Класифікація рахунків за призначенням і структурою.

Економічна класифікація покладена в основу при побудові плану рах.

В економ класифікації немає відповідей на питання, як на рах, якими способами, прийомами обліковується наявність і рух. господарських засобів, джерел їх утворення, господарські процеси та їх результати. Відповіді на ці питання дає класифікація рах. за їх призначенням та структурою (будовою)

Призначення рах. свідчить про зміст дебету і кредиту цього рахунку, характер господ. операцій, які на них відображаються, залишки сальдо на рах. та його відображення в балансі.

Призначення рах. визначає їх структуру, тобто порядок побудови для відображення записів за Дт і Кт, значення дебетових і кредитових оборотів, залишків, місцем звітності.

За призначенням і будовою рах. поділяються:

1. Рах. основні

2. Рах регулюючі

3. Рах операційні

4. Рах порівняльні

5. Рах фінансово результ.

6. Рах позабалансові.

Рах. основні – включають в себе:

- Матеріальні 10, 11, 20, 21, 22, 24, 25, 26, 27, 28.

- Нематеріальні 12

- Грошових коштів 30, 31, 33, 35

- Власного капіталу 40, 41, 42, 43, 44, 46, 47, 48.

- Рах основні розрахункові активні розрахункові 36, 37, 38; пасивні рах 61, 62, 63,63, 65, 66,67, 68; активно-пасивні

Рах регулюючі: 38, 45

- Доповнюючи рах.

- Тзв

- Контрарні рах

Контрактивні (знос необоротніх активів, торгова націнка, резерв сумнівних боргів)

Контр пасивні (вилучений капітал.

 

 

25.План рахунків бухг.обліку. Під планом рахунків розуміють систематизований перелік рахунків,який визначає організацію всієї системи бухг.обліку на підприємствах,в організаціях і установах з метою одержання інформації для управління і контролю. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів" Міністерством фінансів України розроблений і затверджений (наказом від 30.11.99 № 291) план рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Рахунки в Плані за економічним змістом згруповані у дев'ять класів: 1 "Необоротні активи", 2 "Запаси", 3 "Грошові кошти, розрахунки та інші активи", 4 "Власний капітал і забезпечення зобов'язань", 5 "Довгострокові зобов'язання", 6 "Поточні зобов'язання", 7 "Доходи і результати діяльності", 8 "Витрати за елементами", 9 "Витрати діяльності".В окремий клас (нульовий) виділено забалансові рахунки. Структура плану рахунків зорієнтована на потреби складання фінансової звітності. Тому в Плані розмежовано балансові рахунки, які об'єднані в класи з розділами активу (1, 2 і З класи), пасиву балансу (4, 5, 6 класи) і номінальні рахунки, призначені для обліку затрат, доходів і фінансових результатів діяльності підприємства (7, 8 і 9 класи). До синтетичних рахунків, які потребують більшої деталізації об'єктів, що обліковуються, Планом рахунків передбачені субрахунки, які визначають напрямки подальшої деталізації обліку, показують, в якому розрізі треба групувати показники рахунків аналітичного обліку в межах того або іншого синтетичного рахунка, щоб мати інформацію, необхідну для управління, складання балансу та інших форм звітності.Кожному синтетичному рахунку і субрахунку, крім назви, присвоєно номер (код), тобто умовне цифрове позначення.

 

 

26.Первинне спостереження в обліку.Зміст,побудова і вимоги. Бухг.документація:1)дає уявлення про фактичний стан господ.засобів та їхні зміни; 2)забезпечує прогнозованість(плановість) в роботі підприємства,контроль за наявністю та рухом господ.засобів;3)є юридичним(правовим)свідченням господ.операцій,що здійснюються;4)використовуються не лише в подальших процесах обліку,а й для ревізій,контролю господ.операцій,аудиту і розроблення проектів управлінських рішень. Первинні документи- це письмові свідоцтва(докази),що фіксують та підтверджують господ.операції включаючи розпорядження та дозволи адміністрації(власника)на їх проведення. Документація- це: 1)основний спосіб бухг.спостереження за допомогою якого здійснюється суцільне відображення господ.операцій в момент і на місці їх проведення;2)певний набір бланків документа,які призначаються для оформлення операцій,що відображаються на підприємстві;3)елемент методу бухг.обліку та складова його частина. Первинні документи та документація: 1)забезпечують контроль за доцільністю та законністю господ.операцій;2)забезпечує контроль за збереженням майна господарства та раціонального його використання;3)основний носій певної сукупності економ.інформації;4)джерело контролю для зовн. івнутр.користувачів;5)відіграють найважливішу роль в управлінні підприємством,та є юридичним свідченням законності господ.операцій. Таким чином документи виконують такі функції:інформаційну,доказову, контрольну.Носіями первинних документів можуть бути:1)паперові носії;2)машинні або електронні носії.Порядок документального оформлення та вимоги щодо складання документів регламентуються положенням «Про документальне забезпечення записів у бухг.обліку»,затверджено наказом Міністерства Фінансів України 24 травня 1995р. При складанні документів до них ставляться такі вимоги:1)оформлюються в момент здійснення операцій на бланках типової форми;2)заповнюються чітко і розбірливо державною мовою;3)містять обовязкові реквізити й достовірні дані;4)виписуються чорнилом чи кульковими пастами синього,фіолетового або чорного кольору вручну чи за допомогою компютерної техніки,принтера;5)зазначається дата складання:число й рік – цифрами, а місяць – прописом; 6)в грошових документах сума зазначається цифрами і прописом з великої літери;7)помилки в первинних документах виправляються коректурним способом.В касових і банківських документах виправлення не допускаються.

27.Класифікація бухг.документів. Усі бухг.документи класифікують за різними ознаками,зручними для подальшого користування: 1 )За ступенем узагальнення господ.операцій: - первинні; -зведені. 2)за способом використання: -разові; -нагромаджувальні. 3)за місцем складання: -внутрішні і зовнішні. 4)за призначенням: -розпорядчі; -виконавчі(підтверджувальні); -бухг.оформлення; -комбіновані. 5)за характером документованих операцій: -грошові, -матеріальні, -розрахункові. 6)За кількістю відображуваних обєктів: однопозиційні і багатопозиційні. 7)за технікою складання та опрацювання: -заповнювані вручну; -виготовлені за допомогою компютерної техніки. Первинні – це документи,що вперше виконують реєстрацію господ.операції в момент її здійснення або після здійснення(акти прийняття і вибуття основних засобів,накладні). Зведені –це документи,що складаються на підставі первинних(різні звіти,розрахунково-платіжні відомості). Разові- це документи,що використовуються лише для одноразового оформлення і відображення операції(прибуткові касові ордери). Нагромаджувальні - це документи,що використовують для багаторазового оформлення і реєстрації операції впродовж певного часу. Зовнішні –це документи,що надходять від інших підприємств,тобто складаються за межами даного підприємства(виписки банку,рахунки постачальників). Внутрішні – це документи,складені чи виписані на даному підприємстві:для внутрішнього користування. Розпорядчі –це документи,в яких містяться розпорядження щодо здійснення певної господ.операції(накази,розпорядження,доручення). Виконавчі – це документи,що підтверджують факти виконання операцій(прибуткові й вибуткові ордери,накладні,квитанції). Бухг.оформлення –це документи,які охоплюють розпорядчі та групувальні відомості,різні довідки, розрахунки. Комбіновані-це документи,в яких поєднуються функції зазначених вище документів. Грошові - це документи,якими оформлюють операції повязані з грошовими коштами(платіжні доручення,касові ордери,чеки). Матеріальні -це документи,якими оформлюється рух матеріальних цінностей(прибуткові й вибуткові накладні, лімітні картки). Розрахункові –це документи,якими оформлюють розрахункові операції між підприємствами та фізичними особами(рахунки фактури,платіжні вимоги). Однопозиційні –це документи,що відображають один обєкт обліку. Багатопозиційн і –це документи,що відображають кілька обєктів обліку.

 

28.Порядок прийняття,перевірки та обробки документів. Документи,що складені в різних підрозділах підприємства після виконання господ.операцій передаються до бухгалтерії в порядку і сроки, визначені головним бухгалтером. Прийняті документи підлягають опрацюванню.Мета якого:підготувати документи до наступних записів у регістри синтетичного та аналітичного обліку.Орацювання документів полягає в їх перевірці, розцінці (таксуванні),групуванні і контируванні. Перевірка документів здійснюється:1)по суті, 2)формальна, 3)арифметична. Перевірка документів по суті полягає у встановленні господ.діяльності і законності операції, оформленої документом, дотриманні установчих документів,норм,розцінок,лімітів. При формальній перевірці документів встановлюють повноту й правила заповнення всіх реквізитів документів,достовірність підписів. Арифметична – полягає в перевірці всіх арифметичних підрахунків,що містяться в документі.Розцінка(таксування) документів полягає в проставленні у відповідних графах документа ціни і суми,тобто грошової оцінки, оформлених натуральних показників господ.операції. Групування –полягає в обєднанні однорідних за змістом первинних документів у групи із записом в групувальній відомості для визначення загального підсумку за кожною групою.Контирування полягає в зазначенні кореспондуючих рахунків, на яких повинна бути відображена господ. операція, оформлена документом,або групою документів,тобто в складанні бухг.проводок.

31.Види інвентаризації на підприємствах поділяють: 1)за повнотою охоплення: повна і часткова; 2)за характером: планова і позапланова. 3)за часом проведення:місячні,квартальні,піврічні,щорічні.Повна передбачає суцільну перевірку всього майна підприємства та стану розрахункових відносин. Часткова передбачає перевірку окремих видів засобів. Планова здійснюється за завчасно складеним планом. Позапланова проводиться за розпорядженням керівника в разі пожежі чи стихійного лиха,а також на вимогу слідчих органів.

 

29.Документооборот та його значення. З метою опорядкованості руху та своєчасного одержання для записів у бухг.обліку первинних документів наказом керівника підприємства встановлюється графік документообороту,в якому вказуються дата створення або одержання від інших підприємств документів,прийняття їх до обліку, передача в обробку та до архіву. Документооборот – це рух документів в процесі їх використання і бухг.опрацювання з моменту складання або одержання від інших підприємств до передачі на зберігання в архів після запису в облікові регістри.План документообороту визначає порядок оформлення документів, надходження їх до бухгалтерії, опрацювання, використання для записів в облікові регістри та передачі до архіву.На підприємствах обовязково складають графік документообороту,який забезпечує рівномірний рух документів,без затримок і накопичення на окремих місцях,в якому передбачається послідовність проходження документів,робота,що виконується кожною ланкою. Графік документообороту оформлюється у вигляді схеми,або переліку робіт,зі створенням перевірки та опрацювання документів,що виконується кожним підрозділом підприємства,а такоє усіма виконавцями із зазначенням їхнього взаємозвязку і термінів виконання робіт.Працівники підприємств створюють і подають первинні документи,які відносяться до сфери їх діяльності і за графіком документообороту.Для цього кожному виконавцю надається витяг з графіка,в якому наводиться перелік документів,що відносяться до функціональних обовязків виконавця,терміни видання та підрозділи.Вимоги головного бухгалтера щодо порядку надання документів є обовязковими для всіх підрозділів і служб підприємства.

 

30.Інвентаризація має 2 значення: 1)це елемент методу бухг.обліку за допомогою якого перевіряється фактична наявність матеріальних цінностей і грошових коштів. 2)це спосіб виявлення та обліку тих засобів і джерел або їх відсутності,які не знайшли документального відображення в поточному обліку. Інвентаризація –це періодична перевірка наявності майна(основних засобів,нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей,грошових коштів) і документів підприємства,а також звірка розрахункових взаємовідносин і співставлення отриманих даних з обліковою інформацією. Перед інвентаризацією ставляться такі основні завдання: 1)це виявлення фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів; 2)установлення лишку або нестачі цінностей шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухг.обліку; 3)виявлення товарно-матеріальних цінностей,які частково втратили свою первісну якість; 4)перевірка дотримання умов та порядку зберігання матеріальних цінностей та грошових коштів;5)перевірка розрахункових взаємовідносин підприємства та реальності дебіторської та кредиторської заборгованості.Згідно закону України «Про бухг.облік та фін.звітність в Україні» підприємства для забезпечення даних бухг.обліку та фінан.звітності зобовязані проводити інвентаризацію активів і зобовязань під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність,стан та оцінка.Порядок проведення інвентаризації регламентується інструкцією по інвентаризації основних засобів,нематеріальних активів,товарно-матеріальних цінностей,грошових коштів та розрахунків,затверджено наказом Міністерства Фінансів України 11 серпня 1994р. №69.Інвентаризація є обовязковою: 1)при реорганізації підприємства та зміні форми власності; 2)при передачі держ.майна в оренду та при приватизації держ.підприємства; 3)перед складанням річної бухг.звітності, але не раніше 1 жовтня звітного року. 4)за приписом судово-слідчих органів;5)у разі техногенних аварій,пожежі чи стихійного лиха;6)при ліквідації підприємства; 7)при зміні матеріально-відповідальних осіб;8)в разі переоцінки товарно-матеріальних цінностей.

32.Порядок проведення інвентаризації. Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах розпорядчим документом їх керівника створюються інвентаризаційні комісії,які можуть бути:1)постійно діючими,2)робочими. ПДІК(постійно діючі інвентаризаційні комісії) у своєму складі мають керівників структурних підрозділів,головного бухгалтера,і очолюється керівником підприємства або його заступником. РІК(робочі інвентаризаційні комісії) призначені для безпосереднього проведення інвентаризації в місцях збереження та виробництва у складі інженера-технолога,механіка,виконавця робіт,товарознавця,економіста,бухгалтера та інших досвідчених працівників,які добре знають обєкт інвентаризації,ціни та первинний облік. Інвентаризацію проводить інвентаризаційна комісія, очолювана керівником підприємства або його заступником за обов'язковою участю головного бухгалтера і матеріально відповідальних осіб. Склад комісії, об'єкти інвентаризації, порядок її проведення визначаються наказом керівника. До початку інвентаризації матеріальні цінності на складах повинні бути згруповані, розсортовані та розкладені за найменуваннями, сортами і розмірами в порядку, зручному для підрахунку. Це значно прискорює проведення їх інвентаризації. Інвентаризація матеріальних цінностей проводиться за місцями їх зберігання в присутності матеріально відповідальних осіб. Наявність залишків матеріальних цінностей визначається шляхом підрахунку, зважування, обміру. Дані інвентаризації кожного виду матеріальних цінностей заносять в інвентаризаційні описи, які складаються в двох примірниках за місцями зберігання матеріальних цінностей і матеріально відповідальними особами.Після закінчення інвентаризації описи підписуються всіма членами комісії. Один примірник опису залишається у матеріально відповідальної особи, другий - передається до бухгалтерії. На виявлені інвентаризаційною комісією зіпсовані матеріальні цінності складають акти, в яких вказують причини й осіб, що допустили псування цінностей. При перевірці наявності грошових коштів у касі приймається до уваги тільки фактична наявність готівки. При виявленні нестачі або лишків грошових коштів в акті вказують їх суму і причини виникнення. Виявлена в касі готівка коштів, не виправдана прибутковими касовими ордерами, вважається лишком і підлягає зарахуванню в дохід підприємства; нестача коштів - підлягає стягненню з касира.Результати перевірки оформляються актом про результати інвентаризації наявних коштів.Після цього,оформлені описи здають до бухгалтерії,де результати інвентаризації зіставляють з обліковими даними у порівняльній відомості.

 

33. Відображення в обліку результатів інвентаризації. Результати інвентаризації відображають в обліку в такому порядку: виявленні лишки матер. цінностей оприбутковують і зараховують на доходи п-ва:Дт 20,28,26,22,25,30 -- Кт 74Нестача матер. цінностей виявлена при інвентариз. незалежно від причин виникнення оформляється таким записом: Дт 947-Кт 20,28,26,22,25.На вартість нестачі матер. цінностей, що підлягає відшкодуванню винними особами в бух. обліку роблять запис: Дт 375 розрах. за відшкодування завданих збитків Кт 716 відшкодування раніше списаних активів.При цьому слід мати на увазі, що розмір збитку внаслідок нестач і псування товар.-матер. цінностей відшкодоване мат.-відпов. особами визначається відповідно до постанови «Порядк визначення розміру збитків, розкрадення нестачі, знищення (псування) матер. цінностей» № 116 від 22 січня 1996р.Згідно з цим порядком розмір збитку визначається за балансовою вартістю цінностей з врахуванням інфляції, розміром податку на додану вартість та акцизного збору.Сума відшкодованого збитку оформляється записом:Дт 30 - Кт 375 .. Під час інвентаризації можуть бути виявлені випадки пересортиці, тобто лишки одних і нестачі інших матеріальних цінностей, як результат заміни одного сорту іншим при відпуску цінностей. Взаємний залік лишків і нестач матеріальних цінностей, що виникли в результаті пересортиці, може бути допущений, як виняток, якщо пересортиця виникла в однієї і тієї ж матеріально відповідальної особи, за один і той же період, по матеріальних цінностях одного і того ж найменування. Проте, якщо при заліку вартість нестачі матеріальних цінностей перевищить вартість лишку, то різниця у вартості підлягає відшкодуванню особами, що допустили пересортицю.Результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському обліку в 10-денний строк, після чого його показники приводяться у повну відповідність з фактичною наявністю господарських засобів й стану розрахункових відносин.

 

34. Оцінка як с-ма вартісного вимірювання об’єктів бух. обліку. Основою вартісного відображення в бух. обліку госп. засобів і джерел їх утворення виступають оцінка і калькулювання.За допомогою цих елементів методу бух. обліку досягається вартісне вимірювання та узагальнення фактів госп. життя з метою формування достовірної та правдивої облік. інфо. Оцінка – це спосіб грошового вимірювання об’єктів бух. обліку при якому натуральні і трудові вимірники, переводять у грошовий (вартісний) вимірник.процес переведення натур. вимірника в грошовий назив. таксуванням.На п-вах здійснюється оцінка: майна, капіталу, зобов’язань, госп. процесів.Оцінка здійснюється в нац., валюті України. Оскільки всі об’єкти, що відображаються в обліку підлягають вартісній оцінці, сам бух. облік є вартісним.З метою забезпечення правильності та достовірності відображ. госп. засобів до оцінки висувається ряд вимог:

•адекватність і реальність

•єдність. Реальність оцінки – це об’єктивна відповідність грош. вираження об’єктів обліку їх фактичній величині. Виконання цієї вимоги полягає у тому, що статті балансу оцінюють за фактичною собівартістю.Єдність оцінки – це однаковий грош. вираз, що не змінюється протягом тривалого часу. Для того щоб здійснити оцінку бухгалтер повинен з’ясувати наступне:1)що оцінювати; 2)де застосовується оцінка; 3)хто оцінює об’єкт; 4)для кого проводиться оцінка; 5)коли проводиться оцінка (термін чи період); 6)для чого застосовується оцінка; 7)яким чином здійснюється оцінка (способи, прийоми, методи)П(с)БО передбачені такі методи оцінки:1)за первісною вартістю (фактичною собівар., історичною собівар.); 2)за оцінкою; 3)за чистою вартістю; 4)за номінальною вартістю; 5)за очікуваною вартістю; 6)за відновлюваною вартістю; 7)за поточною ринковою вартістю; 8)за залишковою, балансовою вартістю; 9)за ліквідною вартістю; 10)за дисконтовою вартістю; 11)за можливою ціною реалізації; 12)«Pro memoria»

 

35. Калькуляція в системі бух. обліку. Основою оцінки засобів п-ва на здійсню вальних госп. процесів є фактична собівар. Для визначення її величини використовують калькуляцію. Калькуляція — це спосіб вартісного вимірювання процесів придбання матеріальних цінностей, виробництва продукції, їх реалізації, а також окремих етапів процесу розширеного відтворення.Калькуляційні розрахунки з визначення собівар. в розрізі встановлених статей, оформлені у вигляді документа, і мають назву калькуляції. Сам процес здійснення, проведення цих розрахунків називається калькулюванням.Отже, під калькулюванням слід розуміти спосіб групування витрат і визначення собівар. придбаних матеріаль­них цінностей, виготовленої продукції та виконаних робіт. Отже калькулювання являє собою процес оцінювання результатів госп. процесів: постачання, в-ва, реалізації.Об'єктами калькулювання собівар. в-ва продукції є витрати в-ва, що виникають і які згруповані за відповідними ознаками для формування показників собівар.Калькуляція є елементом бух. обліку. Вона тісно пов'язана з рахунками, оскільки за їх допомогою забезпечується необхідна інформація для визначення собівар. На таких рахунках дані відображають відповідно до встановлених вимог стосовно калькуляційних розрахунків. Тому ці рахунки за їхньої класифікації називають калькуляційними.З другого боку, калькуляція в бух. обліку розглядається як варіант оцінки відповідних засобів і процесів. Вартісне вимірювання в бух. обліку значною мірою базується на калькуляції. Саме калькуляційні розрахунки є важливою базою для порівнювання зроблених витрат і одержаних результатів. Проте їх виконання можливе лише за умов застосування вартісної оцінки витрачених для виконання господарської, виробничої діяльності ресурсів. Процес обчислення собівартості, тобто калькулювання полягає у: 1)визначенні та групуванні витрат; 2) визначення обсягу п-ції, що калькулюється; 3)визначення витрат між супутніми видами п-ції; 4)визначення собівартості всієї одержаної п-ції та її одиниці, включаючи оформлення калькулювання.Під об’єктами кальк. розуміють вироби, напівфаб., часткові продукти.Вимірниками об'єків є калькул. одиниці (метри, шт., кг,голови та ін.).Калькулювання собівартості продукції складається з цілого комплексу робіт, виконання яких і становить основний зміст калькуляції.Конкретний зміст та послідовність перелічених етапів (видів) робіт значною мірою залежать від технології та організації дано­го виробництва і встановлюється галузевими положеннями.Значенням калькуляції як вимірника витрат на виробництво конкретних видів продукції, розрахунку їхньої рентабельності визначається й актуальність методології калькулювання.Калькуляція передбачає періодичне (щомісячне) узагальнення на рахунках бухгалтерського обліку облікових даних про витрати.

36. Облікові регістри та їх сутність та класифікація. Госп. операції оформлені відповідними документами для одержання узагальненої інфо. про наявність і зміни майна п-ва, госп. процеси і фінан. результати діяльності підлягають групуванню і відображенню в певному порядку в облік. регістрах. Облік. регістр – це спец. табл. призначена для відображення документально оформлених госп. операцій в с-мі рахунків, а також нагромадження та зберігання облікової інфо. Облікові регістри - це носії інформації спеціального формату і будови (паперові, машинні) у вигляді: відомостей, журналів, книг, журналів-ордерів, машинограм тощо. Що призначені для хронологічного, систематичного й комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інфо. з первинних документі. що прийняті до обліку. В облік. регістрах здійснюють облік, реєстрацію. здійснюють записи госп. операцій.Облік. регістри класифікують за такими ознаками: 1)за зовн. виглядом; 2)за характером записів; 3) за ступенем узагальнення (обсягом змісту);4) за будовою (за формою).За зовн. виглядом облік. регістри поділяють на книги(касова книга, книга журнал-головна); картки(картки аналіт. обліку, матеріалів, розрахунків, витрат в-ва тощо); окремі аркуші (журнали-ордери. допоміжні відомості, машинограми).Облік. регістри за характером записів поділяють на: хронологічного обліку (реєстраційний журнал); систематичного обліку (системат. та аналіт. обліку); комбіновані (журнали-ордери).За ступенем узагальнення облік. регістри поділяють на: синтетичного обліку (реєстрац. журнал, головна книга, книга журнал-головна); аналіт. обліку (книги та картки аналіт. обліку); комбіновані облік. регістри (журнали-ордери).Облік. регістри за будовою (формою) поділяється на двосторонні (головна книга, рахунки синтез. обліку); односторонні (конкурентні картки, картки кількісно-сумового та кількісно-сумового та кількісно-сортового обліку); багатогранні (картки і книги); шахові (журнали-ордери та допоміжні відомості).

 

 

37. Помилки в бух. записах та способи їх виправлення. В процесі облік. реєстрації госп. операції можуть виникнути помилки від простих описок до неправильної кореспонденції рахунків.Помилки виявляють різними способами залежно від їх характеру і форми ведення бух. обліку.Помилки можуть бути таких видів: 1) локальні - перекручування інфо. тільки в одному облік. регістрі (напр: неправильно проставлено номер документу чи дату); 2) транзитні – помилка автоматично проходить через к-ка облік. регістрів (напр. перекручування запису будь-якої суми в журналі-регістрац. веде до помилок на рахунках, в оборотній відомості та балансі).Причинами помилок можуть бути: 1) недбалість працівника, утома; 2) неточний запис у первинних документах і рахунках; 3) неправильна кореспонденція рахунків.Основними прийомами виявлення помилок в бух. обліку є: 1)пунктування записів; 2) повторний підрахунок підсумків; 3) повторне таксування.Суть пунктування записів полягає в тому, що всі записи в облік. регістрі в якому виявлені розбіжності послідовно звіряють з документами або іншими облік. регістрами в яких відображені ті самі операції. Перевірену суму позначають «˅», «˟», «.» (пунктування записів).При виправленні помилок застосовують такі способи: 1) коректурний; 2) «червоного сторно» (спосіб від’ємних чисел); 3) доповнюючи проведень.Коректурний спосіб застосовують тоді коли помилка виникла в одному первинному документі та її виправлення впливає на бух. записи.неправильний текст або цифри закреслюють і над закресленим надписують текст або цифри.Спосіб «червоного сторно» передбачає складання бух. довідки до якої помилка (кореспонденція рахунків, сума) вписується червоним кольором або зі знаком мінус, а правильний запис робиться звичайним темним кольором.Внесення цих даних до облік. регістру в місяці в якому виявлено помилку ліквідується неправильний запис і відображається правильна сума і кореспонденція рахунків бух. обліку.Спосіб доповнюючих проведень, застосовують у тих випадках, коли було допущено помилку у бік зменшення суми, при цьому складається дод. проведення на суму різниці.Порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фін. звітності регламентується Положенням №88 та П(с)Бо 6 – «Виправлення помилок та зміни у фін. звітах».

38. Форми бух. обліку. Сукупність облік. регістрів, які застосовують на конкретному п-ві залежить від обраної на п-ві форми бух. обліку.Поєднання хронолог. і систем. обліку, певні форми зв’язку між облік. регістрами, спосіб і техніка облікових записів - все це визначає форму ведення бухгалтерського обліку. Причому форми регістрів, порядок та послідовність записів у них, а також технічні засоби обліку дуже різноманітні.До п-ва керівництва надходить необхідна інфо про госп. процеси небес посередньо із синт. і аналіт. рахунків, а з регістрів, які складають форму ведення обліку на даному п-ві. При цьому слід розмежовувати поняття «дані» і «інфо.».Форми бух. обліку розрізняються за такими ознаками: 1)кількістю облікових регістрів, які застосовуються, їх призначенням, змістом, формою і зовнішнім виглядом; 2)послідовністю записів в облікових регістрах; 3)зв'язком регістрів хронологічного та систематичного, синтетичного й аналітичного обліку; 4)видами комп. технологій, які використовуються на п-ві.Під формою бух. обліку розуміють сукупність облік. регістрів, які викор. в певній послідовності та взаємодії для ведення обліку застосовуючи подвійний запис. Призначення усіх форм однакова.На п-вах можуть застосовуватися різні форми обліку, однак кожне п-во може використовувати лише одну обрану форму, яка б відповідала розміру п-ва, його структурі, рівня автоматизації, облік. схемі документообороту та формі обліку. яка традиційно використовувалась на типових п-вах даної галузі.Раціонально організована форма обліку повинна забезпечувати:а)одержання необхідної інформації про господарські процеси; б)групування та реєстрацію первинних документів; в)підвищення продуктивності праці обліковців в процесі підготовки первинних даних, їх обробки та запису в облікові регістри; г)зменшення кількості помилок при реєстрації яка сприяє прийняттю ефективних управлінських рішень.Сучасними формами бух. обліку, що застосовується в п-вах та організаціях Укр. є: меморіально-ордерна (контрольно-шахова); Журнал-головна, журнально-ордерна (журнальна); книжково-журнальна; проста, спрощена, діалогово-автоматизована (комп'ютерна). Меморіально-ордерна форма передбачає складання проведень на кожний первинний документ окремою довідкою в меморіальних книгах і характеризується вона застосуванням книг для ведення синтит. обліку і карток для ведення аналіт. обліку.Основні її принципи є:1)оформлення бухгалтерських проводок меморіальними ордерами; 2)поділ синтетичного обліку на хронологічний і систематичний; 3)ведення аналітичного обліку на картках; 4)особлива будова голов. книги, яка розкриває кореспонденцію рахунків, що підвищує можливості аналізу і контроль за правильністю записів. Журнал-головна – спрощений варіант мем-орд., ща застос на невеликих за обсягом діяльності п-вах, орг.-ях, план рах яких передбачає незначну кількість рахунків синтет обліку.

Журнальна (журнально-ордерна) – передбачає використання журналів, тобто регістрів системат. запису, призначених для від обр. кредитових оборотів.Записи в цій формі в журналах здійснюють за допомогою відомостей аналіт. обліку або картках.Основні принципи журнал. форми обліку: 1)побудова журналів за кредитовою ознакою; 2)застосування накопичувальних журналів і допоміжних відомостей; 3)поєднання в одному регістрі хронологічного та систематичного запису;4)зазначення в журналах кореспонденції рахунків; 5)поєднання в одному журналі декількох взаємопов'язаних синтетичних рахунків; 6)максимальне використання шахових відомостей. Книжково-журнальна форма бух. обліку застосовується в організаціях та п-вах с-ми споживчої к-ції. Регламентується ця форма обліку інструкцією в о-ціях чи п-вах спожив. к-ції.Характерними особливостями є: застосування журналів з № К1 – К10 та книги з №13 по №43. Проста форма – заст.-ся малими під-ми, які здійснюють протягом місяця не більше 100 операцій, не мають вир-ва продукції пов’язаних з великими мат витратами. Машинно-орієнтована чи комп’ютерна форма – інтеграція всіх видів обліку на основі застосування єдиних машинних носіїв для фіксації здійснення операції.Складовими комп. форми є: 1)методологічне забезпечення; 2)організац. забезпечення; 3)програмне забезпечення; 4)технічне забезпечення; 5)інфо. забезпечення.Технологічний процес обробки даних при комп'ютерній формі обліку можна поділити на три етапи. 1)Початковим етапом облікового процесу є збір та реєстрація первинних даних для обробки на комп'ютері. При введенні інформації в комп'ютерну інформаційну систему підприємства користувач складає облікові фрази, за якими формується єдиний електронний обліковий регістр - журнал господарських операцій, хоча велика частина програм для комп'ютеризації бухгалтерського обліку дозволяє проводити перегляд інформації та у вигляді журналів-ордерів, відомостей і т.п. 2)На другому етапі проводиться формування на електронних носіях масивів облікових даних: журналу господарських операцій, структури синтетичних та аналітичних рахунків, довідників аналітичних об'єктів, постійної інформації. Одночасно здійснюється контроль процесу, обробка інформації, записаної в масивах облікових даних. 3)Заключним етапом процесу є отримання результатів за звітний період за запитом користувача або у вигляді регістрів синтетичного обліку, аналітичних таблиць, довідок з бухгалтерських рахунків або відображення на екрані дисплея потрібної інформації. Основні принципи комп'ютерної форми бухгалтерського обліку наступні: 1)одному журналу хронологічного запису відповідає багато регістрів систематичного запису;2)накопичення і багаторазове використання облікових даних; 3)один синтетичний рахунок - багато аналітичних рахунків. Кількість рахунків аналітичного обліку залежить від цілей, поставлених керівництвом перед обліком, і нічим не обмежується; 4)автоматичне отримання інформації про відхилення від встановлених норм, нормативів, завдань тощо; 5)отримання звітних показників в інтерактивному режимі; 6)автоматичне формування всіх облікових регістрів і форм звітності на основі даних, відображених в системі рахунків.Основні переваги: 1)комп. стає загал. фактором організації праці; 2)здійснюється розподіл опрацювання облік. даних; 3)комп’ютеризація охоплює всі без винятку етапи опрацювання облік. інфо; 4) отримується інфо. за запитом в будь-який момент часу; 5)можливе моделювання на підставі облік. даних в процесі аналізу госп. операцій; 6)створюються об’єктивні умови, які унеможливлюють дублювання показників обліку, формування єдиного підходу до оцінювання значущості інфо. с-ми на всіх рівнях прийняття управ. рішень, а саме: прогнозування, узагальнення оперативного попереднього і подальшого контрольного екон. аналізу.