Сутність та функції грошей. Форми грошей та їх еволюція.

Гроші за своєю сутністю — це загальний еквівалент. Розкриваючи сутність грошей, К. Маркс у своїй праці»Капітал» дав їм таке визначення:»Специфічний товарний вид, з натуральною формою якого суспільно зростається еквівалентна форма, стає грошовим товаром, або функціонує як гроші»

Сутність грошей як загального еквівалента виявляється в тому, що гроші:

- це економічна категорія, яка виражає певні притаманні товарному виробництву виробничі відносини між людьми;

- це загальноприйнятий засіб стихійного врахування кількості і якості уречевленої в товарі суспільно-необхідної праці;

- споживна вартість грошей (на тому етапові розвитку, коли вони були представлені товаром) подвоюється за рахунок задоволення потреби в загальному еквіваленті;

- поява грошей (у їх розвиненій формі) розколює увесь світ товарів на товар еквівалент як носій вартості та на всі інші товари як носії споживної вартості.

Міра вартості — перша і головна функція грошей. Її сутність полягає в тому, що гроші виступають засобом виміру вартості всіх інших товарів. Гроші (а в підсумку розвитку форм вартості ця роль закріплюється за золотом) виконують функцію міри вартості всіх інших товарів, тому що вони мають свою власну вартість. Саме завдяки цьому вони можуть виражати вартість будь-якого іншого товару і саме ця властивість є важливою складовою їх ролі як загального еквівалента. Отже, гроші в цій функції — певний еталон, за допомогою якого вимірюється вартість будь-якого товару. За незмінності вартості товару зміна вартості грошей приводить до зміни ціни як форми вираження вартості.

Масштаб цін — це фіксована вагова кількість грошового металу і його кратних частин, прийнята в даній країні як грошова одиниця. За допомогою масштабу цін вирішується технічна проблема порівняння грошового металу. Масштаб цін у законодавчому порядку встановлюється державою, яка може його змінювати, тому що він не пов’язаний зі зміною вартості грошового товару (золота). Як би не змінювалася вартість золота, 1 грам завжди буде складати 1 тисячну частку кілограма.

Засіб обігу. Сутність цієї функції грошей полягає в тому, що гроші виступають посередником в обміні товарів] У формулі Т — Г — Т вони є засобом здійснення цієї метаморфози, засобом обміну однієї споживної вартості на іншу. Ця функція грошей нерозривно пов’язана з функцією міри вартості і її зовнішнім виявом. На відміну від функції грошей як міри вартості тут потрібні вже не ідеальні, а реальні гроші.

Засіб нагромадження. Сутність функції грошей як засобу нагромадження полягає в тому, що гроші виходять зі сфери обігу і перетворюються в скарб. Цю функцію виконують повноцінні гроші, хоч у практиці грошового обігу товаровиробники накопичують і їх знаки у вигляді паперових та неповноцінних грошей.

Засіб платежу. Сутність функції грошей як засобу платежу полягає в тому, що покупець оплачує товар не в момент придбання товару, а через якийсь час. У цьому русі грошей, що здійснюється після руху товару, реалізується їх функція як засобу платежу. Вона тісно пов’язана з іншими функціями грошей і насамперед із їх функцією як міри вартості.

(Світові гроші. Гроші, що є засобом руху товарів і послуг, які вийшли за межі окремої країни, виконують функцію світових грошей.) У цій функції вони виступають як загальний купівельний, загальний платіжний засіб, як матеріалізація багатства взагалі. Функцію грошей як світових виконують повноцінні гроші. У цій функції вони скидають свої національні мундири і постають у своїй первісній формі — у формі злитків.

Еволюція форм грошей відбувалася в напрямі від повноцінних грошей до неповноцінних, якими є сучасні гроші. Повноцінними були гроші, які мали внутрішню реальну вартість, адекватну вартості товару, який виконував функції грошей, або вартості того матеріалу, з якого гроші були виготовлені, наприклад золоті або срібні монети.

Неповноцінними є гроші, які одержують свою вартість виключно в обороті. При цьому вона може істотним чином відхилятися від вартості того матеріалу, з якого вони виготовлені (банкноти, білонна монета, депозитні і електронні гроші). В сучасний період всі країни світу користуються виключно неповноцінними грошима

Між періодами використання повноцінних і неповноцінних грошей знаходиться епоха використання змішаних форм. В цей період в одних країнах використовували повноцінні гроші, а в інших — неповноцінні (паперові). Крім того, в одних і тих же країнах разом з повноцінними монетами нерідко використовувалися неповноцінні — білонні монети, а також паперові знаки грошей (банкноти). Останні не мали внутрішньої вартості і були формою ідентичні неповноцінним грошам. Вони тривалий час вільно обмінювалися на повноцінні монети і їх вартість, яка формувалася в обміні, зближувалася з вартістю металу на який вони обмінювалися. Тому такі банкноти були тотожні повноцінним грошам.

Вихідною формою повноцінних грошей були товарні гроші. Вони виступали загальним еквівлентом тому, що на їх виготовлення було затрачено суспільну працю. Вони однаково слугували для безпосереднього споживання, для виміру вартості іншого товару і знаряддям обміну.

У різні епохи роль товарних грошей виконували предмети першої необхідності (сіль, зерно, риба, худоба) та предмети розкоші (намисто з черепашок, перлини, хутра, інші дорогоцінні вироби). Попит на предмети розкоші виявився більш динамічним, тривалим і об'ємним, ніж на предмети першої необхідності. Та і за своїми фізичними даними вони були менш громіздкі, довше зберігалися, мали більш постійну вартість.

На території Київської Русі з цього різновиду товарних грошей найпоширенішим було хутро. Слово “гроші” тут з'явилося лише в XIII ст., а до того загальний еквівалент називався словом “куна”, яке означало “хутро”. Саме хутро в цій ролі широко застосовувалося декілька сторіч, навіть в середні століття. “Російська правда” часто використовує термін “куни” в розумінні грошей: “кунами викупляти” і т.п.

Як перший, так і другий різновид товарних грошей був вельми примітивним, функціонував поштучно, не підлягав розподілу, виступав в своєму природному вигляді. Такі гроші відповідали потребам обміну на його більш ранніх стадіях.

Другий великий розподіл праці (відокремлення ремесла від землеробства) істотним чином розширив межі товарного виробництва і обміну і прискорив розвиток ринку. В обмін почали поступати не просто надлишки продуктів, а товари, спеціально виготовлені для даної мети. Невпинно розширялися територіальні межі обміну. Тому ринок поставив перед грошовим товаром нові вимоги — бути однорідним, економічно ділимими, здатними тривалий час зберігати свою вартість. Задовольняти такі вимоги попередні гроші не могли у зв'язку з їх фізичними властивостями. На їх місце ринок стихійно висунув метал. Почалася тривала ера панування металевих грошей.

Еволюція металевих грошей найбільш чутливо виявилася в двох напрямах: перший — отримання і удосконалення монетної форми; другий — розвиток представницьких форм металевих грошей в обороті.

З появою металевих грошей вони використовувалися у формі простих злитків або шматків металу. Такі гроші мали переважні переваги перед товарними грошима. Разом з тим форма злитків обумовлювала певні незручності, які незабаром стали стримувати розвиток грошових відносин. В кожній платіжній операції необхідно було зважувати злитки, визначати пробу і, що найбільш незручно - ділити їх на частини. Щоб уникнути цих незручностей, злитки робили різної ваги. Самі відомі купці ставили на них своє клеймо, яке засвідчувало вагу і пробу металу.

Монета виявилася найдосконалішою формою повноцінних грошей, тобто тих, які функціонують в обороті з власною субстанціональною вартістю. Вона обслуговувала економічні відносини людей протягом майже трьох тисячоліть. За цей час монета теж розвивалася і змінювалася.

Новий етап в розвитку монети як форми справжніх грошей пов'язаний з виникненням білонної монети, тобто розмінної, з дрібною вартістю. Вона призначена для забезпечення нормального виконання грошових функцій основною (валютної) монетою. Головна відмінність її полягає в тому, що вона чеканиться не з дорогоцінного металу, тому є неповноцінною. Причому такою розмінна монета стала не відразу, а на певному етапі розвитку грошового обігу.

Еволюційні процеси в економіці, які послужили причиною демонетизації золота, підготували основу для впровадження нематеріальних носіїв грошової суті — так званих кредитних грошей. Як наголошувалося вище, саме золото виконувало грошову роль не стільки в своїй реальній вартості, скільки в номінальній. Поступово воно придбало особливу споживацьку вартість як загального еквівалента. Потім світова практика використання золотих грошей підготувала суспільство до сприйняття нематеріальних грошей, не пов'язаних із золотом, як більш ефективної грошової форми. На цій підставі економічна думка остаточно прийшла до висновку, що гроші не адекватні золоту, що вони — щось інше, складніше явище суспільного характеру, який не може бути виражений навіть благородними металами.

Неповноцінні гроші — це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. Перехід до неповноцінних грошей відбувався поступово. Перші їх форми з'явилися ще з часів панування металевих грошей. Тому в історії грошей був тривалий період існування змішаних форм, властивий повноцінним і неповноцінним грошам. Основними формами неповноцінних грошей є:

- білонна (розмінна) монета

- паперові гроші (казначейські зобов'язання)

- банківські зобов'язання (банкноти)

- депозитні внески

- квазігроші.

Не маючи субстанціональної вартості, всі вони застосовуються як гроші лише тому що у економічних контрагентів, які їх одержують як платіж, є віра в можливість використовувати їх для забезпечення своїх майбутніх платежів. Чинник довіри до цих форм стає вирішальним для їх функціонування як грошей, завдяки чому вони отримали також назву кредитних.

Кредитні гроші класифікуються за декількома критеріями.

1. Залежно від форми існування виділяють:

- паперові гроші

- монету

- депозитні гроші

- електронні гроші.

2. Залежно від статусу емітента і характеру емісії:

- казначейські гроші

- банківські гроші.

Поняття паперових грошей має два тлумачення: широке, якщо паперовими називають будь-які грошові знаки, виготовлені з паперу (розмінні і нерозмінні банкноти, казначейські білети і т.п.), і вузьке, якщо паперові гроші ототожнюються із знаками вартості, які емітуються казначейством для покриття бюджетних витрат.

Паперові гроші— це нерозмінні на метал знаки вартості, які випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються примусовим курсом, признаються законодавчо обов'язковими до прийому у всі види платежів. По суті, це — завершена форма знака вартості, яка відірвалася не тільки від субстанціональної вартості грошей, а і від реальних потреб обороту. Мірилом їх емісії стає не потреба обороту в платіжних засобах, а потреба держави у фінансуванні бюджетного дефіциту. Такі гроші називають ще декретними, або казначейськими.

Банківські гроші — ці теж неповноцінні знаки вартості, які емітуються банками на основі кредитування реальної економіки, завдяки чому їх випуск тісно пов'язується з потребами обороту, забезпечується їх вилучення з обороту і підтримка стабільної вартості. В цьому полягає їх принципова відмінність і перевага порівняно з паперовими грошима.

З розвитком банківського кредиту і банківської справи взагалі банки сталі випускати замість комерційних векселів свої зобов'язання — банкноти, які поступово перетворилося на універсальний платіжний і купівельний засіб і стали самостійним видом кредитних грошей — банківськими грошима. З часом, коли банки сталі широко приймати банкноти від клієнтів на внески, виникла друга форма банківських грошей — депозитні гроші.

Банкнота в найзагальнішому трактуванні є простим векселем емісійного банку. Особливо чітко виявлялася спорідненість її з векселем на першому етапі розвитку, коли вона мала форму так званої класичної банкноти.

Період “класичної” банкноти закінчився з повним припиненням розміну її на золото після світової економічної кризи 1929— 1933 рр. В нових умовах банкнота втратила золоте забезпечення і свою кінцеву гарантію постійності вартості — розмін на золото. Це значно зблизило сучасні банківські гроші з паперовими, оскільки зняло внутрішнє гальмо їх знецінення.

Депозитні гроші — це різновид банківських грошей, які існують у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб'єктів в банках. Вони не мають речового виразу і використовуються для платежів в безготівковій формі. Рух їх здійснюється по рахунках в банках і не виходять за межі банківської системи. А приводяться вони в рух за допомогою технічних інструментів — чеків, платіжних доручень, пластикових карток і т.п.

Електронні гроші — це різновид депозитних грошей, коли переказ грошових сум по рахункам в банках здійснюється автоматично за допомогою комп'ютерних систем за безпосереднім розпорядженням власників поточних рахунків. Ця форма органічно об'єднує в собі всі переваги депозитної і готівкової форм грошей: немає потреби переносити або перевозити великі маси грошової готівки; досягається значна економія витрат на їх виготовлення, збереження, переказ, перевезення і т.п.; кожний платник має нагоду ураз виконати платіж, заздалегідь перевіривши всі його умови і здійснивши відповідні розрахунки, як і в платежах грошовою готівкою.

Носієм електронних грошей є пластикова картка — іменний грошовий документ, який видається банком власнику поточного рахунку і дає йому можливість сплатити через комп'ютерні сіті свої покупки і погасити борги переказом грошей по рахунку без використання грошової готівки.

“ Квазігроші”— це специфічні грошові форми, в яких грошова суть істотним чином послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних форм. Таке відхилення можливо з кількох причин:

— якщо в стандартних формах значно ослабляється грошова суть. Так, при розміщенні грошей в довгострокові внески вони зберігають звичайну форму депозитних грошей, проте, при цьому знижується їх ліквідність, здатність бути платіжними засобами;

— якщо грошові функції виконують нестандартні форми, які не можна віднести до жодної з вказаних вище. Наприклад, вексель в певних межах може використовуватися як гроші у функції купівельного і платіжного засобу, хоча не є грошима в загальноприйнятому розумінні. Те ж можна сказати і про чек і деякі інші грошові інструменти.

Використання “квазігрошей” має позитивний вплив на економіку:

— дає можливість підвищити ліквідність ринку за рахунок впровадження в оборот додаткових платіжних інструментів квазігрошових форм, перш за все векселів;

— дає можливість зменшити масу платіжних засобів в обороті за рахунок вилучення їх в довгострокові депозитні внески, які надає сприяння оздоровленню кон'юнктури ринків;

— робить управління грошовою масою, а отже, пропозицією грошей, більш гнучким і ефективним.