Асиміляція приголосних звуків

1. Природа асиміляції.

2. Види асиміляції приголосних звуків.

3. Асиміляція приголосних за дзвінкістю.

4. Асиміляція за глухістю.

5. Асиміляція за м’якістю.

6. Асиміляція за місцем і способом творення.

Література:

· Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. – Ч.1. – 4-е вид. – К., 1972. – С.116–120.

· Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика / За ред. І.К.Білодіда. – К., 1969. – С.209–217.

· Сучасна українська мова / За ред. О.Д.Пономарева. – 2-е вид. – К., 2001. – С.17–18.

 

Завдання

1. Розкрийте загальнонаукове значення терміна “асиміляція”.

2. Яке лінгвістичне значення термінів асиміляція, асимілятор, асимільований звук?

3. У поданих реченнях підкресліть дзвінкі приголосні, які не оглушуються. Двома рисками підкресліть дзвінкі, які асимілюються за дзвінкістю. Речення виразно прочитайте.

1. Сніг передчасно розтав, і поля зачорніли з-під снігу (М.Рильський). 2. В райдугу чайка летіла. Хмара спливала на схід. Може б і ти захотіла чайці податися вслід? (Л.Первомайський). 3. Недуже серце моє, серце, мов лебідь той мчить (П.Тичина). 4. Блукай та їж недолі хліб і вмри (Ю.Клен). 5. З жалем, з болем понад полем крик розноситься чаїний (Г.Чупринка). 6. Від книжок вгинається поличка, струмом б’є від кожного рядка (П.Осадчук).

4. З поданого переліку виберіть слова, в яких відбувається асиміляція дзвінких приголосних за глухістю. Вимовте їх і запишіть фонетичною транскрипцією. Окремо поясніть вимову слів, в яких аиміляції за глухістю немає.

а) Легковажний, безпека, з шумом, з приятелем, казка, зцілювати, без кого, книжка, кладка, дядько, зшити, розшити, зчистити, відписати, розписати, відтоді, легкість, відпускати, ложка, лягти, без тебе, з тобою, розчесати, нігті, дьогтю, безславний, близько, розшукати, сусід прийде.

б) Розпука, солодкий, розчесати, без чотирьох, небезпека, яструб полетів, без книжки, надто, стежка, в садку, двадцять, грудка, боязко, тяжко, предки, загадка, з-понад, розказати, від кого, з кого, розповідь, перемогти, розчулений, безсилля, розсідлати, поміж кущами, стерегти, обчистити, чубчик.

5. Підкресліть глухі приголосні. Які з них асимілюються за дзвінкістю? Запишіть слова фонетичною транскрипцією.

1. Ось де. 2. Хоч би. 3. Лічба. 4. Боротьба. 5. Ваш брат. 6. Тут би. 7. Під столом. 8. Отже. 9. Анекдот. 10. Великдень. 11. Так буде. 12. Дощ був. 13. Як же. 14. Як зірка.

6. Запишіть речення фонетичною транскрипцією. Випишіть слова, в яких відбулася асиміляція за дзвінкістю.

1. Люди, люди! Я ваш брат, я для вас рад жити (І.Франко). 2. Десь далеко передо мною полудневий край (О.Кобилянська). 3. Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі, то й не знає, як людині боротьба і праця милі (Леся Українка). 4. Як же не любити всемогутній труд! (В.Сосюра). 5. Що то за голова, що лиш зуби та борода (Н. тв.). 6. Як зустрінеш, так і будеш провожати (Н. Тв.).

7. З поданих слів та словосполучень виберіть ті, у яких відбувається а) асиміляція за дзвінкістю, б) асиміляція за глухістю, в) асиміляція за м’якістю приголосних. Окремо поясніть вимову слів, у яких асиміляції за глухістю немає.

Вогкий, хоч би, радість, досвітня, сонця, майбутнє, розвідка, відколи, лягти, відпускати, як живеш, якби, нігті, без трьох, з хати, через поле, безсоромно, розшивати, з шумом, розтрачений, книжка, без чого, під хатою, розхитати, відтяти, обпектися, з тобою, розчесати, розсердитися, ваш брат, ось де, легковажний, відкинути, сніг паде, підказка, цвіт, сльоза, між собою, з тобою, відпасти, гідність.

8. Виразно прочитайте текст. Вкажіть на явища асиміляції у виділених словах. Зробіть короткий усний коментар тексту.

Найважливіша з громадських споруд габсбурзького Львова – Галицький сейм [тепер – головний корпус Львівського національного університету імені Івана Франка. – О.С. ]. На тимпані – персоніфікація Галичини в оточенні Вісли й Дністра, а біля виходу – алегоричні фігури, що [як твердить наш путівник – йдеться про путівник “Lemberg und Umgebung. Handbuch für Kunstliebhaber und Reisende”, виданий 1916 р. – О.А. ] представляють Bildung und Arbeit, себто Освіту й Працю… Фрески Генрика Родаковського у залі засідань (сьогодні ми їх уже не побачимо, але на те є старий путівник) представляли славетних законодавців – Мойсея, Лікурга й Солона, чия мудрість мала осяювати членів галицького законодавчого органу. На прегарній сходовій клітці з одного боку здіймалися статуї польських правителів – Мєшка І та Казимира Великого, а з іншого – руських [читай “ українських ”. – О.С. ]: Володимира Великого та Ярослава Мудрого.

Мацей Яновський

 

Тема ХІI

Склад і складоподіл

 

1. Поділ звуків згідно з принципом наростання звучності.

2. Поняття “склад”. Склад як явище фонетичне, історичне.

3. Типи складів. Склади, відкриті й закриті, прикриті та неприкриті, їх місце в українській мові.

4. Складоподіл у сполуках з одним, двома та більше приголосними.

5. Складоподіл і морфемна будова слова.

 

Література:

· Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика / За ред. І. К. Білодіда. – К., 1969. – С.340–357.

· Сучасна українська літературна мова. / За ред. А. П. Грищенка. – 2-е вид. – К., 1997. – С.71–74, 95–96.

 

Завдання.

1. Поясніть, за якими законами подані слова поділені на склади. Над кожним звуком цифрою позначте ступінь його сонорності: голосний – 5, нескладовий приголосний – 4, сонорний – 3, дзвінкий – 2, глухий –1.

За-здрість, гон-чар-ство, фан-та-сти-чний, ше-фство, шев-ство, е-ле-ктри-чний, ро-згу-бле-ний, со-сно-вий, ко-паль-ня, на-зу-стріч, ну-дьга, стов-пчик, по-двір-я, по-гу-ляв-ши, по-стріл, О-ле-ксандр, О-смо-мисл, Пе-ре-мишль, Дніпр.

354 15 2354

Зразок: мов-ча-зний

2. Подані речення запишіть фонетичною транскрипцією і в кожному з них визначте кількість відкритих та закритих складів. Зробіть відповідний висновок.

1. Бо ти на землі людина, І хочеш того чи ні – Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні (В.Симоненко). 2. Сміються, плачуть солов’ї І б’ють піснями в груди: Цілуй, цілуй, цілуй її – Знов молодість не буде (О.Олесь). 3. Чого тільки не насадить наша невгамовна мати (О.Довженко). 4. На квітці метелик мов свічечка (П.Тичина). 5. Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі (Л.Костенко). 6. Коли ми йшли удвох з тобою Вузькою стежкою по полю. Я гладив золоте колосся (Д.Павличко). 7. Адже давно відомо вже, що сила страждання вимірюється не так гнітом зовнішніх обставин, як глибиною потрясіння (О.Довженко).

3. Запишіть слова у дві колонки. У першій поділіть їх на склади, у другій – на морфеми (за будовою).

Зразок: Склади Морфеми

Вив-ча-ти ви-вч-а-ти

Молотьба, навчений, зірваний, мудрість, відкликаний, зокрема, братів, печений, високо, затишно, носити, країна, молочний, вищий, ходжу.

4. Текст № 12 “Притча про красу” розбийте на склади. Поясніть складні випадки. Прочитайте цей текст, скандуючи.

 

Тема ХІII

Словесний наголос

 

1. Артикуляційна й акустична природа наголосу. Наголос словесний і логічний.

2. Особливості словесного наголосу в українській літературній мові.

3. Семантична і граматична функція наголосу.

4. Фонетичні слова. Поняття про проклітики та енклітики.

5. Типові відхилення від акцентних норм.

6. Акцентна дублетність.

7. Словники наголосів.

 

Література:

· Бровченко Т.О. Словесний наголос в сучасній українській мові.– К., 1969.

· Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика / За ред. І. К. Білодіда. – К., 1969. – С.358–369.

· Винницький В. Українська акцентна система: становлення, розвиток.– Львів, 2002.

· Орфоепічний словник. Укладач М. І. Погрібний. – К., 1984. – С.15–19.

· Головащук І.С. Складні випадки наголошення. Словник-довідник. – К., 1995.

 

Завдання

1. Зі словника (орфографічного, орфоепічного чи словника наголосів) випишіть:

а) слова, що мають різні наголоси й однакове значення;

б) слова, в яких наголос є засобом розрізнення значень;

в) слова, в яких наголос є засобом розрізнення форм (по 10 прикладів).

2. У котрих словах правильно підкреслено наголошені склади.

а) 1. Тво го. 2. Дани на. 3. Два джере ла. 3. Диплома тія. 4. Де-ю ре. 5. Діа лог. 6. Діж де мо. 7. Об ра нця. 8. Множ ник. 9. Маршо вий. 10. Пе ре пис. 11. При я тель. 12. Бе ре те.

б) 1. Завда ння. 2. Рве мо. 3. Ва ловий. 4. Два вечо ри. 5. Да но. 6. Квар тал.

7. Од но го. 8. Кам’я ний. 9. Кропи ва. 10. І ду чи. 11. Зов сім. 12. І но ді.

в) 1. До данок. 2. Фе но мен. 3. Зви со ка. 4. Іду чи. 5. Йде мо. 6. Ельб рус.

7. Низови на. 8. Одно лі ток. 9. По ло говий. 10. Ре шето. 11. По мов чати. 12. Но вий.

г) 1. Єре тик. 2. Збе ре мо. 3. До бу ток. 4. Дві донь ки. 5. Істе рі я. 6. Обе ре мо. 7. Ко рисний. 8. Льодя ний. 9. Не нависть. 10. Со лод ко. 11. Фана тич ка. 12. Три зуб.

ґ) 1. Лі топис. 2. Сільськогоспо дар ський. 3. Но шу. 4. Пар тер. 5. Ви­ па док. 6. Добо вий. 7. До схо чу. 8. Жа до ба. 9. Не кро лог. 10. Мі лі метр. 11. По­ каз­ ник. 12. Різно вид.

3. Згадайте відому поезію Т.Шевченка. Вставте пропущені слова. Поясніть особливості наголосу в дописаних іменниках:

Не вертаються … …,

По світу блукають,

А … … широкії

Терном заростають.

4. Подані іменники поєднайте з числівниками два, три, чотири. Поставте наголоси, поясніть особливість наголошування.

Бібліотекар, бік, брат, бухгалтер, весло, номер, поїзд, озеро, тин, чоловік, ярмарок, ярус, ясен.

5. Виконайте комп’ютерну програму “Складні випадки наголошення слів” у режимі контролю. Адреса: www.franko.lviv.ua/lknp/mova.htm

 

Тема ХІV.

Орфоепічні норми

 

1. Орфоепія та її суспільне значення.

2. Вимова голосних та приголосних звуків.

3. Вимова сполук приголосних.

4. Особливості вимови іншомовних слів.

5. Типові орфоепічні помилки і шляхи їх подолання.

6. Орфоепічний словник, його структура; значення орфоепічного словника в роботі радіо-, тележурналістів.

 

Література:

· Орфоепічниц словник української мови: У 2 т.– Т.1.– К., 2001.

· Орфоепічний словник / Укладач М.І.Погрібний. – К., 1984. – C.9–15.

· Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. – 2-е вид. – К., 1997. – С.81–85.

· Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика / За ред. І.К.Білодіда. – К., 1969. – С.370–401.

· Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова. Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія. Завдання і вправи. – К., 1995. – С.10–35.

 

Завдання.

1. Порівняйте слова, написані за правилами орфографії і за орфоепічними нормами. Поясніть, які звукозміни зумовили невідповідність між написанням і вимовою:

 

 

а)

кожух	[ко^ужýх]
Великдень	[Ве^илúґде^ин΄]
не спиться	[не^испúц΄:а]
отже	[ó д^Çж же]
людський	[л΄у д^Çз ΄с΄кий]
пісня	[п’íc΄н΄а]
любов	[л΄убоў]

б)

легкий	[ле^ихкúй]
анекдот	[ане^иґдóт]
дивишся	[дúви^ес΄:а]
молодший	[молó д^Çж ший]
з жалю	[ж:áл΄у]
агентство	[агéнство]
надсипати	[на д^Çз сúпати]

в)

одинадцять	[оди^енá д^Çз ΄ц΄ат΄]
відсутній	[в’і д^Çз сýт΄н΄і^ий]
дьогтю	[д΄óхт΄у]
потуги	[по^утýги]
канадці	[канá д^Çз ΄ц΄і]
перемогти	[пе^ире^имогти]
слідчий	[с΄л΄і д^Çж чий]

г)

відси	[в’í д^Çз си]
злізши	[з΄л΄íжши]
рідший	[р΄і д^Çж ший]
посуха	[по^усýха]
аякже	[айáґже]
ось де	[όз΄де]
норвежці	[норвéз΄ц΄і]

2. Слова, подані у чотирьох варіантах, згрупуйте за характером звукових змін.

3. Вимовляючи слова голубка, кладка, книжка, різкий, дядько, окремі мовці допускають відхилення від норми. Поясніть характер такого відхилення.

4. Які помилки допускають, вимовляючи слова любов, ходив, онуків?

5. У деяких мовців є неправильна артикуляція звука [й]. У чому це виявляється?

6. Важливою ознакою української літературної мови є дзвінкість. У чому це виявляється?

7. Як правильно артикулювати слово отже? Запишіть фонетичною транскрипцією.

8. Чому словосполучення ось де треба артикулювати як [oз΄де].

9. Чи можливі відхилення від орфоепічної норми на стику слів у фразах над ставом, під столом, також купив, від криниці? Поясніть їх.

10. Унаслідок яких звукових законів у словах молодший, відчай, відчуття, рідший, підшукати, відщипнути треба артикулювати звук [д^Çж ] (який позначений літерою д)? Чому порушенням норми є вимова звука [т] замість [д^Çж ]?

11. При словозміні і словотворенні звук [д] чергується зі звуком [д^Çж ]. Наведіть по 5–6 прикладів. Як треба артикулювати цей звук?

12. Які помилки трапляються при вимові слів ходжу, сиджу, саджанець, уродженець?

13. Яка різниця у значенні слів воджу і вожу?

14. Унаслідок яких звукових законів у словах відстань, підступний, відцвітати, відцвіли треба артикулювати звук [д^Çз ] (який позначений літерою д)?

15. Вслухайтесь: які помилки допускають у Вашому мовному середовищі, вимовляючи числівники 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20. Перевірте свою вимову, користуючись Орфоепічним словником.

16. З Орфоепічного словника випишіть 10–15 слів, у яких треба артикулювати звук[д^Çз ].

17. За чинними нормами, буквосполучення -шся треба вимовляти як [с΄:а]. Наведіть 10 прикладів.

18. Запишіть 10–15 слів, у яких унаслідок асиміляції приголосні пом’якшуються. Порівняйте написання і особливості вимови. Які приголосні мають найбільшу здатність пом’якшуватися?

19. Які відхилення від орфоепічних норм трапляються при вимові поданих нижче слів? Запишіть фонетичною транскрипцією відповідно до норм літературної мови.

П’ятниця, зоря, м’ясо, порядок, пір’я, чого, чай, чудеса, відпочивати, буряк, виставка.

20. Охарактеризуйте спосіб побудови словникової статті в Орфоепічному словнику.

 

Тема ХV