Суб’єкти і об’єкти ринкових відносин 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Суб’єкти і об’єкти ринкових відносин



Покупціце ті суб’єкти ринкових відносин, які мають гроші і збираються за них придбати необхідний їм товар. Продавціце ті суб’єкти ринкових відносин, які мають певний товар і збираються за нього отримати необхідні їм гроші Головними суб’єктами ринкової економіки є домогосподарства та підприємства. Крім того, ще одним суб’єктом економіки є держава, Домогосподарства — це той суб’єкт економіки, який являє собою сім’ю, що складається з однієї чи кількох осіб, яка самостійно веде свою діяльність. Підприємство — це другий суб’єкт ринкової економіки, який являє собою виробника товарів. Держава — це той суб’єкт змішаної ринкової економіки, який являє собою політичну організацію, що наділена правом примусу по відношенню до всіх інших суб’єктів економіки.Основними об’єктами ринкових відносин є всі види товарів, що постачаються на ринок. До них відносяться:1) споживчі товари;2) засоби праці;3) робоча сила або праця;4) земля та інші природні ресурси;5) нерухомість: виробничі будівлі та житло;6) грошово-кредитні ресурси.

 

Попит і пропозиція

Попит відображає закономірності поведінки споживачів на ринку — їх реакцію на зміну доходів та цін. Вивчення індивідуального попиту — це лише засіб для вивчення ринкового попитуПропозиціякількість товарів, які бажають продати підприємці за наявних цін. Закономірності поведінки продавців, підпорядковані аналогічним передумовам про домінантність власних інтересів. Таким чином, в основі функції пропозиції лежить функція граничних витрат на виробництво товару, форма якої буде залежати від функції загального випуску продукції. Намагання підприємців максимізувати прибуток при заданих цінах формує залежність, що виражається функцією пропозиції. Крива пропозиції має поступово зростати, що відображає основний закон пропозиції: чим вищою є ціна, тим більше товарів пропонуватиме на ринку конкурентна фірма. Обсяги пропозиції товарів на ринку, що виробляються в умовах заданої системи цін, залежать не тільки від власної ціни, а й від цін на інші товари й фактори виробництва.Точка перетину попиту D і пропозиції S є точкою перетину інтересів покупців і продавців на певному ринку товарів, а отже, визначає рівноважну ціну товару (точка Е). Та частина, що лежить вище точки Е означає, що на ринку існує надлишок товару, нижче — дефіцит.

Ринкове ціноутворення

Ринкове ціноутворення можливе тільки тоді, коли на ринку є достатня кількість товарів, продавці конкурують у прагненні продати товар і водночас є багато покупців товару. Такий ринок називають ідеальним. Хоча прагнення покупця і продавця, їх реакція на збільшення (або зменшення) ціни різні, акт купівлі-продажу не відбудеться, доки не встановиться взаємоприйнятна ціна, яку звичайно називають рівноважною, тому що вона врівноважує попит і пропозицію. Графічно така ціна відповідає точці перетину кривих попиту і пропозиції. . Стан рівноваги є ідеалізованим випадком, який в реальній дійсності ніколи не зустрічається. Однак такий випадок можна назвати нормальним в тому сенсі, що економіка вільної конкуренції прагне до такого стану. Точка перетину попиту і пропозиції є точкою перетину інтересів покупців і продавців на певному ринку товарів, а отже, визначає рівноважну ціну товару. Та частина, що лежить вище точки перетину означає, що на ринку існує надлишок товару, нижче — дефіцит. 85. Конкуренція, монополія, олігополія

Конкуренція— відносини суперництва, боротьби між власниками ек. ресурсів (капіталу, робочої сили, землі ) за ефективне їх використ., враховуючи ек. закони, з метою отримання найбільших прибутків та інших форм доходів.Форми конкуренції прийнято класифікувати за такими критеріями:станом ринку; видами та методами конкурентної боротьби. За станом ринкувиокремлюютьдосконалуконкуренцію,. За видами конкурентної боротьбивиокремлюютьвнутрігалузеву і міжгалузевуконкуренції.Внутрігалузева конкуренція— це боротьба товаровиробників однієї галузі за вигідніші умови виробництва і реалізації товарів з метою одержання надприбутку. Міжгалузева конкуренція— це боротьба товаровиробників різних галузей економіки.Нечесна конкуренція— це нецивілізована форма конкурентної боротьби, яка проявляється в порушенні суб'єктами ринкових відносин правил, норм та етики конкуренції.

Монополія — це захоплення економічними суб'єктами частини або всього ринкового простору для певного товару і встановлення на ньому свого панування у вигляді монопольної ціни. Причини виникненні монополій пов'язані передусім із змінами в технологічному способі виробництва. Олігополія— це тип ринкової структури з недосконалою конкуренцією, за якої обмежена кількість підприємств (до 10) монополізують виробництво основної маси товарів.Олігополія — форма синтезу конкуренції і монополії, в якій центр боротьби переміщується із сфери обігу у сферу вир-тва, з галузевого на міжгалузевий, з національного на інтернаціональний рівні. Суб'єктами олігополістичної конкуренції є великі та надвеликі за розмірами фірми, про що свідчать рівні концентрації їхньої продукції, яка є або стандартизованою, або диференційованою

 

Ринок і держава

Ефективне функціонування ринку можливе лише за умови активного регулювання з боку держави. Конкурентний инок не можливо уявити без держави, яка формує “правила гри” на ринку і в той же час саме цей ринок доповнює концепцію “ефективної держави”.Держава намагається оптимально поєднати конкурентні ринкові та державні регулюючі сили в господарській системіДержава і ринок визначають і напрям, в якому розвиваються економічні процеси, і обсяги регулюючих функцій, які час від часу змінюються. Порушення гармонії взаємозв’язку ринку і держави, логіки економічних процесів в бік одержавлення призводить до кризових явищ розвитку, повної стагнації країни. Зловживання ж ринковими механізмами, вільною конкуренцією провокує стихію лібералізму до потужних соціальних струсів Нині держава для встановлення контролю над вадами ринку виконує політичну, соціальну, міжнародну та економічну функції. Регулювання економіки державою здійснюється двома методами: короткостроковимтадовгостроковимрегулюваннями. Короткострокове регулювання економіки являє собою вплив держави на виробництво з метою одержання наслідків протягом року. Основними засобами короткострокового регулювання економіки є податкова та кредитна політики, регулювання цін і доходів, державні замовлення. Основними засобами довгострокового регулювання ринкової економіки є планування,програмуваннятапрогнозування.

 

Сегментація ринку

Сегментація ринку — це систематичний процес поділу розмаїття ринку, виділення його частин або сегментів, що спрямоване на посилення конкурентних переваг підприємств за рахунок реалізації їхніх ек. інтересівСпособів сегментації ринку існує достатньо для того, щоб виокремити найбільш розповсюджені із них: Способи сегментацій та їх структурні елементи – Географічний(Країна, регіон, кількість жителів, клімат), Демографічний(Рівень доходів населення, родинний стан, вік, стать, освіта, нац.сть, релігія), Психографічний(Мотиви покупок, очікування пов’язані з корисністю продукту, престижність, суспільна думка, установки, орієнтація, спосіб життя, тип особистості), Поведінковий(Ціна товару, якість, дизайн, марка, рівень сервісу, прихильність до марки, відношення до фірми,), Соціографічний(Суспільний клас, спосіб життя, соціальний статус, вплив культуриОсновні ознаки сегментації : Сегментація ринку являє собою систематизований процес,він має бути цілеспрямованим, послідовним, детально спланованим і таким, що постійно поновлюється.Цілеспрямованість означає те, що його спрямовано на виділення ринкових сегментів, а не на процес розподілу ринку на певні групи чи страти. Послідовність передбачає здійснення сегментації у відповідності до встановлених етапів, застосування пов'язаних між собою методів. Спланованість сегментації зумовлена тим, що її проведення передбачає застосування певного комплексу матеріально-технічних та людських ресурсів. Сітка сегментації ринку не є статичною, такою, що розробляється один раз на декілька років. Вона має поновлюватися

Ринок землі та нерухомості

Ринку землі притаманні попит та пропозиція на землю, співвідношення яких формує ринкові ціни та рентні відносини, які виникають у зв’язку з вир-твом і привласненням додаткового продукту на основі використ. землі. Земельні ділянки продаються, як правило, через аукціони, що організуються земельними та іпотечними банками. В Україні, оскільки товарна земля не є приватною власністю, ринок землі у повному розумінні відсутній. Є поодинокі випадки продажу на аукціонах ділянок землі під житлове будівництво та підприємства, головним чином сфери послуг. Ринок нерухомості формується для торгівлі землею та іншими природними угіддями, а також будь-якими об’єктами, що на ній розташовані та пов’язані з нею (будівлі, споруди тощо). Суб’єктами цього ринку є фізичні та юридичні особи, які можуть купувати об’єкти нерухомості як для особистого (квартира, будинок), так і для виробничого призначення (приміщення для офісу, земля для с/г вир-тва тощо) та формувати запаси виробничих ресурсів. Нині в Україні існують різні інститути регулювання нерухомої власності. Наприклад, Державний комітет з земельних ресурсів регулює земельні відносини. А проблеми нерухомості у вузькому розумінні вирішує Державний комітет з будівництва та архітектури й інші установи. Але дійсна економічна природа нерухомості розкривається лише при визначенні її у широкому розумінні, що дає змогу з'ясувати специфічні риси її товарної форми.

 

Ринок товарів та послуг

Споживчий ринок функціонує для задоволення фізіологічних і соц. потреб людей у мат. та духовних благах і наданні послуг. Його ємність визначається виробничими можливостями як окремих галузей внутр. ринку, так і купівельної спроможності споживачів у придбанні імпортних товарів та отриманні послуг. і пропозицію. Матеріальне і нематеріальне виробництво має бути адекватним платоспроможному попиту населення. Якщо цієї рівноваги немає, то у суспільстві настає дисбаланс: не вистачає певної групи товарів, з одного боку, і перевиробництво - з іншого. Ринок споживчих товарів та послуг через конкуренцією, ціни, прибуток, перелив капіталу та інші механізми впливає на виробництво, змінюючи його структуру, ліквідуючи диспропорції в економіціРинок товарів і послуг виробничого призначення хоча і сформувався пізніше, та поступово набув пріоритетного значення. Він складається із ринку засобів праці (машин, обладнання, устаткування, будівельних споруд, виробничих комунікацій тощо) і ринку предметів праці (матеріалів, сировини, паливних ресурсів тощо). Формування сучасного ринку засобів вир-тва, його розвиток і вдосконалення надає можливість підвищити технолог. рівень нац.. вир-тва, прискорити науково-технічний прогрес, адаптуватися в конкурентний світовий ринок.

 

Ринок капіталу

Є складовою фінансового ринку і здійснює інвестиції у розвиток виробничої і невиробн. сфер економіки. Джерелом інвестицій є прибуток підприємств, а також та частина доходів населення, що надходить у вигляді податків та платежів у централізований державний фонд. Ринок капіталу має двояке призначення: як фактор вир-тва і як ресурс, що приносить дохід позичальнику.Ринок капіталу як фактор вир-тва пов'язаний з попитом і пропозицією виробничих ресурсів, капітальних благ, що використовуються для продукування нових товарів. Ринок капіталу як ресурс, що приносить позичальнику дохід пов'язаний з функціонуванням таких ринків: кредиту, цінних паперів та валюти.Кредитний ринок є сукупністю відносин між позикодавцями (кредиторами), які надають тимчасово вільні кошти і одержувачами позики (позичальниками) в товарній або грошовій формі, які за користування кредитом сплачують відсоток відповідно до чинних ставок. Ринок цінних паперів(фондовий ринок) є різновидом кредитних відносин чи відносин позики грошових документів між особою, яка їх випустила та їхнім власником, що передбачають виплату доходу у формі дивідендів чи процентів, а також можливість передавати грошові та інші права, що випливають із цих документів іншим особам. Валютний ринок – є відносинами купівлі–продажу різних нац.. валют.

 

Ринок людського ресурсу

Це ринок, що має визначальну роль у формі високо конкурентної економіки, обумовленої зростанням ролі інтелектуального капіталу та інноваційної праці у суспільному відтворенні. Ринок людського рес. висуває підвищені вимоги не тільки до фізичного, псих та соц здоров’я нації, але особливо до інтелектуального та освітньо-кваліфікаційного рівня сукупного працівника. До цього ринку відносять також і інші показники цивілізованості держави, що мають конкурентний попит на ринку: відсутність дискримінації за гендерними, географ та нац ознаками, прогрес фіз та соціально-психологічного стану ек-активного населення, тривалість життя та стан здоров’я населення, що обумовлені економ, екологіч та іншими чинниками, стан сусп здоров’я та системи його забезпечення, структура зайнятості населення, в тому числі частка працюючих у невиробничих галузях, науці й науковому обслуговуванню, фінансовій діяльності тощо. Серед факторів, що впливають на відтворення людського ресурсу, слід відзначити: - обсяг вир-тва та доходів населення;- вплив держави на подолання нерівності доходів та якість життя населення;- доступність систем освіти й охорони здоров'я;- обсяг інвестицій у людський ресурс нації.

 

 

Ринок інновацій

.Найсучаснішим рівнем розвитку інвестиційного ринку є ринок інновацій, що розширює можливості впровадження досягнень науки і техніки у виробництво та соц.сферу. Під інноваційним ринком розуміють вкладення інвестиційного капіталу у нововведення, які призводять до збалансування попиту та пропозиції на інноваційні товари та послуги. Інноваційний ринок формує:1) пропозицію принципово нових видів техніки і технологій, їхній випуск та розподіл;2) попит на прогресивні міжгалузеві структурні зрушення науково-технологічного змісту;3) пропозицію довгострокових науково-технічних програм з тривалими термінами окупності витрат;4) попит на фінансування фундаментальних досліджень з метою здійснення якісних змін у системі продуктивних сил країни;5) попит на розробку та впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, які спрямовані на покращення ек. та екологічного стану.

 

Міжнародні ринки

Міжнародні ринки є сукупністю тих ринків, що вийшли за національні межі. Формування міжнар.ринків відбувається вже після становлення ринків національних, які, взаємодіючи між собою, пов’язуються системою міжнар. ек. відносин. В сучасних умовах міжнар. ринки все більше набувають рис цілісності і перетворюються в глобальний ринок. Це обумовлено дією об’єктивних чинників:1)пришвидшеним розвитком науково-технічного прогресу коли жодне підприємство чи галузь не в змозі самостійно використовувати новітні досягнення науки і техніки;2)інтернаціоналізація господарських В тих галузях, де конкуренція носить дійсно глобальний характер, присутні експорт чи прямі іноземні інвестиціїМіж національною і міжнародною конкуренцією підприємств існують відмінності, що пов’язані перш за все з:1)рівнем розвитку національних підприємств і вартістю факторів виробництва;2)існуючими умовами підприємництва на національних ринках;3)ступенем впливу держави на формування сприятливого підприємницького іміджу;4)різницею в цілях, ресурсах і можливостях здійснювати моніторинг іноземних конкурентів.

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; просмотров: 387; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.144.55.253 (0.008 с.)