Тема 4. Соціально-політичні небезпеки, їхні види та особливості. Соціальні та Психологічні чинники ризику. Поведінкові реакції населення у нс.

Навчальна мета: довести до студентів види соціально-політичних небезпек, їхні види та особливості. Соціальні та психологічні чинники ризику. Поведінкові реакції населення у НС.

Виховна мета: сприяти формуванню наукового світогляду, моральних, естетичних та інших якостей особистості, вихованню колективу, виховувати у студентів почуття відповідальності за організацію безпечних умов життя і діяльності.

Розвивальна мета: розвивати інтелектуальні здібності, мовлення, пам'ять, увагу, мислення, спостережливість, активність, творчість, самостійність студентів, прищеплювати їм раціональні способи пізнавальної діяльності та ін. Домагатися обізнаності студентів у теоретичних питаннях, що передбачаються програмою навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності», слугувати подальшому засвоєнню знань, формуванню практичних умінь і навичок з конкретного навчального матеріалу.

Навчальний час: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: мультимедійний комплекс.

Наочні засоби: мультимедійна презентація.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: Основи охорони праці, Цивільний захист, Охорона праці в галузі.

План лекції:

1. Соціально-політичні небезпеки

2. Соціальні небезпеки життєдіяльності людини.

3. Психологічні особливості людини

4. Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров’я людини.

Література:

1. Желібо Є.П. Безпека життєдіяльності. - Навч. посібник. - К: Каравела, 2009.

2. Желібо Є.П., Зацарний В.В., Заверуха Н.М. Безпека життєдіяльності. - Навч. посібник. - К: Каравела, 2005.

3. Серіков Я.О. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів України. – Харків, 2005.

4. Ярошевська В.М. Безпека життєдіяльності. Підручник – Київ, 2006.

5. Панкратов В.О. Безпека життєдіяльності людини у надзвичайних ситуаціях. – Київ, 2007.

6. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб./7-е вид. перероб. і допов. – К.: Знання, 2011 – 334 с.

7. Мохняк С.М., Дацько О.С., Козій О.І., Романів А.С., Петрук М.П., Скіра В.В., Васійчук В.О., Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. Львів. Ви-давництво НУ "Львівська політехніка", 2009.- 264 с.

8. Осипенко С.І., Іванов А.В. "Організація функціонального навчання у сфері цивільного захисту". Навчальний посібник. – К., 2008. – 286с.

 

План-конспект лекції:

1. Соціально-політичні небезпеки

Основу всіх соціально-політичних небезпек становлять конфлікти. Конфлікти неминучі і необхідні тому, що вони є рухомою силою суспільства, розвитком особистості та групи. Але, коли вони загрожують здоров'ю і життю людей, вони стають небезпечними чинниками.

Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра суперечка, ускладнення, боротьба ворожих сторін різного рівня та складу учасників.

Конфлікти бувають різних видів: державні, політичні, соціальні, економічні, воєнні, робочі, сімейні, психологічні, конфлікт із самим собою (почуття неповноцінності, низька самооцінка) та ін.

Є дві форми перебігу конфліктів:

- відкрита - відверте протистояння, зіткнення, боротьба;

- закрита, або латентна, коли відвертого протистояння нема, але точиться невидима боротьба.

Війна - це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова - крайній ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.

Тероризм - це форма політичного екстремізму, застосування чи загроза застосування найжорстокіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, залякування урядів та населення для досягнення певних цілей.

Під насильством, як правило, розуміють фізичну дію, але не треба забувати, що людина - це не лише тілесна істота, а ще й духовна, і тому психологічними засобами людину можна замучити не менше, ніж прямим фізичним насильством. Тому в широкому розумінні цього слова насильство - це будь-який зовнішній вплив на людину чи групу людей з метою підкорити їх волі того (чи тих), хто здійснює цей вплив.

За формою свого прояву насильство може бути фізичним (силовим, сексуальним), психологічним, моральним, економічним, інформаційним.

 

2. Соціальні небезпеки життєдіяльності людини.

Алкоголізм - страшна хвороба, яка за розповсюдженням по Землі займає третє місце після серцево-судинних та ракових захворювань.

Алкоголь - це внутрішньоклітинний яд. Він гальмує обмін речовин у серцевих м'язах, зменшує запас їхньої енергії.

Ми виділяємо фізіологічні, психологічні та соціальні наслідки дії алкоголю.

Фізіологічні наслідки:

- алкоголь впливає на клітини головного мозку, він всмоктується досить швидко в кров, яка розносить його по всьому організму. Основна його доза надходить у мозок, поглинається його нервовими клітинами, внаслідок чого настає їхнє переродження;

- порушується діяльність внутрішніх органів: печінки, нирок, шлунку, кишечника; шкідлива дія на кровоносні судини, серце, органи дихання.

Психологічні наслідки: нервові розлади, біла гарячка, алкогольний галюциноз, алкогольне марення, епілепсія.

Соціальні наслідки: велика економічна і соціальна шкода суспільству.

Тютюнопаління - найбільш розповсюджена шкідлива звичка, яка призводить до серйозних порушень здоров'я людини.

Дія тютюну прихована, тому це особливо підступний і небезпечний ворог. Тяжкі захворювання спостерігаються не відразу, вони виникають поступово й непомітно.

Широке розповсюдження наркоманії в багатьох країнах є наслідком багатьох причин: безробіття, невпевненість у завтрашньому дні, щоденні стреси, тяжкий нервово-психічний стан, прагнення отримати допінг, який створює враження приливу сил, хоча б на короткий проміжок часу відійти від дійсності, потреба звільнитися від монотонності або нудьги, почуття особистої неадекватності або протесту, емоційні стани, такі як постійна тривога і пригніченість.

За визначенням ВОЗ, наркотиком слід вважати будь-яку речовину (яка має або не має законного застосування в медицині), яка є предметом зловживання в інших цілях, крім медичних.

При застосуванні наркотиків виникає два види залежності: фізична і психічна.

Фізична залежність - це стан адаптації, який виявляється в явних порушеннях фізіології при спробах припинення застосування наркотиків.

Психічна залежність - це форма взаємовідносин між наркотиками і особистістю, яка залежить як від специфічності, так і від потреби особистості, яку цей наркотик задовольняє.

До природно-соціальних небезпек належать: епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД, наркоманія та ін., тобто ті захворювання, які викликані патогенними мікроорганізмами і розповсюджуються у вигляді епідемій, епізоотій, а також захворювання, які проявляються внаслідок відповідних соціальних умов, так звані соціальні хвороби.

Соціальні хвороби - це захворювання людей, виникнення і розповсюдження яких пов'язане переважно з несприятливими соціально-економічними умовами (венеричні захворювання, туберкульоз та ін.).

 

3. Психологічні особливості людини

У процесі життєдіяльності людини важливу роль відіграють не тільки фізіологічні, а й психологічні функції. Людина сприймає і переробляє інформацію, приймає і реалізує рішення, осмислює різні варіанти дій, прогнозує можливі ситуації, концентрує вольові зусилля для досягнення мети, мобілізує свої резерви.

Психіка людини тісно пов'язана з безпекою її життєдіяльності. Пізнавши психіку людини, можна знайти шляхи до підвищення безпеки її життєдіяльності.

Індивідуальні особливості людини, які безпосередньо впливають на її безпеку та безпеку інших людей, визначаються поняттям людський фактор. Отже, дії, вчинки, поведінка людини в процесі життєдіяльності залежать від психічних особливостей людини, вони є похідною від її психіки.

Людині притаманні такі види поведінки: інстинкт, навички, свідома поведінка.

Психічна діяльність людини характеризується трьома тісно взаємопов'язаними формами вияву психіки: психічними процесами, психічними станами, психічними властивостями.

Психічні процеси - це короткочасні процеси психічної діяльності, форми суб'єктивного відображення об'єктивної реальності, за допомогою яких здійснюються пізнання світу, засвоєння знань, навичок і вмінь. Серед них виявляються пізнавальні (відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення, уявлення, увага, мовлення) та емоційно-вольові (почуття, емоції, воля).

Психічні стани - відображають порівняно тривалі душевні процеси. Вони характеризують тимчасову динаміку психічної діяльності, яка істотно впливає на поведінку та діяльність людини (стрес, настрій, депресія тощо).

Вплив психічних станів на поведінку людини настільки великий, що в деяких випадках не можуть допомогти ні інстинкт самозбереження, ні знання правил поведінки.

Психічні властивості - це індивідуально-психологічні особливості, що дають змогу розрізняти людей, знати їхні вчинки і мотиви діяльності. До психічних властивостей належать: темперамент, характер, здібності та ін.

Психічні процеси, стани, властивості формують психологічний потенціал людини.

 

4. Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров’я людини.

Вивчення різних аспектів здоров'я як якісної цiнностi людини та суспiльства, вивчення складних взаємозв’язків мiж чинниками навколишнього середовища та здоров'ям людей є важливим завданням дисциплiни «Безпека життєдіяльності».

Для людини немає більшої цiнностi, нiж життя та здоров'я.

Здоров'я - це природний стан органiзму, який характеризу­ється його рiвновагою з навколишнiм середовищем i вiдсутнiстю будь-яких хворобливих змiн. Здоров'я людини визначається комплексом бiологiчних (спадкових i набутих) i соцiальних чинникiв. Ocтaннi мають настiльки важливе значення для підтримки стану здоров'я або появи i розвитку хвороби, що у преамбулi статуту Всесвiтньої органiзацiї охорони здоров'я (ВООЗ) зазначено:

«Здоров'я - це стан повного фiзичного, духовного i соцiального благополуччя, а не тiльки вiдсутнiсть хвороб i фiзичних вад».

Таке визначення поняття «здоров'я» є найбiльш чiтким, зрозумiлим i повним, враховує бiологiчнi, соцiальнi, економiчнi, нaукoвi, етичнi аспекти проблеми.

У системi «людина - життєве середовище» визначають три взаємопов'язанi piвнi здоров'я - суспiльний, груповий та iндивiдуальний.

Перший рiвень - суспiльний - характеризує стан здоров'я населення загалом i виявляє цiлiсну систему матеріальних та духовних вiдносин, якi iснують в суспiльствi.

Другий - групове здоров'я, зумовлене специфікою життєдiяльностi людей трудового чи сімейного колективу та безпосереднього оточення, в якому перебувають його члени.

Третiй - iндивiдуальний рiвень здоров'я, який сформовано як в умовах усього суспільства та групи, так i на ocнoвi фiзiологiчних i психiчних особливостей iндивiда та неповторного способу життя, який веде кожна людина.

Видiляють три складовi здоров'я:

Бiологiчна - початкове здоров'я передбачає досконалість саморегуляції організму, гармонію фiзiологiчних процесiв як наслiдок максимуму адаптації.

Психологічна - це вiдсутнiсть хвороби, але швидше заперечення її у значенні подолання (здоров'я не лише стан органiзму, а й стратегія життя людини).

Соціальна - здоров’я є мiрою соцiальної активності, ставлення людського iндивiда до cвіту.

Здоров'я потрібно розглядати не в статиці, а в динаміці змін зовнішнього середовища й в онтогенезі. Здоров'я визначає процес адаптації. Адаптація дає можливість пристосуватися до зовнішнього середовища, до росту і старіння, до лікування хвороб, полегшення страждань у чеканні смерті.

Організм людини може нормально функціонувати тільки тоді, коли умови зовнішнього середовища відповідають оптимальним. Якщо умови зовнішнього середовища змінюються, стають несприятливими, то на протидію їм організм людини включає спеціальні механізми, які зберігають постійність внутрішнього середовища чи змінюють його в межах допустимого.

Можливість існування організму в умовах середовища, що постійно змінюються, забезпечується за рахунок механізму, який називають адаптацією.

Адаптація (від лат. adapto - пристосування) - це динамічний процес пристосування організму і його органів до мінливих умов зовнішнього середовища, завдяки якому в організмі підтримується сталість внутрішнього середовища.

Адаптація в будь-якому виді людської діяльності поділяється на фізіологічну, психологічну і соціальну.

Фізіологічна адаптація - це сукупність фізіологічних реакцій, що лежать в основі пристосування організму до змін навколишніх умов і спрямовані на збереження відносної сталості його внутрішнього середовища - гомеостазу.

Психічна адаптація - це процес встановлення оптимальної відповідності особистості і навколишнього середовища, що дає змогу людині задовольняти актуальні потреби і реалізувати пов'язані з ними цілі, зберігаючи здоров'я.

Соціальна адаптація- це приведення індивідуальної та групової поведінки у відповідність до норм і цінностей суспільства.

Здоров'я людини залежить від багатьох чинників: кліматичних умов, стану навколишнього середовища, забезпечення продуктами харчування і їхньої цінності, соціально-економічних умов, а також стану медицини.

Людське життя можна охарактеризувати двома основними показниками - тривалістю та якістю.

Тривалість життя визначається конкретною кількістю прожитих людиною на землі років, місяців, днів. Якість життя неможливо охарактеризувати так однозначно, оскільки вона значною мірою визначається потребами людини та суспільства.

Умови життя, якість його і безпека взаємопов'язані та взаємозумовлені. З одного боку, рівень безпеки життєдіяльності - це один із показників, що визначають якість життя. З іншого боку, якість життя та окремі складові цієї якості - значною мірою визначають ступінь безпеки. Отже, безпека життя та його діяльності - це один з головних показників якості життя.

Якість життя кожної окремої людини суттєво залежить від рівня розвитку країни або регіону, де вона мешкає. Традиційно рівнем розвитку країни вважався економічний показник - валовий національний продукт, що припадає на душу населення. Однак якість життя не вимірюється одними лише економічними критеріями. Ідеальним було б при такій оцінці враховувати всі показники людського буття, та це практично неможливо. 3 огляду на це у 1990 р. У Доповіді ООН про розвиток людини для такої оцінки було введено новий показник - індекс людського розвитку (ІЛР).

Індекс людського розвитку є інтегральним показником трьох компонентів: довголіття, рівня освіти та економічного рівня життя.

На основі сказаного раніше можна зробити висновок, який ґрунтується на твердженні римського філософа Сенеки (4 р. до РХ. - 65 р. від РХ.): «Уміння продовжити життя - в умінні не скорочувати його».

 

 

Плани семінарських занять