Електронний журнал як новий комунікаційний засіб.

Через важливість наукового журналу як ядра наукових формальних комунікацій і в традиційному, і в мережевому середовищі простежимо тенденції його розвитку. Поняття «електронний журнал» так само неоднозначне, як і термін «електронне видання». Судячи з його використання в професійних публікаціях, воно охоплює всі періодичні видання в електронному форматі, включаючи аналоги друкованих видань, тексти періодичних видань, доступні в Інтернеті й на компакт- дисках. Електронні журнали можуть бути представлені:

- тільки в електронній формі;

- електронними версіями традиційних видань.

Вони бувають:.

- безкоштовними;

- на основі передплати;

- платні — за використання окремих статей або зібрань журналів.

Всі види наукової комунікації у сукупності і складають інформаційне середовище фахівця, однак саме журнальна стаття залишається, незважаючи на всі зміни в технології, «атомом наукового зв'язку», а журнальні статті посідають перше місце серед джерел інформації, якими користуються вчені. Наукова стаття є й буде необхідним джерелом поточної інформації для наукового співтовариства. Це основний вимір науково-дослідного процесу, що створює систему для формального, відкритого й упорядкованого (організованого) спілкування між ученими. На підставі цих критеріїв журнал визнаний кращим за книгу. Обмін знаннями важливий як для наукового, так і для технічного прогресу. Журнали відіграють життєво важливу роль у поширенні інформації, а статті, що публікуються, створюють фундамент для подальшої роботи. Доступ до наукових журналів, у тому числі й до зарубіжних, є найважливішим компонентом високої якості наукових досліджень.

Поява електронного журналу як джерела інформації поставило перед бібліотеками мету — забезпечити зручний доступ користувачів до електронних журналів без участі посередників. На даний момент бібліотеки в основному мають концептуальні та технологічні рішення відносно нового предмету діяльності — електронних ресурсів. Основні потоки електронних ресурсів включені в бібліотеки як комунікаційні установи, і бібліотеки на технологічному рівні виконують для електронних ресурсів свої соціальні функції. Більш того, бібліотеки освоїли нові процеси в межах традиційних функцій. Сьогодні у роботі з журналами в бібліотеках відбуваються кардинальні зміни. Під час роботи з мережевими електронними журналами, що не мають друкованих аналогів, як показує аналіз літературних джерел, використовуються ті ж рішення, що й з мережевими версіями традиційних журналів, а питання значущості такого ресурсу для зібрання бібліотеки визначається ставленням користувачів до публікацій у такому ресурсі. Провідні вчені з різних причин публікують свої роботи в престижних журналах, що занесені в рейтингові списки, або за якими можна розрахувати індекс цитування. Тому у вітчизняних бібліотеках подібні журнали найчастіше не відслідковуються, у найкращому разі посилання на них можна знайти за навігаторами інтернет-ресурсів. У цілому організація роботи бібліотеки з мережевими ресурсами показує, що за умов формування сучасних наукових комунікацій бібліотека концептуально та технологічно готова й повинна виконувати свої функції стосовно мережевих ресурсів.

Поява ресурсів глобальних комп’ютерних мереж актуалізувала проблему розмежування зон відповідальності за їх збереження між «інститутами пам'яті». Це питання не перебуває в стадії активного обговорення, хоча про нього вже говорять фахівці в галузі архівознавства, інформатики та бібліотекарі. Серед останніх переважає точка зору, що саме бібліотеки повинні відповідати за весь масив електронних ресурсів. Питання архівування мережевих науково- інформаційних ресурсів розглядають В. Глухов, О. Лаврик, Т. Майстрович, Є. Негуляев, С. Нудель, М. Шварцман та інші. Дослідження стану формування фонду плинних мережевих джерел інформації та забезпечення доступу до нього в інтранет- середовищі бібліотеки неможливе без роботи з мережевими джерелами інформації. Перш за все, в даній роботі представлено веб-проекти національних бібліотек з архівування інтернет-ресурсів. Багато цінної інформації отримано з сайтів бібліотек вищих навчальних закладів та інших бібліотек. Розглядались не лише веб- проекти з архівування бібліотечних організацій. Під час формування масиву даних важливою виявилася інформація з провідних каталогів веб- ресурсів у вітчизняному та зарубіжному сегментах глобальної мережі.

З появою мережевого середовища формуються нові комунікаційні зв’язки: між автором і користувачем, видавцем і користувачем, бібліотекою та користувачем. У новій моделі системи наукової комунікації всі учасники комунікаційного ланцюга зберігаються і забезпечують відповідний внесок у систему. Реагентність, з одного боку, кардинально підвищує оперативність наукових комунікацій (мережеві технології дозволяють упродовж кількох годин довести інформацію про наукові здобутки до світової спільноти), а, з іншого, — обумовлює появу низки проблем, пов'язаних зі збереженням плинної інформації для наступних поколінь і її ефективним використанням. Основним є визначення напрямів розвитку діяльності бібліотеки в системі наукових комунікацій, що характеризується домінуванням електронних потоків інформації. Отже, вагомою складовою фонду сучасної бібліотеки стають мережеві інформаційні ресурси, що потребують активізації її інформаційно-комунікаційної діяльності та необхідності адаптації до вимог електронного середовища процесів бібліотечної технології. Ці питання потребують розв’язання низки завдань, зокрема, термінологічного визначення мережевих ресурсів як відносно нового виду об'єктів каталогізації й особливостей методики складання їх бібліографічного опису, а також узгодження бібліографічних форматів для забезпечення сумісності мережевих і традиційних інформаційних ресурсів. Загальними пріоритетами каталогізаційної стратегії України у галузі бібліотечно-інформаційної діяльності стає розробка єдиного нормативного й інформаційного забезпечення процесів опрацювання електронних ресурсів у бібліотеках, архівах, музеях тощо, узгодженість їхнього подання в інформаційних системах з міжнародними стандартами. Подальший розвиток опису електронних ресурсів пов'язаний з розробкою моделей опрацювання їх різних типів і видів та впровадженням технології каталогізації мережевих ресурсів у єдину технологію обробки вхідного документного потоку.

 

4. Поняття та суть відкритого доступу та відкритого контенту.

Відкритий доступ.

Інтернет змінює звичні методи одержання інформації, видозмінює засоби доступу людей до знань, прискорює прогрес у всіх суспільних сферах, ініціює появу нових цінностей, тенденцій і проблем. Все більше стає інформації, яка народжується, існує, циркулює, зберігається й споживається тільки в електронному вигляді. Електронна форма дозволяє на сьогодні більш компактне зберігання інформації, її оперативне та широке розповсюдження і, крім того, надає можливості маніпулювати нею. Нові реалії породжують протиріччя між соціальним статусом бібліотеки, що склався в епоху Гутенберга, і її роллю й функціями в новому інформаційно-комунікаційному середовищі. Для вирішення суперечності між стрімко зростаючими обсягами науково-інформаційних ресурсів глобальних комп'ютерних мереж та існуючими можливостями їх збереження для наступних поколінь бібліотека як суспільний інститут, що упродовж тисячоліть здійснювала кумуляцію, збереження та використання документованих знань, поряд з опрацюванням друкованих видань має забезпечити й архівування мережевих ресурсів ∗. Архівування цифрових матеріалів зародилося в США та Європі в 1960-х роках. Архів сьогодні джерело інформації і набір пов’язаних з ним послуг.

Рух відкритого доступу пройшов шлях від декількох регіональних ініціатив до організації всесвітнього руху, успіху якого сприяє розвиток технічних стандартів і програмного забезпечення, заснованого на відкритих кодах. Відкритий доступ до значних об'ємів науково-технічної інформації й можливість користуватися інтероперабельними мережевими програмними засобами стали реальністю сьогодення.

Зосередимо основну увагу на Ініціативі відкритих архівів, тому що вони досить легко організовуються, відносно недорого коштують і найбільш ефективно та швидко впливають на розвиток науки й економіки. Міжнародні організації, такі як ЮНЕСКО, усвідомили, що освоєння науково-технічної інформації є необхідною умовою прогресу в країнах. Для вирішення проблем, створення розвиненої соціальної, економічної й технічної інфраструктури, необхідний доступ до всієї сукупності знань, накопичених у світі. Для розуміння реального внеску до світової науки, країни повинні мати доступ до основних результатів світової науки. Поява електронних публікацій в Інтернеті надала дослідникам змогу поліпшити систему донесення їх робіт до споживачів. У цьому широкому контексті жодне починання не обговорювалось так жваво, як Будапештська ініціатива відкритого доступу, яка базується на принципах того, що науково-технічна інформація, яку одержано в основному за рахунок засобів платників податків, є загальним публічним надбанням і повинна бути доступною без обмежень. Один з напрямків, що активно розвивається, й перше із запропонованих Будапештською ініціативою відкритого доступу, — заснування Ініціативи відкритих архівів, або відкритих архівів. Ініціатива відкритих архівів — електронні репозиторії, що містять передані туди матеріали, які можуть включати вже опубліковані статті (постпринти), статті, ще неопубліковані (препринти), дисертації, підручники, методичні матеріали й будь-які інші матеріали, які їх автори або організації, де вони працюють, бажають зробити загальнодоступними, усунувши всі фінансові та технічні бар'єри. Такі архіви організуються на засадах приналежності публікацій однієї організації, тематиці тощо.

Упровадження «Ініціативи відкритих архівів» сприяє формуванню суспільства знань, надає можливості оперативного та безкоштовного доступу до новітніх результатів досліджень провідних наукових шкіл. Беручи участь в цій ініціативі й розміщуючи свої роботи у відкритих архівах, автори отримують свободу від комерційних видавництв, одержують можливість швидшого оповіщення наукової громадськості про досягнуті результати, оперативного закріплення своїх пріоритетів і підтримки наукового авторитету. Поряд із затвердженням етичних принципів у науці, у межах ініціативи розробляються й нові економічні моделі відкритих електронних публікацій.

Відкритий контент

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується інтенсифікацією глобалізаційних процесів і суттєвим зростанням ролі інформаційно-комунікаційних технологій як каталізаторів соціально- економічних трансформацій. Поширення інформаційно-комунікаційних технологій обумовлює постановку проблеми знаходження нового балансу інтересів у правах на інтелектуальну власність усіх учасників системи документальних комунікацій. Загальні засади суспільного використання нових знань продовжують орієнтуватися на цінності тактичного плану (одержання прибутку від поширення інформації), а не на стратегічну перспективу забезпечення сталого розвитку суспільства. Основний напрям вирішення цієї проблеми — перехід від заборонної парадигми класичного авторського права до дозвільної системи поширення знань у глобальному інформаційному просторі з урахуванням некомерційних прав інтелектуальних власників.

Особливостями «відкритого контенту» є:

- стратегічний характер — орієнтація на суспільство знань;

- інноваційність — взаємне збагачення, співробітництво авторів і споживачів інтелектуальних продуктів;

- технологічність — використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій;

- ефективність — вільна участь необмеженої кількості учасників;

- соціальна значущість — кооперація та вільне партнерство в інтелектуальному середовищі, що сприяють становленню сфери виробництва «суспільного надбання».

На даний час «відкритий контент» породив рух за колективне створення та розповсюдження інтелектуальних продуктів, знань та ідей. Масштаби та різноманіття форм дозволяють говорити про течію, що спирається на нові цінності, методологію й ідеологію, нові методи та засоби організації виробництва і розподілу інформації та знань, а також на нові підходи до вирішення існуючих у цій сфері юридичних проблем. Сьогодні в мережі Інтернет подано значну кількість проектів, які дотримуються ідеології «відкритого контенту». Їх учасники створюють електронні інформаційні продукти у різних сферах діяльності з використанням сучасних комп’ютерних технологій. Дані проекти спираються на суспільну мережеву інфраструктуру, прагнуть зробити її більш функціональною, стандартизованою, придатною для вирішення складних завдань і професійного спілкування.

Можливість залучення до відкритого проекту великої кількості учасників дозволяє створювати нові форми колективного знання, наприклад, електронні енциклопедії. Найвідоміший проект — всесвітня вільнодоступна енциклопедія Wikipedia. Вона створюється багатьма мовами світу колективною працею добровільних авторів, що використовують технологію wiki ∗. З моменту зародження на початку 2001 р. Wikipedia невпинно зростає та набирає популярність у інтернет- користувачів. Брати участь в її редагуванні може будь-який користувач всесвітньої мережі. На даний час Wikipedia вважається кращою енциклопедією за об’ємом і тематичним охопленням: вона містить понад 6 млн статей 250 мовами світу, якість яких перевершує більшість друкарських енциклопедій світу і постійно поліпшується завдяки новим учасникам проекту. Українська складова Wikipedia на сьогодні має близько 140 тис. статей.

В Україні до проектів «відкритого контенту» належить проект «Електронні наукові фахові видання», що підтримується Національною бібліотекою України імені В. І. Вернадського. Ці видання є мережевими журналами, що включені до затверджених ВАК України переліків наукових фахових видань, у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора, кандидата наук, і на які можна посилатися у наукових статтях і дисертаціях. Утримувачами цих видань є Книжкова палата України, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна парламентська бібліотека України. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського і Національна парламентська бібліотека України забезпечують безкоштовний доступ до повних текстів статей на своїх сайтах.

В умовах глобалізації та розвитку інформаційно-комунікаційних технологій суспільство започатковує нові підходи до формування й поширення інформації та знань, пропагує та втілює їх у життя шляхом створення інтелектуальних продуктів і рішень методами «відкритого контенту». Сукупність проектів «відкритого контенту» утворює мережеве середовище, що самоорганізовується, й являє собою єдину систему виробництва, переробки, творчого осмислення та використання сховища (repository) інформації, накопиченого людством за всю історію. Отже, розвиток електронних наукових комунікацій здійснюється в напрямку кардинального підвищення їх оперативності й обумовлює стрімке збільшення зібрань мережевих наукових журналів і окремих публікацій, розпорошених у глобальних комп'ютерних мережах. Тому зростає роль суспільних інституцій, які мають забезпечити кумуляцію та постійне збереження цих зібрань для наступних поколінь. Такою інституцією, що впродовж століть виконувала згадану меморіальну функцію, є бібліотека. Вона має розширити методи та засоби роботи з інформаційними потоками, освоїти технологію архівування джерел електронної інформації й їх аналітико-синтетичну обробку, а також створення та багатоаспектне використання нових інформаційних продуктів.