Інформаційне забезпечення економічного аналізу

Інформаційне забезпечення економічного аналізу

 

План

1. Організація аналітичної роботи на підприємстві.

2. Схема технології прийняття управлінських рішень.

3. Матеріали оперативного обліку, статистики спостереження, бухгалтерський облік.

Список використаних джерел:

1. Костюк, В.О. Техніко-економічний аналіз діяльності підприємств міського господарства [Текст]: навч. посібник / В.О Костюк. – Х: ХДАМГ, 2002, стор.42, 43.

2. Циглик, І.І. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства [Текст]: навч. посібник / І.І. Циглик, С.О. Кропельницька, О.І. Мозіль. – Центр навчальної літератури, 2004, стор. 4-22.

 

Основні терміни і поняття: аналітична робота, економічний аналіз, інформаційне забезпечення, управлінське рішення, оперативний облік, бухгалтерський облік, статистика спостереження.

 

Методичні рекомендації

Першочерговість аналітичної роботи в умовах ринкової економіки – основний зміст економічної роботи.

Аналітичну роботу повинні проводити всі функціональні служби підприємства. Студент повинен визначити основні служби готелю чи туркоплексу, що здійснюють аналітичну роботу.

Результати аналізу є основою для прийняття управлінських рішень.

Студентам запропоновано ознайомитися зі схемою технології прийняття управлінського рішення.

Інформаційним забезпеченням економічного аналізу є бухгалтерська і статистична звітність підприємства, матеріали оперативного обліку, угоди на поставку продукції, табелі виходу на роботу тощо.

За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом, дати письмові відповіді на питання для самоконтролю знань.

 

Питання для самоконтролю знань:

1. Які служби готелю, на вашу думку, повинні проводити аналітичну роботу?

2. Надайте коротку характеристику галузевих форм статистичного спостереження.

 

Після вивчення матеріалу студент повинен знати: визначення економічного аналізу і синтезу, як шляху до піднесення ефективності господарської діяльності, короткий зміст етапів аналізу, базу економічної інформації, підрозділи підприємств, що здійснюють аналітичну роботу, схему технології прийняття управлінського рішення.

 

 

3.2 Планування діяльності, види планів

 

План

1. Визначення та значення планування.

2. Системи планів підприємства, їх призначення і коротка характеристика.

3. Етапи розробки поточного плану.

 

Список використаних джерел:

1. Бойчик, І.М. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник / І.М. Бойчик, М.С. Харів, М.І. Хопчан. – К: Каравела, 2000, стор.33-44;

2. Кузнецова, Н.М. Основи економіки готельного та ресторанного господарства [Текст]: /, К: Федерація профспілок, 1997, стор. 53-55;

3. Кошляк, О.М. Конспект лекцій з дисципліни «Економіка підприємства» [Текст] ⁄ О.М. Кошляк, викладач ЖКТ. – Х: ХНАМГ, 2008, стор. 83-112.

Основні терміни і поняття: планування, перспективи планування, середньострокове, поточне, оперативно-виробниче планування, аналіз зовнішнього середовища ринку послуг, аналіз досягнутих результатів підприємства, бізнес-план, тактичне, оперативне, стратегічне планування.

 

Методичні рекомендації

Планування – це процес встановлення цілей підприємства і вибору найефективніших способів їх досягнення.

Мета планування – ліквідувати негативний вплив на підприємство мінливості середовища, в якому воно функціонує.

Ринкова економіка «вимагає» від підприємств самостійного здійснення всього комплексу планової роботи.

Планування – управлінський процес.

Види планів – перспективні, середньострокові, поточні, оперативно-виробничі. [За видами планів необхідно знати строки, які вони охоплюють, та їх призначення]

За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом; навести ситуації в готельному господарстві щодо планування діяльності; дати усні відповіді на питання для самоконтролю знань.

Питання для самоконтролю знань:

1. Що лежить в основі розроблення планів підприємства?

2. Яка економічна робота передує розробці будь-яких планів?

3. Які з видів планів ви рекомендували б для розробки в готелі за місцем практики і чому? Обґрунтуйте.

4. Права підприємств у плануванні.

5. На який період розробляють перспективні і поточні плани?

6. Задачі оперативно-виробничого планування в готелях.

7. Визначте основні етапи поточного планування.

Після вивчення матеріалу студент повинен знати: суть і принципи планування, основи планування, види планів, їх структуру, різницю між плануванням і прогнозуванням, позитивні моменти планування.

 

 

3.3 Бізнес-план, коротка характеристика розділів

 

План

1. Визначення, мета укладання і види бізнес-планів. Період, що охоплює бізнес-план.

2. Типова структура бізнес-плану. Чи може змінюватися структура?

3. Основні відмінності між традиційно поточним планом і бізнес-планом.

Список використаних джерел:

1. Бойчик, І.М. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник / І.М. Бойчик, М.С. Харів, М.І. Хопчан. – К: Каравела, 2000, стор. 42 – 43;

2. Кузнецова, Н.М. Основи економіки готельного та ресторанного господарства [Текст]: /, К: Федерація профспілок, 1997, стор. 53 – 55.

 

Основні терміни і поняття: резюме, план, стратегія маркетингу, організаційний план, фінансовий план, оцінка ризиків, структура бізнес-плану, інвестор, консалтингова фірма, бізнес-ідея.

 

Методичні рекомендації

Бізнес-план – це комплексний плановий документ підприємницької діяльності, в якому передбачені заходи, спрямовані на реалізацію підприємницької ідеї, на одержання прибутку.

Бізнес-план може розроблятись як для новоствореного підприємства, так і для функціонуючих підприємств, фірм і організацій на черговому етапі їх розвитку.

Бізнес-планування покликане розв’язати такі проблеми підприємства:

- визначити ступінь життєздатності і стійкості підприємства, знизити ризик підприємницької діяльності;

- конкретизувати перспективи бізнесу як систему кількісних і якісних показників;

- привертати увагу та породжувати інтерес з боку потенційних інвесторів;

- розвивати перспективний погляд на підприємство та його середовище.

На відміну від традиційного поточного плану підприємства, бізнес-план враховує не лише його внутрішні цілі, а й зовнішні цілі суб’єктів ринкових відносин, які можуть бути корисними для підприємства. Крім інвесторів, зацікавленими сторонами бізнесу можуть бути потенційні постачальники і споживачі.

Рівнем розроблення бізнес-плану є показники серйозності і надійності підприємця та його справи. Бізнес-план є відправною точкою для початку перемовин і розвитку ділових відносин з можливими інвесторами (банками, іноземними фірмами). Бізнес-план, на відміну від інших планів підприємства, має зовнішню спрямованість, є фактично специфічним «товаром», реалізація якого повинна принести підприємству максимальну користь.

Бізнес-план розробляється не лише з метою залучення інвесторів. Також метою може бути техніко-економічне обґрунтування доцільності створення і функціонування підприємства, обґрунтування пропозицій щодо доцільності приватизації підприємства.

Проте за останні роки найчастіше бізнес-плани розробляються для залучення інвестиційних ресурсів ринку у розвиток підприємництва.

Бізнес-план розробляється на тривалий термін, найчастіше на 3-5 років, хоча часові рамки бізнес-планування можуть біти значно ширшими.

Вихідною інформацією при розробленні бізнес-плану є:

- інформація про попит на продукцію (послуги) (про ємність та географію ринку, демографічну характеристику потенційних споживачів);

- виробнича інформація (про технологію виготовлення продукції, необхідні виробничі площі, обладнання, сировину, чисельність і кваліфікаційний склад персоналу тощо);

- фінансова інформація (про необхідні гроші для реалізації проекту, джерела та умови їх одержання).

Структура бізнес-плану може відрізнятися залежно від мети його розроблення. Для внутрішнього використання розробляється бізнес-план з досить високим ступенем деталізації техніко-економічних показників, а для пред’явлення інвесторам – наводяться найважливіші показники ефективності проекту.

Оптимальною є ситуація, коли бізнес-план розробляється самим підприємцем або відповідними фахівцями підприємства, що дає змогу повно і систематично відобразити сильні та слабкі сторони підприємства, одержати навички планової роботи, опанувати механізм доведення і демонстрування переваг свого проекту майбутнім інвесторам.

Однак, часто до розроблення бізнес-плану залучаються консалтингові фірми і самі інвестори (комерційні банки, фонди, компанії тощо).

Оформлення і стиль бізнес-плану не менш важливі для його успіху, ніж зміст. Неакуратно і неграмотно оформлений, надто стислий або обширний бізнес-план не знайде підтримки у потенційних інвесторів проекту. Тому існують певні правила складання і оформлення бізнес-плану:

- не слід захоплюватися технічними або іншими спеціальними термінами, текст має бути зрозумілим;

- бізнес-план має містити лише ту інформацію, яка стосується справи;

- ідеї бізнес-плану не повинні бути надто амбіційними, слід ураховувати реалії ринку;

- доречним є використання діаграм, графіків, таблиць і фотографій, які допомагають створити позитивне враження про бізнес-ідею;

- структура бізнес-плану повинна бути чіткою, з поділом на невеликі параграфи; доцільно виділяти кольором, шрифтами основні положення і висновки бізнес-плану;

- титульний аркуш має містити: заголовок (назву) бізнес-плану, дату підготовки, юридичну адресу підприємства, його реквізити (номер телефону, факс, електронну адресу), прізвище та ініціали підприємця;

- загальний обсяг бізнес-плану не повинен перевищувати 100 сторінок, хоча оптимальним вважається бізнес-план на 30-35 сторінок з урахуванням титульної сторінки і змісту.

За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом і дати усні відповіді на запитання для самоконтролю знань.

Питання для самоконтролю знань:

1. Чому при визначенні бізнес-план називають комплексним плановим документом?

2. Визначте мету укладання бізнес-плану.

3. Чи можна віднести бізнес-план до стратегічного планування?

4. Чим відрізняються бізнес-плани, розроблені для зовнішніх інвесторів і внутрішнього фірмового використання?

5. Характерні особливості бізнес-плану.

6. Назвіть розділи структури бізнес-плану.

7. Назвіть складові основної частини бізнес-плану.

8. В якому розділі бізнес-плану вивчається ринок конкурентів?

 

Після вивчення матеріалу студент повинен знати: визначення, мету укладання, назви і короткий зміст розділів бізнес-плану.

 

 

План

1. Критерії оцінки успіху підприємств розміщення.

2. Статистика доходів:

 

Список використаних джерел:

1. Браймер, Р.А. Основы управления в индустрии гостеприимства [Текст]: пер. с англ. / Р.А. Браймер. – М: Аспект Пресс, 1995, стор. 249-258.

2. Пуцентейло, П.Р. Економіка і організація туристично – готельного підприємництва [Текст]: навч. посібник / П.Р. Пуцентейло. – К: Центр учбової літератури, 2007, стор. 22-25.

 

Основні терміни і поняття: рівень завантаження, кількість проданих номерів, статистика доходів, середня ціна готельного номера, доходна ставка від одного клієнта, відсоток потенційного валового доходу, коефіцієнт прибутковості.

 

Методичні рекомендації

Рівень завантаження

Одним з головних барометрів успіху багатьох готельних підприємств є показник реалізації готельних номерів. Керівники і власники потребують певного критерію оцінки успіху їх підприємства розміщення на конкретну дату або період часу, що також дозволяє порівнювати отримані дані з результатами роботи конкурентів і загальними даними по галузі в цілому.

Практика така, що важко знайти підприємство розміщення, яке було б повністю завантажене протягом тривалого періоду часу. Частина номерів може простоювати через низький попит, частина — перебувати під косметичним ремонтом або використовуватися в господарських цілях, для розміщення персоналу. Крім того, номери можуть надаватися в безоплатне користування дружнім організаціям або окремим особам.

Розуміючи це, фахівці в готельній індустрії створили такий показник, як відсоток завантаження (Percentage of occupancy), що дозволяє вимірювати комерційний успіх готельного підприємства.

Відсоток завантаження визначається за наступною формулою:

 

Число проданих номерів х 100 = % Число номерів, запропонованих для продажу

 

Відсоток завантаження допускає порівняння роботи двох зовсім непорівнянних за своїми характеристиками готелів або рівнів завантаження номерів одного й того ж готелю навіть у різні періоди часу. В основі лежить відношення числа проданих номерів до загального числа номерів, які могли бути, але не були продані. Оскільки готель має денні тарифи, тобто ціни, за якими номери надаються на строк менш ніж ціла доба, такі номери можуть бути повторно підготовлені і продані протягом однієї доби і, отже, двічі включені в число проданих. У цьому випадку відсоток завантаження цілком може досягати 100%.

Фактичний відсоток завантаження будь-якого готельного підприємства в конкретний період часу (частіше доба) є результатом дії багатьох факторів: фізичного стану підприємства, попиту на певний день тижня або сезону, конкурентного положення на ринку, місця розташування готелю тощо.

Загальне середньорічне завантаження готелів і мотелів у США, наприклад, у другій половині ХХ століття склало 72,6%. Однак деякі популярні готелі в певні періоди досягали повного або майже повного завантаження, що значно перевищувало середній рівень. Широко відомий той факт, що гірськолижні курорти можуть добиватися 100% завантаження в снігові періоди зими і виявлятися зовсім порожніми в спекотні дні липня, коли морські курортні готелі навпаки переповнені клієнтами. Комерційні і конгресні готелі часто двічі на тиждень зазнають підвищення рівнів завантаження: у період з понеділка до четверга, а потім у суботу і неділю.

 

Статистика доходів

Показники прибутковості готелів використовуються для визначення комерційної ефективності роботи готельного персоналу, зокрема, у підрозділах номерного фонду і харчування.

 

Комплекс джерел прибутку

Рівень усіх доходів готелю становить винятковий інтерес для власника готелю, однак його також цікавлять і складові цього загального доходу. Комплекс джерел доходів представляє процентне вираження кожної доходної статті стосовно загального доходу. Наприкінці ХХ століття комплекс джерел доходу типового готелю США складався з наступних компонентів:

 

Підрозділи, що дають дохід	%
Номерний фонд	58,3
Ресторан (кафе тощо)	25,1
Бар	9,2
Інші підрозділи	4,9
Усі інші	2,5
Усього:	100,00

 

Кожне з перелічених підрозділів є джерелом прибутку в розмірах, обумовлених у вигляді різниці між доходами і витратами. Розміщення, зазвичай, є найбільш прибутковим видом обслуговування в порівнянні з харчуванням і продажем напоїв.

Взагалі, прибутковість у готельному бізнесі - річ досить непостійна, як з погляду загальної суми, так і з погляду складових її елементів. Це багато в чому пов'язане з рівнем прибутковості окремих секторів готельного підприємства. Можна навести такий приклад: припустимо, що прибутки від роботи ресторану і роботи бару однакові на рівні $100. Прибуток же, одержаний підприємством у цілому, зовсім не буде пропорційний їхнім прибуткам, оскільки витрати бару, пов'язані з одержанням цієї суми прибутку, нижче витрат ресторану. Звідси - простий висновок: для керівника має значення не просте збільшення прибутку підприємства в цілому, а його складові елементи і, зокрема, можливість по кожному підрозділу отримати максимальний доход при мінімальних витратах.

 

План

1. Потреби і витрати у побуті на водопостачання і послуги каналізації, тарифи.

2. Потреби і витрати у побуті на теплопостачання, тарифи.

Список використаних джерел:

1. Литвиненко, Я.В Сучасна політика ціноутворення [Текст]: навч. посібник / Я.В. Литвиненко.-К: МАУП, 2001, стор. 148-149.

Основні терміни і поняття: паливно-енергетичні ресурси, тарифи, національна комісія з питань регулювання електроенергетики, диференціація тарифів, гігакалорія.

 

Методичні рекомендації

За даними за один місяць (бажано листопад - березень) вивчити тарифи, норми (для житлових будинків) водопостачання, послуги каналізації, теплопостачання, одиниці виміру на всі комунальні послуги.

За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом, надати усні відповіді на питання для самоконтролю знань і навести розрахунки на комунальні послуги у житловому господарстві, знати тарифи.

 

Питання для самоконтролю знань:

1. Які послуги надають підприємства житлово-комунального господарства?

2. Порядок визначення ліміту водопостачання і послуг каналізації.

3. Хто сплачує послуги освітлення у приміщеннях загального користування житлових будинків?

4. Що є одиницею виміру теплової енергії?

5. Що є одиницею виміру електричної енергії?

Після вивчення матеріалу студент повинен знати: тарифи та житлово-комунальні послуги (оплата 1 м² житлової площі, 1 м³ холодної і гарячої води, газу, послуг каналізації, теплової і електроенергії), норми споживання, на 1 мешканця.

Після вивчення матеріалу студент повинен вміти: розраховувати витрати на всі житлово-комунальні послуги за місяць.

План

1. Особливості організації праці в готельних підприємствах.

2. Наукова організація праці.

 

Список використаних джерел:

1. Гринчуцький, В.І. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник / В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В Погріщук: Центр учбової літератури, 2012, стор. 112-116;

2. Кузнецова, Н.М. Основи економіки готельного та ресторанного господарства [Текст]: / Н.М. Кузнєцова. - К: Федерація профспілок, 1997, стор. 67-69;

3. Шваб, Л.І. Економіка підприємства [Текст] / Л.І. Шваб. – К: «Каравела», 2007, стор. 77-107.

Основні терміни і поняття: НОП(наукова організація праці), нерівномірність завантаження, сезонність, ефективне використання ресурсів.

Методичні рекомендації

Наукова організація праці

Основними напрямками НОП є:

- вдосконалення форм розподілу і кооперування праці;

- вдосконалення нормування праці, її морального і матеріального стимулювання;

- покращення умов праці;

- підготовка і підвищення кваліфікації кадрів;

- зміцнення трудової дисципліни.

При вивченні теми використайте отриманні знання зі спеціальних дисциплін.

За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом і дати усні відповіді на питання для самоконтролю знань.

Питання для самоконтролю знань:

1. Специфіка товару, що випускає готель.

2. Підтвердьте прикладами те, що попит на готельні послуги має нерівномірний характер.

3. Як забезпечити ефективність використання праці персоналу?

4. Показники якості обслуговування.

5. Якими особистими якостями повинні володіти керівництво й оперативні працівники готелів?

6. Що таке НОП?

7. Дайте визначення науковій організації праці.

8. Завдання, що вирішує НОП.

9. Основні напрямки НОП.

10. Взаємозв’язок НОП і технічного розвитку.

 

Після вивчення матеріалу студент повинен знати: особливості організації праці в готельній галузі, сутність поняття «НОП» та завдання, що вирішує наукова організація праці.

 

 

План

1. Закони України «Про оплату праці» і «Про сумісництво».

2. Державна політика і функції зарплати.

3. Зарплата основна і додаткова. Доплати і надбавки.

 

Список використаних джерел:

1. Бойчик, І.М. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник / І.М. Бойчик, М.С. Харів, М.І. Хопчан. – К: Каравела, 2000, стор. 174-176;

2. Гринчуцький, В.І. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник / В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В Погріщук: Центр учбової літератури, 2012, стор. 137-139.

 

Основні терміни і поняття: заробітна плата, заробітна плата основна, заробітна плата додаткова, тарифні оклади, відрядні розцінки, доплати, надбавки, компенсаційні виплати.

Методичні рекомендації

Щодо законодавчих актів - необхідно знати їх назви, дату прийняття і основні положення (назви розділів).

Державна політика і функції зарплати чітко визначені в підручнику «Економіка підприємства» автор Бойчик І.М.

Заробітну плату розрізняють основну і додаткову, які знаходяться приблизно у співвідношенні: 70% - основна, 30% - додаткова.

Основна заробітна плата працівника визначається тарифними ставками, посадовими окладами, відрядними розцінками, а також доплатами у розмірах, встановлених чинним законодавством. Їх розмір залежить від результатів роботи самого працівника.

Організація практичної господарської діяльності здійснюється у відповідності із Статутом підприємства. Адміністрація підприємства несе відповідальність за організацію і результати фінансово-господарської діяльності, соціальних і економічних інтересів членів трудового колективу у відповідності до діючого законодавства.

Розмір додаткової заробітної плати визначається кінцевими результатами діяльності підприємства і виступає у формі прямих винагород, заохочувальних виплат, а також доплат у розмірах, що перевищують встановлені чинним законодавством.

За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом, вивчити матеріал і дати усні відповіді на питання для самоконтролю знань.

Питання для самоконтролю знань:

1. Державна політика. Функції зарплати.

2. Номінальна і реальна заробітна плата.

3. Основна і додаткова заробітна плата. Структура.

Після вивчення матеріалу студент повинен знати: законодавчу базу з питань оплати праці, визначення «заробітна плата», її склад і структуру, визначення «основна і додаткова зарплата», найменування доплат і надбавок, їх розміри.

Найменування доплат і надбавок	Розмір доплат і надбавок
Доплати:
За сумісництво професій (посад)	доплата одному працівнику не обмежується максимальним розміром і встановлюється в межах економії фонду заробітної плати за тарифною ставкою і окладом суміщуваної посади працівників
За розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт	розмір доплати одному працівнику не обмежується і визначається наявністю економії за тарифними ставками і окладами, які могли б виплачуватися за умови дотримання нормативної чисельності працівників
За виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника	До 100 відсотків тарифної ставки(окладу, посадового окладу) відсутнього працівника
За роботу у важких і шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці	За роботу у важких, шкідливих умовах праці – 4, 8 і 12 відсотків тарифної ставки (окладу) за роботу в особливо важких і особливо шкідливих умовах праці – 16, 20, 24 відсотки тарифної ставки (окладу)
За інтенсивність праці	до 12 відсотків тарифної ставки (окладу)
На період освоєння нових норм трудових затрат	підвищення відрядних розцінок до 20 відсотків, підвищення тарифних ставок до 10 відсотків
За керівництво бригадою (бригадиру, не звільненому від основної роботи)	доплата диференціюється залежно від кількості робітників у бригаді (до 10, понад 10, понад 25 осіб) конкретний розмір доплати визначається галузевими (регіональними) угодами залежно від розміру ставки розряду, присвоєного бригадиру якщо чисельність ланки більше, ніж п’ять осіб, встановлюється доплата в розмірі до 50 відсотків відповідної доплати бригадира
За роботу у вечірній час – з 18 до 22 години (при багатозмінному режимі роботи)	20 відсотків годинної тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час
За роботу в нічний час (з 22.00 до 6.00)	35 відсотків годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину за роботи в цей час
Надбавки:
За високу професійну майстерність	диференційовані надбавки до тарифних ставок (окладів) робітників: ІІІ розряду – 12 відсотків, IV розряду – 16 відсотків, V розряду – 20 відсотків, VI і вищих розрядів – 24 відсотки тарифної ставки (окладу)
За класність водіям легкових і вантажних автомобілів, автобусів	водіям 2-го класу – 10 відсотків, 1-го класу – 25 відсотків встановленої тарифної ставки за відпрацьований водієм час
За класність машиністам електровозів, електропоїздів, дизель-поїздів	до 25 відсотків встановленої тарифної ставки за відпрацьований машиністом час
За високі досягнення у праці	до 50 відсотків посадового окладу
За виконання особливо важливої роботи на певний термін	до 50 відсотків посадового окладу
За знання і примінення в роботі іноземних мов (в залежності від кількості мов)	у відсотках до ставки зарплати

 

План

1. Особливості організації праці в туризмі.

2. Професійно-кваліфікаційні групи в туризмі.

 

Основні терміни і поняття: кваліфікація, характер праці, складність праці, професійно-кваліфікаційні групи, працівники туризму, фахівці, працівники вторинної зайнятості, господарські керівники, кадри масових професій.

 

Список використаних джерел:

1. Бойчик, І.М. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник / І.М. Бойчик, М.С. Харів, М.І. Хопчан. – К: Каравела, 2000, стор. 61-74;

2. Гринчуцький, В.І. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник / В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В Погріщук: Центр учбової літератури, 2012, стор.33, 106;

3. Кузнецова, Н.М. Основи економіки готельного та ресторанного господарства [Текст]: / Н.М. Кузнєцова. - К: Федерація профспілок, 1997, стор. 67-72 (виб.);

4. Іванілов, О.С. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник для сам. вивчення дисципліни / О.С. Іванілов, О.М. Таряник, А.Ю. Перетятько. - Х: Консум 2008, стор. 104-142 (виб.);

5. Пуцентейло, П.Р. Економіка і організація туристично – готельного підприємництва [Текст]: навч. посібник / П.Р. Пуцентейло. – К: Центр учбової літератури, 2007, стор. 278, 289;

6. Шваб, Л.І. Економіка підприємства [Текст] / Л.І. Шваб. – К: «Каравела», 2007, стор. 77-107 (виб.).

Методичні рекомендації

План

1. Порядок визначення тарифної заробітної плати.

2. Порядок визначення розрахункової тарифної зарплати.

3. Визначення суми приробітку і премії кожному робітнику.

4. Визначення суми зарплати кожному робітнику бригади.

 

Список використаних джерел:

1. Бойчик, І.М. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник / І.М. Бойчик, М.С. Харів, М.І. Хопчан. – К: Каравела, 2000, стор.179-180;

2. Гринчуцький, В.І. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник / В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В Погріщук: Центр учбової літератури, 2012, стор. 134.

Основні терміни і поняття: годинна тарифна ставка, тарифна зарплата, КТУ, відрядний приробіток, розрахункова тарифна зарплата.

 

Методичні рекомендації

(додається методика і приклад розрахунків)

За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: розв’язати задачу і заповнити таблицю.

Послідовність розрахунку

1. Визначається тарифна заробітна плата кожного члена бригади, для чого годинна тарифна ставка робітника помножується на фактично відпрацьований ним час.

· 0,863 * 168 = 144,98

· 0,863 * 144 = 124,27

· 0,754 * 168 = 126,67

· 0,754 * 168 = 126,67

· 0,67 * 160 = 107,20

· 0,67 * 128 = 85,76

· 0,606 * 152 = 92,11

· 0,67 * 144 = 96,48

· 0,606 * 168 = 101,80

· 0,548 * 168 = 92,06

 

2. Визначаються розрахункові величини, які використовуються для розподілу відрядного приробітку та премії. Для цього тарифна заробітна плата кожного робітника (гр.7) помножується на величину, яка встановлюється йому у даному місяці, коефіцієнта трудової участі (гр.8). Отримані в графі 11 результати сумуються. В даному прикладі сума множень тарифної заробітної плати на КТУ складає 1109,52 у.о.

· 144,98 * 1,5 = 217,47

· 124,27 * 0,9 = 111,84

· 126,67 * 1,2 = 152,00

· 126,67 * 0,5 = 63,33

· 107,20 * 1,0 = 107,20

· 85,76 * 0,8 = 68,60

· 92,11 * 1,0 = 92,11

· 96,48 * 1,3 = 125,42

· 101,80 * 0,6 = 61,08

· 92,06 * 1,2 = 110,47

3. Визначається величина розподілу відрядного приробітку і премії

733.50 у.о./ 1109.52 у.о. = 0,661 у.о.

4. Визначаються відрядний приробіток та премія, яка нараховується кожному робітнику. Для цього результат, отриманий у попередньому пункті (п.3), помножується на розрахункову величину, яка використовується для визначення відрядного приробітку та премії: графа 12= 0,661 * графа 11

1) 0,661 * 217,47 = 143,75

2) 0,661 * 111,84 = 73,96

3) 0,661 * 152,00 = 100,48

4) 0,661 * 63,33 = 41,87

5) 0,661 * 107,20 = 70,88

6) 0,661 * 68,60 = 45,36

7) 0,661 * 92,11 = 60,90

8) 0,661 * 125,42 = 82,91

9) 0,661 * 61,08 = 40,37

10) 0,661 * 110,47 = 73,02

5. Сума тарифної заробітної плати робітника з нарахованими йому відрядним приробітком та премією складає заробітну плату кожного робітника за звітний місяць: графа 13 = графа 7 + графа 12

1) 144,98 + 143,75 =288,73

2) 124,27 + 73,96 = 198,23

3) 126,67 + 100,48 = 227,15

4) 126,67 + 41,87 = 168,54

5) 107,20 + 70,88 = 178,08

6) 85,76 + 45,36 = 131,12

7)92,11 + 60,90 = 153,01

8)96,48 + 82,91 = 179,39

9)101,80 + 40,37 = 142,17

10)92,06 + 73,02 = 165,08

Результати розрахунків наведені в таблиці.

Таблиця. Розрахунок заробітної плати членам бригади при встановленні коефіцієнта трудової участі на відрядний приробіток та премію

№п/п	Прізвище, ім’я, по батькові членів бригади	Фах	Розряд робітника	Годинна тарифна ставка	Відпрацьований час (год)	Тарифна з/п за відпрацьований час	КТУ	Відрядний приробіток	Премія	Розрахункова тарифна з/п з обліком КТУ	Відрядний приробіток + премія	Місячна з/п
	Бубнов Г.Г.			86,3		144-98	1,5			217-47	143-75	288-73
	Козлов В.В.			86,3		124-27	0,9			11-84	73-96	198-23
	Болин В.С.			75,4		126-67	1,2			152-00	100-48	227-15
	Рома В.Г.			75,4		126-67	0,5			63-33	41-87	168-54
	Юрков Г.С.			67,0		107-20	1,0			107-20	70-88	178-08
	Попов В.Т.			67,0		85-76	0,8			68-60	45-36	131-12
	Русов С.І.			60,6		92-11	1,0			92-11	60-90	159-01
	Іванін А.Н.			67,0		96-48	1,3			152-42	82-91	179-39
	Шатов К.П.			60,6		101-80	0,6			61-08	40-37	142-17
	Фадєєв А.Л.			54,8		92-06	1,2			110-47	73-02	165-08
Всього по бригаді					1098-00		354-10	379-40	1109-52	733-50	1834-50

У.О.

№ п/п	3 варіант
Розряд робітника	Годинна тарифна ставка	Відпрацьований час (год.)	КТУ
		2,15		1,5
		2,15		0,9
		1,88		1,2
		1,88		0,5
		1,66		1,0
		1,66		0,8
		1,50		1,0
		1,66		1,3
		1,50		0,6
		1,36		1,2

 

Загальна сума заробітної плати за місяць 4680,05

в тому числі:

Заробітна плата за тарифом 2728,08

Відрядний приробіток та премія 1952,00

 

Таблиця. Розрахунок заробітної плати членам бригади при встановленні коефіцієнта трудової участі на відрядний приробіток та премію

У.О.

№п/п

Прізвище, ім’я, по батькові членів бригади

Фах

Розряд робітника

Годинна тарифна ставка

Відпрацьований час (год)

Тарифна з/п за відпрацьований час

КТУ

Відрядний приробіток

Премія

Розрахункова тарифна з/п з обліком КТУ

Відрядний приробіток + премія

Місячна з/п

Всього по бригаді

Після вивчення матеріалу студент повинен вміти: розраховувати тарифну заробітну плату, розрахункову тарифну зарплату, визначати суму приробітку і премії кожному робітнику, суму зарплати кожному робітнику.

 

 

План

1. Сутність, сфера застосування безтарифної системи оплати праці.

2. Кваліфікаційний рівень – основний елемент організації оплати праці.

3. КТУ – особливості встановлення.

4. Зарубіжний досвід впровадження нетрадиційних систем оплати праці.