Тема 6. Інформаційне забезпечення підприємництва

Мета: ‑ засвоєння основних понять, що характеризують інформаційне забезпечення підприємництва;

– поглиблення, узагальнення та систематизація знань студентів про інформаційне забезпечення підприємництва в сучасних умовах в Україні

План вивчення теми

1. Бухгалтерський облік і його суть та завдання.

2. Порівняльна характеристика фінансового, управлінського обліку.

3. Інформація про організаційно-правовий і техніко-економічний стан фірми.

Методичні рекомендації

Бухгалтерський облік являє собою систему виявлення, виміру, реєстрації, нагромадження, узагальнення, збереження і передачі інформації у вартісній оцінці про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Джерелом цієї інформації є правильне ведення бухгалтерського обліку. Тому студентам доцільно визначити завдання бухгалтерського обліку, які представляють собою:

- забезпечення необхідною інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів для контролю за наявністю і рухом майна і раціональним ви користуванням всіх видів ресурсів;

- своєчасне попередження негативних фактів в господарської діяльності, виявлення і мобілізація резервів, розробка заходів з їх використання;

- формування повної і достовірної інформації про господарські процеси і фінансові результати діяльності підприємства;

- проведення розрахунків з фінансовими органами і контрагентами.

Бухгалтерський облік є основним видом обліку на підприємстві, оскільки він являє собою систему суцільної, безупинної, документально обґрунтованої і взаємозалежної реєстрації різноманітних засобів і господарських операцій.

При вивченні другого питання студентам слід зосередити увагу на відмінностях бухгалтерського та управлінського обліку.

Бухгалтерський облік, відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” від 16.07.99р. 996 – ХІV, поділяється на фінансовий і управлінський.

Структуру бухгалтерського обліку в загальному вигляді можна представити за допомогою схеми (рис.10.1).

На підставі зазначеної схеми студентам доцільно розглянути механізм кожного з них, при цьому особливу увагу слід звернути на ведення управлінського обліку, визначивши його головну ціль, та відмінності.

Розглядаючи первісну облікову документацію особливу увагу слід звернути на документацію для ведення управлінського обліку.

Первісна облікова документація для фінансово обліку відображає стан майна, зобов‘язань, капіталу і фінансового результату діяльності підприємства в єдиному грошовому вимірнику за допомогою подвійного запису з метою формування звітності різних видів і встановлених форм.

Управлінський облік, на відміну від фінансового, - облік не фактичної величини майна, витрат і доходів, стану розрахунків і зобов‘язань, а облік факторів, обставин і умов, що впливають на виробничу і фінансову діяльність підприємства. Його мета – надати інформацію про прийняття рішень з управління економікою підприємства і перевірити ефективність використання прийнятих рішень.

Управлінський облік використовує всі доступні способи одержання інформації (у т. ч. факс, телефон) у різних вимірниках з різних господарських рішень і операцій з метою управління чи контролю за результатами діяльності, аналізу відхилень від норм, створення бази для корегування бізнес-плану.

 

Бухгалтерський облік
Управлінський		Фінансовий
Облік для внутрішнього користування управління		Облік для управління фінансовою діяльністю усередині підприємства		Облік і звітність для зовнішніх користувачів
Внутрішньогосподарський облік

 

Рис. 2.7. Структура бухгалтерського обліку.

 

Управлінський облік – управління економічним суб’єктом через планування, контроль і регулювання управлінською діяльністю і процесом прийняття рішень.

В основі управлінського обліку лежіть система ефективного управління фінансовими, матеріальними та трудовими ресурсами.

Найбільш конкретною формою виконання менеджером своїх функцій є прийняття управлінських рішень. Щоб прийняти науково обґрунтоване складне рішення, необхідно:

1) чітко знати мету діяльності підприємства;

2) мати всебічну і достовірну інформацію від усіх підрозділів та проаналізувати її;

3) знати зовнішню ситуацію (кон'юнктуру ринку, чинне законодавство тощо);

4) виходити з певних критеріїв вибору раціонального рішення;

5) прогнозувати можливі наслідки прийняття управлінського рішення;

6) радитись із спеціалістами щодо можливих альтернативних варіантів вирішення даної проблеми;

7) вибирати і приймати раціональне рішення;

8) доводити рішення до конкретних виконавців.

Ці етапи прийняття управлінського рішення можна згрупувати у три основні стадії: підготовка рішення, його; прийняття та реалізація.

На першій стадії здійснюють пошук та збирання достовірної інформації, її обробку, аналізують усі внутрішні та зовнішні чинники, що впливають на управлінське рішення, виявляють можливі наслідки (позитивні та негативні), а також формулюють завдання, які необхідно вирішити.

На другій стадії на підставі всебічних розрахунків розробляють окремі альтернативні варіанти вирішення проблеми, дають їх оцінку, визначають критерії (показники, ознаки) раціонального рішення. Як засвідчує практика, ефективність управління значною мірою залежить від кількості розроблених альтернативних варіантів.

На третій стадії прийняті рішення перетворюють на різні форми команд (усну, письмову, наказ тощо), які доводять до виконавців, визначають методи та засоби його виконання (наприклад, розробляють систему стимулів), проводять аналіз ефективності прийнятого рішення, можливе наступне його коригування, дають оцінку його результативності. При доведенні до виконавців управлінські рішення повинні бути адресними, конкретними, чіткими, із зазначенням точної дати їх виконання. Доручати конкретні завдання слід з урахуванням знань і досвіду виконавців.

Розрізняють три методи прийняття менеджерами управлінських рішень:

1) інтуїтивний метод, який ґрунтується на нагромаджених менеджерами сумі знань та управлінського досвіду в певній сфері діяльності;

2) метод „здорового глузду”, заснований на накопиченому менеджером практичному досвіді;

3) науково-практичний метод, заснований на всебічній інформації, розрахунках альтернативних варіантів тощо.

Прийняття управлінських рішень повинне ґрунтуватися на знанні економічних законів, чинного законодавства, сутності людини тощо. Тому управлінські знання є комплексними, універсальними, мають теоретичний і практичний характер, вони раціональні й інтуїтивні. Такі знання базуються на вивченні теорії організації та управління, філософії, соціології, психології, загальній теорії систем та ін.

Щоб процес управління був ефективним, менеджеру необхідно дотримуватися таких основних вимог:

1) розглядати людину як головне джерело підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва;

2) планувати діяльність крупних компаній, в тому числі довготермінову кадрову політику;

3) надавати підрозділам (відділам тощо) і працівникам цих підрозділів певну автономію, що стимулює їх підприємливість;

4) постійно орієнтуватися на потреби споживачів (що досягається шляхом раціональної маркетингової діяльності);

5) дотримуватися простоти форм управління, мати нечисленний управлінський апарат;

6) діяти енергійно і швидко, концентруючи зусилля компанії на одному або кількох напрямах бізнесу;

7) проводити політику, спрямовану на формування у компанії багатьох лідерів і новаторів, стимулювати у них виправданий ступінь ризику;

8) органічно поєднувати автономію, свободу окремих підрозділів з жорстким централізмом (коли йдеться про основні цінності компанії — стандарти, якість та обслуговування

Розглядаючи питання інформаційного забезпечення бухгалтерського обліку і в т.ч. управлінського, слід зазначити, що малі підприємства з простим технологічним процесом виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг (що здійснюють за місяць не більше 300 господарських операцій) можуть застосовувати спрощену форму обліку господарського обліку.

Основними з причин, що зумовили необхідність упровадження управлінського обліку на вітчизняних підприємствах є:

- наявність різних форм власності, що веде до появи різних груп та рівнів користувачів управлінської інформації;

- загострення конкуренції на внутрішньому і зовнішньому ринках збуту вітчизняної продукції, що потребує своєчасної інформації про їх кон'юнктуру;

- інтеграція економіки України у світову економіку, що неодмінно приводить до переорієнтації як практики, так і теорії облікових знань.

Ці причини сприяли формуванню нових вимог, які ставляться менеджерами до системи обліку відносно характеру та обсягу інформації, що їм надається (табл. 2.2).

Таблиця 2.2.