Виникнення і розвиток дидактики. Зміст освіти.

Зміст освіти – 2 год.

Мета: з’ясувати рівень опанування студентами основних дидактичних понять, виявити розуміння суперечностей у формуванні змісту освіти, формувати вміння користуватися документами, які відбивають зміст освіти.

Основні поняття: теорія освіти і навчання; дидактичні категорії: освіта, навчання, процес навчання, зміст освіти.

Питання для обговорення

1. Дидактика – теорія освіти і навчання. Завдання розвитку освіти на сучасному етапі.
2. Поняття змісту освіти як складової базової культури людини.
3. Державні документи, що визначають зміст шкільної освіти:

– Державний стандарт базової і повної середньої освіти;

– навчальні плани та навчальні програми.

– функції, типи, структура підручників.

Практичні завдання

Домашній практикум

Ознайомитися з Державним стандартом базової і повної середньої освіти (загальною частиною) та характеристикою і структурою Базового навчального плану.

 

Робота на занятті

1. Обговорення теоретичних питань.

2. Обговорення дискусійних питань:

– в чому особливості навчальних планів загальноосвітніх шкіл різних типів;

– як ви розумієте вираз „збагачення програмового матеріалу – ознака

професійної майстерності вчителя”;

– у лекції розглядався навчальний план, сконцентрований на навчальний предмет; але є експериментальні інтегральні (об’єднані) плани, в яких замість окремих ізольованих навчальних предметів даються блоки гуманітарних, природничих та інших дисциплін, і вивчення процесів і явищ здійснюється шляхом інтеграції матеріалу усіх предметів блоку. Які, на вашу думку, позитивні й негативні сторони такого підходу до складання навчального плану?

3. Практична робота з Типовими навчальними планами середньої загальноосвітньої школи (ознайомлення і аналіз).

Список літератури

для самостійного опрацювання

Основна

1. Державний стандарт базової і повної середньої освіти // Освіта України.–2004.– №5.
2. Загальна педагогіка: лекції. – Кам’янець-Подільський: Видавець ПП Зволейко, 2007. – С. 67-80.
3. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2001.– С. 91-107.

Додаткова

1. Даниленко М.В., Даниленко Л.І. Педагогічні задачі. – К.: Вища школа, 1991.
2. Кондрашова Л.В. Сборник педагогических задач. – М.: Просвещение, 1987.
3. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.І. Педагогіка. Підручник. – К.: Знання-Прес, 2003.– С.85-92.
4. Національна доктрина розвитку освіти. – К., 2002.

 

Методичні матеріали

 

Державний стандарт

Базової і повної середньої освіти

Загальна частина

Державний стандарт базової і повної середньої освіти (далі – Державний стандарт) визначає вимоги до освіченості учнів і випускників основної та старшої школи, гарантії держави у її досягненні.

Державний стандарт охоплює Базовий навчальний план, загальну характеристику інваріантної і варіативної складових змісту базової та повної середньої освіти, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. Виконання вимог Державного стандарту є обов’язковим для всіх навчальних закладів, що надають загальну середню освіту.

Зміст базової і повної середньої освіти створює передумови:

- для всебічного розвитку особистості і визначається на засадах загальнолюдських та національних цінностей, науковості і систематичності знань, їх значущості для соціального становлення людини, гуманізації і демократизації шкільної освіти, взаємоповаги між націями і народами, світського характеру школи.

- для надання навчанню українознавчої спрямованості, що безпосередньо забезпечується вивченням української мови, української літератури, історії України, географії України, українського мистецтва тощо;

- для індивідуалізації та диференціації навчання, його профільності у старшій школі, запровадження особистісно орієнтованих педагогічних технологій, формування соціальної, комунікативної, комп’ютерної та інших видів компетентності учнів.

Особлива увага приділяється практичній і творчій складовим навчальної діяльності. У державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів зростає роль уміння здобувати інформацію з різних джерел, засвоювати, поповнювати та оцінювати її, застосовувати способи пізнавальної і творчої діяльності. Між ступенями шкільної освіти забезпечується наступність і перспективність змісту та вимог щодо його засвоєння учнями.

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів у Державному стандарті подано за галузевим принципом у семи освітніх галузях; мови і літератури, суспільствознавство, естетична культура, математика, природознавство, здоров’я і фізична культура, технології, що є органічним продовженням змісту відповідних освітніх галузей Державного стандарту початкової освіти.

Зміст освітньої галузі структурується і реалізується в системі відповідних навчальних предметів та курсів, програми яких затверджує МОН.

Основна школа забезпечує базову загальну середню освіту, що разом із початковою є фундаментом загальноосвітньої підготовки, формує в учнів готовність до вибору і реалізації шляхів подальшого здобуття освіти. Зміст освіти на цьому ступені є єдиним для всіх учнів; особистісно орієнтований підхід здійснюється через варіативність методик організації навчання залежно від пізнавальних здібностей, а також через факультативні курси.

У старшій школі навчання, як правило, є профільним. У зв’язку з цим зміст освіти і вимоги до його засвоєння диференціюються за трьома рівнями: обов’язковий, що передбачає результати навчання, визначені Державним стандартом, профільний, зміст якого визначають програми, затверджені МОН, та академічний, за програмами якого вивчаються дисципліни, що тісно пов’язані з профільними предметами (наприклад, фізика у хіміко-біологічному профілі), а також здійснюється загальноосвітня підготовка учнів, які не визначилися щодо напряму спеціалізації.

 

Базовий навчальний план

Базовий навчальний план основної і старшої школи охоплює дві складові: інваріантну та варіативну.

Інваріантна складова передбачає дотримання всіма навчальними закладами, що надають загальну середню освіту, єдиних вимог до загальноосвітньої підготовки учнів, Варіативна складова спрямована на забезпечення індивідуальної орієнтованості змісту освіти.

Під час складання типових навчальних планів для учнів спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв і колегіумів дозволяється перерозподілити між освітніми галузями до 15 відсотків навчального часу, визначеного інваріантною частиною Базового навчального плану.

Змістове наповнення освітніх галузей інваріантної складової визначається Державним стандартом.

Змістове наповнення варіативної складової формується навчальним закладом з урахуванням особливостей регіону, типу закладу, індивідуальних освітніх потреб учня.

В основній школі навчальні години варіативної складової використовуються головним чином для загальноосвітньої підготовки учнів, індивідуальних занять та консультацій, факультативного навчання.

У старшій школі, у тому числі в сільських однокомплектних школах, де створюються різнопрофільні навчальні групи учнів, за рахунок варіативної складової здійснюється профільне навчання. Години цієї складової можуть використовуватися також для вивчення предметів за вибором учнів, факультативних занять тощо.

На основі Базового навчального плану МОН розробляє типові навчальні плани для загальноосвітніх навчальних закладів. У типових навчальних планах визначається перелік навчальних предметів і курсів, відповідно до змісту освітніх галузей, кількість годин, відведених на їх вивчення у кожному класі. Типові навчальні плани можуть відображати різні варіанти структурування, інтеграції та розподілу навчального змісту за роками навчання в межах годин, визначених Базовим навчальним планом. На основі типових навчальних планів навчальні заклади складають робочі навчальні плани, в яких конкретизується варіативна складова освіти з урахуванням особливостей організації навчально-виховного процесу.

 

ТИПОВИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН

ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ З УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ НАВЧАННЯ

(СТАРША ШКОЛА У СТРУКТУРІ 12-РІЧНОЇ)