадянства по території України і вибо­ру ними місця проживання в Україні; відповідальності іноземців та осіб без громадянства, юридичних і фізичних осіб, які їх приймають чи надають їм послуги, за порушення законодавства України.

Залежно від мети та строку перебування на території України мож­на виділити такі категорії іноземних громадян та осіб без громадянства: іммігранти, іноземці, які тимчасово перебувають на території України, біженці та особи, яким надано політичний притулок.

Іммігранти. До таких належать іноземці чи особи без громадян­ства, які отримали дозвіл на імміграцію і прибули в Україну на постійне проживання або, перебуваючи в Україні на законних підставах, от­римали дозвіл на імміграцію і залишилися в Україні на постійне проживання. Право на імміграцію іноземців в Україну встановлено

' Відом. Верхов. Ради України. - 1994. - № 23. - Ст. 161.

^ Слід сказати, що так само визначено ці поняття і в Законі України «Про грома­дянство України».

з ЗП України. - 1996. - № 4. - Ст 148.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без грома­дянства», а більш докладно умови та порядок імміграції в Україну визначено Законом України від 7 червня 2001 р. «Про імміграцію»'.

У зазначених нормативних актах встановлено, що імміграція в Україну проводиться на підставі відповідного дозволу, котрий видається на підставі заяви особи, яка бажає іммігрувати в Україну в межах квоти імміграції^. Дозвіл на імміграцію не надається таким категоріям осіб: 1) засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у вста­новленому законом порядку; 2) які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або проти яких порушено кримінальну справу, якщо попереднє слідство за нею не закінчено; 3) хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я^; 4) які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили завідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; 5) яким на

' Відом. Верхов. Ради України. - 2001. ~ № 41. - Ст. 197.

^ Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по таких категоріях іммігрантів: 1) діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України; 2) висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України; 3) особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 тис. дол. США, зареєстровану в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; 4) особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України; 5) особи, які раніше перебували в громадянстві України; 6) батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти; 7) особи, які безперервно про­жили на території України протягом трьох років з дня надання їм статусу біженців в Україні чи притулку в Україні, а також їхні батьки, чоловіки (дружини) та неновно-літні діти, які проживають разом з ними. Слід звернути увагу на те, що порядок вста­новлення квоти імміграції визначено постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983 «Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, По­рядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання» (Офіц. вісн. України. - 2002. - № 52. - Ст. 2400).

' Про затвердження Переліку інфекційних хвороб, захворювання на які є підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну; Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 19 жовтня 2001 р. № 415 // Офіц. вісн. України. - 2001. - № 45 (23 листоп.).

Розділ IV. Суб'єкти міжнародного приватного права

підставі закону заборонено в'їзд на територію України; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Слід відмітити, що після постійного проживання на території України протягом не менше п'яти років іноземного громадянина чи особу без громадянства може бути прийнято до громадянства України (натуралізовано).

Іноземці, які тимчасово перебувають на території України. Статус іноземних громадян та осіб без громадянства, що тимчасово перебу­вають на території України, залежить від мети та строку їх перебуван­ня. Як уже зазначалося, в'їзд таких осіб на територію України здійснюється на підставі належним чином оформлених в'їзних візових документів, хоча із багатьма країнами наша держава уклала угоди про безвізовий режим. Умови та порядок видачі візових документів іноземцям встановлено Правилами оформлення візових документів для в'їзду в Україну (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 1999 р. № 227)' та Інструкцією про порядок оформлення візових документів іноземцям та особам без громадянства для в'їзду в Україну (затверджено наказом Міністерства закордонних справ України від 7 квітня 1999 р. № 63)^.

Відповідно до цих нормативних актів віза визначається як познач­ка у паспортному документі, що засвідчує право іноземця або особи без громадянства на в'їзд в Україну і транзитний проїзд через її територію, яку оформлюють дипломатичні представництва та консульські установи України^ на підставі візових анкет та доданих до них документів". Візи залежно від мети поїздки поділяються на такі типи (позначаються літерним та цифровим кодами): дипломатична, службова, ділова віза, віза для працівників рятувальних служб, сту­дентська віза, віза для науковців, віза для працівників засобів масо­вої інформації, віза для представників релігійних місій, віза для

' Офіц. вісн. України. ~ 1999. - № 8. - Ст. 285.

2 Там само. - № 15. - Ст. 630.

^ Крім окремих категорій віз, що їх оформлює консульське управління Міністер­ства закордонних справ України.

* Факт видання візи засвідчує візова етикетка - кольорова наклейка встановлено­го Кабінетом Міністрів України зразка, яка приклеюється на візову сторінку паспорт­ного документа іноземця або особи без громадянства, що дає право на в'їзд в Україну і транзитний проїзд через її територію. Візова етикетка заповнюється відповідно до рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО, Doc 9303/2) та по­станови Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 636 «Про порядок запо­внення машинозчитуваної зони паспортних та візових документів» (Офіц. вісн. України. - 1997. - № 27. - Ст 54).

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

представників гуманітарних місій, віза для в'їзду з метою культурного та спортивного обміну, віза для в'їзду з метою туризму, приватна, імміграційна віза, віза для обслуговуючого персоналу транспортних засобів міжнародного сполучення, транзитна віза тощо. Окремі з на­званих категорій віз (наприклад, віза для науковців, т>фистична, сту­дентська, транзитна тощо) не надають іноземцеві або особі без грома­дянства права змінювати статус перебування на будь-який інший та звертатися за дозволом на постійне проживання в Україні. Залежно від періоду дії візи виділяють короткострокові (до 6 місяців) та довгострокові візи (від 6 місяців та п'яти років); візи можуть оформ­люватися як разові, дво- та багаторазові, колективні. У візовій етикет­ці (засвідчує факт видачі візи) зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства може в'їхати і перебувати в Україні чи здійснити транзитний проїзд через і"ї територію. У строк, зазначений у візі, іноземці зобов'язані залишити територію Україну.

Біженці. Правовий статус біженців на території України врегульо­вано законами України від 21 червня 2001 р. «Про біженців»', від 10 січня 2002 р. «Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців»^ і Конвенцією про ста­тус біженців від 28 липня 1951 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про біженців» біженцем визнається особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом унаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Особа, якій надано статус біженця відповідно до законодавства України, не може бути вислана або примусово повернута до країн, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, віросповідання (релігію), національність, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання.

' Відом. Верхов. Ради України. - 2001. - № 47. - Ст. 250. 'Там само.-2002.-№17.- Ст. 118.

Розділ IV. Суб 'єкти міжнародного приватного права

Якщо особи, які мають намір набути статусу біженця, перетнули державний кордон України у порядку, встановленому законодавством України, то вони повинні протягом п'яти робочих днів звернутися до відповідного органу міграційної служби із заявами про надання їй статусу біженця; ті ж особи, які намагалися незаконно перетнути або незаконно перетнули державний кордон України, повинні подати таку заяву протягом трьох робочих днів. Після розгляду звернення зазначе­них осіб та прийняття рішення про надання їм статусу біженця органи міграційної служби видають посвідчення біженця встановленого зраз­ка. Зазначені посвідчення видаються строком на один рік, а їх дія продовжується під час перереєстрації біженця органом міграційної служби за місцем його проживання'.

У ст. 15 Закону України «Про біженців» передбачено випадки втра­ти і позбавлення статусу біженця. Так, статус біженця втрачається, якщо особа: добровільно знову скористалася захистом країни громадянської належності (підданства); набула громадянство України або добровільно набула громадянство, яке мала раніше, або набула громадянство іншої держави і користується і"ї захистом; добровільно повернулася до країни, яку вона залишила чи за межами якої перебу­вала внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; будучи особою без громадянства, повернулася в країну свого поперед­нього постійного проживання, оскільки обставини, за яких було на­дано статус біженця, більше не існують; отримала притулок чи дозвіл на постійне проживання в іншій країні; не може більше відмовлятися від користування захистом країни своєї громадянської належності, оскільки обставини, на підставі яких особі було надано статус біженця, більше не існують. Позбавляється ж особа статусу біженця, якщо вона займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю населення України. Рішення про втрату або позбавлення статусу біженця приймається спеціально упо­вноваженим центральним органом виконавчої влади у справах міграції за поданням органу міграційної служби за місцем проживання біженця протягом місяця з дня отримання подання.

Особа, яка не скористалася правом на оскарження рішення про втрату або позбавлення її статусу біженця, повинна залишити територію

' Порядок видачі посвідчення біженця встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. № 1527 «Про затвердження Положення про посвідчення біженця» (Офіц. вісн. України. - 2002. - № 42. - Ст. 1940).

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

України в установлений строк, якщо вона не має інших законних підстав для перебування в Україні.

Окремо слід підкреслити, що у розділі IV Закону України «Про біженців» передбачено права та обов'язки біженців на території України (при цьому приписи Закону різняться щодо осіб, стосовно яких прий­нято рішення про оформлення документів для вирішення питання відносно надання статусу біженця, та осіб, яким уже надано статус біженця). Загальним правилом є надання біженцям національного правового режиму (тобто вони користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією та законами України); але в окремих випадках передбачено надання біженцям до­даткових прав (наприклад, права на одержання грошової допомоги, пенсії та інших видів соціального забезпечення в порядку, встановле­ному законодавством України, права на користування житлом, наданим у місці проживання).

Особи, яким надано політичний притулок. Відповідно до ст. 26 Конституції України, ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземцям та особам без грома­дянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом. На жаль, на сьогодні такого спеціального закону України не прийнято, внутрішнім законодавством це питання не врегульованої

Слід зазначити, що право фізичної особи на отримання притулку закріплено також у ст. 14 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 р}, відповідно до якої кожна людина має право шукати притулок від переслідувань в інших країнах та користуватися цим при­тулком. Це право не може бути використано у разі переслідування, заснованого на вчиненні неполітичного злочину або діяння, що супе­речить цілям та принципам Організації Об'єднаних Націй. Зазвичай рішення про надання політичного притулку приймається в ін­дивідуальному порядку головою відповідної держави або уповнова­женим ним органом.

' Зазначимо лише, що постановою Верховної Ради України від 29 листопада 2001 р. «Про проект Закону України про порядок надання притулку в Україні іноземцям та особам без громадянства» відповідний проект Закону України було прийнято за осно­ву (тобто проект Закону пройшов перше читання).

^ Крім названої Декларації, приписи піодо отримання притулку містяться також у Рекомендації Ради Європи № 817 (1977) про право на притулок від ЗО грудня 1977 р.

Розділ IV. Суб 'єкти міжнародного приватного права

Особа розглядається такою, що отримала політичний притулок, якщо:

- вона переслідується за свою громадянсько-політичну діяльність;

- переслідування мають індивідуальний характер;

- надання притулку безпосередньо пов'язано з неприпустимістю вислання іноземця з території держави (здійснення екстрадиції), навіть якщо міжнародними договорами встановлено обов'язок держави ви­давати злочинців-іноземців, що знаходяться на її території на законних або незаконних підставах'.