Сутність і функції ринку. Суб’єкти і об’єкти ринкових відносин.

Ринок – сукупність економічних відносин між домогосподарствами, фірмами, організаціями і державою з приводу купівлі-продажу товарів та послуг, та механізм забезпечення цих процесів згідно з законами товарного виробництва.

Функції ринку:

§ регулююча – забезпечує зв’язки між різними галузями, між попитом і споживанням;;

§ стимулююча – ринок сприяє тим виробникам, які найбільш раціонально використовують фактори виробництва;

§ розподільча – якщо затрати індивідуального робочого часу на виробництво товарів перевищують суспільно необхідні затрати, то такі товари не витримають цінової конкуренції: тобто ринок розподіляє доходи виробників.

§ інтегруюча – об’єднання економіки країни в одне ціле; створення системи зв’язків між сферами виробництва і споживання;

§ ціноутворююча – встановлення цін відповідно з законом вартості та врахуванням корисності.

§ інформаційна – ринок дає об’єктивну інформацію про попит і пропозицію товарів (корисність і затрати).про рівень витрат і доходів, про ефективність національної економіки в цілому.

Суб’єктами ринкових відносин є споживачі, виробники і постачальники ресурсів. Споживачами виступають ті суб’єкти, які мають гроші: підприємці, наймані працівники, дрібні товаровиробники, пенсіонери, учні та студенти.
Основними об’єктами ринкових відносин є:
1) товари і послуги, які постачені на ринок або які можуть бути постачені за певного рівня ціни. 2) робоча сила, або праця; 3) земля та інші природні ресурси; 4) нерухомість: будівлі, споруди, житло.

 

 

Конкуренція, монополія, монополістична конкуренція, олігополія.

Монополія -такий тип ринкової структури, коли лише одна фірма пропонує весь ринковий обсяг продукції, для якої не існує близьких замінників.

Прикладом монополій є державні організації по наданню поштових та телефонних послуг, до недавнього часу енергетичний ринок, підприємства, яким немає аналогів у країні тощо.

Монополістична конкуренція має ознаки як монополії (контроль за ціною свого товару та диференціація продукції), так і досконалої конкуренції (велика кількість фірм та деяка взаємозамінність товарів). Для того, щоб відрізнятися від конкурентів чимось, окрім ціни, продавці розробляють різні пропозиції для різних сегментів споживачів і широко використовують практику використання марок, рекламу та методи особистих продажів.

Олігополія - це такий тип ринкової структури, де: *на ринку діє декілька продавців, *чутливих до дій один одного; *товари можуть бути і стандартизованими (наприклад сталь чи алюміній), і диференційованими (автомобілі, техніка); *існують певні бар'єри для входу в ринок; *виробники мусять враховувати поведінку конкурентів, тобто діють стратегічно; *існує повна поінформованість відносно цін та обсягів. Найважливішою рисою олігополії є стратегічна поведінка продавців - будь-яка стратегія і політика має розроблятися із огляду на конкурентів і їх потенційні дії.

Пропонується багато різних моделей олігополії, серед яких: модель цінового лідерства, модель ламаної кривої попиту, картель, модель домінуючої фірми, модель ринкової частки та інші, проте аналіз їх проводитися не буде, оскільки це не входить в мету дослідження; просто обмежимося короткими висновками.

43.Сутність підприємництва. - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції,

виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку

Підприємці — це люди, які займаються підприємництвом.

Поняття «підприємництво» надзвичайно ємне. Це зумовлено тим, що воно відображує сукупність економічних, юридичних, політичних, історичних та психологічних відносин. Свою діяльність підприємець (особливо висококваліфікований) спрямовує на виготовлення не товарів-аналогів, а виробів, що мають якісно нові, відмінні риси. Зрозуміло, що виробництво їх не може принести підприємцю миттєву віддачу (прибуток), результат буде отримано через певний час, після того, як відбудуться зміни у виробництві, його структурі, а отже, і в потребах суспільства. Причому прибуток, який отримає підприємець, в умовах, що склалися в результаті зазначених змін, перевищить всі витрати. Через це більшу частину отриманого прибутку він спрямовує на розвиток господарської діяльності, а не на особисті потреби.

Індивідуальне підприємництво (одноосібне володіння).

Одноосібне господарство - це така форма організації підприємства і підприємництва, коли вся власність належить одній особі, яка одноосібно управляє виробництвом і власністю, привласнює весь прибуток і несе особисту відповідальність за всі зобов'язання підприємства.Одноособове володіння - це таке підприємство, власником якого є одна особа або одна родина. Весь дохід і ризик від бізнесу вони беруть на себе. Власники такого підприємства одночасно є і його активними менеджерами.Суть його полягає в тому, що все майно фірми належить одному власникові, який самостійно управляє фірмою, одержує прибуток і несе повну особисту відповідальність з всі зобов'язання фірми.

Товариство (партнерство).

Ця форма організації підприємництва є логічним продовженням розвитку одноосібного володіння. Така організаційно-правова форма підприємницької діяльності передбачає об'єднання капіталів двох і більше окремих фізичних або юридичних осіб за умов розподілу ризику, прибутку і збитків на основі рівності; спільного контролю результатів бізнесу; активної участі в його веденні. Основою взаємовідносин між сторонами, що вступають упартнерство, є договір.

Переваги партнерства, які має перед одноосібними володіннями

По-перше, зростають фінансові можливості фірми внаслідок об'єднання кількох капіталів. Банки сміливіше дають кредити таким фірмам. По-друге, вдосконалюється управління фірмою. З'являється спеціалізація в управлінні, тобто розподіл управлінських функцій між партнерами. Крім того, є можливість найняти професійних менеджерів. По-третє, велика свобода та оперативність господарських дій. По-четверте, як і одноосібні володіння, партнерства користуються податковими пільгами, оскільки прибуток кожного учасника оподатковується як його індивідуальний дохід.Проте цей тип організації підприємницької діяльності має певні недоліки, через що він інколи не тільки не може подолати недосконалість одноосібної власності, а й породжує нові проблеми.

Партнерство - форма організації підприємства, за якої дві або більше осіб об'єднують своє майно, стають співвласниками створеного підприємства, спільно управляють виробництвом і власністю, розподіляють прибуток і несуть спішу відповідальність за свої зобов'язання.

Венчурний бізнес.

Венчурний бізнес (англ. venture — ризиковий) — вид бізнесу, орієнтований на практичне використання технічних новинок, результатів наукових досягнень, ноу-хау, ще не випробуваних на практиці. Венчурний бізнес пов'язаний з великим ризиком, тому його часто називають ще ризиковим.Венчурний бізнес вимагає підвищеної підприємницької активності, ентузіазму учасників. Саме вони визначають долю нового проекту, зацікавлені в його успішному завершенні. Основними учасниками інноваційної діяльності здебільшого виступають:

- винахідник, або особа, яка прагне впровадити у виробництво чиюсь ідею;

- керівник венчурної фірми, який підтвердив своє прагнення

- готовністю фінансувати ризикований проект за рахунок

- коштів очолюваного ним підприємства;

- інвестор, який забезпечує гарантоване фінансування

- проекту протягом тривалого періоду.

47.Система франчайзингу. — це форма співпраці між юридично та фінансово незалежними сторонами (компаніями та/або фізичними особами), в рамках якої одна сторона (франчайзер), що володіє успішним бізнесом, відомою торговою маркою, ноу-хау, комерційними таємницями, репутацією та іншими нематеріальними активами, дозволяє іншій стороні (франчайзі) користуватися цією системою на певних умовах.