Особливості меркантилістської політики західноєвропейських держав в період зародження ринкового господарства.

Представниками меркантилізму є: Томас Мен, Стаффорд(англ), Монкрент’єн, Кольбер (франц.), Скаруффі, Даванцатті(італ.)

Найбільш розвинутим і типовим був англійський меркантилізм:

1 В. Стаффорд пропонує теорію активного торгового балансу. Зменшення цінності грошей спричиняє підвищення цін на товари. Псування монети, на думку Стаффорда, мае подвійні наслідки: 1) дорожнечу; 2) відплив з країни повноцінної монети. Гроші є тільки засобом обігу. Сировинні продукти не мають вивозитися за кордон необробленими.

2 Томас Мен У творах він заперечує монетаризм і обґрунтовує теорію торгового балансу.

Основні положення:

1. Зовнішня торгівля – основа процвітання держави.

2. Накопичення багатства можливе за рахунок активного зовнішньо-торгівельного балансу.

3. Рекомендує розвивати експортну промисловість та її сировинну базу.

4. Обмеження імпорту

5. Підвищити конкурентоспроможність вітчизняних товарів

6. Засуджує псування монет.

Французький меркантилізм:

У Франції меркантилізм був більш відомия як держ. політика, ідеологом став

міністра фінансів Жана Батіст Кольбер.

Він проводив ек. політику з позиції активного торгового балансу:

1) стимулювання факторів виробництва

2) забороняв експорт та імпорт хліба(низьку ціну на нього, вважав за необхідну умову розвитку промисловості та торгівлі.)

3) Землеробство обкладав високими податками, які використовувались на розвиток мануфактур.

Інший представник – Монкрет’єн «Трактат політекономії», дав назву політекономії.

Основні положення:

1. Вважав торгівлю важливішою за промисловість. Для могутності держави необхідне золото, а найнадійнішим способом його придбання є зовнішня торгівля.

2. Активне втручання держави в економ. життя, засуджує політику забезпечення свободи торгівлі купцям з інших країн. (У торгівлі виграш одного е втратою для іншого. Але в процесі внутрішньої торгівлі, країна в цілому нічого не втрачає.)

3. Перевага в розвитку промисловості(для стимулювання зовнішньої торгівлі), негативно ставився до розвитку с/г.

 

4. Монкретьєн розрізняє поняття «гроші» і «багатство Першочергового значення він надае «природному багатству» (хліб, сіль, вино та ін.). Монкретьєн виступає проти зайвих розкошів, уважаючи їх однією з причин, що призводить до відпливу золота з країни. Вважає, що держава має турбуватися про народ(селян).

Меркантилізм в Італії.

1. Гаспар Скаруффі. запропонував встановити єдину загальноєвропейську грошову систему, визнати золото та срібло валютними металами.

2. Даванцатті порівнював гроші з кров’ю (нестача коштів веде до економ кризи)

2Антоніо Серра Серра дотримується теорії «торгового балансу». Він засуджує заборону вивезення грошей і регламентацію їхнього обігу, втручання держави в економічне життя.

Ідеї меркантилізму у тій чи тій формі позначалися на формуванні й розвитку економічної політики Іспанії, Німеччини, Австрії та інших країн як Західної, так і Східної Свропи.

 

Особливості господарського розвитку українських земель у 16-18 століттях.

У період з XVI по першу половину XVIII ст. український на­род існував без своєї держави, господарський розвиток українських земель визначався економічними системами Речі Посполитої та Мос­ковської держави, до яких вони належали. В Україні утвердилася панщинно-кріпосницька си­стема.

З'яви­лися величезні магнатські латифундії із сотнями сіл, міст, мі­стечок, тисячами господарств селян та міщан. Це були держави в державі, з якими мусили рахуватися королі, віддавати їм час­тину державних доходів..

Відбувається процес соціального розшарування селянства.

Зростає прошарок заможного селянства, яке займалося торговель­ним землеробством, промислами, використовувало найману пра­цю, проте розвиток капіталістичних відносин стримувався пану­ванням феодальних. Мануфактурне виробництво в Україні мало свої особ­ливості. Основними видами мануфактур були кріпосна та капіталістична мануфактури. У 1667р відбувся розподіл України: Правобережжя залишилося під владою Польщі, Лівобережна Україна - під Росією Особливо важливим етапом у формуванні певної структури народного господарства України стали роки правління Петра І. Він спрямовував свою політику щодо України на перетворення її у ринок збуту та сировинний придаток Росії. Великої шкоди петровська політика завдала українській торгівлі — як зовнішній, так і внутрішній. Дуже дошкульною для українського купецтва була й митна політика, внаслідок якої значно зросли митні збори на українські товари, а для деяких товарів вивіз на певний час зовсім заборонявся. У період правління Катерини II відбувається перетворення на кріпаків більшості насе­лення українських земель, скасовується гетьман­ство в Україні, знищується За­порізька Січ, законодавчо утверджується поділ українського суспільст­ва на стани. Для другої половини XVIII ст. характерним було: збільшення питомої ваги мануфак­тур, що використовували вільнонайману працю. Унаслідок трьох поділів Польщі (1772, 1793 та 1795 рр.) Пра­вобережна Україна увійшла до складу Російської імперії, а біль­шість західноукраїнських земель — Галичина, Північна Букови­на, Закарпаття — опинилися під владою Австрії. На цих землях тривали такі самі процеси, як і в Наддніпрянській Україні: обез­земелення селян, їх покріпачення, зростання експлуатації.

 

 

27.Економічні погляди В.Петті та П.Буагільбера. (можно постмотреть еще у Таміли, але мені це сподобалось більше. Тому вирішуйте)))

Класична політекономія зародилась у Франції на поч. 18ст, прийшовши на зміну меркантилізму. Особливості економічного розвитку Франції позначилися на формуванні економічних поглядів Буагільбера:

- гостро критикує меркантилістів;

- джерело багатства – не обіг, а виробництво, зокрема в с/г;

- виступає проти державного втручання в економічне життя;

- розуміє об’єктивну суть економічних законів.

Теорія вартості.

- виділяє ринкову ціну і “істинну” вартість товару. - стоїть на позиціях еквівалентного обміну;

- для нормального ек. розвитку потрібен вільний обмін між галузями в-ва і відшкодування витрат виробників. Ці проблеми вирішуються міжгалузевим поділом праці за умов вільної конкуренції. Робочий час на одну одиницю товару за умов такого поділу і становить його “істинну” вартість;

- мета товарного в-ва – споживання, основну увагу звертає на споживчу вартість;

- висловлює думку про необхідність рівноваги в ринковій економіці.

Теорія грошей.

- бере за основу прямий товарообмін;

- гроші порушують природну рівновагу товарного обміну відповідно до “істинної” вартості;

- єдина корисна функція грошей – полегшення обміну – отже, золото і срібло можна замінити паперовими знаками.

Петті вважають засновником трудової теорії вартості. Він є засновником класич­ної політичної економії в Англії. Вартість Петті трактує з позиції пропорційного обміну, що визначається затратами праці на виро­бництво товарів і залежить від її продуктивності в різних галузях. Він використовує термін «природна ціна».

Вартість, на думку Петті, створює не будь-яка праця, а лише та, що витрачаєть­ся на видобуток золота і срібла. У нього немає чіткого розмежу­вання вартості й споживної вартості. А оскільки у виробництві споживної вартості бере участь не лише праця, а й природа, то Петті поширює її дію на створення вартості.

Заробітну плату він розуміє як ціну праці, величина якої визначається вар­тістю засобів існування. Він прихильник мінімальної заробітної плати, яка б забезпечувала лише фізіологічний прожитковий мі­німум, щоб примусити робітників працювати. Рента в Петті є продуктом праці, її величина — це різниця між вартістю сільсь­когосподарських продуктів і витратами виробництва. Процент Петті називає грошовою рентою» і визначає його як щось похід­не від ренти. Його величина залежить від розмірів земельної рен­ти і кількості грошей в обігу.