Позичковий капітал підприємства та його характеристика. Банківське кредитування.

Залежно від типу фінансових відносин, які виникають між капіталодавцями і підприємством-об’єктом фінансування, вони можуть стати співвласниками або кредиторами суб’єкта господарювання. Порядок здійснення внесків на формування власного капіталу охарактеризований у попередніх розділах. Якщо між капіталодавцем і підприємством виникають відносини позички, то це означає, що фінансування відбувається за рахунок позичкового капіталу: капіталодавець набуває статусу кредитора.

Кредитор — юридична та (або) фізична особа, яка має підтверджені належними документами грошові вимоги до боржника, в тому числі вимоги з виплати заробітної плати, зі сплати податків, інших обов’язкових платежів тощо.

Як уже зазначалося, позичковий капітал підприємства може формуватися за рахунок зовнішніх та внутрішніх джерел (див. розд. 4). У цьому розділі ми зупинимося на висвітленні питань, пов’язаних з формуванням позичкового капіталу із зовнішніх джерел. У балансі позичковий капітал підприємства відображається у складі зобов’язань за умови, що оцінка цих зобов’язань може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок їх погашення. Найважливіші параметри позичкового капіталу підприємства наведені в табл. 6.1.

Таблиця 6.1

ХАРАКТЕРИСТИКА ПОЗИЧКОВОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Параметри	Класифікація
Строковість	короткостроковий позичковий капітал (до 12 місяців) довгостроковий позичковий капітал (понад рік)
Капіталодавець	банки та інші фінансово-кредитні інститути постачальники та клієнти власники персонал держава
Умови одержання	згідно з кредитним чи іншим договором за відсутності договору
Цілі використання	здійснення інвестицій поповнення оборотних активів
Форми залучення	грошові кошти: — національна валюта; — іноземна валюта; — валютний фіксинг товарна форма
Забезпечення	забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації) незабезпечені
Плата за користування капіталом	виплата процентів: — фіксована процентна ставка; — плаваюча процентна ставка без процентів
Порядок погашення	одноразовий платіж багаторазові платежі з регресією платежів у заздалегідь визначений термін чи без такого

Залежно від строків виконання зобов’язань вітчизняними стандартами бухгалтерського обліку позичковий капітал поділяється на довгостроковий і поточн

За строками користування банківські кредити бувають: короткострокові — до 1 року; середньострокові - до 3 років; довгострокові — понад 3 роки.

Порівняно із країнами з розвинутою економікою, строки кредитування в Україні значно звужені. Коротко - та середньострокові кредити, як правило, можуть отримуватися для покриття поточних витрат виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді, а середньо - та довгострокові - для покриття витрат інвестиційного характеру.

За забезпеченням кредити є: а) забезпечені заставою - майном, майновими правами, цінними паперами тощо; б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи). Для більшої надійності забезпечення кредиту може укладатися тристороння угода: банк — гарант (поручитель, страхова організація) — позичальник; в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації); г) незабезпечені матеріально, або бланкові. Забезпечуються іміджем позичальника.

За ступенем ризику виділяються стандартні кредити, та кредити з підвищеним ризиком.

За методами надання виділяються такі різновиди кредитів: видача у разовому порядку; відповідно до відкритої кредитної лінії; гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання); за видом кредитного рахунку.

Банківське кредитування здійснюється із застосуванням таких позичкових рахунків: простого кредитного, спеціального кредитного та контокорентного.

Простий позичковий рахунок є найпоширенішою формою банківського строкового кредитування. Кожна видача і погашення кредиту оформляється відповідними документами клієнта або банку (платіжне доручення, розпорядження кредитного відділу банку операційному відділу тощо). На ньому може бути тільки активне (дебетове) сальдо.

Спеціальний позичковий рахунок застосовується банком в окремих випадках, наприклад при кредитуванні позичальника під заставу цінних паперів. Він є формою обліку позичок до запитання.

Контокорентний рахунок (поточний рахунок з овердрафтом) – це активно-пасивний рахунок, на якому обліковуються всі операції банку з клієнтом. На ньому щоденно відбиваються всі платежі клієнта і надходження на його адресу коштів.Він використовується тільки для фінансування поточного виробництва й обігу і не спрямовується на фінансування інвестицій.

Погашення кредитів може відбуватись різними способами: водночас; з відстрочкою платежу; достроково (за вимогою кредитора або заявою позичальника); з регресією платежів; після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

Розрізняється кредит і за метою надання. За цією ознакою виділяють кредит для задоволення виробничих потреб, та споживчий, який допомагає задоволенню потреб в особистому споживанні.

Кредит для задоволення потреб виробничого характеру надається юридичним особам для здійснення процесу виробництва. Він може мати й ряд інших особливостей, пов'язаних з терміном та методами надання і повернення тощо. Зокрема можна виділити такі різновиди кредитів виробничого характеру як інвестиційний і поточний. Останній видається для покриття тимчасової нестачі грошових засобів для здійснення розрахунків або придбання матеріально-технічних засобів.

Споживчий кредит відображає відносини між кредиторами і позичальниками з приводу кредитування кінцевого споживання. Це засіб забезпечення споживчого попиту населення з метою прискорення одержання матеріальних благ без нагромадження коштів. З іншого боку - це засіб підвищення поточного платоспроможного попиту, життєвого рівня населення і прискорення реалізації товарних запасів. Споживчий кредит регулюється з боку держави більш ретельно порівняно з іншими формами кредиту. Регулювання охоплює процентні ставки, термін, доступність кредиту. Між банком і фізичною особою може бути

посередник - підприємство, в тому числі торгове. Але суть відносин від цього не змінюється.

За предметом кредитної угоди виділяється грошовий, або фінансовий, товарний та змішані види кредитів. Банківський кредит носить, як правило, грошовий характер. Різновидом його є вексельний або фінансовий, який оформляється за допомогою векселів.

Товарний характер носить така форма як комерційний або державний кредит. При цій формі вартість товару і сам товар можуть передаватися як в тимчасове користування, так і у повне розпорядження позичальника. Повернення ж залежить від узгоджених умов між кредитором і позичальником.

Серед змішаних виділяють лізинговий кредит, пов'язаний з орендою засобів виробництва, факторинговий - як переуступка кредитуючому банку контрактів, платіжних документів та векселів з метою дострокового одержання грошових коштів, та компенсаційний кредит. В останньому випадку кредит видається в грошовій формі, а повертається у товарній за узгодженою наперед ціною.

Такий же змішаний характер носять іноземні кредити. Вони видаються у валюті країни реєстрації банку з використанням в цій же країні для закупівлі товарів, але повертаються, як правило, у формі відповідної валюти, або на компенсаційній основі.

Консорціумний кредит може надаватися позичальнику банківським консорціумом такими способами: акумулюванням кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності; гарантуванням загальної суми кредиту провідним банком або групою банків. Кредитування здійснюється залежно від потреби в кредиті; зміною гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.

Банківські кредити надаються суб'єктам господарської діяльності у безготівковій формі шляхом сплати платіжних документів з відповідного кредитного рахунку як у національній, так і в іноземній валюті, або шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позичальника, а також у готівковій формі для розрахунків із здавачами сільськогосподарської продукції.

Розмір відсоткових ставок та порядок їх сплати встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі залежно від кредитного ризику. наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших факторів. У разі зміни облікової ставки умови договору можуть переглядатися і змінюватися тільки на підставі взаємної згоди кредитора та позичальника.

Існують загальні правила визначення вартості кредиту. Вони зводяться до того, що основним видом плати за користування банківським кредитом є процентна ставка. Рівень її залежить від таких факторів: ціни сформованих ресурсів, яка визначає величину базової ставки; рівня інфляції; терміну кредиту;