Еволюція гос-ва в давньому Єгипті та його відображення в памятках економчної думки.

Господарство Єгипту було державним і централізованим. Існували приватні господарства окремих заможних людей. Багатство не визначало становищ людини в сусп(людина могла бути багатою лише в тому випадку якщо вона обіймала певну посаду). Головним в госп. було землеробство, де застосовувалась зрошувальна система. Землю обробляли мотикою. Ремесло було представлене невеликими ремісничими майстернями в містах та великими держ. майстернями де інував чіткий розподіл праці(виготовлення скляних виробів,текстильних, обробка продуктів харч) В ремісництві використовувався камінь, бронзу, золото, і на прикінці залізо. Спочатку рабів використовували як слуг, але згодом почали ще використовувати у виробництві матеріальних благ. Мірою вартості виступає зерно (функції грошей — загаль­ного еквівалента ще не було).

У 4 тис до н. е у Єгипті утвор. деспотична, рабовласницька держава з бюрократичною ієрархією управління, представлена великим чиновницьким апаратом(найбільше було писців) внаслідок цього утвор. велика кількість писемних джерел(біографії, переписи, закони,інструкції)

Одним з перших почань є «Повчанні гераклеопольського царя своєму синові Мерікара» (XXII ст. до н.е.), написаного в формі порад батька синові, підкреслюється важливість і корисність централізованої влади та контролю за виробництвом і розподілом. А для цього правитель повинен був дбати про матеріальне заохочення чиновників та жерців. Згуртованість підданих, підпорядковане функці­онування системи управління розглядається як запорука стійкого владарювання.

“Повчання Ахтоя, сина Дауфа, своєму синові Піоні» в цьому творі: подоаються поради молодим людям, які мріють зробити кар’єру, прославлються мудрі правителі, наводяться правила поведінки з оточуючими, наголощуються переваги професії писця

«Повчання фараона Аменепхета своєму сину» тут подаєтються варіанти взаємодії фараона з підлеглими, автор стверджує: всі підлеглі є рабами фараона і що вони не заслуговують на довіру.

Про наслідки руйнації централізованої системи управління, що порушує сувору регламентацію госпо­дарського життя та необхідності відродження деспотично-бюро­кратичного механізму регулювання господарства і повернення до системи трудових повинностей для будівництва пірамід та ірига­ційних систем, ідеться в таких документах, як «Речення Іпусера» (XVIII ст. до и.е,) і «Пророцтво Нефертіті» (XV ст. до н.е.).

 

Господарський роз-к та економіч. думка Месопотамії. Закони Хаммурапі.

Месопотамія-територія, що розташовувалась між двома річками -Тигр і Євфрат, тому часто ця назва перекладається як Межиріччя. Зародженню господарської діяльності на цій території сприяла низка факторів, серед яких: 1)надзвичайна родючість ґрунтів, особливо придатна для розвитку землеробства;2)географічне розташування (центр Близького Сходу), що забезпечувало провідну роль у розвитку міжнародної торгівлі; 3)природні ресурси [глина, поклади металів(олово,залізо)],що сприяло розвитку різних ремесел. На території Месопотамії з VII по IV тисячоліття до н.е. від­бувався процес розподілу первісного суспільства та виникнення суспільств ранніх цивілізацій. На початку III тисячоліття до н.е. утворюються перші невеликі держави в історичній місцевості Шумер (держава Давній Шумер). Економічною основою цієї першої цивілізації було високо­продуктивне сільське господарство, рівень продуктивності якого визначався природною родючістю ґрунтів. Ця технологія вимагала організаційних зу­силь зі зрошування, а це, всвою чергу, потребувало багаточисельної і дисциплінованої робочої сили, кваліфікованого управління танагляду. У ролі керівників, ініціаторів і координа­торів колективних дій виступали жерці та воїни. Цивілізація шумерів була цивілізацією міст. Глиняні таблички з одного давньошумерського міста оповідають про те, що землю і врожай у цьому місті було поділено на три категорії: 1) лани, які належали богові та оброб­лялися від його імені; 2) лани, що орендувалися окремими жите­лями на рік; 3) лани, віддані жителям безплатно в постійне кори­стування. Вирощували:ячмінь,чечевицю, квасолю,льон,овочі, фінікову пальму, яблука. Найбільш розвинені ремесла: гончарне, різьблення по каменю, ювелірне виробництво. Форми землеволодіння: царські, територіальних громад, індивідуальне. Існував фонд храмової землі. Госп мало централізований характер, ле заохочувалось общинно приватний сектор. Раби мало використовувались, в основному на будівництві.

Економ думка

«Закони Ешнуни»- 50 статей

1.Ціни на товари 2.Мат відповідальність робітників за невиконану роботу 3.срібло визн осн товарним еквівалентом 4. Ціни на товари повязувались з рівнем орендної плати

«Закони Ліпідіштара»

1. Документ передбачав періодичне збільшення боржників від біржових забовязань 2. Встановлюється торг. еквівалент срібло 3.регламентація орендних відносин

«За­кони Хамурапі» свідчать про розвинутість економічних відносин та відповідне економічне мислення, в системі якого відображено широкий спектр процесів і явищ господарського життя. Численні закони свідчать про розвиток товарно-грошових відносин, тенден­цій зародження ринкового господарства та намагання влади їх обмежити. Вільні громадяни мали повне право розпорядження своїм майном, зокрема землею. Був заборонений продаж службо­вих наділів. Обмежувалося лихварство та боргове рабство. Оренда землі, як правило, була короткостроковою (один-два роки) і відносини оренди оформлялися договором, у якому вказувався термін, об'єкт, розмір і час сплати. Закони Хаммурапі передбачали встановлення норми грошової винагороди найманим робітникам, форми і строки найму (10— 20 років). Тож можемо зробити узагальнення про те, що закони Хам­мурапі визнавали існування товарно-грошових відносин та ін­ституту приватної власності, проте були спрямовані на гальму­вання їх розвитку і зростання ролі держави, формування тра­диційних підвалин східного суспільства та його соціальної ста­більності.

 

5. Особливості господарського роз-ку Давньої Індії та його відображення в пам’ятках ек.думки.

Індійці використовували знаряддя з міді та бронзи, також з каменю. Жителі замались землеробством, але при цьому використовувались досить прості знаряддя праці: мотика, плуг. Вирощували: ячмінь, пшениця. Не існувало складних зрошувальних систем. Займались тваринництвом було розвинуте ремесло, високого рівня досягло будівельне мистецтво, високого рівня досягло мистецтво взагалі. Ремісники навчилися добре обробляти метали – мідь, олово, бронзу, золото, срібло, але при цьому абсолютно не знали заліза. Писемність складалася з малюнків (піктограм) Використовували десятинну систему обрахування. Економічна думка Стародавньої Індії, як правило, була оповита релігійною оболонкою. Економічні проблеми окремо не досліджувалися, а розглядалися в давньоіндійській літературі лише у зв’язку зі спробами вирішення соціальних та політичних завдань. Давньоіндійська економ думка представлена «Рігведою». Ця памятка засвідчує існування рабовласницьких відносин в давній Індії. Також в основі староіндійських уявлень про суспільство лежала концепція станової ієрархії та кастової визначеності професійних занять. Писемними джерелами середини I тисячоліття до н.е. є переважно релігійні трактати буддійські та брахманістські. Вони дають уявлення про соціальну структуру суспільства і містять цікавий матеріал, що характеризує специфіку сприйняття окремих економіч­них категорій, зокрема власності, майна.

Буддійське вчення проповідує відмову від власності як необхідну умову досягнення кінцевого спасіння — нірвани. Рабство розглядається як перешкода до досягнення нірвани, а боргова кабала визнається за страшне лихо. Тому сповідується необхідність всіляко уникати заборгованості та своєчасно сплачувати борги.

Велика кількість брахманістських творів ґрунтується на концепції трьох цілей життя людини — релігійного обов’язку, матеріальної вигоди та чуттєвої любові. Кожній із цих цілей присвячено відповідну літературу. Найвідомішими книжками про обов’язок (дхарму) є «Закони Ману», про вигоду (артху) — «Артхашастра.

«Закони Ману»

1. В документі визначалось три касти(брахмани, кшатрії і вайшії); 2.Повідомляється про жертвоприношення та даріння майна богам 3. Ідеалом вважалась самостійність та економ. незалежність. 4.В документі подається трактування поняттям «власність» та «володіння», також приділяється увага охороні приватної власності

Отже, у давньоіндійській літературі вже наявні відомості про економічний лад держави, а також відображено практичні знання в галузі ведення господарства, подано рекомендації щодо управління ним, зокрема щодо організації оподаткування та з інших питань економічної політики.