Національна баскетбольна асоціація

Наприкінці 70-х – початку 80-х років фінансове становище команд ліги, як вважали її керівники і власники команд, було загрозливим. У 1980-1981 р. загальний прибуток усіх 23 команд склав 110 млн. доларів. Відвідуваність 943 ігор команд була близько 9,4 млн. чол., або 10,3 тис. глядачів на одну гру. Наповнюваність палаців на матчах складала всього 58 %. З 23 команд ліги 17 були збитковими.

Основною причиною низької відвідуваності ігор фахівці вважали нерівноцінність складів команд і, як наслідок, відсутність напруженої спортивної боротьби. Керівництво ліги перерозподілило гравців між командами, що значно підвищило конкурентноздатність команд. З 1983 р. відвідуваність ігор почало поступово зростати, а в сезонах 1988–1990 р. спостерігається вже різкий ріст відвідуваності, на що вплинули конкурентноздатність команд, що різко зросла, і розширення ліги на дві команди. Найвища відвідуваність за всю історію НБА була 61983 чол. у 1988 р. на матчі команд Бостона і Детройта.

Загальна кількість місць для глядачів у всіх 27 палацах спорту, у яких грали команди НБА, складає більш 470 тис., або 17 тис. місць у середньому на один палац. У сезоні 1994/95 р. на ці місця було продано більш 350 тис. сезонних абонементів, тобто у вільний продаж перед іграми надійшло тільки 25 % квитків. Таким чином, завчасний продаж сезонних квитків – основа успішної фінансової політики в багатьох командах НБА.

Як видно з таблиці, команда Мінесоти в сезоні 1989/90 р. установила рекорд НБА з відвідуваності – 1072574 чол. за сезон. Варто підкреслити, що ріст відвідуваності ігор спостерігається при одночасному підвищенні середньої ціни на квитки: з 8 доларів у 1983 р. до 20 доларів у 1990 р., і найнижча середня ціна квитка виявилася в команді "Індіана Пейкерс" – 13,74 доларів, а найвища в "Лос-Анджелес Лейкерс" – 27,25 доларів. название таблиці

 

№	Команди за конференціями	Кількість місць	Відвідуваність за сезон, чол.	Ціна білету, дол..	Середня ціна білету, дол.	Середня кількість проданих білетів
Східна конференція
	"Атланта Хоукс"			5–22	20,25
	"Бостон Селтікс"			9–30	22,85
	"Шарлот Хорнетс"			7–50	17,58
	"Чикаго Буллс"			12–75	23,04
	„Клівленд” Кавальєрі"			8–100	19,18
	"Детройт Пістонс"			10–19	23,09
	"Індіана Пейкерс"			6–18	13,74
	"Мілуокі Бакс"			6–22	15,83
	"Нью-Джерсі Нетс"			6–75	14,14
	"Нью-Йорк Нікс"			11–35	23,12
	"Орландо Меджик"			8–45	21,42
	"Філадельфія’ 76"			8–30	18,33
	"Вашингтон Буллс"			7–100	16,02
Західна конференція
	"Даллас Маверікс"			5–34	18,71
	"Денвер Наггетс"			8–100	20,21
	"Голден Стейт Уорриерс"			7–28	16,91
	"Х’юстон Рокітс"			7–125	19,19
	"Лос-Анджелес Кліпері"			9–125	17,46
	"Лос-Анджелес Лейкерс"			2–350	27,25
	"Майами Хіт"			6–25	18,75
	"Мінесота Тімберволс"			3–50	15,31	Немає даних
	"Фенікс Сане"			7–27	19,82
	"Портленд Трейл Блейзере"			8–33	19,97
	"Сакраменто Кінге"			7–60	17,87
	"Сан-Антоніо Сперс"			5–50	17,41
	"Сіетл Суперсонікс"			5–29	19,34
	"Юта Джаз"			7–120	20,42

 

У 1995 р. середня ціна квитків підвищилася до 29,5 доларів, а в 1998 р. – до 35 доларів. Найвища середня ціна квитків 1999 р. була в команди "Портленд Трейл Блейзерс " – 47,50 доларів. Різниця в цінах пояснюється популярністю команди в місті, а також розташуванням місця, позначеного в квитку. Найдорожчі квитки біля ослонів граючих команд. Так, у 1999 р. на ігри команди "Нью-Йорк Нікс" вартість квитків у першому ряді була 1000 доларів.

Як відзначалося вище, величезний вплив на продаж квитків має наявність у командах ліги "суперзірок" або, як них називають журналісти, "манімен". Після того як у 1984 р. команда "Чикаго Буллс" підписала контракт із М. Джорданом, відвідуваність її ігор різко зросла. Так, у сезоні 1983/84 р. до появи в команді М. Джордана середня відвідуваність на гру складала 6365 чіл, у наступних сезонах – 11445; 15871 і 18060 чол. Зросла відвідуваність ігор команд, з якими зустрічалася команда М. Джордана. Сьогодні в більшості команд ліги маються такі "манімени".

Значні прибутки одержує НБА від продажу прав на радіо- і телетрансляцій матчів. Ці прибутки мають тенденцію до збільшення (табл. 5.3).

Із середини 80-х років НБА змінила відношення до кількості трансльованих ігор за своїми контрактами. Якщо в сезоні 1983/84 р. транслювалося 178 ігор, то в 1994/95 р. – ледве більш 100, що дозволило підвищити їхній рейтинг. Таку ж політику НБА продовжувала і наприкінці 90-х років. Крім того, команди ліги укладають контракти з місцевими і регіональними телекомпаніями на ті ігри, що не транслюють Ен-бі-сі і Ті-ен-ті. Суми цих контрактів коливаються від 1 до 5 млн. доларів у рік на команду.

Немаловажним джерелом прибутку команд є комерційна діяльність у палацах спорту: надходження від концесій на продаж глядачам під час ігор прохолодних напоїв, закусок, сувенірів і т. д., від реклами, розміщеної в палаці спорту, від паркування машин та ін. У 1994 р. середній прибуток від концесій склав близько 5,3 млн., а в 1999 р. – 7,5 млн. доларів на команду.

В другій половині 80-х років НБА активізувала діяльність, пов’язану з нетрадиційними джерелами прибутків, такими, як ліцензування, видавнича діяльність, виробництво відеофільмів, спонсорство. Оскільки на внутрішньому ринку бізнес вступив у "період зрілості", варто шукати додаткові джерела прибутків. Міжнародний ринок дає відмінну можливість для збільшення прибутків, особливо від теле- і радіокомпаній, ліцензування і спонсорських контрактів.

Збільшилося число постійних фірм-спонсорів. Використання атрибутики НБА і команд на товарах різних фірм стало приносити чималі прибутки, тому що від загального їх продажу ліга одержує від 5 до 8 %. Якщо в 1987 р. таких товарів було продано на суму 173 млн. доларів, у 1988 р. – на 350, у 1989 р. – на 525 млн. доларів, то в 1994 р. ця сума перевищила 1 млрд. доларів, а в 1999 р. наблизилася до 3 млрд. доларів. Близько 140 видів різних товарів продається на американському і світовому ринках з атрибутикою НБА, причому ліга тримає цю торгівлю у своїх руках. Наприклад, якщо яка-небудь інша компанія захоче помістити зображення М. Джордана на своїй продукції, то їй необхідно укласти два контракти – один з М. Джорданом, іншої – з "НБА Пропертайс".

При укладенні рекламних контрактів, у яких беруть участь кілька гравців НБА, ліга знаходиться в надзвичайному стані. "НБА Пропертайс" на прохання баскетболістів стала їх діловим представником і був складений документ, що одержав назву "Групова ліцензія гравців". Ця ліцензія дозволяє "НБА Пропертайс" легше знаходити клієнтів для рекламних послуг баскетболістів без одержання спеціального дозволу з боку Асоціації гравців. Головне при цьому – дотримання інтересів груп гравців, що беруть участь у рекламних проектах, і кожного з них окремо. Усі фірми, що укладають із НБА контракти за груповою ліцензією, зобов’язані використовувати послуги не менш 100 баскетболістів НБА, отже, у цьому проекті беруть участь представники всіх команд ліги, тобто "НБА Пропертайс" займається не індивідуальними рекламними контрактами гравців, а тільки груповими і робить це цілком успішно.

Збільшилися надходження від продажу прав на трансляцію матчів НБА за рубіж, а також від продажу відеокасет із записами цих ігор.

Серед інших прибутків команд назвемо продаж гравців, надходження з центральних фондів ліги. Так, вступ чотирьох нових команд у 1987–1988 р. принесло в цей фонд 130 млн. доларів, що були розподілені між всіма існуючими тоді 23 командами ліги.

Найвищих показників прибуток (прибутки мінус витрати) ліги досяг у середині 90-х років. Наприклад, у сезоні 1993/94 р. сумарні прибутки ліги склали 1,2 млрд. доларів. У порівнянні з аналогічним періодом 80-х років вони зросли майже в 3 рази. Наприкінці 1999 р. прибутки НБА наблизилися до 2 млрд. доларів. Усі 27 команд ліги, за даними газети "Нью-Йорк таймс", мали в середньому по 5 млн. доларів прибутку в рік, а прибуток 10 команд досяг 15– 20 млн. доларів у рік. Успішна фінансова діяльність баскетбольних команд сприяла росту їхньої вартості. Якщо на початку 80-х років вона була близько 20 млн. доларів, то наприкінці 90-х років зросла приблизно в 10 разів.

Ведення баскетбольного бізнесу вимагає значних витрат. Переважними витратами в командах є зарплата гравців. У 1970 р. її середній розмір складав 40 тис. доларів, у 1984 р. – 350 тис. доларів. У 1987 р. при середній зарплаті в лізі 520 тис. доларів з 321 гравця ліги 202 баскетболіста одержували від 100 до 500 тис. доларів, 77 – від 500 тис. до 1 млн., 26 – від 1 до 1,5 млн., 10 – від 1,5 до 2 млн. і 6 гравців – більш 2 млн. доларів. У 1990–1992 р. вона перевищила 1 млн. доларів, у 1993– 1994 р. 350-370 гравців ліги одержували середню зарплату 1,6 млн. доларів, причому в центрових вона наблизилася до 2 млн. доларів у рік, а в 1997-1998р. середня зарплата усіх гравців склала 2,2 млн. доларів., у 1999- 2002 р. середня зарплата гравців склала 2,6 млн. доларів.

Зарплата найвисокооплачуваного баскетболіста М. Джордана в сезоні 1996/97 р. складала 30,14 млн. доларів, а 1997/98 р. близько 36 млн. доларів.

У 1996 р. Шакіл О’Ніл уклав найбільший контракт в історії спорту – 123 млн. доларів на 7 років. Контракти на суми більш 100 млн. доларів підписали в 1996 р. ще два баскетболісти (Джаван Ховард – 105 млн. доларів на 7 років; Алонзо Моурнинг – 105 млн. доларів на 7 років). Ще сім баскетболістів підписали контракти різної тривалості (від 3 до 7 років) на суми від 25 до 88 млн. доларів. У 1999 р. Дж. Вільямс підписав 6-літній контракт із командою "Нью-Джерсі Нетс" на суму 100 млн. доларів, а Іверсон – з командою "Філадельфія’ 76 на суму 70,9 млн. доларів.

Керівник НБА Д. Стерн так визначає високі заробітки спортсменів: спорт – це індустрія розваг, а гравці – виконавці шоу, тому вони одержують свою частку від прибутків цієї індустрії.

У НБА встановлений ліміт фонду зарплати гравців у середньому на команду. Його величина зростає зі зростанням прибутків ліги. Так, у 1989 – 1990 р. ліміт фонду зарплати складав 11,8 млн., у 1993-1994 р. – 19,3 млн. і в 1999-2000 р. – 34 млн. доларів у середньому на команду. У ліміт фонду зарплати не входять суми контрактів баскетболістів команд, що одержали статус вільного агента і підписали новий контракт із командою.

Аналізуючи рівень зарплати баскетболістів, варто враховувати, що деякі з них одержують різного роду премії – за підписання контракту, ігри плей-офф, рекорди, включення в команду "зірок", додаткову відвідуваність понад установлену кількість глядачів за сезон і т. д. Цікаво відзначити, що У. Чемберлен, що установив у 60–70-і роки 103 рекорди в лізі, не одержав жодної грошової винагороди. Однак у 1985 р. К. Абдул-Джаббар, покращивши рекорд У. Чемберлена і набравши 31419 очок за свою кар’єру професійного баскетболіста, одержав автомашину "Мерседес" вартістю 65 тис. доларів. На початку 90-х років за рекорд НБА виплачувалося 70 тис. доларів. Крім того, за участь у півфінальній грі підгрупи по 41,5 тис., у фінальній – по 68,8 тис. доларів. Переможець чемпіонату НБА одержує 410 тис., а команда, що програла − 275 тис. доларів.

Багато баскетболістів зайняті в рекламному або іншому бізнесі. Деякі з них одержують від цієї діяльності навіть більше, ніж за контрактом з командою. Так, баскетболіст Меджик Джонсон з "Лос-Анджелес Лейкерс" одержав у 1990 р. з 18 різних джерел 9 млн. доларів, або майже в 3 рази більше, ніж за контрактом.

На початку 90-х років зарплата головних тренерів команд складала 100–400 тис. доларів у рік. До кінця 90-х років їхня зарплата зросла більш ніж у 2 рази. Високі зарплати одержують старші тренери ведучих команд НБА. Так, Філл Джексон, тренер команди "Чикаго", що за останні 7 років 5 разів ставав власником золотого кошика, підписав контракт на суму 6 млн. доларів (1997–1998 р.), попередній контракт – 2,5 млн. доларів. Найбільш високооплачуваним тренером НБА як і раніше залишається Рік Пітіно, що очолив "Бостон", що підписав контракт на 6 років на суму 40 млн. доларів.

Значні витрати в НБА пов’язані з оплатою суддівства ігор. Як відомо, у 1994 р. судді оголосили страйк для підвищення зарплати. Тепер новачки одержують по 75 тис. доларів у рік. Потім їхнє жалування збільшилося до 99 тис. доларів. До 300 і більш тис. доларів у рік одержують судді з великим стажем.

Серед інших статей витрат назвемо такі: зарплата обслуговуючого персоналу, адміністративні і транспортні витрати, внески в пенсійний і медичний фонди, оплата розміщення і харчування спортсменів під час ігор на виїзді, придбання форми, інвентарю, устаткування, оренда спортивних споруд, страховка гравців, витрати на рекламу, суспільні зв’язки, розвиток спортивної ТВ програми (зйомка навчальних фільмів, пошук новобранців і т. д.), виплата податків (федеральний і місцевий) та ін. Діяльність НБА і її команд свідчить про те, що баскетбольний бізнес у США вступив у період розквіту. Основу економічного благополуччя ліги складають продаж квитків на ігри і прав на радіо- і телетрансляції ігор. В останні роки НБА значно активізувала ліцензійну і рекламно-спонсорську діяльність.