Розповідь про історію створення «Фортепіанного концерту для лівої руки»

Післявоєнні рани… Вони ще довго нагадують про себе… У душі Моріса Равеля Перша світова війна залишила багато болі та страждання. Спочатку він не міг зрозуміти, навіщо його рідна Франція втягнулась у війну з Німеччиною, які події призвели до такої трагедії. Потім він не міг примиритись зі своєю „бездіяльністю”, адже на жодному призовному пункті не хотіли брати до війська такого худого й невеликого на зріст чоловіка.

Равель пішов працювати до госпіталю. Пізніше він усе-таки вирвався на передові позиції: став водієм військової вантажівки.

Війна підірвала здоров’я композитора, забрала в нього багатьох друзів. Вона увірвалася в його життєрадісну музику. „Яка помилка долі – жити під час війни”, – з гіркотою писав матері з фронту Равель.

Повоєнні рани… Вони довго не заживають… Піаніст Пауль Вітгенштейн був у відчаї. Війна забрала в нього праву руку. Для музиканта-піаніста це був майже смертний вирок. Ночами, уві сні він грав … грав багато, блискавично, найважчі твори…

Він хотів залишитися піаністом (навіть усупереч здоровому глузду) і прийняв рішення: звернутися до композиторів, попросити їх створити для нього концертний репертуар. Серед тих, хто відгукнувся, був Моріс Равель. Він не зміг залишитися байдужим до прохання людини, яка стільки пережила на війні, адже відчув її жахи на собі.

Композитор вирішив написати для Пауля Вітгенштейна концерт – справжній, змістовний, насичений, навіть помпезний. Моріс Равель прагнув, щоб музична тканина не була полегшеною, навпаки – вона мала звучати так, немов її виконують дві руки.

За задумом автора концерт мав утілювати образи з життя: волю та людський дух, війну та страждання, спогади про щастя та юність, перемогу людської волі.

1930 рік. Солдат Вітгенштейн із вдячністю прийняв концерт для фортепіано з оркестром від солдата Моріса Равеля. Цей твір і донині слухачі сприймають як звернення до їх найкращих почуттів.

ІІІ. Теорія. Роль оркестровки у розкритті образного змісту музичних творів.

Багатющі виражальні можливості втілені в барвистій палітрі сучасного симфонічно­го оркестру. Він може передати таке різноманіття співзвуччя, що недоступні людсько­му голосу. Завдання оркестровки полягає у "домалюванні" тих рис, яких немає і не може бути у вокальній мелодії. Оркестровка — це втілення композитором музичного образу за допомогою тембрів музичних інструментів.

Наче видатні живописці, на полотнах яких оживають фарби природи, композитори блискуче володіють чарівними барвами звукових тембрів. Сувора інструментовка Бет-ховена, Брамса, яскраво-блискучий оркестр Глінки, Бізе, Римського-Корсакова, Шос-таковича чи Хачатуряна. ніжні оркестрові тембри Дебюсі, Барвінського чи Скорика дуже вдало передають основні ідеї та образи музичних творів.

Створіть імпровізований оркестр і спробуйте виконати мелодію з вокальним і рит­мічним супроводом.

IV. Розучування пісні В. Івасюка “Водограй”

Демонстрація пісні В. Івасюка “Водограй”

Різким контрастом до музики Равеля є пісня „Водограй” Володимира Івасюка. Вона оспівує красу української природи та почуття любові до неї.

Під час розучування ретельно опрацюйте доволі складний ритм мелодії пісні. Зверніть увагу на її широкий діапазон та великі за обсягом тексти куплетів і приспіву.

 

“Водограй”

Сл. і муз. В. Івасюка

 

Розучування пісні “Водограй”

V. Висновок.

Сьогодні ми розглянули драматургію такого складного жанру, як концерт.

УРОК 18.

ТЕМА: Розвиток народних тем у професійній музиці..

 

МЕТА УРОКУ:

Навчальна: вчитиучнів уважно слухати музичні тво-

ри вміти характеризувати їх;

- аналізування драматургії та композиції музичних

творів різних жанрів і форм (соната) щодо відо-

браження мозаїки навколишнього світу;

- визначення основних типів музичної драматургії:

контрастного, конфліктного, безконфліктного

- характеристика особливостей побудови сонатної

форми як співставлення та розвитку різнохарактер-

них образів.

- засвоєння поняття музична драматургія, сонатна форма та її складові.

Виховна: - виховувати любов до класичної му –

зики, рідного народу;

- виховувати здатність співпереживати зміст ро- зучених пісень та почутих музичних творів.

Розвиваюча: - розвивати музичні здібності учнів

їх творчі задатки;

- розвивати співацькі навики;

- розвиток вокально – хорових навичок.

Обладнання: Інструменти, магнітофон, диск із запи –

сом твору, папки із теорією, портрет компози-

тора, наочні матеріали.

Методи і прийоми: словесні (розповідь, бесіда), наоч-

ні (використання папок портрету композитора

демонстраційний матеріал малюнок) власний показ вчителя аналіз музичного твору, метод порівняння, спів групами та індивідуально.

 

ХІД УРОКУ:

 

I. Організація учнів до уроку.

Музичне вітання:

 

Вступне слово вчителя:

Вступ

Вч. Пригадаймо визначення понять, які ми розглядали раніше.

Великий чотиричастинний цикл для симфонічного оркестру.

Уч. Симфонія.

Вч.Побудова музики, образи якої не тільки протиставляються, а й активно взаємодіють, утворюючи частини: експозицію, розробку та репризу.

Уч.Сонатна форма.

Вч. Утілення в музиці розвитку та взаємодії образів, розгортання образної дії, яке визначає форму, композицію та засоби музичної виразності.

Уч.Музична драматургія.

Вч. За якими принципами поєднуються та взаємодіють образи, за яким принципом розвиваються?

Уч. За принципами подібності, контрасту та конфлікту.

 

Відомості про Л. Ревуцького

Левко Ревуцький – видатний український композитор, музикант, учений, педагог ХХ століття. У формуванні стилю композитора велике значення відіграла його тривала й серйозна робота з народними піснями.

Ревуцький обробляв народні пісні для голосу в супроводі фортепіано й укладав у різноманітні збірки з назвами або в серії для низького, середнього чи високого голосу.

Цикл „Сонечко”, що увібрав веснянки, ліричні, танцювальні, колискові, ігрові пісні, продовжив і творчо розвинув традиції Лисенка, Леонтовича, Степового в жанрі обробки народної пісні.

Новим етапом мистецького розвитку Ревуцького стала Друга симфонія, створена в 1927 р і відредагована в 1940 р. Своєрідність твору полягає в тому, що весь його музичний матеріал Ревуцький запозичив із фольклору. У симфонії він використав сім народних пісень, мелодії яких стали „зернами” образності симфонії.

Дослідники творчості композитора писали: „Народні теми у Другій симфонії Ревуцького не є чудовою, але застиглою інкрустацією. Вони варіюються, змінюються, набувають іншої форми... Ці теми живуть і дають свіжі буйні паростки в атмосфері широкого симфонічного розвитку”.

Друга симфонія Левка Ревуцького є першим зразком класичної симфонії в українській музиці ХХ століття.