Розповідь про творчість Я. Степового .

Вч.Продовжуючи кращі традиції Миколи Лисенка, Яків Степовий одним із перших інтерпретував поезію Шевченка для дитячого виконання. Він намагався доступно і проникливо розкрити перед дітьми багатий світ шевченківських образів.

Героїчні образи розкриті у хорах „Б’ють пороги”, „Чорна хмара з-за лиману”, „Наш отаман Гамалія”. Лірико-драматичні образи розкриті у таких творах, як „Прощай світе, прощай земле”, „Ой нема, нема”. Але найкраще композиторові вдалося втілити ліричні сторінки „Кобзаря”, серед яких найвідомішою є пісня „Садок вишневий коло хати”.

Проникнуті громадянським пафосом боротьби за народне щастя, неповторні за своєю поетичною красою твори Шевченка завдяки музиці Степового зазвучали на уроках музики, у шкільних хорах.

 

III. Теорія.

Вч. Однією з властивостей музичного звуку, а отже, і музика взагалі є величина гучності. Голосне і тихе звучання, їхнє протиставлення і поступові переходи становлять динаміку музичного твору. Інтенсивному наростанню або підсиленню гучності найчастіше відповідає більш високий рівень почуття, і навпаки, динамічному його послабленню відповідає почуття, що пов’язане з сумом чи скорботою. Проставте динамічні відтінки (p, mp, f) та виконайте вправу.

 

IV. Розучування пісні О. Садчий «Стоїть тополя».

Вч. У сучасних піснях часто звучить Шевченкове слово, згадується ім’я видатного українського поета. Ось хоча б слова з нової пісні “Стоїть тополя”: “Стоїть тополя на роздоллі – легенда пам’яті жива і листям промовля поволі святі Шевченкові слова”.

Демонстрація пісні.

 

Розучування пісні “Стоїть тополя”

Розпочнемо розучування пісні “Стоїть тополя”.

 

Вч. Визначте фрази мелодії, їх подібність та відмінність.

Зверніть увагу на синкопований ритм, а також – дво- і триголосий виклад приспіву.

 

V.Висновок.

 

Вч. Твори, що втілюють образ Тараса Шевченка й оспівують українську землю, відрізняються особливою щирістю. Сьогодні ми прослухали “Прелюд пам’яті Тараса Шевченка” Я.Степового, а також розпочали вивчення пісні “Стоїть тополя”.

 

 

УРОК 8.

ТЕМА: Розвиток образів камерної музики.

 

МЕТА УРОКУ:

Навчальна: вчитиучнів уважно слухати музичні тво-

ри вміти характеризувати їх;

- познайомити з біографією Е, Гріга;

- аналізування драматургії та композиції музичних

творів різних жанрів і форм (соната) щодо відо-

браження мозаїки навколишнього світу;

- визначення основних типів музичної драматургії:

контрастного, конфліктного, безконфліктного

- Різновиди ритмічного письма;.

- характеристика особливостей побудови сонатної

форми як співставлення та розвитку різнохарактер-

них образів.

- засвоєння поняття музична драматургія, сонатна форма та її складові.

Виховна: - виховувати любов до класичної му –

зики, рідного народу;

- виховувати здатність співпереживати зміст ро- зучених пісень та почутих музичних творів.

Розвиваюча: - розвивати музичні здібності учнів

їх творчі задатки;

- розвивати співацькі навики;

- розвиток вокально – хорових навичок.

Обладнання: Інструменти, магнітофон, диск із запи –

сом твору, папки із теорією, портрет компози-

тора, наочні матеріали.

Методи і прийоми: словесні (розповідь, бесіда), наоч-

ні (використання папок портрету композитора

демонстраційний матеріал малюнок) власний показ вчителя аналіз музичного твору, метод порівняння, спів групами та індивідуально.

 

ХІД УРОКУ:

 

I. Організація учнів до уроку.

Музичне вітання:

 

Вступне слово вчителя:

 

Вч. Що ж називають камерною музикою? Коли не було концертних залів чи філармоній, інструментальну музику та невеликі вокальні твори виконували переважно в домівках любителів музики. Збиралися декілька музикантів, розставляли пюпітри, виймали з футлярів скрипки, альти, віолончелі (іноді флейти та гобої); хтось сідав за клавесин – і розпочинався домашній концерт.

Так народилися жанри, призначені для виконання не у великій залі, театрі чи церкві, а в кімнаті. Таку музику стали називати камерною (з італійської саmеrа – кімната), адже в кімнаті не зіграєш симфонію, не поставиш оперу чи ораторію. Тому камерними називають твори, написані для невеликої кількості виконавців (інструментальні п’єси, дуети, тріо, квартети, пісні й романси, інструментальні цикли та сонати).

 

Камерна музика – музика, створена для виконання малим складом музикантів і невеликих приміщеннях

Вч.Сонату можна порівняти з симфонією, але вона меншого розміру, з меншою кількістю виконавців – одним або двома. Слово „соната” означає „той, що звучить”. Цей інструментальний твір дає можливість інструменту „прозвучати”, продемонструвати всі свої можливості. Багато сонат написано для фортепіано соло та дуету фортепіано зі скрипкою, флейтою або трубою тощо.

 

Соната – це багаточастинний циклічний твір камерного жанру для фортепіано чи будь-якого інструменту й фортепіано.

 

Вч. Соната має складну композицію. Три її великі частини поєднують контрастні чи конфліктні образи. Зміст цих частин більш глибокий і наповнений, аніж зміст інших камерних творів.

Дуже важливою є перша частина сонати, де кілька тем-партій немов ведуть між собою діалог. Зверніть увагу! Лише першу частину сонати пишуть у сонатній формі.

Друга частина сонати зазвичай повільна, написана у тричастинній репризній формі. Третя частина – швидка, написана у формі сонати або рондо.

Сьогодні ми познайомимося з Сонатою для фортепіано та віолончелі Едварда Гріга. Норвезький композитор присвятив її своєму братові Йону – талановитому віолончелістові.

Експозиція сонати починається з лірико-патетичної головної партії. Вона побудована на вольовій темі, що спочатку звучить у виконанні віолончелі як схвильована лірична оповідь, а потім – у виконанні фортепіано – переходить у суровий, енергійний образ.

Побічна партія – мрійливо-натхненна та світла.