Спеціалізовані фінансово – кредитні установи: сутність, структура та основні функції.

Значну роль у нагромадженні та використанні позичкових капіталів останніми роками відіграють спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути, що істотно потіснили банки в акумуляції збережень населення і стали важливими постачальниками позичкового капіталу, усуваючи монопольне становище комерційних банків на ринку позичкових капіталів.

Небанківські кредитно-фінансові інститути являють собою третю, після Центрального та комерційних банків, відособлену складову частину сучасної кредитної системи, що характеризується значним впливом на функціонування кредитних відносин, виробництва та споживання.

Зростанню ролі небанківських кредитно-фінансових інститутів у сучасній кредитній системі в період після Другої світової війни сприяло декілька причин, зокрема зростання доходів населення в розвинутих країнах, активний розвиток використання цінних паперів, надання цими установами спеціальних послуг, яких не надають банки.

Основними напрямами діяльності цих інститутів є акумуляція збережень населення шляхом їх залучення на вклади, випуск акцій, облігацій, продаж страхових полісів. Небанківські кредитно-фінансові інститути можуть надавати кредити певним сферам економіки та видам господарської діяльності, корпораціям та державі через облігаційні позички, довготермінові іпотечні та споживчі кредити, а також здійснюють операції кредитної взаємодопомоги.

На відміну від банків, спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути виконують обмежену кількість фінансових операцій і послуг та тільки окремі банківські операції. Усі інститути домінують лише у відносно вузьких секторах ринку позичкових капіталів і мають специфічну клієнтуру. До певних переваг небанківських інститутів слід віднести й те, що на відміну від банків, вони можуть акумулювати грошові збереження на доволі значні терміни, а отже, і здійснювати довгострокові інвестиції. Прикладом таких структур є страхові компанії, пенсійні фонди.

Спроможність небанківських інститутів акумулювати значні обсяги коштів на тривалі строки робить їх привабливими для співпраці з державними установами. Тому держава в багатьох країнах використовує небанківські інститути для фінансування за їх допомогою провідних галузей економіки, фінансування програм розвитку недостатньо розвинутих регіонів тощо.

Сучасні види небанківських фінансово-кредитних інститутів та їх операції

Зупинимося далі на характеристиці окремих різновидів спеціалізованих небанківських кредитно-фінансових інститутів, механізми їх функціонування у кредитній системі.

Провідні позиції в цій системі після комерційних банків за обсягами активів і значенням як постачальників позичкового капіталу займають страхові компанії. Діяльність страхових компаній пов'язана з мобілізацією значних грошових коштів, які на тривалий термін здатні ставати кредитними ресурсами. Таких можливостей у банків, що спираються на залучення короткострокових коштів, немає.

Утворення і функціонування страхових компаній полягає в забезпеченні відшкодування можливих збитків, що утворюються як наслідок непередбачених економічних і фінансових ризиків, настання стихійних лих та інших випадків. Таке відшкодування від страхових компаній здійснюється за рахунок страхових внесків фізичних чи юридичних осіб, які придбали страхові поліси.

Приплив грошових коштів у страховому фонді, як правило, набагато перевищує суми щорічних виплат страхових відшкодувань. Тож страхові компанії нагромаджують значні грошові суми на тривалі строки. Це дає їм змогу з року в рік збільшувати інвестиції в акції та облігації приватних корпорацій та в державні боргові зобов'язання, надавати довгострокові позички підприємствам різних галузей економіки, переважно у формі іпотечного кредиту та вкладень у нерухомість.

Порівняно новим явищем на ринку позичкових капіталів у кредитній системі є створення і розвиток пенсійних фондів. Активно пенсійні фонди почали розвиватися на Заході після Другої світової війни, хоч перший пенсійний фонд виник ще в 1875р. у США.

Пенсійні фонди виступають головною спеціалізованою фінансовою структурою (державною чи приватною), метою функціонування якої є забезпечення населення коштами в період після виходу на пенсію на основі створення фонду грошових коштів. Пенсійні виплати здійснюються з пенсійних фондів, що формуються за рахунок регулярних багаторічних внесків працюючих із їхньої заробітної плати (звичайно ця частка становить 20-30% усіх надходжень), відрахувань з прибутку підприємств, а також прибутку від операцій самого пенсійного фонду.

Нагромадження значних сум протягом тривалого часу дає змогу пенсійним фондам здійснювати довгострокові інвестиції. Найбільшою є частка цінних паперів приватних підприємств, корпорацій, державних боргових зобов'язань. Ця частка становить приблизно 80% активів пенсійних фондів1. Здійснюються також довгострокові кредитні операції.

Порівняно новою формою спеціалізованих небанківських фінансово-кредитних інститутів є інвестиційні компанії, що стали швидко розвиватися після Другої світової війни, хоч існували і в довоєнний час.

Це особливий вид фінансово-кредитних установ, метою функціонування яких є надання посередницьких послуг в інвестиційному процесі.

Інвестиційні компанії отримують грошові кошти внаслідок випуску власних цінних паперів з наступним продажем їх дрібним індивідуальним інвесторам. Отримані таким чином кошти інвестиційна компанія вкладає в акції функціонуючих промислових та інших підприємств і банків.

Таким чином, випуск та розміщення на фінансовому ринку власних цінних паперів дає змогу інвестиційним компаніям мобілізувати грошові кошти приватних інвесторів, навіть дрібні заощадження, та фінансувати різні сфери економіки. Переважну частину активів інвестиційних компаній становлять акції, хоч останнім часом вони почали вкладати кошти і в облігації корпорацій.

Ще одним різновидом небанківських інститутів кредитної системи є фінансові компанії. Основна їхня спеціалізація - кредитування продажу споживчих товарів з відстрочкою платежу.

Фінансові компанії формують свої кошти за рахунок випуску власних боргових зобов'язань - облігацій чи векселів, а також отримання короткострокових кредитів від комерційних банків.

Кредитування продажу споживчих товарів з відстрочкою платежу спирається на використання особливого механізму, що забезпечує взаємодію покупців і продавців товару. Покупець за придбаний товар сплачує невелику частину його ціни, а на решту суми отримує торговельний кредит.

На підставі попередньо укладеного договору з торговою фірмою та поданих нею документів про отримання товару, фінансова компанія переказує продавцеві обумовлену суму ціни товару за мінусом уже сплаченої частини. Покупець має погасити фінансовій компанії свою заборгованість протягом обумовленого договором строку щомісячними внесками з виплатою відповідних відсотків. Сплачувані відсотки, як правило, дещо вищі, ніж за звичайними позичками на аналогічний термін комерційних банків, і становлять 10-30%. Це пов'язано з більшим ризиком непогашення кредиту наданого фінансовими компаніями.0

Крім кредитування продажу споживчих товарів діяльність фінансових компаній у ряді випадків пов'язана також зі здійсненням лізингових та факторингових операцій, наданням іпотечних послуг і навіть деяких видів страхування, обслуговуванням системи комерційного кредиту, наданням невеликих позичок індивідуальним позичальникам, кредитуванням окремих галузей промисловості.

Особливе місце серед небанківських кредитно-фінансових інститутів посідають кредитні спілки. Метою їхнього функціонування є задоволення потреб у пільгових коротко- і довгострокових кредитах, здійснення фінансування і соціального захисту своїх членів через залучення їх особистих заощаджень.

Кредитні спілки являють собою спеціалізовані кооперативні організації, метою функціонування яких є отримання доходу на тимчасово вільні кошти та забезпечення стабільної можливості в задоволенні потреб у пільгових коротко- та довгострокових кредитах, здійснення фінансування та соціального захисту своїх членів через залучення їх особистих заощаджень. Кредитні спілки об'єднують широкі верстви населення, кооперативні, орендні підприємства малого і середнього бізнесу.

Грошові ресурси кредитні спілки формують із вступних пайових внесків їхніх членів та наступних періодичних внесків, отримання і використання кредитів від комерційних банків, емісії власних боргових зобов'язань.

Акумульовані таким чином грошові ресурси дають кредитним спілкам можливість використати їх для надання позичок своїм членам на різні споживчі потреби. Тимчасово вільні кошти кредитними спілками депонуються в комерційних банках або інвестуються в короткострокові боргові зобов'язання та інші прибуткові операції.

Кредитні спілки як громадські некомерційні організації користуються деякими пільгами в оподаткуванні. Завдяки цьому вони мають дещо вищий рівнь дохідності на внески та надання дешевшого кредиту, ніж у комерційних банках.

Серед небанківських фінансово-кредитних інститутів певне місце посідають ломбарди. Вони являють собою кредитні установи, що надають грошові позички під заставу рухомого майна.

На заставлене майно позичальник зберігає право власності протягом певного часу. Якщо позичальник після закінчення визначеного терміну не повертає кредиту, адміністрація ломбарду для компенсації боргу і відсотків за кредитом отримує право реалізувати заставлене майно.