Методика організації та роботи шкільного хорового колективу

На початку утворення хорового колективу, важливу роль відіграє адміністрація школи. Саме директор, завучі, організатор позакласної роботи повинні створити всі можливі умови, матеріальні (приміщення та його обладнання) і моральні для керівника хору. Мається на увазі серйозна розмова на педраді, на батьківських зборах, на шкільних лінійках, на засіданнях учнівського самоврядування тощо.

Запис у хор проводиться так: прослуховуються всі учні і відбираються найбільш музикальні. Це не значить, що інших дітей не візьмуть у хор. Але спочатку надзвичайно важливо виділити найбільш здібних дітей. Є такі діти, які ще не знають, чи хотіли б вони співати у хорі, бо не знають, що це таке. Тому таким дітям потрібно дати час, щоб визначитися.

На першому прослуховуванні керівник хору визначає учнів за їх діапазоном, тембром у відповідні хорові партії. Голоси потрібно називати так: сопрано, альти, баси, тенори, а не перший чи другий г6олос. У такому разі діт6и питають: «Чому я другий? Другий – значить гірший першого?». Діти повинні зрозуміти, що кожен голос по-своєму гарний і однаково важливий у звучанні хору (вивчення двоголосся, канону, унісон з переходом на ту чи іншу хорові партії).

Молодший хор (1-3-ті класи) характеризується невеликим хоровим діапазоном – до першої октави – ре-мі другої октави. У такому хорі важко визначити тембр звучання. Рідко зустрічається чітко виражене сопрано, а ще рідше – альт. Тому розподіл на хорові партії не обов’язковий і недоцільний. Головне завдання – добитись унісонного звучання хору. Перед молодшим хором стоїть завдання засвоїти диригентські жести і виробити реакцію на них. Хор працює 1 раз на тиждень по 45 хвилин. Розучування пісні може проходити з голосу (на слух).

Середній хор (4-6-ті класи, можливо 7-мі). Заняття проходить 2 рази на тиждень по 1 год. 30 хв. Діапазон хору сі-сіБ – малої октави, мі-фа другої октави (сопрано, до першої октави – фа другої октави, альти сі-сіБ малої – міБ другої). Основне завдання середнього хору – добитися двоголосся з різними навичками співу простих триголосних творів. 10-12 років у дітей розвивається гармонічний слух (при триголосному співі).

Старший хор (7-11 класи). Працює хор 2 рази на тиждень по 1 год. 30 хв. Старший хор може бути однорідним і мішаним. В однорідному можуть співати дівчатка і хлопчики, у яких ще не почалась мутація голосу. Хлопчики співають партію сопрано або партію альтів. Мішаний хор складається із дівчаток і хлопчиків, у яких уже пройшов мутаційний період. Із хлопчиків, які співають на октаву нижче, формується окрема хорова партія. Це ще не тенори і баси, але вже окреме забарвлення голосу в тембровому відношенні. Для такого хору необхідно аранжувати хорові твори, враховуючи ще невеликі можливості не до кінця сформованого діапазону голосу хлопчиків цього віку.

Методика розучування пісні на уроці музичного мистецтва

Перед розучуванням пісні на уроці музики бажано вивчити з дітьми коротку вокальну вправу (розспівку) чи поспівку, яка інтонаційно та ритмічно схожа на дану пісню. В 1-му та 2-му класах такі розспівки доцільніше розучувати методом ладової сольмізації, в 3-му та 4-му класах можна поступово привчати учнів до співу з нот. У 5-8-их класах, пісню бажано просольфеджувати. Перед розучуванням пісні, чи в процесі роботи над нею корисно використовувати художні ілюстрації (комп’ютерна графіка) які за своїм змістом близькі до музичного образу пісні. Бажано, щоб діти не тільки розглядали малюнки, але й виділяли в них головне, те, що зв’язане з художнім змістом пісні.

Більшість пісень в молодших класах розучують на слух, коли діти повторюють фрази за вчителем. Використовуючи таку форму роботи, вчитель повинен прагнути, щоб учні максимально свідомо засвоїли художній образ пісні. Вся технічна робота над виконанням на всіх стадіях вивчення пісні повинна бути спрямована на емоційне переживання кожного куплета.

Для розучування пісні на слух варто використовувати такі етапи роботи:

1. Ознайомлення з піснею (вступне слово вчителя, виконання пісні вчителем, бесіда про виконану пісню. 2. Засвоєння літературного тексту. 3. Розучування мелодії та робота над виразністю співу. 4. Закріплення та художнє виконання.

Вступне слово вчителя (в формі розповіді чи бесіди) повинно бути лаконічним, емоційним за змістом та цікавим для школярів. Коли діти прослухали пісню, вони разом з учителем аналізують ті засоби музичної виразності.

Розучуючи з учнями пісню, вчитель повинен звернути увагу на особливості побудови фраз (напрямок руху мелодії, ритмічний малюнок, однакові мелодичні ходи тощо). Корисно, щоб діти слухали пісню у виконанні вчителя і самостійно визначали особливості побудови мелодії.

Вже з перших уроків вчителю слід по можливості добиватися грамотного і виразного її виконання, більш повного виявлення художнього задуму. Так поступово в роботі над піснею учні привчаються вдумливо ставитися до її тексту, що дає можливість виконувати кожен куплет по-різному, у відповідності до його змісту. В процесі розучування та повторення пісень бажано урізноманітнювати способи їх виконання: співати можна всім класом, групами чи по одному. Велике значення для розвитку активного музичного слуху має спів без інструментального супроводу. Враховуючи це, вчитель повинен систематично застосовувати спів a cappella при повторенні нескладних для інтонування пісень та вправ.

1. Професійні вимоги до сучасного вчителя музики

Гуманістична спрямованість учителя музики у спілкуванні зі школярами; естетичні почуття, емоційні переживання - необхідні компоненти педагогічної майстерності вчителя – музиканта; педагогічна та акторська майстерність у діяльності вчителя; фахова компетентність вчителя мистецтва; вимоги до вчителя мистецтва, основні види його професіональної діяльності та їх характеристика; актуальні проблеми у процесі викладання музичного мистецтва; сучасна художньо-педагогічна лабораторія вчителя музики; інноваційні умови професійного вдосконалення вчителя мистецтва; теорія і практика педагогічного спілкування, моделі спілкування учителя з учнями; характеристика іміджу та культура поведінки учителя; режисура уроку музичного мистецтва.

Сучасний учитель музичного мистецтва здійснює музичну освіту й естетичне виховання учнів у відповідності до програми, що реалізується в загальноосвітній середній школі. Він сприяє формуванню в учнів інтересу та любові до музики, виховує в них загальну естетичну, художню і музичну культуру. Складність музично-педагогічної діяльності полягає в тому, що вона за обсягом професійних завдань поєднує в собі три спеціальності – загальнопедагогічну, музично-педагогічну і виконавську як обов’язкову частину музично-педагогічної діяльності.

Для виконання зазначених завдань учитель музики використовує ефективні форми, методи, засоби навчально-виховного процесу, обирає кращі зразки вокально-хорової та інструментальної народної і класичної музики, вдається як до власного виконання, так і до записів вокальної та інструментальної музики у виконанні майстрів мистецтв.

У позаурочний час вчитель музики готує і проводить концерти-конкурси, бере участь в організації свят і розваг, здійснює музично-освітню діяльність, керує художніми колективами учнів, консультує вчителів, батьків з питань естетичного та музичного виховання дітей, підвищує власну музичну культуру.

Професійні вимоги до вчителя музики, який повинен мати: музично-теоретичну підготовку (знання української, російської, зарубіжної музики), стильові ознаки музичних творів (уміння охарактеризувати стилі, форму тощо); знати гармонію (уміти транспонувати, підібрати на інструменті акомпанемент, знати типи відхилень і модуляцій, розрізняти типи фактури, гармонізувати, аранжувати; диригентську-хорову підготовку (уміти координувати рухи: одна грає, інша – диригує, читати хорові партитури, диригувати, володіти методикою постановки голосу та роботи з хором: вміння слідкувати за інтонацією, строєм, ансамблем, дикцією, тембром, внутрішньо інтонувати партитуру, привчати учнів розуміти диригентський жест; виконавську підготовку: володіння інструментом; методична підготовка: знати методику музичного виховання, психологію, педагогіку, закономірності музичної освіти, сучасні методи, технології, індивідуальне навчання дітей музиці; усвідомлення і засвоєння провідних ідей, концепцій, закономірностей розвитку державної системи освіти; стійкий інтерес до педагогічної діяльності і постійне прагнення до вдосконалення власних професійних якостей; шанобливе ставлення до учнів; творчий підхід до навчально-виховного процесу; орієнтація в новій теоретичній та методичній інформації щодо її актуальності, оригінальності, наукової обґрунтованості, ефективності, гуманності по відношенню до учнів з метою активного застосування в практичній педагогічній діяльності тощо.