Слухання. Державний гімн України

 

Вч. Бесіда про професійну, народну музику та професійну в народному дусі

Пісня «Ще не вмерла Україна» пов’язана з іменами певних авторів, тому її віднесемо до групи професійних. Пісні, автори яких нам відомі, називають професійними.

Є пісні, які складали талановиті люди з народу. Вони передавалася з уст в уста, від сім’ї до сім’ї, від села до села, від покоління до покоління. Їх називають народними.

Пісні, створені народом, називають народними.

На відміну від народних пісень, автори яких відомі лише у виняткових випадках, професійні пісні писали і пишуть композитори і поети.

Досить часто професійні пісні за своїм характером і змістом схожі на народні, тому їх називають професійними піснями, написаними в народному дусі, народному характері.

Послухайте декілька українських пісень і визначте, народні вони, професійні чи професійні в народному дусі.

 

Слухання. Визначення пісні

Пісня «Ой гиля, гиля, гусоньки, на став»

Прозвучала українська народна пісня «Ой гиля, гиля, гусоньки, на став».

Отже, пісня ця народна.

 

Слухання. Визначення пісні

Пісня „Балада про мальви”

Прозвучала пісня „Балади про мальви” на слова Богдана Гури і музику Володимира Івасюка. Отже, ця пісня є професійною.

 

 

III. Виконання музичної розспівки.

 

 

Вч. Молодц.

Вч. Ми вже з вами знаємо що всі звуки різні по тривалості, що є …

Уч. Довгі і короткі звуки.

Вч. Так а як ми позначаємо довгі і короткі ноти?

Уч. Довга четвертна нота, коротка восьма.

Вч. Так, молодці. Ще є довші звуки вони називаються:

 

Вч. Молодці. А на чому ми розміщуємо ноти?

Уч. На нотному стані.

Вч. Так. А коли ми розмістимо ноти по – порядку у висхідному напрямку вийде – звукоряд.

 

 

IV. Розучування пісні Я.Степового«Зоре моя

Вечірня я»

Слухання. Визначення пісні

Пісня «Зоре моя вечірняя»

Вч.Ми прослухали пісню «Зоре моя вечірняя». Її можна віднести до професійних у народному дусі.

Професійну музику іноді важко відрізнити від народної тоді, коли вона написана в народному дусі, адже народні мелодії зберігаються в пам’яті композитора і своєрідно виявляються в його власних мелодіях.

 

Розповідь про пісню „Зоре моя вечірняя”

Пісня «Зоре моя вечірняя» написана видатним українським композитором Яковом Степовим на слова Тараса Григоровича Шевченка.

Поет, перебуваючи на засланні «в степу безкраїм за Уралом» написав поему «Княжна», уривок з якої став основою пісні «Зоре моя вечірняя». Мелодія пісні близька до народної, відзначається простотою і щедрістю. У творі оспівується, хоч і з сумом, краса української природи.

До цього уривку з поеми «Княжна» зверталися декілька композиторів. Микола Лисенко написав свою мелодію. Вона дуже близька за характером до мелодії Якова Степового, яку ми зараз розучимо.

 

Розучування. Пісня „Зоре моя вечірняя”

 

V. Висновок.

Вч. Сьогодні ми дізналися, що українську музику можна умовно поділити на народну, професійну та професійну в народному дусі.

УРОК 2.

ТЕМА УРОКУ: Троїсті музики.

 

МЕТА УРОКУ:

Навчальна: вчити учнів уважно слухати музичні твори і вміти їх характеризувати;

- Українські мелодії троїстих музик.

- легенда про троїстих музик.

Виховна: Виховувати любов та інтерес до музики.

Розвиваюча: Розвиток вокально – хорових навичок.

Наочні посібники: А. Лобова «Музичне мистецтво»

4 клас, показ музичних інструментів

троїстих музик.

Музичний матеріал: Українські народні мелодії тро-

їстих музик. Я.Степовий «Зоре моя вечірняя»

Т. Н. З: магнітофон.

 

ХІД УРОКУ.

 

I. Організація учнів до уроку.

Музичне вітання.

Вступне слово вчителя.

 

Вч. Музика – це особливий вид мистецтва. Вона тісно пов’язана з життям народу! І пісня в ній посідає важливе місце.

Пісня народжується під час праці й відпочинку, у хвилини радості і журби в серці народу. Вона вічна і завжди сучасна. Вона допомагає жити, вселяє віру в краще життя. Пісня – справжній скарб українського народу. Народні пісні та награвання - улюблений вид музичної творчості українського народу.

 

Розповідь про троїстих музик

Народні пісні й награвання — улюблений вид музичної творчості українського народу.

У давнину виконавцями народних пісень і танцювальних мелодій були прості люди, які не тільки співали, але й виконували різні мелодії на музичних інструментах.

Це були невеликі групи музикантів у складі трьох виконавців – скрипаля, цимбаліста і бубняра. Такі групи музикантів називали троїстими музиками.

 

Легенда про троїстих музик

Гуцули склали легенду про троїстих музик.

(На фоні звучання троїстих музик звучить легенда)

Три легені – скрипаль, цимбаліст і сопілкар – закохалися в одну дівчину. Вибираючи собі нареченого, красуня запропонувала їм прилюдно змагатися у грі: чиє виконання визнають найліпшим – за того вийде заміж.

Кожен із парубків грав на своєму інструменті найулюбленішу мелодію. Та виконання було таким майстерним, що жоден не одержав переваги. Тоді дівчина звеліла їм грати одну й ту саму пісню, але й цього разу надзвичайно важко було виявити найкращого…

Залишилося останнє: грати легеням разом. Та від сумісної гри народилася нечувана досі чарівна музика і народ вирішив – не слід розлучати легенів. А музику ту назвали троїстою.