Ринковий механізм регулювання національної економіки

Ринковий механізм є фундаментальною економічною категорією, з якої, напевне, і починається комплексне дослідження економічних сис­тем та різних типів національної економіки як комплексного, динамічно­го та цілісного явища соціально-економічної реальності.

Еволюція поглядів на його сутність та форми прояву відбувалась од­ночасно з розвитком самого ринку, ускладненням суспільно-економічних відносин між людьми, регіонами, територіями та державами.

Класична політична економія трактує ринковий механізм як таку форму організації суспільного виробництва, яка базується на принципах вільного ціноутворення, вільної конкуренції, вільного і стихійного пере­ливу капіталу між галузями, вільної взаємодії між попитом і пропози­цією. Це найоптимальніший спосіб регулювання економічних відносин між людьми, оскільки вони виступають у цих відносинах рівноправними і вільними від будь-якого тиску, вони не здатні впливати на об'єктивні зако­номірності розвитку ринку (принципи економічної свободи і демократії).

П.Самуельсон та В.Нордхаус визначають ринковий механізм як форму організації господарства, за якої індивідуальні споживачі і вироб­ники взаємодіють шляхом ринку з метою вирішення проблем економіки, серед яких однією з головних є вирішення проблем обмеженості ресурсів та зростання потреб суспільства.

В.Варга описує ринковий механізм як механізм пристосування про­позиції до існуючого попиту. Він є рухом через ряд спроб і помилок до загальної рівноваги в ціні, збалансованості пропорцій суспільного ви­робництва.

Ф.Хайек зазначає, що ринковий механізм дає змогу використовува­ти розсіяне та невидиме знання для формування надіндивідуальних схем взаємодії між суб'єктами економічної системи. Він є основою саморегу­лювання економічних відносин між людьми, оскільки створює необхідне інформаційне середовище для ведення господарської діяльності. Попит, пропозиція, ціна і сили конкуренції є більш інформативними, ніж будь-який індивід. Ринковий механізм опосередковує поділ праці, поширює інформацію, сприяє перерозподілу ресурсів, очищує суспільне вироб­ництво від економічно слабких одиниць.

Сучасні науковці визначають ринковий механізм як:

• способи взаємозв'язку і взаємодії основних елементів ринку: попиту, пропозиції, ціни, конкуренції та економічних законів, що мають об'єк­тивну сутність;

• сукупність взаємопов'язаних економічних законів, елементів, що утворюють (тобто форм їх прояву) спосіб організації ринкової еконо­міки як саморегульованої системи;

• це механізми формування цін, розподілу і перерозподілу ресурсів та благ, взаємодія продавців та споживачів товару, регулювання обсягу і структури інвестицій, попиту і пропозиції на блага, механізм стиму­лювання НТП, розвитку продуктивних сил і виробничих відносин у суспільстві;

Ринковий механізм містить у собі наступні складові:

• Систему принципів і правил, за якими взаємодіють суб'єкти ринку (індивідуальні споживачі і виробники) - закони і закономірності еко­номічнихвідносин.

• Сукупність основних форм зовнішнього прояву закономірностей ринкутаінструментів їх реалізації: ціни, попиту, пропозиції і кон­куренції.

• Межі дії ринкового механізму- охоплюють увесь процес суспільного виробництва (власне виробництво, обмін, споживання та розподіл).

• Мету дії -задоволення всезростаючих потреб усіх членів суспільства з урахуванням проблем обмеженості економічних ресурсів та вста­новлення пропорцій між сферами, галузями та окремими виробника­ми благ. Тобто мета ринкового регулювання - це забезпечення макси­мального взаємоузгодження інтересів усіх агентів ринкових відносин у певній економічній системі суспільства та прагнення утримувати баланс її стану.

Економічні закони - відображають стійкі, постійно повторювані внутрішні, сутнісні, необхідні, причинно-наслідкові, якісні і кількісні взаємозв'язки між економічними явищами і процесами що їм властиві.

Економічна наука доводить, що закони економіки не є тотожними зако­нам природи чи тим, що встановлюються власне людьми.

Економічні закони - це:

• закони розвитку суспільної життєдіяльності, господарської діяльності людей;

• вони носять історично визначений характер - вони трансформуються, еволюціонують разом з еволюцією людського суспільства;

• вони не існують поза межами людської діяльності, суспільства;

• їх трансформації найчастіше супроводжуються складними соціально-економічними та політичними перетвореннями;

• вони носять об'єктивний характер, тобто не залежать від волі і свідо­мості людей - вони відображають рівень пізнання людиною навко­лишнього світу та сутності оточуючих її явищ. Проте суб'єктивні ба­чення індивідів, їх думки, ідеї, пізнання законів і дії людей відповідно природі суспільних законів суттєво впливають на реалізацію законів економіки, тобто ефективний розвиток економічної системи.

У своїй сукупності економічні закони є системою економічних зако­нів розвитку людського суспільства. У її структурі виділяють три групи законів:

Всезагальні закони економічного розвитку - характерні усім без ви­нятку економічних системам у всі історичні періоди, оскільки виражають процес поступального розвитку суспільного виробництва: закон економії часу, закон зростання потреб, закон суспільного поділу праці, закон адек­ватності рівня розвитку продуктивних сил виробничим відносинам та ін.

Особливі економічні закони - характерні лише для певних історичних епох у силу певних особливостей розвитку суспільного виробництва: за­кон вартості, закон товарного виробництва, закон переважного росту ви­робництва засобів виробництва тощо.

Специфічні економічні закони - діють лише у певних економічних системах, тобто відображають особливості розвитку певних форм госпо­дарювання: закони розподілу за рабовласницького ладу, за капіталістич­ного чи феодального ладу, закон доданої вартості та ін.

Закони економічного розвитку знаходять своє відображення у всезагальних законах розвитку живих систем: закон синергії, закон упорядко­ваності, закон самозбереження, закон розвитку, закон онтогенезу.

Закон синергії визначає, що сума властивостей системи не рівна сумі властивостей її елементів, відповідно її функції не зводяться до простої суми функцій, які виконують її елементи.

Різниця між сумою властивос­тей економічної системи та її властивостями її елементів веде до синергічного ефекту - ефект творчої, активної, динамічної взаємодії її елемен­тів. Наявність синергічного ефекту свідчить про рівень організованості системи.

Економічна наука доводить, що закони економіки не є тотожними зако­нам природи чи тим, що встановлюються власне людьми.

Економічні закони - це:

• закони розвитку суспільної життєдіяльності, господарської діяльності людей;

• вони носять історично визначений характер - вони трансформуються, еволюціонують разом з еволюцією людського суспільства;

• вони не існують поза межами людської діяльності, суспільства;

• їх трансформації найчастіше супроводжуються складними соціально-економічними та політичними перетвореннями;

• вони носять об'єктивний характер, тобто не залежать від волі і свідо­мості людей - вони відображають рівень пізнання людиною навко­лишнього світу та сутності оточуючих її явищ. Проте суб'єктивні ба­чення індивідів, їх думки, ідеї, пізнання законів і дії людей відповідно природі суспільних законів суттєво впливають на реалізацію законів економіки, тобто ефективний розвиток економічної системи.

У своїй сукупності економічні закони є системою економічних зако­нів розвитку людського суспільства. У її структурі виділяють три групи законів:

Всезагальні закони економічного розвитку - характерні усім без ви­нятку економічних системам у всі історичні періоди, оскільки виражають процес поступального розвитку суспільного виробництва: закон економії часу, закон зростання потреб, закон суспільного поділу праці, закон адек­ватності рівня розвитку продуктивних сил виробничим відносинам та ін.

Особливі економічні закони - характерні лише для певних історичних епох у силу певних особливостей розвитку суспільного виробництва: за­кон вартості, закон товарного виробництва, закон переважного росту ви­робництва засобів виробництва тощо.

Специфічні економічні закони - діють лише у певних економічних системах, тобто відображають особливості розвитку певних форм госпо­дарювання: закони розподілу за рабовласницького ладу, за капіталістич­ного чи феодального ладу, закон доданої вартості та ін.

Закони економічного розвитку знаходять своє відображення у всеза-гальних законах розвитку живих систем: закон синергії, закон упорядко­ваності, закон самозбереження, закон розвитку, закон онтогенезу.

Закон синергії визначає, що сума властивостей системи не рівна сумі властивостей її елементів, відповідно її функції не зводяться до простої суми функцій, які виконують її елементи. Різниця між сумою властивос­тей економічної системи та її властивостями її елементів веде до синер­гічного ефекту - ефект творчої, активної, динамічної взаємодії її елемен­тів. Наявність синергічного ефекту свідчить про рівень організованості системи.

Закон упорядкованостітвердить, що головним елементом зв'язку між елементами системи є інформація. Вона забезпечує стійкі взаємозв'язки між елементами системи, забезпечує їх упорядкованість, визначає на­прямки руху, організованість у всьому, стійкість функціональних взає­мозв'язків між елементами системи.

Закон самозбереження будь-яка система прагне зберігати як цілісне утворення, і, відповідно, більш економно розпоряджатись своїми ресур­сами.

Закон розвитку визначає, що будь-яка система не є статичною, вона перебуває у процесі постійного руху. Рух - об'єктивна, незворотня зако­номірна зміна матерії і свідомості.

Закон онтогенезу- кожна система проходить усі стадії економічного розвитку - від зародження до занепаду (переходу у новий якісний стан).

Закони економічного розвитку суспільства не діють окремо один від одного, усі вони як елементи єдиної системи економічних законів ви­ступають діалектичним началом, що визначає межі і напрямки людської життєдіяльності у процесі її історичного розвитку.

Незалежно від того, які явища і процеси, покладені в основу того чи іншого закону, якими вихідними категоріями він оперує для дослідження свого об'єкту, усі вони мають спільні форми та інструменти свого реаль­ного прояву. До цих елементів належать ціна, прибуток, заробітна плата, процент, рента, попит, пропозиція і конкуренція. Саме вони є основною формою прояву і рушійною силою еволюції законів економічного роз­витку соціально-економічних систем.