Спортивний маркетинг України.

 

Професійний спорт в Європі має ряд особливостей, зв’язаних з історичним минулим, традиціями і концепціями його розвитку в окремих країнах, різним відношенням до нього держави, з іншим вирішенням підготовки спортсменів і відбору їх до команд, фінансуванням професійного спорту, а також з іншим відношенням до спорту самих європейців.

Ці відмінності можна згрупувати в слідуючи пункти:

1. В американському спорті чітко видно грані між аматорським і професійним спортом. В європейському спорті такого розділу немає.

2. Культивування професійних видів спорту практично однакове що в Європі, що в США. Це види спорта, які користуються великою популярністю серед населення: баскетбол, хокей, автоспорт, велосипедний спорт, бокс, футбол (в Європі), американський футбол (США).

3. До середини 80-х років у багатьох країнах Європи статус спортсмена- любителя був значно вищим ніж статус спортсмена – професіонала.

4. У Європі так як і у Америці є ліги та асоціації. Але є ряд принципіальних відмінностей, зв’язаних з комплектуванням ліг по ігровим видам спорту. У США команда, яка зайняла останнє місце, не вибуває з ліги, вона буде грати і в наступному сезоні. В Європі, команда, яка зайняла останнє місце обов’язково, залишає своє місце в лізі і спускається в нижчий дивізіон. На її місце з нижнього дивізіону прийде команда, яка там зайняла перше місце. Такого обміну між дивізіонами немає в американських лігах.

В Бундеслізі Німетчини, наприклад, є обмін командами між вищим, першим, другим і аматорським дивізіонами.

Крім того, щоб грати в перших двох дивізіонах, кожному футбольному клубу необхідно отримати ліцензію від ДФБ (німецького футбольного союзу), а також довести, що він в змозі виконати певні адміністративні, фінансові і технічні умови. Це відноситься і до останніх національних футбольних ліг Європи.

5.Основною особливістю розвитку європейського професійного спорту є відношення до нього держави і його фінансування. У США професійний спорт розвивається і живе за юридичними законами, які діють для будь-якого бізнесу. В Європі прийняті закони про розвиток фізичної культури і спорту, в тому числі професіонального. Практично у всіх європейських країнах, де культивуються окремі види професійного спорту, держава через місцеві органи влади допомагає їх розвитку. У США ні одна головна професійна ліга не підтримується напряму з бюджетів штатів чи міст... Але муніципалітети багатьох американських міст надають професіоналам непряму допомогу:

- пільгова передача професійним клубам в оренду муніципальних спортивних споруд;

- пільгові „лазійки”;

- в окремих випадках фінансова підтримка нижчих ліг по бейсболу чи хокею.

6. Джерела фінансування професіональних ліг Європи та США однакові, але їх доля в бюджетах ліг і команд має суттєву різницю:

- продажа прав на телерадіотрансляцію змагань.

У США ці прибутки значно вище, ніж у Європі.

- відвідуваність змагань болільниками- продажа квитків та абонентів на змагання.

У США щорічно відвідують змагання близько 260 млн. глядачів; у Європі стільки глядачів небуває навіть разом з болільниками України та Росії.

- У Європі не приділяється ніякої роботи з глядачами, у США цьому розділу роботи приділяється велика увага.

У США прибутки від продажі прав на телерадіотрансляцію ігор займають головну строчку у бюджетах команд. В Європі навіть у футболі вони становлять не більше 20%.

7. Найбільша різниця у фінансуванні професійного спорту у Європі і США виявляється у відношенні спонсорів і місцевих органів влади. У бюджетах професійних команд Німеччини, Італії, Іспанії і інших держав Європи вливання спонсорів становлять 20- 50%.

У США в лігах НФЛ, НБА, ГБЛ, НХЛ фінансова допомога спонсорів навіть не планується в бюджетах команд.

Спонсори фінансують автоспорт, мотогонки, велосипедний спорт, гольф...

Основні фінансові вкладення американські спонсори роблять в Олімпійські ігри, Національний Олімпійський комітет США, студентський спорт.

У Європі зовсім інше відношення до спонсорування професійного спорту. Основні вкладення спонсори роблять у футбол.

Футбольні клуби Великої Британії, Франції, Німетчини, Італії, Іспанії і ін. тісно зв”язані з такими компаніями-спонсорами, як „Опель”, „Мерседес-Бенц”, „Фіат”, „Діадора”, банк „Баркліз” та ін.

Особливо популярне спортивне спонсорство у Італії: причина криється в тому, що держава застосовує пільговий податок. Фірми в цій країні не платять податків з витрат на рекламу.

8. Продаж гравців. Продаж гравців, один зі значних способів отримати прибуток в Європі. У 1996 році італійський клуб „Ювентус” купив у клуба „Атланта” К.Вьєрі за 5 млн.доларів, а в1997 році перепродав його мадрідському „Атлетіко” за 19 млн.доларів.У 1998 році римський клуб „Лаціо” купує К.Вьєрі” за 28 млн. доларів, а в 1999 році „Лаціо” перепродає його в „Інтер” за космічну суму – 47,3 млн.доларів.

Треба звернуть увагу на те, що в США „зірок” про фесійного спорту розглядають як запоруку великих прибутків, а в Європі покищо як надійну інвестицію капіталу з метою перепродажі з прибутком.

Треба відмітити, що великі суми які вкладуються в трансферні контракти купівлі –продажу футболістів у Європі, не відповідають їх заробіткам.

Англійська прем”єр- ліга має найвищий рівень середньої зарплати футболістів у Європі. Вона складає 670 тисяч доларів на рік.

В американському професійному спорті середня заробітна плата гравців значно вища: Н БА - 2,6 млн. доларів на рік, НФЛ– 1,3 млн. доларів, НХЛ- 1,3 млн. доларів, ГБЛ- 1,45 млн доларів

9. Ліцензійна діяльність. Вважається, що на початку ХХ1 століття прибутки від продажу ліцензійних товарів з емблемами спортивних команд, можуть стати одними з самих перспективних як серед європейських так і серед американських професіоналів. В цій сфері діяльності американський професійний спорт є еталоном для всіх останніх спортивних організацій, в тому числі і країни Європи.

10. Суттєвою відмінністю від США є корпоративне володіння професійними командами в Європі. Більшість футбольних і інших клубів в країнах Європи належать великим корпораціям. В США професійний клуб- власність приватної особи, яка одночасно може володіти корпорацією.

11. Американський та європейський професійний спорт мають зовсім різні принципи в питанні комплектування спортивних команд. В Європі клуби мають можливість самостійно „купувати” собі гравців. В США комплектування команд в професійних лігах відбувається за системою „драфт”, згідно з якою, кожний клуб за своєю чергою може відібрати будь-якого гравця, що знаходится в драфтовому списку ліги. Якщо спортсмен не захоче грати в складі цієї команди, то його виключають з цього списку і він ніколи не зможе потрапити до американської ліги.

12. Європейський професійний спорт має значно більшу інтернаціоналізацію ніж американський проф.спорт. Тільки в 60-х роках в НХЛ почали з”являтися іноземці, потім іноземні спортсмени з”явилися в НБА і інших лігах. До цього американські ліги мали повну ізоляцію від зовнішнього світу.

В Європі це питання зараз вирішується глобальніше: тут вирішується питання не про окремих гравців – професіоналів, а про створення європейських ліг з баскетболу та хокею. Членами команд евроліги може стати будь- який спортсмен, який має громадянство країни ЄС. Для країн членів ЄС зняті обмеження в кількості іноземців, які виступають в професійних клубах.

13. В Європі підготовці тренерів приділяється велика увага. Щоб працювати з командами тренер повинен отримати ліцензію національної федерації з конкретного виду спорту. Для цього тренеру необхідно проходити курси навчання від 4 тижнів до 6 місяців, в залежності від класу команди, в якій

тренер повинен працювати.

За останній час спорт став важливою частиною еономіки багатьох країн світу. В нього залучені значні фінансові кошти і велика кількість робочої сили. Як приклад, можна розглянути підготовку України до проведення Європи з футболу «Євро-2012». За досить короткий проміжок часу країні необхідно збудувати сучасні спортивні споруди, велику кількість 5-ти зіркових готелів, перебудувати аеропорти, залізничні та автобусні вокзали, привести до європейського рівня автомобільні та залізничні дороги, тощо.

У 90-ті роки наш спорт загубив значну частину фінансової підтримки держави і зрозумів, що треба самому зароблять кошти на своє життя. Але не знав, як їх заробляти Телебачення завжди знало, що спорт, збираючи велику аудиторію болільнтків, є надійним джерелом прибутків.

Бізнес також побачив у спорті великий потенціал і потужний інструментарій для свого розвитку.

Невеликі національні рекламні компанії почали пошуки сегментів вузької спрямованості, що і залучило їх увагу до спорту.

Здається, все було спрямовано на розвиток професійних відносин в спорті,що в перспективі повинно було б принести великі прибутки всім гравцям: спортивним клубам і їх господарям, рекламним фірмам, телебаченню, федераціям, рекламодавцям, і, безумовно, радість мільйонам болільників.

Перш за все, на спортивний ринок України, якого ще в принципі ще і не було, був автоматично перенесений весь інструментарій спортивного маркетінгу США. Спортивний бізнес США є еталоном професійного спорту в світі і гравці в ньому мають високий професіоналізм.

В Україні ж ринок спортивного бізнесу перебував на стадії зародження, а гравці в ньому на низькому професійному рівні. Скажімо, навіть уже в наш час більшість спортивних клубів України мають статус «громадcьке об’єднання». Цей статус не дає права спортивному клубу отримувати прибутки від своєї діяльності.

Між самими видами спорту є ряд відмінностей, з точки зору застосування спортивного маркетінгу, і надто багато специфічних параметрів їх розділяючих, значно більше тих, які їх об’єднують. Відповідно, і підходів повинно бути стільки, скільки існує видів спорту.

Наприклад, зрівняємо два найбільш популярних види спорту: футбол і професійний бокс. У футболі і професійному боксі приблизно однакова кількісна аудиторія. Зробимо поверховий економічний аналіз по витратам та прибуткам.

Витрати на організацію одного бою з професійного боксу значно менші, ніж на один футбольний матч. Якщо ж взяти сумарні витрати за ігровий сезон, включивши всі статті витрат і розділивши їх на кількість ігор, то сума багаторазово зросте не на користь футболу.

Тепер розглянемо прибуткову частину (поверхово): продати сьогодні право на телетрансляцію футбольного матчу в Європі практично не можливо, а по боксу, хоч і важко, але така можливість є. Тобто любий продюсер України в змозі організувати матч по професійному боксу в Англії, Франції, Італії і т.д. (в Європі є 15 телекомпаній, які показують професійний бокс і сплачують за нього на рівні 1 млн. долларів США). Продавши це міроприємство з рекламною компанією великій вітчизняній фірмі, яка має інтереси в країні проведення, можна чесно і законно покластив в свій кошик мільйон євро.

Перехід України в нові економічні умови особливо негативно позначився на діяльності багатьох спортивних організацій. Раніше спорт фінансувався державою. Одночасно з державними структурами успішно функціювали багаточисленні відомчі спортивні товариства і клуби, які фінансувалися профспілками.

З впевненістю можна стверджувати, що в майбутньому розраховувати на достатнє забезпечення спорту з боку держави не слід. Європейські спортивні клуби, які пройшли багаторічний шлях становлення своєї структури і бюджету, мають безперечну перевагу над українськими клубами.

Таблиця 1