Вплив німецької історичної школи на розвиток економічної думки в україні.

Дослідження українських учених свідчать про переважне ви­користання ними теоретичних надбань німецької історичної школи. Ідея державного регулювання економічних процесів, яка мала на меті послаблення соціальної напруженості в суспільстві, підтримку національної промисловості також плідно використо­вувалася в працях українських учених. Значно меншою мірою позначився на їхніх розробках вплив марксистської економічної теорії, за винятком хіба що М. І. Зібера. Проте це не означало, що вітчизняні економісти не були знайомі з марксистською економіч­ною теорією.

За всієї різноплановості та багатогранності наукових дослі­джень представників української економічної думки з питань становлення підприємницьких відносин, за різноманітності ідейних і наукових уподобань українських дослідників спільним для них був системний підхід до аналізу та висвітлення означе­них проблем. Згаданий підхід характеризувався комплексною оцінкою ринкового господарства, намаганням провести мікро-та макроаналіз ринкових зв'язків, простежити їх динаміку, вплив на всі сторони життя суспільства, залучити до економіч­ного аналізу неекономічні чинники (правові, морально-етичні, історичні психологічні, тощо). Тобто в кінці XIX ст. у вітчизня­ній економічній теорії поступово формувалася інституційна на­укова традиція, котра була перервана на національному терені періодом розвитку командно-адміністративної системи, а на За­ході вилилася в потужний напрям економічної думки —• інсти­туціоналізм.

Щодо визначень поняття «ринкова», або «капіталістична економіка», то серед представників української економічної дум­ки того часу єдності не було. Дещо пізніше, у 1912 р. визначно­му австрійському економістові Й. Шумпетеру вдалося дати концентроване визначення ринкового господарства як такого, «де панує приватна власність, поділ праці і вільна конкуренція»

Київська соціально – психологічна школа (М.Х.Бунге, М.І. Туган – Барановський, В.Я.Желєзнов, Д.І.Піхно) про закономірності та особливості ринкової еволюції в Україні.

М.Туган-Барановський – учений зі світовим ім’ям, що зробив вел. внесок у розвиток багатьох теор. проблем економіки. Т.-Б. став першовідкривачем сучасної інвестиційної теоррії циклів. Він критично проаналізував сучасні йому теорії ринку та криз і високо оцінив теоретичні засади “теорії реалізації” Сея, яка стверджувала, що пропозиція порджує попит. Він підкреслював правильність думки Рікардо і Сея про те, що межа вир-тва визн. прод. силами людства.Він писав, що попит на товари створюється самим вирибництвом і жодних зовнішніх меж для розширеного відтворення, крім браку прод. сил, не існує. Це на його думку підтверджує ідея про зв. пром. коливань з період. зростанням основного капіталу. Він розглядає проблему криз, аналізуючи економічні коливання, рух “економічної активності”, а також фактори, що зумовл. таку активність. Т.-Б. звертає увагу на виявлення гол. рушійної сили ек. активності і робить висновок, що це є рух інвестицій. Він першим сформулював осн. закон інвестиційної теорії циклів, Саме збільшення інвестицій у галузях, що виготовляють засоби вир-тва порджує мультипрлікаційний процес всіх елементів ек. активності.

Джерелом приб. він наз весь капітал.

Велику увагу він приділив питанню розвитку капіталізму в Рос., що в останнє десятиріччя 19ст стало головним питаням у країні. Було опублік його докторську дисетацію “Рос. фабр. в минулому та сучасному. Історико-економічне досл.”

Зробив висновок про загальну кризу економічної теорії та її розгалуження на 3 напрямки:

Перший напрям захищає нерегульований товарно-господарський лад.

Другий пропонує соціалістичну ідею.

Третій намагається посилити товарно-господарський лад посилюючи державне втручання

в економічний лад.

Економічні погляди Тугана Барановського не вкладаються в рамки одної економічної думки.

Відомі його економічної теорії-це психол.цінності, економічних циклів,соціальна теорія розподілу, кон'юктурна теорія грошей,кооперативна історія.

Синтетична теорія цінності М.І.Тугана – Барановського.

М.І.Туган-Барановський був серед перших марксистів, хто визнав теорію граничної корисності.

Логіка міркувань М.І.Туган-Барановського така: “Гранична корисність - корисність останніх одиниць кожного роду продуктів - змінюється в залежності від розмірів виробництва. Ми можемо чи знижувати підвищувати граничну корисність шляхом розширення чи скорочення виробництва. Навпроти, трудова вартість одиниці продукту є щось об'єктивно дане, що не залежить від нашої волі. Звідси випливає, що при зіставленні господарського плану визначальним моментом повинна бути трудова вартість, а обумовленим - гранична корисність. Якщо трудова вартість продуктів різна, але користь, одержувана в останню одиницю часу однакова, то випливає висновок, що корисність останніх одиниць вільно відтворених продуктів кожного роду - їхня гранична корисність - повинна бути назад пропорційна відносній кількості цих продуктів в одиницю робочого часу. Інакше кажучи, повинна бути прямо пропорційна трудової вартості тих же продуктів”'. І виходить, на думку М.І.Туган-Барановського, обидві теорії знаходяться в повній гармонії.

Теорія граничної корисності з'ясовує суб’єктивні, трудова теорія вартості - об'єктивні фактори господарської цінності. Саме М.І.Туган-Барановський обґрунтував положення, що гранична корисність вільно відтворених господарських благ пропорційна їх трудовим вартостям. Дане положення називають в економічній літературі теоремою М.І.Туган-Барановського.

М. Бунге

Його вчення характеризується еклектичністю. Деякі явища він пояснював поєднуючи прямопротележні економічні висновки різних економічних шкіл.

Стояв на позиціях економічного лібералізму. Розглядав процес розвитку капіталізму,як природний і об'єктивно зумовлений змінами в суспільному виробництві.

Виступав за вільний розвиток приватної ініціативи,необмежену конкуренцію,невтручання держави в економічні процеси.

Приватні економічні інтереси збігаються з суспільними через поділ праці. Гармонія соціальних відносин можлива лише за умов коли суспільний устрій ґрунтується на законах конкуренції,які створюють умови ефективного економічного розвитку.

Відкидав державний економічний протекціонізм. Підтримував фритредерство.

Вважав, що підприємництво і вільна торгівля сприяють концентрації і централізації промисловості та кредитних ресурсів. У результаті велике капіталістичне виробництво позбавляє людство від примітивного патріархального устрою.

Політичну економію розглядав як науку, що досліджує суспільні сторони господарських явищ і законів, якими ці явища підпорядковані.

Досліджував вартість, називав її цінністю. В цьому питанні стояв на позиції австрійської школи. Визначав цінність благ суб'єктивною оцінкою іх корисності.

Долучився до трактування концепції розподілу. Стверджував, що тільки держава може сприяти справедливому розподілу доходів і забезпечити гармонію економічних інтересів країни.

Дмитро Піхно

У своїх працях розвивав ідеї про обмін і споживання. Досліджував роль потреб у формуванні попиту,їх конкретні форми,і давав класифікацію.

Виходячи з характерної ще для класиків позиції про досконалу конкуренцію, Піхно аналізував ціну, що складається на ринку, досліджуючи функціональні залежності таких чинників, як ціна, попит і пропонування. Розглядав умови формування та сутність монопольних цін, передумови та характер конкуренції, що впливають на ці ціни. Проте і в першому, і в другому випадку ринкова ціна характеризувалася ними як головний елемент формування господарських пропорцій та узгодження економічних інтересів суб’єктів господарської діяльності. Оскільки «монополія обмежує постачання», то ціна предметів монополізованого ринку завжди перевищує витрати їх виробництва, і це перевищення змушений сплачувати споживач.

В.Я.Желєзнов.

Висунув думку про неминучий характер ринкової еволюції. Підкреслював неминучість перетворення домашнього промислового у фабричне виробництво. Свою роль відзначав у створенні форм переходу до нового господарства Проблему бачив у тому, щоб цей перехід до нової форми господарювання було зроблено якомога зручнішим для трудящих верств населення. Вчений справедливо зауважував про становлення ринкової системи, в основі якої лежить відділення промисловості від сільського господарства, спеціалізація промислової діяльності, швидкий розвиток обробної промисловості у порівнянні з сільськогосподарською, що потребує розширення територій обміну. Важливими аспектами дослідження ринкового господарства Желєзновим були також питання взаємозв'язку функціонування ринкового механізму з кризовими коливаннями економіки, проблеми ринкового ціноутворення та рівноваги, питання впливу на процеси ціноутворення монополістичних тенденцій в економіці, проблеми фінансів, кон'юнктури, втручання держави та її інститутів у економіку тощо. При цьому вчений був упевнений у прогресивності підприємницьких відносин порівнюючи з замкнутим феодальним господарством.