Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Суть та показники цільових комплексні програмСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Особливе місце в системі державних програм посідають цільові комплексні програми. Цільова комплексна програми - це директивний, адресний документ, в якому визначено за ресурсами, виконавцями й термінами здійснення комплекс економічних, техніко-економічних, науково-дослідних, техніко-виробничих, організаційно-господарських заходів. В ній беруть участь міністерства, господарські органи та регіони, що дає змогу спільними зусиллями розв'язувати народногосподарські проблеми. Цільові комплексні програми (науково-технічні, соціальні, економічні) розробляють для забезпечення соціально-економічних цілей на основі підвищення ефективності суспільного виробництва, фінансування з бюджету України. Терміни реалізації цільових комплексних програм, як правило, не збігаються з плановими періодами, мета програми - виявити стан об'єкта, якого необхідно досягти в результаті її реалізації. Цільові комплексні програми передбачають, як правило, вирішення складних проблем, що базуються на взаємодії багатьох організаційно розрізнених виконавців. В одних випадках програми служать основою розробки планів економічного й соціального розвитку країни, в інших - засобами реалізації завдань, передбачених планами. При цьому програма - завжди невід'ємна частина планів. Для реалізації цільових комплексних програм можуть бути залучені кошти державного бюджету, власні кошти підприємств та ін. За змістом комплексні цільові програми поділяються на: • соціально-економічні, спрямовані на вирішення проблем розвитку й удосконалення способу життя, підвищення матеріального і культурного рівня життя населення, поліпшення соціальних умов праці та відпочинку; • виробничі, спрямовані на збільшення обсягу виробництва певних видів продукції (послуг), розвиток нових видів виробництва, підвищення якісних характеристик продукції, зростання ефективності використання ресурсів; • науково-технічні, спрямовані на розвиток наукових досліджень, вирішення проблем розробки і впровадження в практику нових видів техніки і технологій; • екологічні, спрямовані на виконання природоохоронних і природо-перетворювальних проектів; • інституційні, спрямовані на удосконалення організації управління господарськими системами; • регіональні, спрямовані на господарське освоєння нових районів, реструктуризацію економіки розвинутих районів України, формування територіально-виробничих комплексів. За структурою цільова комплексна програма має такі головні елементи (блоки): • цільовий, де з'ясовані головна ціль і підцілі програми, бажана послідовність їхньої реалізації; • структурний, формування якого дає змогу визначити набір та контури цілереалізаційних систем, тобто об'єктів національної економіки та їхніх елементів, які об'єднані за ознакою цільового призначення; • блок техніко-економічного обгрунтування; • ресурсний, який характеризує обсяг і структуру розподілу ресурсів, потрібних для виконання програми; • організаційний, в якому за всіма елементами програми передбачені відповідальні виконавці, джерела і строки виділення ресурсів, а також терміни вжиття заходів. За періодами реалізації цільові комплексні програми поділяються на довгострокові, середньострокові й короткострокові. Показники цільових комплексних програм відображаються в індикативних планах (Державній програмі економічного і соціального розвитку). До таких показників належать: • виробництво найважливіших видів продукції для потреб програми; • ліміти капітальних вкладень і обсяги будівельно-монтажних робіт на її реалізацію; • державні замовлення на виробництво (поставку) продукції, робіт, послуг, потрібних для виконання програми; • державні замовлення на введення в дію виробничих потужностей і основних фондів; • перелік найважливіших забудов; • витрати з державного бюджету на реалізацію цільових програм; • затрати валютних ресурсів і найважливіші заходи у сфері зовнішньоекономічних зв'язків. Організаційними передумовами формування цільових комплексних програм виступають: • своєчасне визначення переліку проблем, для вирішення яких необхідно створювати такі програми; • формування колективу розробників з виділенням головної організації; • попередня орієнтація на визначення потреби в ресурсах; • визначення головних методичних принципів формування програм. Порядок складання і розробка цільових комплексних програм такий: • аналіз тенденцій економічного розвитку в сфері програмної діяльності; • прогнозування і визначення потреб коректування цих тенденцій; • дослідження і розробка альтернативних варіантів програм; • оцінка і вибір найефективніших варіантів програм; • формування розгорнутого проекту програм; • формування єдиної стратегії вирішення проблем. Для розробки й обгрунтування різних варіантів цільових комплексних програм доцільно використовувати такі методи, як: економічний та структурний аналіз, балансові методи, обґрунтування рівня розвитку виробництва й основних показників за факторами впливу. Однією з визначальних умов досягнення програмних цілей є створення ефективного організаційно-економічного механізму управління формуванням та реалізацією програми. Органи управління програми створюють на стадії, яка передує її розробці. Вони виконують повний управлінський цикл. Економічний механізм включає методи визначення та використання економічних важелів, виділення фінансових та матеріально-технічних ресурсів і розпорядження ними, оцінку й стимулювання діяльності виконавців. Однією з основних функцій управління програмою є контроль за ходом її формування і реалізації. Джерелом інформації для цілей контролю є комплект затвердженої документації, форми державної статистичної звітності, звіти організацій та підприємств-виконавців, форми бухгалтерської звітності, спеціальна звітність за програмами.
Способи прогнозування Необхідність прогнозування викликана тим, що майбутнє невизначене й ефект багатьох рішень, які приймаються зараз у національній економіці, протягом певного часу не відчувається. Тому точне передбачення майбутнього підвищує ефективність процесу прийняття рішень. Прогнози національної економіки можуть розроблятися державними та недержавними організаціями; у процесі прогнозування для перевірки реалістичності припущень чи здійснюваності попередньо оголошених цілей можуть проводитися відповідні консультації з організаціями та підприємствами. Прогнози економічних явищ і процесів розробляють у вигляді якісних характеристик розвитку (загальної характеристики тенденцій і очікуваного характеру змін, а в найпростішому випадку - твердження про можливість або неможливість настання яких-небудь подій) і кількісних оцінок прогнозованих показників, а також їх величин. Правильність вихідних теоретичних передумов і методологічних основ прогнозу вирішальним чином впливає на його результати та можливість його практичного використання. Прогноз (грецьке - передбачення) - науково обгрунтоване судження, що дає випереджаючу інформацію про розвиток об'єкта у майбутньому.
Способи прогнозування: • експертний - шляхом опитування спеціалістів стосовно об'єкта прогнозування; • екстраполяції- збирання інформації про розвиток об'єкта у минулому і перенесення закономірностей цього розвитку на майбутнє; • моделювання - дослідження, що базуються на побудові моделей відповідно до очікуваних змін у його стані. Роль прогнозування національної економіки виявляється через його функції. При цьому реалізуються такі завдання як: • теоретико-пізнавальне - вивчення та аналіз розвитку національної економіки, передбачення змін у майбутньому; • практичне (управлінське) - можливість прийняття на основі інформації про розвиток об'єкта рішень щодо вдосконалення управління і господарювання. Можна визначити наступні основні функції процесу прогнозування: Науковий аналіз економічних, соціальних, науково-технічних процесів і тенденцій національної економіки - передбачає з'ясування вихідного рівня і найсуттєвіших проблем та факторів торів, виявлення тенденцій і закономірностей, що визначатимуть подальший її розвиток.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-23; просмотров: 417; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.188.43.246 (0.009 с.) |