Методи статистичного аналізу

 

Для обробки результатів дослідження найчастіше використовують статистичні методи.

Метод статистики, як і будь-який інший науковий метод, ґрунтується на поєднанні аналізу і синтезу. Аналізуючи масові соціально-економічні явища, статистика, з одного боку, виявляє в них схожі риси і відмінності, за якими виокремлює різні групи (типи) явищ, вивчає їх особливості, а з іншого - узагальнює інформацію за цими групами (типами) і в цілому по об’єкту до­слідження.

Соціально-економічні явища динамічні, вони безперервно змінюються і розвиваються. А відтак статистика вивчає їх у розвитку, оцінює інтенсивність динаміки та структурних зрушень, виявляє закономірності розвитку.

Згідно з принципами діалектичної логіки статистика розгля­дає соціально-економічне явище не ізольовано, а в його різно­бічних зв’язках з іншими явищами та зовнішнім середовищем, виявляє фактори, що спричинюють зміни в цих явищах. Але на відміну від. природничих наук, де можна простежити взаємо­зв’язки за допомогою спеціально проведених експериментів, у соціально-економічних дослідженнях спостерігати хід процесу у чистому вигляді неможливо. Статистика замість мікроскопа, радіотелескопа чи інших технічних засобів пізнання, властивих методам природничих наук, застосовує метод наукової абст­ракції. Він означає абстрагування наших уявлень про процеси, що вивчаються, від випадкового, перехідного, одиничного і виділення в них типового, стійкого. Саме завдяки абстракції вдається проникати у внутрішній зміст явищ і процесів, розкри­вати їх сутність. Міра абстракції диктується специфікою пред­мета дослідження і метою дослідження, і

Особливості статистичної методології пов’язані з точним вимірюванням і кількісним описуванням; масових суспільних явиш, а використанням узагальнюючих показників для характе­ристики об’єктивно існуючих, закономірностей. Можливість отримати; за допомогою статистики об’єктивне відображення дійсності і виявити закономірності, притаманні досліджуваним явищам в даних умовах, пов’язані з особливою природою стати­стичних показників. Вони характеризують не окремі випадки досліджуваного явища, а певним чином окреслені маси, групи, сукупності випадків» Показники, що характеризують масові сус­пільні явища, не можуть бути встановлені безпосереднім вимі­рюванням. Скажімо, не можна безпосередньо виміряти націона­льне багатство чи зовнішньоекономічну позицію країни. Щоб визначити певний статистичний показник, необхідно врахувати велику кількість випадків і узагальнити ці дані. Через те статис­тичні показники називаються узагальнюючими і завдяки тому,

що спираються не на окремі факти, а на їх сукупність, мають безперечну доказову силу.

Інформація про розміри, пропорції, зміни в часі, інші зако­номірності соціально-економічних явищ створюється, передаєть­ся і зберігається у вигляді статистичних показників. Для органів управління будь-якого рівня - від маленької фірми до компанії- гіганта — статистичні показники мають таке ж саме значення, як зір, слух, дотик і нюх для людини. Спроба управляти суспільни­ми явищами і процесами, не спираючись на статистичні дані, - шлях до соціальної, економічної, екологічної катастрофи.

З філософського погляду статистичний показник — це міра, що поєднує якісне і кількісне відображення певної властивості соціально-економічного явища чи процесу. Якісний зміст показ­ника визначається суттю явища і виявляється у його назві: наро­джуваність, урожайність, прибутковість тощо. Кількісну сторону представляють число та його вимірник. Оскільки соціально-економічні явища вивчаються у конкретних умовах простору і часу, будь-який показник визначається за цими атрибутами. На­приклад, на початок 2004 р. золотовалютні резерви України ста­новили 6,9 млрд. дол.

Показники різняться за своєю аналітичною функцією. Одні характеризують масштаби явищ, другі - структуру сукупності та збалансованість окремих її складових, треті - поширеність явищ чи інтенсивність їхнього розвитку.

Масштаби, розміри соціально-економічних явищ характери­зуються абсолютними величинами, кожна з яких має свою оди­ницю вимірювання: штуки, тонни, кіловати, людино-години гривні тощо. Вибір одиниці вимірювання залежить від природи матеріального змісту явища, конкретних задач практичної доцільності.

 

Методи обробки та аналізу результатів дослідження – це способи перетворення емпіричних даних, одержаних в ході дослідження, з метою їх змістовного аналізу, перевірки гіпотез та інтерпретації.

Дану групу методів можна розподілити на методи статистичного аналізу інформації (розрахунок розподілу ознак, середніх величин, кореляційний, регресивний, факторний, дисперсійний аналіз), а також методи моделювання та прогнозування.

Для найбільш узагальненого описання статистичних даних використовують середні показники.

Середнє арифметичне обчислюють за формулою:

де і - кількість окремих елементів сукупності;

х - частота проявлення окремої сукупності;

N - кількість членів сукупності (об’єм сукупності).

Середнє арифметичне дозволяє:

- охарактеризувати сукупність, що вивчається, одним числом;

- порівняти окремі величини з середнім арифметичним;

- визначити тенденцію розвитку будь-якого явища;

- порівняти різні сукупності;

- обчислити інші статистичні показники.

Для глибшого професійного аналізу використовують інші методи математичної обробки результатів, які докладно описані в спеціальній літературі.

На етапі інтерпретації широко використовуються методи статистичного аналізу: кореляційний, факторний аналіз, метод імплікаційних шкал та інші.

Кореляційний аналіз - це процедура для вивчення співвідношення між незалежними змінними. Зв´язок між цими величинами виявляється у взаємній погодженості спостережуваних змін. Обчислюється коефіцієнт кореляції. Чим вищим є коефіцієнт кореляції між двома змінними, тим точніше можна прогнозувати значення однієї з них за значенням інших.

Факторний аналіз дає можливість встановити багатомірні зв´язки змінних величин за кількома ознаками. На основі парних кореляцій, отриманих у результаті кореляційного аналізу, одержують набір нових, укрупнених ознак - факторів. У результаті послідовної процедури отримують фактори другого, третього та інших рівнів. Факторний аналіз дає змогу подати отримані результати в узагальненому вигляді.

Метод імплікаційних шкал - це наочна форма виміру та оцінки отриманих даних, які градуюються за кількістю або інтенсивністю ознак. Шкали класифікуються за типами або рівнем виміру. Прості шкали дають однозначну оцінку тієї чи іншої ознаки. Серію шкал (так звану батарею) можна перетворити в єдину шкалу значень окремих ознак. Ця процедура називається шкалюванням.