Умисне чи необережне нанесення тілесних ушкоджень (ТУ) (ст. 121, 122, 123, 124, 128 КК).

Родовий об’єкт – життя та здоров’я особи.

Об'єкт -здоров'я особи.

Потерпілий - громадянин України, особа без громадянства, іноземець.

Об'єктивна сторона

„1. Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.

2. Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, або вчинене на замовлення, або спричинило смерть потерпілого.”

Об'єктивну сторону злочину утворюють: 1) діяння (дія або бездіяльність); 2) на­слідки у вигляді тяжкого тілесного ушкодження і 3) причинний зв'язок між зазначени­ми діянням і наслідками.

Під психічною хворобою слід розуміти психічне захворювання.

Інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину -безпосередньо зв'язаний з ушкодженням послідовно розвинутий хворобливий процес поєднаний з загальною втратою працездатності не менш, ніж на 33%.

Ушкодження, що спричинило переривання вагітності, незалежно від її строку, належить до тяжких за умови, що між цим ушкодженням і перериванням вагітності є прямий причинний зв'язок.

Непоправним знівечення обличчя визнається у тих випадках, коли ушкодження обличчя потерпілого не може бути виправним.

За особливостями конструкції – це злочин матеріальний, тобто вважається закінченим з моменту настання наслідків.

Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку. Якщо тяжкі ті­лесні ушкодження заподіяні особою у віці від 14 до 16 років при вчиненні злочину, відповідальність за який за законом настає з 16 років, відповідальність має наставати за ст. 121.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом до діяння і наслідків (за винятком психічного ставлення до наслідків у вигляді смерті - воно є необе­режним).

Мета умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження впливає на кваліфікацію цього діяння лише в одному випадку - коли нею є залякування потерпілого або інших осіб (ч. 2 ст. 121).

Кваліфікованими видами умисного тяжкого тілесного ушкодження (ч. 2 ст. 121) є вчинення його: 1) способом, що має характер особливого мучення - має місце тоді, коли його заподіяння здійснювалося у певний спосіб - су­проводжувалось особливим фізичним чи моральним стражданням або особливим (нестерп­ним) болем для потерпілого; 2) групою осіб; 3) з метою залякування потерпілого або інших осіб - має місце тоді, коли такі ушкодження заподіюються для викликання в них почуття страху перед винним чи іншими особами.; 4) на замовлення або 5) спричинення ним смерті потерпілого - має місце тоді, коли в результаті описаного у ч. 1 ст. 121 діяння настає смерть потерпілого.

 

Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст.122).

Родовий об’єкт – життя та здоров’я особи.

Об'єкт -здоров'я особи.

Об'єктивна сторона

„1. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

2. Ті самі дії, вчинені з метою залякування потерпілого або його родичів чи примусу до певних дій.”

Об'єктивну його сторону характеризують: 1) діяння (дія або бездіяльність); 2) наслідки у вигляді середньої тяжкості тілесного ушкодження; 3) причинний зв'язок між зазначеними діянням та наслідками.

Як випливає з ч. 1 ст. 122, умисним середньої тяжкості тілесним ушкодженням визнається умисне тілесне ушкодження, яке: 1) не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121, але при цьому 2) є таким, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

Тривалим слід вважати розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш як 21 день)..

Під стійкою втратою працездатності менш як на одну третину розуміється втрата загальної працездатності від 10% до 33% включно.

За особливостями конструкції – це злочин матеріальний, тобто вважається закінченим з моменту настання наслідків.

Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом, При цьому психічне ставлення винного до умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, вчиненого з метою залякування потерпілого або його родичів чи примусу до певних дій, виражається лише у прямому умислі.

Мета: 1) залякування потерпілого або його родичів; 2) їх примус до певних дій.

Кваліфікуючі ознаки: - ч.2 ст.122 КК ті самідії вчинені з метою:

а) залякування потерпілого або його родичів;Родичі - у цій статті не лише близькі родичі, а й інші родичі потерпілого.

б) їх примусу до певних дій. Примус - домагання (всупереч бажанню) від потерпілого чи його родичів вчинення або утримання від вчинення певних дій.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання (ст.123 КК).

Родовий об’єкт – життя та здоров’я особи.

Об'єкт -здоров'я іншої особи.

Потерпілим від цього злочину може бути лише особа, яка своїми діями (проти­законним насильством чи тяжкою образою) викликала у винного стан сильного душев­ного хвилювання.

Об'єктивна сторона

„Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого тяжкої образи з боку потерпілого.”

Об'єктивна сторона злочину характеризується: 1) діями (шляхом бездіяльності у зазначеному у ст. 123 стані його вчинити неможливо); 2) наслідками у вигляді тяжких тілесних ушкоджень; 3) причинним зв'язком між зазначеними діями та наслідком, а також 4) часом і певною обстановкою вчинення злочину.

Кваліфікація умисного тяжкого тілесного ушкодження за ст. 123 можлива лише за умови, що: 1) воно заподіяне у стані сильного душевного хвилювання; 2) такий стан виник раптово; 3) це сталося внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

За особливостями конструкції – це злочин матеріальний, вважається закінченим з моменту заподіяння потерпіло тяжких тілесних ушкоджень.

Суб'єкт злочину — фізична, осудна особа, якій виповнилось l6 років і яка перебуває у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого.

Суб'єктивна сторона характеризується умисною формою вини у вигляді прямого чи непрямого умислу. Психічне ставлення особи при вчиненні цього злочину має дві особливості:

1) умисел завжди є таким, що раптово виник, і афектованим;

2) емоційний стан винної особи характеризується сильним душе ним хвилюванням, що певною мірою знижує її здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст.124 КК)

Родовий об’єкт – життя та здоров’я особи.

Об'єкт -здоров'я іншої особи.

Потерпілим від цього злочину може бути лише особа, яка своїми діями (проти­законним насильством чи тяжкою образою) викликала у винного стан сильного душев­ного хвилювання.

Об'єктивна сторона

„Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.”

Об'єктивна сторона злочину характеризується: 1) діями; 2) наслідками у вигляді тяжких тілесних ушкоджень; 3) причинним зв'язком між зазначеними діями та наслід­ками, а також 4) певною обстановкою - - перебування винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборони, уявної оборони або в умовах необхідності затримання злочинця.

Під­лягає кваліфікації за цією статтею у трьох випадках, а саме, у разі його вчинення при перевищенні:

Меж необхідної оборони

2) меж захисту в обстановці уявної оборони .

3) заходів, необхідних для затримання злочинця .

За особливостями конструкції – це злочин матеріальний, вважається закінченим з моменту заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження.

Суб'єкт - фізична, осудна особа, якій виповнилось 16 років і яка перебуває у стані необхідної, уявної оборони або правомірного затримання злочинця

Суб'єктивна сторона - характеризується умисною формою вини у вигляді прямого чи непрямого умислу. При цьому умисел виникає завжди раптово.

Заподіяння тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони або заходів необхідних для затримання злочинця не є злочином, якщо воно вчинено з необережності.

Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушко­дження (ст. 128)

Родовий об’єкт – життя та здоров’я особи.

Об'єктом злочину є здоров'я особи.

Об'єктивна сторона

„Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження„

Об'єктивна сторона злочину характеризується: 1) діями або бездіяльністю; 2) наслідками у вигляді тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень; 3) при­чинним зв'язком між зазначеними діянням і наслідками.

Про поняття тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень див., відповід­но, статті 121 і 122 та коментар до них.

За особливостями конструкції - матеріальний злочин вважається закінченим з моменту настання наслідків - тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Суб'єкт фізична, осудна особа, якій виповнилось 16 років.

Суб'єктивна сторона злочину є основним елементом, за яким він відрізняється від заподіяння тяжкого чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, відповідальність за яке настає за статтями 121 і 122: вона характеризується необережністю у вигляді зло­чинної самовпевненості або злочинної недбалості.

40. Порушення правил лікування, донорства та трансплантації (ст.. 141-145)

Порушення прав пацієнта (ст.141 КК)

Родовий об'єкт - суспільні відносини у сфері охорони життя та здоров'я особи (людини).

Безпосередній об'єкт основний - життя та здоров'я особи (людини).

Безпосередній об'єкт додатковий — порядок проведення клінічних випробувань лікарських засобів. Об'єктивна сторона

„Проведення клінічних випробувань лікарських засобів без письмової згоди пацієнта або його законного представника, або стосовно неповнолітнього чи недієздатного, якщо ці дії спричинили смерть або інші тяжкі наслідки”

Об'єктивна сторона злочину характеризується: 1) діями у вигляді проведення клінічних випробувань лікарських засобів: а) без письмової згоди пацієнта чи його за­конного представника, або б) стосовно неповнолітнього чи недієздатного; 2) наслідка­ми у вигляді смерті або інших тяжких наслідків; 3) причинним зв'язком між вказаними діями і наслідками.

Інші тяжкі наслідки - заподіяння потерпілому тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження.

За особливостями конструкції – це злочин матеріальний, вважається закінченим з моменту настання наслідків у вигляді смерті або інших тяжких наслідків.

Спеціальний суб'єкт - фізична, осудна особа, яка досягла 16-ти років і яка є керівником клінічних випробувань або іншим працівники спеціалізованого лікувального закладу, визначеного МОЗ.

Суб'єктивна сторона - передбачає подвійну форму вини. Щодо самих дій - це умисел, щодо наслідків лише необережність. Наявність умисного ставлення до смерті або інших тяжких наслідків трансформує цей злочин в інший (наприклад, у злочин, передбачений ст. 115).

Незаконне проведення дослідів над людиною (ст.142 КК)

Родовий об'єкт - суспільні відносини у сфері охорони життя та здоров'я особи (людини).

Безпосередній об'єкт основний - життя та здоров'я особи (людини)

Безпосередній об'єкт додатковий - порядок проведення дослідів над людиною.

Об'єктивна сторона

„1. Незаконне проведення медико-біологічних, психологічних або інших дослідів над людиною, якщо це створювало небезпеку для її життя чи здоров’я.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього, двох або більше осіб, шляхом примушування або обману, а так само якщо вони спричинили тривалий розлад здоров’я потерпілого.”

ОЗНАКИ: 1) діями у вигляді незаконного проведення медико-біологічних, психологічних або інших дослідів над людиною; 2) наслідками у вигляді створення небезпеки для її життя чи здоров'я; 3) причинним зв'язком між вказаними діями і наслідками.

Дослід — це експеримент, спроба відтворити яке-небудь явище або спостереження за новим явищем у певних умовах з метою пізнання та вивчення.

За особливостями конструкції - формальний, вважається закінченим з моментустворення небезпеки для життя чи здоров'я людини.

Суб'єкт - фізична, осудна особа, яка досягла 16-ти років. Зазвичай ним є лікар або службова особа закладу охорони здоров'я чи наукового закладу, особа, яка здійснює медичну практику в галузі народної чи нетрадиційної медицини із застосуванням, наприклад, гіпнозу чи інших подібних методів тощо.

З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. Ставлення до наслідків у вигляді тривалого розладу здоров'я потерпілого (ч. 2 ст. 142) може характе-ризуватися тільки необережністю (подвійна форму вини).

Кваліфікованими видами злочину є вчинення його: 1) щодо неповнолітнього; 2) щодо двох або більше осіб; 3) шляхом примушування або обману, а так само 4) спричинення ним тривалого розладу здоров'я потерпілого.

Неповнолітнім є особа, яка не досягла 18-річного віку.

Під примушуванням слід розуміти дії, пов'язані із застосуванням психічного чи фі­зичного (у т. ч. такого, що потягло наслідки у вигляді легкого тілесного ушкодження) насильства до потерпілого і спрямовані на те, щоб у такий спосіб схилити їх до надання згоди на проведення дослідів над ним.

Обман - це будь-які дії, що вводять особу в оману для проведення дослідів над нею.

Поняттям тривалий розлад здоров'я потерпілого у ст. 142 охоплюються наслідки у вигляді спричинення тяжкого тілесного ушкодження або тілесного ушкодження середньої тяжкості, заподіяних через необережність.

 

Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (ст.143 КК)

 

Родовий об'єкт - суспільні відносини у сфері охорони життя здоров'я особи (людини).

Безпосередній об'єкт основний - здоров'я особи (людини).

Безпосередній об'єкт додатковий - порядок трансплантації органів або тканин людини.

Предметом є не будь-які анатомічні матеріали людини, а лише її органи та тканини, у тому числі (крім ч.2 ст. 143 КК) взяті у мертвої людини

Об'єктивна сторона

Об'єктивна сторона злочину може проявитися у таких формах:

1) порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (ч. 1 ст. 143);

2) вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин (ч. 2 ст. 143);

3) незаконна торгівля органами або тканинами людини (ч. 4 ст. 143);

4) участь у транснаціональних організаціях, які займаються: а) вилученням у люди­ни шляхом примушування або обману її органів чи тканин з метою їх трансплантації або б) незаконною торгівлею органами або тканинами людини (ч. 5 ст. 143).

За особливостями конструкції - матеріальний, вважається закінченим з моментузавдання шкоди здоров'ю людини.

Суб'єкт злочину - фізична, осудна особа, яка досягла 16-ти років.

Суб'єктивна сторона - характеризується умисною формою вини у вигляді прямого умислу. Для ч.2 ст.143 КК є обов'язковою наявність спеціальної мет и, а саме вилучення у людини органів або тканин здійс­нюється з метою їх трансплантації.

Кваліфікуючою ознакою вилучення у людини шляхом примушування чи обма­ну її органів або тканин є вчинення його щодо особи, яка перебувала: а) в безпорадному стані або б) в матеріальній чи іншій залежності від винного (ч. 3 ст. 143).

Безпорадний стан — це обумовлений об'єктивними і суб'єктивними факторами стан особи, в якому вона не може чинити опір злочинцеві або уникнути злочинного посягання.

Матеріальна залежність - це таке становище винного, при якому він повністю або частково перебуває на утриманні особи, яка схилила його до вчинення злочину, або має перед цією особою зобов'язання майнового характеру.

Інша залежність - будь-яка інша, крім зазначеної вище, залежність винного від того, хто схиляє його до вчинення злочину, яка виникла через певні життєві обставини і внаслідок якої він відчуває себе зобов'язаним перед такою особою або певною мірою підкорений їй

Особливо кваліфікуючою ознакою вилучення у людини шляхом примушування чи обману її органів або тканин і водночас кваліфікуючою ознакою незаконної торгівлі органами або тканинами людини (ч. 5 ст. 143) є вчинення цих діянь за попередньою змовою групою осіб.

 

Насильницьке донорство (ст.144 КК)

Родовий об'єкт - суспільні відносини у сфері охорони життя здоров'я особи (людини).

Безпосередній об'єкт основний -здоров'я особи (людини).

Безпосередній об'єкт додатковий - порядок надання донором крові.

Предмет - кров живої людини.

Об'єктивна сторона

„1. Насильницьке або шляхом обману вилучення крові у людини з метою використання її як донора.”

Об'єктивна сторона - виражається у протиправному вилученню крові у людини:

1) проти її волі, зчиненому шляхом застосування до її насильства;

2) за її згодою внаслідок обману.

За особливостями конструкції - матеріальний, вважається закінченим з моменту вилучення у людини мінімально необхід­ної для використання її як донора кількості крові.

Суб'єкт - фізична, осудна особа, яка досягла 16-ти років. Як правило, суб'єктом цього злочину можуть бути медичні працівники спеціалізованих установ і закладів переливання крові, закладів охорони здоров'я.

З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом і спеціальною метою. Мета використання людини як донора означає, що вилучену у потерпілого кров винний у подальшому хоче безпосередньо використовувати для лікування, виготовлен­ня лікарських препаратів або у наукових дослідженнях.

Для ч.3 ст.144 КК також обов'язкова мета продажу вилученої крові.

Кваліфікуючі ознаки;

- ч.2 ст.144 КК - дії передбачені ч.1 цієї статті вчинені щодо:

а) неповнолітнього;

б) особи, яка перебувала в безпорадному стані або матеріальній залежності від винного.

- ч. 3 ст. 144 КК - дії передбачені ч. 1 чи ч.2 цієї статті вчинені:

а) за попередньою змовою групою осіб;

б) з метою продажу.

Продаж вилученої крові - укладання угод купівлі-продажу крові.