Класифікація операцйних рахунків бухгалтерського обліку.

Класифікація рахунків – це групування їх за певними однорідними економічними ознаками для облікового відображення господарської діяльності.

Операційні рахунки призначені для відображення однорідних господарських операцій, пов’язаних з операціями постачання, виробництва, реалізації. Ці рахунки не відображають у балансі, а закривають на кінець звітного періоду. Операційні рахунки поділяються на:

Збирально-розподільчі рахунки призначені для обліку економічно однорідних витрат, для розподілу їх між об’єктами калькулювання собівартості. До таких рахунків відносять: 38 «Резерв сумнівних боргів», 39 «Витрати майбутніх періодів», 91 «Загально виробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут». Особливості даних рахунків:

· Вони є активними

· Сальдо відсутнє

· Записи на дебеті означають збільш. витрат, а на кредиті – зменш.

· Відсутність залишку означає, що сума витрат розподілена

· Призначення рахунків – збирання витрат за певний період та розподіл їх між рахунками, до яких ці витрати належать

· Аналітичний облік здійсн-ть за статтями витрат.

Бюджетно-розподільчі рахунки призначені для обліку суми витрат (доходів) саме того періоду, якого вони стосуються, незалежно від часу витрачання коштів або отримання доходів. До них належать: 39 «Витрати майбутніх періодів», 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів», 69 «Доходи майбутніх періодів». Бюджетно-розподільчі рахунки можуть бути активними і пасивними.

Особливості активних бюджетно-розподільчих рахунків:

· Сальдо тільки дебетове

· На дебеті відображають витрати, що підлягають розподілу за періодами, на кредиті – витрати, що припадають на звітний період

· Призначені для віднесення раніше понесених витрат до витрат звітного періоду

· Аналітичний облік здійснюється у грошовому виразі за напрямками витрат.

Особливості пасивних бюджетно-розподільчих рахунків:

· Сальдо кредитове

· На дебеті відображають доходи або резерви, що припадають на звітний період; на кредиті – доходи або резерви, що підлягають розподілу за періодами

· Призначені для віднесення незароблених доходів до доходів звітного періоду та розподілу резервів на періоди

· Аналітичний облік здійсн-ся у грош. виразі за видами доходів або резервів.

Калькуляційні рахунки призначені для обліку витрат з подальшим визначенням фактичної собівартості прод-ії. До цієї групи відносять рахунки: 15 «Капітальні інвестиції», 23 «Вир-во», 24 «Брак у виробництві». Характерні особливості калькул. рахунків:

· Усі вони активні

· Мають тільки дебетове сальдо, що означає незавершене вир-во (якщо воно є)

· На дебеті відображають збільшення (збирання) витрат, на кредиті – списання витрат (собівартості)

· Аналітичний облік здійсн-ть за окремими об’єктами і статтями витрат

· У калькул. Рахунки окремі суми заносяться поступово, в міру здійсн-ня операцій, а потім загальною сумою списуються на основний рахунок.

Фінансово-результатні рахунки призначені для обліку фін. результатів господ. дія-ті підприємства (прибутку чи збитку). До них відносять рах-ки: 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)», 79 «Фінансові результати». Особливості фін-во-результатних рахунків:

· Можуть бути активними або пасивними (кредитовий залишок означає чистий прибуток, дебетовий – чистий збиток)

· На кредиті відображу-ся прибутки, на дебеті – збитки, втрати

· Аналітичний облік здійсн-ся за видами результатів та іншими напрямками, визначеними підприємством

Позабалансові рахунки – призначення та особливості обліку.

Позабалансові рахунки призначені для узагальнення інформації про наявність і рух:

цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об'єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі);

 

умовних прав і зобов'язань підприємства (застави, гарантії, зобов'язання тощо);

 

бланків суворого обліку;

 

списаних активів (нестачі цінностей, дебіторська заборгованість) для спостереження за можливістю їх відшкодування винними особами (боржниками);

 

амортизаційних відрахувань.

 

Бухгалтерський облік указаних цінностей, амортизаційних відрахувань, умовних прав і зобов'язань ведеться за простою системою, за якою записи про надходження, вибуття, використання, продаж матеріальних цінностей, бланків суворого обліку, утворення умовних прав і зобов'язань, списання з балансу майна внаслідок нестачі, псування та дебіторської заборгованості, нарахування і використання амортизаційних відрахувань проводяться тільки на одному позабалансовому рахунку з вказуванням змісту і кількісно-вартісних показників операції.

 

Товарно-матеріальні цінності відображаються за договірною вартістю або за вартістю, що вказана у приймально-передавальних актах. Орендовані основні засоби відображаються за вартістю, що вказана в договорах оперативної (операційної) оренди. Бланки суворого обліку відображаються за умовною вартістю в установленому порядку. Умовні права й зобов'язання відображаються за вартістю, вказаною в документах про гарантії й зобов'язання.

 

Товарно-матеріальні цінності та основні засоби, вартість яких відображена на позабалансових рахунках, підлягають інвентаризації в порядку, що діє для цінностей, відображених на балансових рахунках відповідного класу.

Вимоги до змісту й оформлення бухгалтерських документів

 

Від якості оформлення документів залежать повнота й достовірність показників обліку та звітності.

 

Основні вимоги до складання документів:

 

• своєчасність складання;

 

• достовірність показників;

 

• правильність оформлення;

 

• заповнення всіх реквізитів.

 

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку первинні документи мають бути складені в момент здійснення господарських операцій або одразу після їх завершення.

 

Реквізити — це показники, які характеризують сутність господарської операції. Основні реквізити є в кожному документі, а додаткові притаманні певним окремим документам.

 

Документи складають на бланках типових форм, затверджених Міністерством фінансів і Міністерством статистики України, або на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України. Форма документа має бути простою, зручною й такою, що характеризує відповідну операцію, задовольняючи вимоги оперативного, статистичного й бухгалтерського обліку.

 

Для виконання цих вимог велике значення мають уніфікація і стандартизація документів. Уніфікація документів — це розробка єдиних форм документів для оформлення однотипних господарських операцій. Стандартизацією називають встановлення для бланків однотипних документів однакового найраціональнішого розміру та форми з певним розміщенням відповідних реквізитів.

Класифікація бухгалтерських документів

В бухгалтерському обліку документ - це безперечний письмовий доказ господарського факту, що здійснювався.

Документи поділяються на різні види залежно від місця складання, призначення та інших ознак.

Класифікація документів:

За місцем складання: зовнішні і внутрішні.

За призначенням:

1) Виконавчі – підтверджують факт виконання операцій, служать підставою для облікових записів.

2) Розпорядчі (платіжне доручення, доручення на отримання матеріальних цінностей).

3) Документи бухгалтерського оформлення – виконують роль технічної підготовки даних, самостійного значення не мають, складаються на основі виконавчих документів (відомості, розрахунки).

4) Комбіновані (видатковий касовий ордер).

За способом охоплення фактів: разові, накопичувальні.

В залежності від моменту складання та обсягу операцій: первинні (одиничні), зведені.

За змістом господарських операцій: матеріальні, розрахункові,грошові.