Роль економічного аналізу в обгрунтуванні управлінських рішень.




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Роль економічного аналізу в обгрунтуванні управлінських рішень.



В конце

Роль економічного аналізу в обгрунтуванні управлінських рішень.

Роль економічного аналізу в системі економічних дисциплін в умовах переходу до ринкових відносин можливо показати опосередковано через його місце в системі управління . Без глибоких економічних знань, без уміння науково обгрунтувати та правильно оцінювати ефективність рішень, що приймаються на основі данних аналізу, управління піприємством не може бути достатньо ефективним, понижується його роль як двигуна, прискорювача економічного розвитку.

На основі данних результатів аналізу розробляються і приймаються управлінські рішення. Економічний аналіз є функцією управління , що забезпечує науковість прийняття рішень. Управлінські рішення в сучасних умовах жорсткої конкуренції не можуть прийматись інтуїтивно, приблизно. Вони повинні бути засновані на точних розрахунах, глибокому ек. аналізі. Дані аналізу виконання планів за попередні періоди є базою для складання обгрунтованих та оптимальних бізнес-планів на майбутнє. Важливого значення е.а. набуває в умовах здійснення ринкових реформ, тобто сукупність способів впливу на підприємство, які забезпечують гармонійне сполучення інтересів різноманітних ланок нар. гос-ва та учасників вир-ва.

У цих умовах е. а. Забезпечує можливість об’ктивної оцінки ек. результатів діяльності трудових колективів,визначення їх місця в галузі, регіоні, а також частку кожного робітника в загальних економічних результатах діяльноств підприємства відповідно до кількості та якості його трудових затрат. Це створює основу для розробки обгрунтованої системи матеріального заохочення працюючих на підприємстві за рахунок фонду оплати праці . Е.а. сприяє розповсюдженню передового досвіду, прогресивних організаційних форм управління, впровадженню передової техніки і технології, забезпечує можливість розпізнати закономірності, прогресивні явищя, що мають місце в госп. житті. Як функція управління е.а. виходить за межі підприємства- стає функцією управління галузями та нар. госп. в цілому.

 

Предмет та Об'єкт ек.аналізу

Економічний аналіз - це наука, яка всебічно досліджує господарську діяльність в межах як окремого робочого місця, підприємства так і народного господарства вцілому.

Предметом ек.аналізу є звичайна діяльність підпр.,а саме операційна, інвест., фін. Предметом операц.діял. може виступати процес вир-ва і реалізації, ресурси, доходи, та витрати підпр., прибуток та фін.стан.

Об'єкт економічного аналізу - це передусім окремі економічні явища, процеси, проблеми, питання, показни­ки. Всі об'єкти аналізу у своїй сукупності складають предмет економічного аналізу. Об'єктами аналізу, наприклад, можуть бу­ти виробнича та комерційна діяльність, наявність і використання ресурсів, якість продукції і прибуток, ритмічність виробництва тощо. Об”єктами аналізу господарської діял. є економ.результати господарської діял. Напр..,на промисловому підпр.до об”єктів аналізу віднос.вир-во та реаліз. Продукції,її собівартість,використ. матер.,труд.,фін. ресурсів,фін. результати вир-ва та ін.

Систематизований перелік об'єктів чи питань аналізу, що вивчаються в курсі, утворюють йогозміст.

 

Виробничі ресурси та їх класифікація.

Виробничі ресурси (чинники виробництва) — це все те, що необхідно для організації виробництва благ. Для того, щоб отримати певні блага необхідно організувати їх виробництво. У виробництві будуть задіяні виробничі ресурси.Ресурси: капітальні, праця, природні, підприємницькі здібності. Виробництво в економічному розумінні — це спосіб поєднання виробничих ресурсів: землі, праці, капіталу, будівель, устаткування, обладнання — та їх узгодженого, цілеспрямованого використання, а також поєднання різних сфер, галузей, видів виробництва, що ґрунтується на суспільному поділі праці.

Передусім виробничі ресурси можна поділити на дві категорії:

 матеріальні ресурси (природні та інші матеріальні об'єкти, що застосовуються у виробництві);

 людські ресурси (чинники виробництва, пов'язані із властивостями людини).

Матеріальні ресурси включають землю, або природні ресурси, і капітал, а людські ресурси – працю і підприємницькі здібності людини. Отже, можна виділити чотири види виробничих ресурсів: земля (природні ресурси), капітал, праця і підприємницькі здібності.Земля в економічній теорії об'єднує усю сукупність природних ресурсів. Це і корисні копалини, і багатство ґрунтів, вод, атмосфери і клімату, і власне земельні ділянки, на яких розташовується виробництво, їх можна згрупувати таким чином: земля, сировинні матеріали, паливо і енергія. Капітал, або інвестиційні ресурси – це матеріальні чинники виробництва, створені людиною, тобто інструменти і обладнання, машини і механізми, виробничі будівлі і споруди, транспорт і комунікації тощо. Процес виробництва нагромадження названих чинників називають інвестуванням.Варто наголосити, що капітал у грошовій формі не є виробничим ресурсом. Гроші, як такі, нічого не виробляють, вони стають реальним капіталом – інструментами, устаткуванням, технікою та іншим – лише коли інвестуються у виробництво. Виробничі ресурси (земля, праця людей, обладнання, устаткування) у кожний конкретний момент часу обмежені за кількістю, а також за виробничими потужностями. Бажання ж людей задовольняти свої потреби якомога повніше необмежені. Проте як би ми не бажали забезпечити вищий рівень споживання, це наше бажання наштовхується на межу наявних ресурсів.

Види та напрями економічного аналізу, їх класифікація.

Класифікація видів економічного аналізу має важливе значення для правильного розуміння його змісту та завдань. Вид економічного аналі­зу — це впорядкована сукупність елементів, понять, методичних прийомів, підходів до вивчення економічних явищ та процесів, які характерні для економічного аналізу як науки, а також специфічні властивості, прита­манні лише цій сукупності.

При формуванні сучасної класифікації видів економічного аналізу вра­ховують вимоги функціонального підходу Характерною рисою аналізу є значна кількість класифікаційних ознак, зумовлених тим, що аналіз використовують для опрацювання різних за змістом й формою масивів інформації. Серед найсуттєвіших виділяють такі класифікаційні ознаки економічного аналізу: суб'єкти аналізу; об'єкти аналізу; зміст процесу управління (термін прийняття управлінських рі­шень); характер дослідження об'єктів; періодичність проведення; рівень охоплення об'єктів аналізу; обсяг (глибина) досліджень. Відповідно до цих класифікаційних ознак розрізняють окремі види аналізу (табл.1).

Функціонально-вартісний аналіз.

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) відносять до найбільш ефективних видів аналізу діяльності щодо виявлення резервів економії витрат матеріальних, трудових і грошових ресурсів на виробництво продукції.

ФВА проводиться з метою виявлення резервів зниження витрат за рахунок ефективніших варіантів виробництва, ліпшого співвідношення між споживчою вартістю виробу та витратами на його виготовлення. Він базується на пошуку способів зниження матеріало-, енерго- і трудомісткості продукції.

ФВА передбачає мінімізацію витрат ресурсів у процесі виробництва за рахунок поліпшення конструкції виробів, удоскона­лення способів виготовлення деталей і вузлів, виявлення додат­кових чи зайвих витрат, раціоналізації технології та викорис­тання ефективних матеріалів. Для здійснення цього аналізу вико­ристовується звітна, облікова, конструкторсько-технологічна, нор­мативна й позаоблікова інформація.

 

Стратегічний аналіз.

Стратегічний підхід до процесу управління дає змогу підприємствам своєчасно та адекватно реагувати на зміни в середовищі їх функціонування та формувати конкурентні переваги, що в довгостроковій перспективі забезпечать зростання вартості господарських одиниць та досягнення ними стратегічних цілей.
А.А. Томпсон і А.Дж. Стрікленд вважають, що стратегічний аналіз є основою здійснення правильного стратегічного вибору, на основі обґрунтованих альтернатив та критеріїв вибору. В більш пізніх працях стратегічний аналіз найчастіше розглядають як:
- спосіб перетворення інформації, отриманої у результаті аналізу середовища, на стратегію (стратегічний план) підприємства;
- виконання функції управління, яка спрямована на перспективу;
- аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища з метою визначення напряму розвитку;
- метод, що забезпечує процес стратегічного планування та контролінгу інформаційно-аналітичними даними.
На нашу думку ці підходи можна доповнити наступними поглядами на трактування сутності стратегічного аналізу, які ще недостатньо досліджені:
1) визначення необхідного рівня потенціалу підприємства та можливості його максимального використання для досягнення стратегічних цілей;
2) прогнозування змін у зовнішньому середовищі, аналіз варіантів перетворення загроз на можливості;
3) аналіз ефективності стратегії, яка реалізується в цей час та можливості її модифікації чи заміни з метою прискорення досягнення стратегічних цілей.
Метою стратегічного аналізу є формування множини альтернатив для прийняття стратегічних рішень, які забезпечать конкурентні переваги досліджуваного об’єкта та його прибутковість в довгостроковій перспективі з максимальним використанням потенціалу підприємства та змін у зовнішньому середовищі на свою користь.
Більшість дослідників до об’єктів стратегічного аналізу відносять: стратегічні господарські підрозділи (підрозділи диверсифікованої компанії), стратегічні зони господарювання (сегменти ринку), сектори бізнесу (напрями діяльності), окремі продукти (товари, послуги), фінанси, інвестиційні проекти.

 

Метод економічного аналізу.

Метод аналізу реалізується через його науковий апа­рат, тобто через сукупність прийомів дослідження.

Найважливішим елементом методики економічного аналізу є технічні прийоми та способи аналізу, які можна назвати інстру­ментарієм аналізу. Вони використовуються на різних етапах до­слідження для:

— первинної обробки зібраної інформації;

— вивчення стану та закономірностей розвитку об'єктів, що досліджуються;

— визначення впливу факторів на результати діяльності під­приємств;

— підрахунку невикористаних резервів збільшення ефектив­ності виробництва;

— узагальнення результатів аналізу та комплексної оцінки діяльності підприємств;

— обґрунтування планів економічного та соціального розви­тку, управлінських рішень, різних заходів.

Усі прийоми економічного аналізу можна поділити на дві гру­пи: якісні та кількісні. Якісні прийоми дослідження не дають чи­слової характеристики явищ, що вивчаються, а тільки відповіда­ють на питання, як досліджувати економічні процеси, визначають способи підходу до вивчення закономірностей.

До якісних (абстрактно-логічних) прийомів дослідження відносять: аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, порівняння, еврис­тичні прийоми.

Кількісні прийоми дослідження дають числову характеристи­ку економічних явищ і поділяються на описові та аналітичні.

 

Трифакторні розрахунки

Базовий чотирифакторний розрахунок можна спростити до трифакторного. При цьому існує шість варіантів такого розрахунку, з яких тільки три мають економічний сенс
Рис. 3.1. Схема можливого спрощення чотирифакторного розрахунку до трифакторного

 

Індексний метод.

Застосовується для вивчення економ. явищ, що формуються під впливом кількох факторів, які схильні до динамічних змін. Наприклад, обсяг реалізації товарів, який формується під впливом певного фізичного обсягу товарів і цін на них. Зрозуміло, що в кожного підприємства обсяг продажу змінюється від сезону до сезону так само, як і ціни на товар. За таких умов загальні індекси обсягу реалізації товарів приймають такий вигляд:

і=Σq1p1/Σq0p0

(q0 і q1 – базисні і змінні обсяги реалізованої продукції; р0 і р1 – базисні і звітні ціни на них). Загальний індекс характеризує динаміку загальної виручки, але не відповідає на напитання як змінився обсяг продажу товарів, чи як у середньому змінилися ціни на реалізовані товари.

Для цих цілей індексний метод застосовує так звані агрегатні індекси. Агрегатні індекси - це загальні індекси, що в них з метою елімінування впливу окремих факторів на індекс відбувається фіксування інших елементів на незмінному рівні. Форми агрегат. індексів для загального індексу обсягу реалізації продукції мають такий вигляд:

А) агрегат-й індекс фізичного обсягу реалізації продукції:

І=Σq1p0/Σq0p0

Б) агрегат-й індекс цін на продукцію підприємства:

І= Σq1p1/Σq1p0

У загальній теорії статистки використовується наступне правило: якісні фактори, котрі входять в формулу фіксуються на рівні базового періоду, кількісні – на рівні звітного. Різниця між чисельником і знаменником агрегатного індексу показує, який вплив на загальний результат справив той, чи інший фактор.

 

Графічний метод.

Відмітною рисою графічного методу є його наочність, що значно спрощує процес доведення результатів економічного аналізу до широкого кола працівників. Для правильного відображення досліджуваних процесів і явищ необхідно дотримуватись техніки та методики побудови графіків, які діляться на 2 групи: ілюстративні та розрахункові (аналітичні).

Графіки - це масштабне зображення певних показників за допомогою геометричних знаків (ліній, прямокутників, кіл) або умовно-художніх фігур.

Графічні прийоми відносяться до описово-кількісних прийомів. Графічні прийоми дозволяють наглядно зобразити зміни процесів та явищ під дією окремих факторів. Використовуються для аналізу схем керування виробництвом, дослідження взаємозв’язку виробничих процесів, вивчення системи документообігу, визначення критичних навантажень на основні фонди, тощо.

Осн. форми графіків, що викор. в ек. аналізі. - це діаграми. За своєю формою бувають: стовпчикові, відрізкові, кругові, квадратні, лінійні, фігурні. За своїм змістом: діаграми порівняння, структурні, динамічні, графіки зв’язку, графіки контролю.

Діаграми порівняння показують співвідн. різних об’єктів по якомусь показнику. Найбільш показові –смугові, стовпчикові; викор. прямокутну систему координат.

Фігурні діаграми - показують співвідн об’єктів у вигляді художніх фігур.

Структурні діаграми (секторні) – дають змогу визначити склад досліджуваних показників, питому вагу окремих частин у загальному розмірі показника.

Діаграма динаміки необх. для зображення зміни явищ протягом відповідних проміжків часу. Хар-ю є безперервність процесу.

Лінійні графіки викор. при вивчення зв’язку між показниками (графіки зв’язку).

Графіки контролю викор. при вивченні даних про хід виконання плану чи дотримання нормативів. На графіку будуть 2 лінії: план. і факт. рівні.

Розрахункові або аналітичні графіки здебільшого виконують подвійну функцію: вони використовуються і для полегшення аналітичних розрахунків, і як ілюстративні графіки. Прикладом аналітичного графіка може бути графік розрахунку точки беззбитковості (критичного обсягу), який забезпечує оперативне виявлення коливань розміру прибутку підприємства під час аналізу варіантів зміни обсягу виробництва за рахунок постійної частини витрат.

Вимоги до побудови графіка:

- виразність і контрастність малюнку;

- масштаб такий, щоб було наглядно;

- естетичний бік графіка

 

Узагальнення та оформлення результатів аналізу(РА)

Це кінцевий етап аналітичної роботи. На цьому етапі відбувається процес синтезу результатів госп. ді-сті залежно від факторів, які на неї впливають, більше таких факторів, то складніше підготувати якісь практичні висновки, тому треба увагу зосередити на групуванні цих факторів за пев­ними ознаками і вибрати головні.

Систематиз. і оброблені РА можуть офо­рмлятися як безтекстовим способом — таблиць, схем, діаграм, графіків, номограм, так і описовим — текстів довідок, актів перевірок, аналітичних та доповідних записок, по­яснювальних записок до звітів, в яких послідовно і логічно ви­кладено результати аналізу згідно з передбаченим планом аналі­тичної роботи.

Працівниками зовнішніх установ наслідки аналізу оформля­ються, як правило, у вигляді висновків.

Зміст аналіт. довідок і висновків має бути конкретним, слід зосереджувати увагу на відображенні недоліків або вагомих позитивних моментів, виявленні резервів і способів їх реалізації.

Пояснювальна записка включає перелік заходів щодо ре­алізації виявлених резервів, визначати терміни та конкретних виконавців, обумовлювати види та кількість ресурсів, потрібних для усунення недоліків, містити висновки з результатів господар­ської діяльності і пропозиції щодо її поліпшення з урахуванням загального рівня розвитку підприємства, умов господарювання, імовірних змін у діяльності суб'єкта господарювання. За умов ринкової економіки ефектив­ність господарювання в підсумку визначається оптиміз. витрат на вигот. од. продукції.

За наслідками аналізу складається наказ за підписом керівника
підприємства. Він є обов'язковим для всіх працівників п-ва, і за його виконанням встановлюється дійовий і повсякденний контроль.

 

Організація економічного аналізу(ОЕА) на підприємстві.

Організовуючи аналітичну роботу на п-ві, необхідно ство­рити умови, які б забезпечили вивчення взаємозв'язків між окремими показниками діяльності суб'єкта господарювання.

Організація роботи на підприємствах включає розробку загальних планів та планів (програм) конкретних аналі­тичних робіт; порядок проведення аналізу; матеріальне, методи­чне й наукове забезпечення; загальне керівництво, способи вико­нання аналітичних робіт, контроль за впровадженням у вироб­ництво виявлених резервів.

Аналітична робота на підприємстві розпочинається з плану­вання (загальний план аналітичної роботи та план (програму) конкретних аналітичних робіт).Загальний план аналітичної роботи склад. на рік. Склад.: з розділів господарської діяльності; об'єктів,що мають вивчатися; періодичність і терміни проведення аналізу; коло виконавців та осіб, відповідальних за певні розділи аналізу; джерела інформації і способи її поповнення. Обсяг аналітичної роботи, терміни її проведення, склад виконавців визначають, ви­ходячи із завдань аналізу.

Плани окремих робіт складаються відповідно до загального плану аналітичної роботи і передбачають визначення об'єктів та етапів аналізу, термінів виконання робіт, визначення конкретизо­ваних завдань та відповідальних технічних виконавців.

Програма аналізу включає розгорнутий та деталізований перелік питань, які передбачено вивчити, послідовність прове­дення аналізу; методику аналізу окремих факторів; комплект форм, схем, аналітичних таблиць та графіків, які треба опрацювати. Якісне складання програми забезпечує цілісність і повноту проведення аналітичного до­слідження.

Для вик. аналізу необхідно розподілити обов'язки й відповідальність між структурними підрозділами та окремими спеціалістами (вико­навцями), ураховуючи кількість, територ. цілісність струк­турних підрозділів і систем управління, структуру виробництва, структуру й технічну оснащеність управлінського апарату; орга­нізацію планування та обліку.

Провідними в організації та здійсненні аналізу вир.-господ.. та фін. ді-ті під-ва і його під­розділів є планово-економічний, бухгалтерський і фінансовий відділи. Ці служби під керівництвом економіста розроб­ляють методи аналізу окремих об'єктів і показників; проводять попередній, оперативний і завершальний аналіз дія­льності підприємства в цілому і окремих його підрозділів; здійс­нюють контроль за проведенням аналізу іншими відділами п-ва та ек. службами окремих цехів; готують висновки і розробляють заходи для прийняття упр. рішень за результатами проведеного аналізу.

Отже, ОЕА передбачає оптималь­ний вибір і використання великої кількості різних показників ді­-ті б-я колективу, чого можна досяг­ти тільки глибоким вивченням технології, економіки й організації виробництва, стану обліку і звітності, особливостей взаємо­зв'язків об'єктів економічного аналізу.

44. Планування аналітичної роботи (АР)на підприємcтві.

Планування АР склад.з етапів:

Підготовчий етап:

Розробка плану та програми АР; вибір і визначення загального стану об'єкта аналізу; фор-ня цілей та завдань аналізу; розробка системи синт. та аналіт. показників; розподіл роботи між аналітиками;розробка макетів і форм аналітичних таблиць, графіків, схем; перевірка достовірності джерел інформації та вивчення ма­теріалів попередніх обстежень; визначення конкретних виконавців та розподіл обов'язків між ними.

Основний етап:

Збір і оправ. інформації; перевірка повноти й вірогідності звітних даних,зведення показників;визначення загальних відхилень величини показників ви­конання завдань від базових величин; вияв. взаємодіючих факторів і обчислення їх впливу на зміну величини показників; вияв. зайвих витрат і невикор. можливостей підвищ. ефект. вир-ва.

Завершальний етап:

Проведення підсумкової оцінки діяльності і узаг. результатів аналізу; розробка висновків і пропоз. прийняття належних упр.рішень за результатами аналізу, (оформ.у ви­гляді пояснювальної записки до звіту чи записки на ім'я керівника п-ва); розробка організаційно-технічних заходів щодо усунення недоліків, підвищення ефективності використання виявлених ре­зервів; підготовка розпорядчих актів, призначення осіб, відповід. за виконання прийнятих рішень; контроль за впровадженням у вир-во пропозицій, що їх було висунуто за результатами аналізу.

Отже, головним завданням такої поетапної регламентації еконо­мічного аналізу є забезпечення дійового поточного контролю за дотриманням якості аналітичної роботи і термінів її виконання.

 

Аналіз ліквідності балансу.

Залежно від рівня ліквідності активи підприємства поді­ляються на такі групи:

1. Найбільш ліквідні активи (Аі) — це суми за всіма статтями коштів та їх еквівалентів, тобто гроші, які можна використати для поточних розрахунків. Сюди належать також короткострокові фінансові вкладення, цінні папери, які можна прирівняти до гро­шей (це рядки 150, 220, 230, 240 другого розділу активу балансу).

2. Активи, що швидко реалізуються, (А2) — це активи, для перетворення яких на гроші потрібний певний час. У цю групу включають дебіторську заборгованість (рядки 160 до 220). Лікві­дність цих активів є різною і залежить від суб'єктивних та об'єк­тивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, платоспро­можності платників, умов видачі кредитів покупцям тощо.

3. Активи, що реалізуються повільно (Аз), — це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 вкл., а також ряд. 250). Запаси не мо­жуть бути продані, поки немає покупця. Інколи певні запаси по­требують додаткової обробки для того, щоб їх можна було про­дати, а на все це потрібен час.

4. Активи, що важко реалізуються (А4), — це активи, які пе­редбачено використовувати в господарській діяльності протягом тривалого періоду. У цю групу включають усі статті 1-го розділу активу балансу («Необоротні активи»).

Пасиви балансу відповідно до зростання строків погашення зобов'язань групуються так:

1. Негайні пасиви (Пі) — це кредиторська заборгованість (ря­дки 530 до 610 вкл.), розрахунки за дивідендами, своєчасно не погашені кредити (за даними додатку до балансу).

2. Короткострокові пасиви (Пг) — це короткострокові креди­ти банків (рядок 500), поточна заборгованість за довгострокови­ми зобов'язаннями (рядок 510), векселі видані (рядок 520). Для розрахунку основних показників ліквідності можна користувати­ся інформацією 4-го розділу балансу («Поточні зобов'язання»).

3. Довгострокові пасиви (Пз) — це довгострокові зобов'язан­ня — 3-й розділ пасиву балансу.

4. Постійні пасиви (П4) — це статті 1-го розділу пасиву бала­нсу («Власний капітал») — (ряд. 380, а також ряд. 430, 630).

Аналіз ліквідності підприємства передбачає два такі етапи:

складання балансу ліквідності;

розрахунок та аналіз основних показників ліквідності.

Ліквідність балансу — це рівень покриття зобов'язань під­приємства його активами, строк перетворення яких на гроші від­повідає строкам погашення зобов'язань.

Аналіз якості продукції

Аналіз якості продукції грунтується на системі численних показників, серед яких слід виділити загальні й часткові, прямі й побічної дії. Найбільш узагальнюючий характер мають питома вага продукції зі «знаком якості», або атестованої державою як продукція вищої якості (зараз це не робиться), питома вага продукції, яка одержала товарні знаки, в загальному обсязі випуску. Своєрідним знаком якості є фірмовий знак всесвітньовідомих корпорацій, які вибороли славу виробників якісної продукції.Надійним показником якості може бути відповідність міжнародним стандартам. Крім того, використовують такі загальні об’єктивні показники якості: сортність (легка, харчова, хімічна та інші галузі промисловості);марочність (харчова, промисловість будівельних матеріалів); вміст корисних речовин або шкідливих домішок (% до загального обсягу або ваги); строк служби (ресурс) і надійність; призначення одного з часткових показників якості як єдиного провідного (міцність металів, калорійність харчів, теплотворність палива тощо). В процесі аналізу вивчають і такі побічні показники якості продукції: — гарантійний термін роботи, кількість і вартість гарантійних (безкоштовних для споживачів) ремонтів у розрахунку на один виріб; наявність рекламацій, їх кількість і вартість;відсоток браку; пониження у сортності продукції за межами підприємства;відсоток повернення продукції на виправлення дефектів;— відповідність моді; наявність і рівень попиту на даний виріб тощо.

Оцінюючи зміну якості продукції на підприємстві, слід надавати перевагу об’єктивним і кількісним показникам якості, які забезпечують належну точність визначення стану якості продукції. Найбільш вдалою ілюстрацією цього може бути аналіз показника сортності продукції.

І етап 1900-1930 рр.

У цей період ек/а називався балансоведення. так як в основному аналізувався фінансовий стан підп-ва. Для цього періоду було характерно:

• Відсутні розробки по теорії аналізу підприємства.

• Значний розвитокток мала методика аналізу баланса, вивчалась ліквідність і платоспроможність підп-ва.

• Не використовувалась планова нормативна інформація, а використовувалась тільки звітня.

• Були відсутністі розробки по методиці аналізу виробничої програми, використання ресурсів, витрат на виробництво та ін.

II етап 1930-1960 рр.

Для цього періоду булихарактерні особливості:

• Джерелами інформації для аналізу виступає система планових показників, нормативна, бухгалтерська, оперативна, статистична звітність.

• Одержала розвиток методика поточного аналізу, однак були відсутні розробки перспективного і оперативного аналізу.

• Значний розвиток набула методика факторного аналізу.

• Розвививаються теоретичні розробки методики ек/а по промисловості, будівництву, с/г, торгівлі, транспорту та ін.

III етап 1960-1999рр.

Для цього періодухарактерно:

• Одержала розвиток методика оперативного аналізу.

• Широке впровадження в практику ек/а одержали економіко-математичні методи і комп'ютерна техніка.

• Була розроблена методика внутрішньо- і міжгосподарського порівняльного аналізу.

•Розроблялась методика системно функціонально-вартісного аналізу.

 

1. Основні етапи розвитку економічного аналізу.

2. Роль економічного аналізу в обґрунтуванні управлінських рішень.

3. Предмет та об’єкти економічного аналізу.

4. Виробничі ресурси та їх класифікація.

5. Основні категорії економічного аналізу. Резерви та їх класифікація.

6. Фактор та факторний аналіз.

7. Види економічного аналізу та їх характеристика.

8. Зміст управлінського аналізу.

9. Зв’язок економічного аналізу з бухгалтерським обліком і статистикою.

10. Завдання та функції економічного аналізу.

11. Системний підхід та його компоненти.

12. Характеристика фінансового і управлінського аналізу.

13. Порівняльний аналіз і його характеристика.

14. Функціонально-вартісний аналіз.

15. Стратегічний аналіз.

16. Метод економічного аналізу.

17. Аналітичний метод та принципи аналітичного дослідження.

18. Моделювання в економічному аналізі. Види моделей.

19. Деталізаціята його рольв аналітичному дослідженні.

20. Сальдовий прийом, його можливості застосування в економічному аналізі.

21. Елімінування в економічному аналізі. Сутність прийому відносних різниць.

22. Елімінування в економічному аналізі. Як підрахувати вплив факторів способом ланцюгових підстановок?

23. Елімінування в економічному аналізі. Як підрахувати вплив факторів способом абсолютних різниць?

24. Спрощення факторних розрахунків.

25. Індексний метод.

26. Порівняння та його застосування в аналізі. Прийоми, які забезпечують порівнюваність даних.

27. Порядок побудови та оформлення аналітичних таблиць.

28. Використання статистичних методів в економічному аналізі.

29. Графічний метод.

30. Балансовий метод та його застосування в економічному аналізі.

31. Групування в аналітичних дослідженнях. Види групувань.

32. Соціологічні та інші методи, які застосовуються в економічному аналізі.

33. Інформаційна база економічного аналізу. Класифікація видів інформації та способи перевірки її достовірності.

34. Використання в економічному аналізі рядів динаміки.

35. Застосування економіко-математичних методів в економічному аналізі.

36. Види економічної інформації. Основні вимоги до інформації

37. Основні вимоги до аналітичної інформації

38. Система техніко-економічних показників як база економічного аналізу.

39. Прийоми перевірка достовірності джерел аналітичної інформації.

40. Складові елементи організації аналітичної роботи на підприємстві.

41. Узагальнення та оформлення результатів аналізу.

42. .Проведення тематичного аналітичного обстеження.

43. Організація економічного аналізу на підприємстві.

44. Планування аналітичної роботи на підприємcтві.

45. Узагальнення та використання результатів аналізу.

46. Основні етапи аналітичного дослідження.

47. Порядок розрахунку впливу факторів. Можливе спрощення факторних систем.

48. Діагностика фінансових труднощів та можливого банкрутства підприємства.

49. Методика оцінки фінансового стану підприємства.

50. Аналіз асортименту продукції. Як вивчають ступінь його оновлення на підприємстві?

51. Аналіз показників використання виробничого обладнання.

52. Як проводиться експрес-аналіз фінансового стану підприємства.

53. Аналіз продуктивності праці. Основні чинники, що впливають на її рівень.

54. Аналіз складу і технічного стану основних виробничих засобів. Аналіз впливу активної і пасивної частини основних засобів на випуск продукції.

55. Аналіз прямих матеріальних витрат у складі собівартості продукції. Як розрахувати вплив зміни норм витрат матеріалів на загальну їх вартість в собівартості продукції.

56. Аналіз змінних і умовно-постійних статей витрат у складі собівартості продукції.

57. Основні джерела інформації та методи оцінки фінансового стану підприємства.

58. Аналіз витрат на 1 грн. випуску продукції. Методика підрахунку основних чинників, що впливають на цей показник

59. Аналіз собівартості окремих видів продукції. Визначення основних чинників, що впливають на її рівень.

60. Аналіз складу і технічного стану основних виробничих засобів. Як вирахувати їх зношеність по балансу?

61. Аналіз фінансових результатів від операційної та звичайної діяльності

62. Аналіз руху грошових коштів.

63. Аналіз рентабельності окремих видів продукції. Фактори, що впливають на рентабельність продукції.

64. Методика підрахунку впливу факторів на валовий прибуток.

65. Аналіз складу та структури оборотних активів.

66. Аналіз дебіторської заборгованості підприємства.

67. Аналіз використання робочого часу.

68. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства за даними фінансової звітності.

69. Аналіз обсягів і динаміки виробництва продукції.

70. Аналіз ліквідності балансу підприємства.

71. Аналіз забезпеченості підприємства власними оборотними коштами. Як оцінюють їх достатність для роботи?

72. Аналіз кредиторської заборгованості..

73. Аналіз основних засобів підприємства. Від чого залежить використання виробничої потужності?

74. Аналіз виробничих запасів підприємства.

75. Аналіз фонду заробітної плати. Які основні фактори на нього впливають?

76. Аналіз якості продукції.

77. Аналіз ритмічності виробництва. Причини можливих порушень виробничого ритму.

78. Методика підрахунку резерву зниження собівартості продукції.

79. Аналіз чистого прибутку підприємства.

80. Аналіз виконання договірних зобов’язань з поставок продукції.

81. Аналіз собівартості продукції за статтями калькуляції.

82. Аналіз прямих матеріальних витрат у собівартості продукції. Як розрахувати вплив зміни норм витрат матеріалів на загальну їх вартість в собівартості.

83. Аналіз оборотності оборотних активів. Основні фактори, що впливають на зміну швидкості їх руху.

84. Методика підрахунку резервів зростання обсягу реалізації.

85. Аналіз складу власного капіталу підприємства.

86. Аналіз факторів, що впливають на рентабельність роботи підприємства.

87. Аналіз руху робочої сили на підприємстві. Які причини плинності кадрів на підприємстві?

88. Аналіз стану платіжної дисципліни підприємства за даними бухгалтерського балансу.

89. Яким чином можна оцінити платоспроможність підприємства найближчим часом?

90. Аналіз обсягу реалізації продукції.

91. Аналіз забезпеченості підприємства матеріально-технічними ресурсами.

92. Методика підрахунку резерву збільшення обсягу випуску продукції.

93. Основні напрями аналізу бухгалтерського балансу як аналітичного документа.

94. Аналіз дебіторської заборгованості.

95. Які основні фактори впливають на витрати фонду зарплати?

96. Які фактори вливають на валовий прибуток підприємства?

 

 

В конце

Роль економічного аналізу в обгрунтуванні управлінських рішень.

Роль економічного аналізу в системі економічних дисциплін в умовах переходу до ринкових відносин можливо показати опосередковано через його місце в системі управління . Без глибоких економічних знань, без уміння науково обгрунтувати та правильно оцінювати ефективність рішень, що приймаються на основі данних аналізу, управління піприємством не може бути достатньо ефективним, понижується його роль як двигуна, прискорювача економічного розвитку.





Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.215.185.97 (0.042 с.)