Промислове піднесення Німеччини та розвиток економічної думки наприкінці XIX - початку XX ст.. (Р.Штольцман,Р.Штаммлер, О.Шпанн, Ф.Оппенгеймер )

Після франко-прусської війни 1870—1871 рр. і політичного об'єднання країни в єдину Німецьку державу 1871 р., ліквідації феодальних пережитків були створені сприятливі умови для за­вершення промислового перевороту та подальшого швидкого розвитку економіки. Перш за все, уряд Німеччини багато зробив для розвитку освіти та науки. Освіта стала гордістю країни, кіль­кість студентів в університетах і вищих технічних закладах зроста­ла особливо швидко. Великими були державні видатки.

Середня та вища освіта стала міцним підґрунтям для розвит­ку науки й розповсюдження її досягнень в економіці. Внаслі­док розвитку освіти в кінці XIX ст. Німеччина стала батьків­щиною багатьох світових наукових відкриттів, зокрема теорії відносності А. Енштейна, квантової теорії у фізиці М. Планка, теорії електромагнітних хвиль Г. Герца, відкриття Рентгена та створення нових технологій, машин і апаратів для промисловості. Так, німецькими винахідниками в 70—-90 роках XIX ст. були створені динамо-машина, двигун внутрішнього згорання, дизель, трамвай, електродвигун та інші, які мали величезний вплив не тільки на економічний розвиток Німеччини, але й усього людства.

Демографічна ситуація в країні була досить стабільною. Цьо­му сприяла політика держави, церкви та загальне піднесення Життєвого рівня.

З розвитком промисловості особливо швидко зростає міське населення. Якщо в містах у 1871 р. мешкало 36,1 %, то в 1910 р. — 60 % населення країни.

У 70—80 роки XIX ст. процес економічного розвитку країни прискорюється. Відбувається перетворення Німеччини з аграр­но-індустріальної на індустріальну-аграрну державу і завершу-і її.ся промисловий переворот. Німеччина широко використала науковий і технічний досвід інших держав і зосередила увагу на розвитку галузей важкої промисловості, особливо виплавки чавуну та сталі, машинобудуванні, зокрема, верстатобудуванні.

Велика увага в Німеччині надавалась розвитку хімічної про­мисловості. На початку XX ст. Німеччина вже випереджає Англію за виробництвом сірчаної кислоти, фарби, синтетичних барв­інків, Швидко розвивається фармацевтична промисловість.

Прискорені темпи розвитку підприємств важкої промисловості призвели до концентрації виробництва та утворення монополій. Останні виникали, в основному, у формі картелів і синдика тів. Особливо велика роль належала картелям.

Картель, як форма монополії, передбачав об'єднання кількох господарюючих суб'єктів однієї галузі, які домовлялися про част­ку кожного в загальному виробництві, ціни на товари, ринки збуту, обмінювалися новими технологіями. Утворення картелів у Німеччині призводило до підвищення цін на товари та послуги.

Для Німеччини характерна велика роль банків у стимулю­ванні розвитку промисловості та швидкий процес концентрації банківського капіталу.

У 70—80-х роках XIX ст. Німеччина активно переходить до політики протекціонізму в торгівлі, захищаючи свого національ­ного виробника, водночас, сприяючи вивезенню товарів і капіта­лу за кордон.

.Така ситуація була зумовлена активним втручанням держави у Всі сфери економічного, політичного, культурного та духовного життя.

 

 

У нових історичних умовах кінця XIX— початку XX ст. під впливом значних економічних зрушень у Німеччині зародилась нова історична школа та соціальний напрям економічної думц і Це було пов'язано з особливим періодом розвитку, коли монополізація спричинила різку поляризацію доходів населення і внаслідок цього загострилися класові суперечності.

Для нової історичної школи соціальне питання ніколи не залишалося поза увагою — вона зосереджувала увагу на важливому значенні всіх соціальних інституцій. Історична школа вважає індивідуальний добробут похід­ним від загальносуспільного.

Започаткування соціального напряму в економічних дослі­дженнях було зумовлене подальшим розвитком капіталізму, мо­нополізацією економіки та розповсюдженням акціонерної форми власності, зростанням добробуту широких мас населення євро­пейських країн, розширенням економічних і політичних свобод, посиленням впливу профспілок і вдосконаленням системи соціаль­ного Захисту. Необхідно зазначити, що соціальний напрям у політичній еко­номії не становив цілісне економічне вчення і був спрямований, у першу чергу, на вирішення таких практичних проблем:

• соціальний підхід до аналізу господарських явищ, дослі­дження економіки як частини соціальної системи, підвищена ува­га до проблем соціальної справедливості;

• заперечення об'єктивних економічних законів та такої самої обумовленості соціальної поведінки людей;

• визнання примату неекономічних факторів соціально - економічного розвитку насамперед правових чинників, підпорядкованих етичним нормам;

• активний захист приватної власності, заперечення експлуа­тації найманої праці та визнання можливості соціально-економічного прогресу ринкової економіки шляхом соціальних реформ та державно-правового регулювання.

І найважливішим висновком, якого можна дійти після ознайомлення з ідеями історичної школи та соціального напряму, є той, що ці теорії мають яскраво виражений інституціональний характер, тобто визначають примат суспільної психології над індиві­дуальною, провідну роль суспільних інститутів (права, моралі, ідеології, менталітету тощо) порівняно з економічними. Соціаль­ний напрям політекономії був передумовою виникнення нового напряму економічної думки— інституціоналізму, який враховував дію в економіці позаекономічних факторів.

 

Р.Штольцман:

*метою капіталістичного виробництва є реалізація принципу життєвого достатку, який забезпечує існування всім членам суспільства

* Заробітна плата має забезпечувати нормальне достойне життя робітникам, а прибуток – гідне існування капіталістам.

*Відмінність між робітниками та капіталістами: перші є виконавцями, другі – організаторами виробництва,

*Існування приватної власності відповідає інтересам не тільки індивіда, а й суспільства

*Сутність закону вартості полягає в тому, щоб забезпечити нормальне існування всіх членів суспільства, регулювати їхні доходи.

 

Р.Штаммлер

* соціальне життя є ззовні відрегульованим суспільним життям людей

* цінність має значення лише для обміну товарів на основі існуючого правопорядку

* заперечував будь-яку активність людей, в тому числі політичну боротьбу, трактуючи останню як невизнання людьми об´єктивних законів суспільного розвитку

О.Шпанн

*Висунув оригінальну концепцію "універсалізму", з допомогою якої прагнув обґрунтувати необхідність посилення державного регулювання економічних процесі

*Розглядав суспільство як цілісний живий організм, заснований на свідомому поділі праці, який згуртовує індивідів у єдину спільноту, обмежену рамками нації

*Держава проголошувалась "вічним" і "природним" суспільним інститутом, який визначає усі сторони суспільного життя.

* Головне завдання держави він вбачав в організації господарського розвитку на основі переходу до корпоративного устрою

*В основі суспільного устрою лежить організований обмін послугами

*Робив висновок, що в процесі еволюції буржуазного суспільства не капіталісти експлуатували робітників, а навпаки.

*Вирішення наявних проблем суспільного розвитку австрійський дослідник вбачав у переході до "універсалізму", заснованому на правовому регулюванні товарного обміну та посиленні державного регулювання економічного життя

Ф.Оппенгеймер

*Теорія "ліберального соціалізму"

*Соціальний підхід для нього означав аналіз соціальних умов, що призвели до виникнення монополій, відходу суспільства від природного стану, який ототожнювався вченим з простим товарним виробництвом.

* Метою суспільства вважав повернення до простого товарного виробництва, яке він називав "ліберальним соціалізмом", на базі приватної власності й обміну.