Урок музичного мистецтва в сучасному загальноосвітньому навчальному закладі

Урок музичного мистецтва - основна форма організації музичної освіти і виховання в школі. Урок може включати різні види музичної діяльності учнів: вокально-хоровий спів, слухання, музично-ритмічні рухи, інсценування, імпровізацію гру на елементарних музичних інструментах. Для розучування пісні або слухання музичного твору потрібно декілька уроків. Тому, на одному й тому ж занятті відбувається знайомство з новими музичними творами, продовження розучування частково засвоєних раніше, повторення пройдених.
У зміст уроку входять різні за характером твори. Тому, для досягнення цілісності уроку важливо визначити його структуру, послідовність різних видів музичної діяльності. Кожен урок має свою дидактичну структуру, тобто етапи побудови уроку, їх послідовність, а саме: повідомлення теми, мети, завдань (навчальні, розвиваючі, виховні) уроку, мотивація учіння школярів; перевірка, оцінка і корекція засвоєних раніше знань, навичок, умінь; відтворення і корекція опорних знань учнів; сприймання та осмислення, узагальнення та систематизація учнями нових знань; підсумки уроку, повідомлення домашнього завдання.
Типи уроків визначаються конкретною метою і розглядаються у тісному зв'язку зі структурою уроку. Організаційний (дуже різноманітний, знайомить дітей з
програмним матеріалом на рік, організаційні питання, повторення матеріалу
за минулий рік, перевірка голосових та слухових даних, розподіл по хорових
партіях, тощо). Комбінований, об'єднує всі форми роботи на уроці (вокально-хорове виховання, сприйняття музики, музична грамота, музично-ритмічні рухи). Простий (нотна грамота, хоровий спів або музична література, сольфеджіо і т.д.). Заключний урок (раз у чверті, в кінці року, семестру, контрольна робота - музичний диктант, музична вікторина, тестування тощо). Узагальнюючий (в кінці чверті, семестру, в кінці року).

Пропонуються традиційні і нетрадиційні форми уроку музичного мистецтва: комбінований урок; урок введення в тему; урок поглиблення теми, урок узагальнення теми, синтетичний урок (бінарний, інтегрований); урок-екскурсія; урок-вистава; урок-гра, урок-концерт; урок-дискусія; урок-диспут; урок-вікторина; урок-монографія.
Важливо, щоб учні на уроках музичного мистецтва працювали з натхненням, багато фантазували, підключали творчу уяву, набували музичний досвід.

1. Зміст і форми позаурочної (позакласної) діяльності учнів

Під позакласною роботою розуміють добровільні, спеціально організовані заняття за межами уроків, мета яких - сприяти розвитку пізнавальних інтересів, творчих здібностей, залучити дітей до співтворчості, інтелектуального діалогу, чим забезпечити їхній культурний відпочинок. Мета позакласної роботи – розширення музично-естетичного світогляду і поглиблення знань в галузі муз. мистецтва, удосконалення спеціальних умінь і навичок учнів

Форми позаурочної (позакласної) роботи: колективно-масова (конкурси, фестивалі, тижні музики), групова (гуртки), індивідуальна.

Позакласна виховна робота в школі і позашкільне виховання мають багато спільного. Завдання позаурочної та позашкільної виховної роботи: а) закріплення, збагачення і поглиблення знань, розширення загальноосвітнього світогляду, формування наукового світогляду, вироблення умінь і навичок самоосвіти; б) формування інтересів до різних галузей мистецтва, виявлення і розвиток індивідуальних творчих здібностей і нахилів; в) організація дозвілля школярів, культурного відпочинку та розумних розваг; г) поширення виховного впливу на учнів у різних напрямках виховання. Зміст позаурочної та позашкільної роботи досить різноманітний: розумове, естетичне, моральне, правове, екологічне, трудове, фізичне виховання; освітньо-пізнавальна діяльність; заняття різними видами мистецтва; ігри та розваги. Принципи організації позаурочної та позашкільної виховної роботи — це добровільна участь учнів, розвиток винахідливості і творчості, взаємодія різних форм і видів. Позаурочні об'єднання повинні бути автономними і самобутніми, мати самоврядування, комфортний мікроклімат, бути динамічними за складом, співпрацювати з різними позаурочними структурами. Стиль взаємин дорослих і учнів – "на рівних".

Діяльність учителя музичного мистецтва та учнів у позаурочний час повинна здійснюватися на єдиних принципах і вести до мети музичної освіти, котра є загальною незалежно від форм і методів її досягнення. Усі вимоги, що висуваються до уроку музичного мистецтва, відносяться і до позаурочних форм: художні образи мистецтва, атмосфера співпраці, співтворчості.

У позаурочний час створюються сприятливі умови для реалізації творчого потенціалу школярів у різноманітних формах: художніх гуртках і студіях, виконавських колективах (хори, музичні, танцювальні, фольклорні ансамблі), самодіяльних театрах, у формі клубів, які спрямовані на інтегрування різних напрямів мистецького життя. До традиційних виконавських форм залучення школярів до музичного мистецтва в позаурочний час належать - хор, ансамбль, гурток любителів музики. Участь школярів у музично-виконавчій творчості сприяє розвиткові музичних здібностей, активізує мистецьке спілкування й самовираження. До цього слід додати, що позакласна діяльність більш, ніж навчальна, накопичує досвід творчої діяльності, оскільки дає можливість учням випробувати свої сили в різних її видах.

1. Музичне сприймання і методи його розвитку в молодших школярів

Музичне сприймання – це складний багаторівневий процес, зумовлений не тільки музичним твором, а й духовним світом людини, яка сприймає цей твір, її досвідом, рівнем розвитку, психологічними особливостями тощо.

У свідомості дітей 6—7 років художній образ музичного твору виникає здебільшого після бесіди вчителя про твір і має наочно-дійовий характер. Очевидно, вищим ступенем му­зичного розвитку є відгук на інструментальну музику, коли уява дітей не спирається на словесний текст. Першокласники на перших уроках вживають здебільшого визначення «веселий — сумний». Водночас вони розуміють більше слів, ніж використовують. Якщо їм складно підібрати для характеристики музики точне визначення, слід запропонувати вибрати їх зі спеціального списку слів (визначення естетич­них емоцій), що диференціюють поняття «веселий — сумний»: веселий – сумний;радісний-печальний; урочистий-скорботний тощо.

Активізації музичного сприймання сприяє метод по­рівняння, оскільки знання й досвід дітей ще не є устале­ними. Завдання на порівняння двох творів подобаються уч­ням і сприяють розвитку їхньої пізнавальної активності. По­рівнюючи, учні помічають те, на що в інших випадках не звернули б уваги.

Одним з методів активізації музичного сприймання шко­лярів є варіювання (іноді його називають методом руйнування початкового образу). Він полягає в тому, що вчитель виконує твір, змінюючи той чи інший засіб музичної виразності (темп, ди­наміку тощо), а діти визначають, що саме змінилося в знайо­мому творі. Нескладну дитячу пісеньку можна зіграти в рит­мі маршу, вальсу, мазурки, інших танців.

Для розвитку музичного сприймання дітей Н. Гродзенська застосовувала метод музичних колекцій, завдяки якому під час ознайомлення з кожним новим тво­ром поповнювалася колективна «колекція» маршів, вальсів, п'єс про тварин, птахів тощо. Він сприяє накопиченню му­зично-слухових вражень, формуванню вміння спостерігати, запам'ятовувати, узагальнювати.

Вчитель музичного мистецтва має пробудити фантазію, уяву дитини шляхом використання диференційованих творчих завдань: намалювати, придумати ритмічний супровід тощо. Забезпечити цілісне музичне сприймання з поступовим виявленням найяскравіших музичних засобів, доступних розумінню учня.

Отже, процес формування музичного сприймання полягає у розвитку в слухачів здатності: усвідомлення сприйнятого образу шляхом розширення емоційного досвіду, виникнення асоціацій та уявлень і на цій основі виникає емоційно-образний категоріальний апарат, з опорою на який відбувається подальший розвиток здібностей до більш тонкого розпізнавання світу, вираженого музикою.

 

 

 

1. Методика проведення уроків музики в 1 класі

Для першокласників навчання є новим видом діяльності. Тому великого значення набуває адаптаційний період. Вже з перших уроків слід привчати до правил поведінки у класі, до того, що під час звучання музики не можна займатися сторонніми справами, розмовляти, піднімати руку.

Діти цього віку постійно прагнуть до руху, тому на уроках музики доречно використовувати музично-дидактичні ігри, які роблять навчання бажаним. Діти на уроці займаються художньою діяльністю: малюють, ліплять, танцюють, співають, слухають казки. Вони здатні відчувати виразність епітетів і порівнянь, спроможні розповісти про свої враження, здатні від початку і до кінця вислухати невеликий музичний твір, запам’ятати і впізнати його. Шестилітні учні здатні визначити не лише загальний характер музики та її настрій а також і характерні ознаки певного жанру, наприклад, колискові пісні, танцю, маршу, передавати їх рухами, жестами, мімікою.

Розвиткові інтересу до музичної діяльності сприяє створення ситуацій успіху у процесі старанного ставлення дітьми до завдань. Дітям даного віку притаманна швидка втомлюваність, тому вчителю потрібно проводити урок музики динамічно, змінюючи види діяльності.

Тематизм програми 1-го класу дає змогу залучати дітей до різноманітної музичної діяльності. Головне завдання – розвиток в учнів здатності до співпереживання тих почуттів і станів, що виражає музика, до осягнення художньо-образної суті музичного мистецтва у найпростіших втіленнях, засвоєння елементів музичної мови.

Тема І сем. – «Про що розповідає музика» (16 год.) - розкриває емоційний зміст музики, характер творів різноманітних жанрів.

Тема ІІ сем. – «Музика навколо нас» (19 год.)- допомагає учням сприймати й усвідомлювати зміст музики, розпізнавати ознаки програмності у творах. Вводить учнів у світ музичної мови, ознайомлює з виразно-зображальними засобами на доступних, яскравих і захоплюючих зразках. Узагальнює набутий музичний досвід учнів, закріплює уявлення про зв'язок характеру музики і засобів музичної виразності.

Мета музичного виховання: формування музичного сприймання у процесі різноманітної музичної діяльності учнів: у співі, слуханні музики, грі на дитячих музичних інструментах, виконанні ритмічно-танцювальних рухів.