Тема 7. Адміністративне право

Категорії: державне управління, примус, переконання, адміністративне правопорушення, адміністративна відповідальність, адміністративне стягнення.

Адміністративне право як галузь права. Адміністративне право - самостійна галузь права, за допомогою якої держава регулює суспільні відносини у сфері державного управління. Адміністративному праву на­лежить особлива роль у механізмі правового регулювання со­ціальних процесів у суспільстві. Поділ державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6 Конститу­ції України) визначає і межі адміністративно-правового регу­лювання, тобто сферу діяльності органів виконавчої влади і суспільні відносини управлінського характеру, що в ній фор­муються. Разом з тим треба пам'ятати, що управлінські відно­сини складаються при здійсненні місцевого самоврядування, а також у процесі внутрішньої організаційної діяльності управлінсь­кого характеру інших державних органів та їх посадових осіб (прокуратури, судів). Специфічні управлінські відносини мо­жуть виникати всередині системи об'єднань громадян, між їх органами різних рівнів. Однак регламентація таких відносин здійснюється за правилами, що закріплюються в статутах.

Особливості адміністративних відносин. Для адміністративно-правових відносин характерне те, що обов'язковим їх учасником є відповідний орган вико­навчої влади (посадова особа), наділений владними повнова­женнями. Другою стороною можуть бути органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, підприємс­тва, установи, організації (незалежно від форми власності), об'єднання громадян або окремі громадяни.

До адміністративно-правових належать такі види сус­пільних відносин:

а) відносини між вищими і нижчими органами вико­навчої влади (Кабінет Міністрів України - Міністерство осві­ти і науки України);

б) відносини між непідпорядкованими органами виконавчої влади (Міністерство юстиції України – Міністерство внутрішніх справ України);

в) відносини між органами виконавчої влади і підпорядкованими їм державними підприємствами та установами (Міністерство освіти - вищий навчальний заклад освіти);

г) відносини між органами виконавчої влади і недержавними підприємствами, об'єднаннями громадян (обласне управління юстиції- колегія адвокатів);

д) відносини між органами виконавчої влади і громадянами (головне управління освіти обласної державної адміністрації - громадянин, який звертається із заявою).

Своєрідність адміністративного права полягає в особ­ливому методі регулювання, що виявляється в юридичній не­рівності учасників (сторін), односторонніх юридично владних розпорядженнях.

Усе викладене дозволяє визначити адміністративне право як сукупність правових норм, що регулюють правові відносини управлінського характеру, які складаються у сфері виконавчої та розпорядчої діяльності органів виконавчої вла­ди, у внутрішній організаційній діяльності інших державних орга­нів і органів місцевого самоврядування по реалізації завдань і функцій держави, а також у процесі здійснення громадянами, об'єднаннями громадян та їх органами окремих юридично владних повноважень.

Адміністративне законодавство є частиною законо­давства України. На відміну від адміністративного права, під яким розуміється сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері державного управління, адмініст­ративне законодавство - це система правових актів, у яких ці норми набувають вираження. Адміністративне законодавство охоплює конституційні норми, акти нормативного характеру, прийняті Верховною Радою України, Президентом України і Кабінетом Міністрів України щодо управлінської діяльності.

Адміністративне право і державне управління. Державне управління, поряд із виконанням законодав­чих функцій і правосуддя, є однією з основних форм держав­ної діяльності. Його здійснення покладено на систему органів виконавчої влади - Кабінет Міністрів України, міністерства га інші центральні органи виконавчої влади, обласні, районні, міські (міст Києва і Севастополя) місцеві державні адмініст­рації. Урядом Автономної Республіки Крим є Рада міністрів Автономної Республіки Крим. Організація, повноваження і порядок діяльності Кабі­нету Міністрів України, Інших центральних і місцевих орга­нів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України. Так, повноваження місцевих державних адміністра­цій урегульовані Законом України "Про місцеві державні ад­міністрації" від 09.04.1999 р. Оскільки порядок здійснення виконавчої влади (державного управління) регулюється ак­тами, що містять, як правило, норми адміністративного права, то в теорії і практиці державного будівництва адміністративне право одержало найменування "управлінське право". Його головними ознаками є загальнодержавний характер, здійснення безперервно та своєчасно, наявність власного розпорядчого характеру.

Державне управління має свої принципи та функції. Принципами державного управління є відповідальність органів державного управління та службових осіб за доручену справу, законність в управлінні, гласність, рівність громадян в управлінні. До функцій державного управління відносять прогнозування, планування, координація, керівництво і інші.

Державне управління здійснюють й інші органи, які законодавством не віднесені до органів виконавчої влади: управління і відділи міністерств, державних комітетів, центральних органів зі спеціальним статусом на місцях, адмі­ністрації державних підприємств, організацій, установ тощо.

Структура державного управління є складною. Ії ос­новні елементи - керівні і керовані системи, їх суб'єкти й об'єкти. Класифікації суб’єктів державного управління - органів виконавчої влади (системи органів виконавчої влади) є такою: по територіальному масштабу (центральні - Кабмін, міністерства та відомства, місцеві - МДА), по об’єму компетенції (загальної компетенції - Кабмін, галузевої компетенції – Міністерство охорони здоров’я, спеціальної компетенції – комітети зі специфічними функціями, напр., Головне архітектурне управління), по порядку організації (що створюються на основі закону – Кабмін, міністерства та ті, що створюються на основі інших нормативних актів – відомства при міністерствах, відділи управлінь міністерств).

Це державні виконавчі органи, їх апарат, сфери і га­лузі управління, підприємства та об'єднання, об'єкти інфра­структури (транспорт, зв'язок тощо), наукові й соціально-культурні установи, окремі особи і т.п.

Державне управління можна розглядати як виконавчо-розпорядчу діяльність певної системи державних органів, спеціально створених для здійснення функцій держави по ви­конанню її завдань у сферах економіки, соціально-культурного будівництва та адміністративно-політичної дія­льності. Це, однак, не означає, що державне управління є сфе­рою діяльності лише виконавчих органів. Питання управління вирішуються як законодавчими органами, що здійснюють за­конодавче регулювання в усіх сферах суспільної діяльності, так і органами місцевого самоврядування. Проте основний обсяг управлінської діяльності покладено на органи виконав­чої влади.

Адміністративне правопорушення. Адміністративна відповідальність настає за здійснення правопорушень, передбачених Кодексом України про адміні­стративні правопорушення (КУпАП) та іншими законами України.

Адміністративне право­порушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи грома­дян, на встановлений порядок управління і за яку законодав­ством передбачено адміністративну відповідальність. Озна­ками адміністративного правопорушення є протиправність, суспільна шкідливість та адміністративна караність.

Адміністративне правопорушення, що є винним діянням, може бути вчинено як умисно, так і з необережності. При умисній формі вини особа, яки вчинила правопорушення, усвідомлює про­типравний характер своєї дії (бездіяльності), передбачає її шкід­ливі наслідки і бажає або свідомо допускає їх настання. Необере­жність мас місце, коли особа передбачає можливість настання шкідливих наслідків своєї дії, але легковажно розраховує на їх відвернення або не передбачає протиправності вчиненого, хоча повинна була і могла її усвідомлювати.

Суспільна шкідливість адміністративного правопору­шення означає, що ним заподіюється шкода суспільним від­носинам, які охороняються: державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, встановле­ному порядку управління. Ця шкода може бути як матеріаль­ною, так і іншою (моральною, організаційною тощо).

Адміністративна караність проступку виявляється в то­му, що за його вчинення законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна караність означає можливість застосування до порушника адміністративного стягнення.

Вчинити адміністративне правопорушення і нести відповідальність за нього можуть громадяни і посадові особи. Громадяни несуть адміністративну відповідальність по досяг­ненні ними 16-річного віку на момент вчинення адміністрати­вного правопорушення. До осіб віком від 16 до 18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені сі. 24 КУпАП України. В окремих випадках, вказаних у ст. 13 КУпАП, особи, які вчинили адміністративні правопорушення у віці від 16 до 18 років, підля­гають адміністративній відповідальності на загальних засадах (наприклад, за дрібне розкрадання, дрібне хуліганство, пору­шення правил дорожнього руху тощо).

КУпАП України передбачає також особливості відпові­дальності військовослужбовців і працівників органів внутрі­шніх справ за адміністративне правопорушення. Вони несуть відповідальність у цих випадках не в адміністративному по­рядку, а за дисциплінарними статутами. За окремі адміністра­тивні проступки (порушення правил, норм та стандартів, що стосуються дорожнього руху, правил полювання, рибальства й охорони рибних запасів, митних правил, контрабанда та ін.) ці особи несуть адміністративну відповідальність на загаль­них засадах, однак І за такі правопорушення до них не можуть бути застосовані виправні роботи та адміністративний арешт.

Посадові особи України підля­гають адміністративній відповідальності за правопорушення, що пов'язані з недодержанням встановлених правил, забезпе­чення виконання яких належить до їх службових обов'язків. Це означає, що посадові особи несуть відповідальність не тільки за порушення відповідних правил своїми діями, а й за незабезпечення їх виконання іншими особами, зокрема підле­глими.

Види адміністративних стягнень. Адміністративне стягнення є заходом адміністратив­ної відповідальності, певною мірою покаранням і спричиняє для правопорушника наслідки матеріального, мора­льного або особистого характеру.

Види ад­міністративних стягнень: попередження; штраф; оплатне ви­лучення предмета, який є знаряддям вчинення або безпосере­днім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіска­ція предмета, який є знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, а також гро­шей, отриманих внаслідок вчинення адміністративного пра­вопорушення; позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права управління транспортними засо­бами, права полювання); виправні роботи; адміністративний арешт.

Попередження вважається адміністративним стягнен­ням, якщо воно виноситься в письмовій формі або фіксується в інший встановлений спосіб. Це стягнення має характер мо­рального осудження правопорушника, офіційного застере­ження його від вчинення адміністративних правопорушень і застосовується, як правило, при малозначущості правопору­шення.

Штраф є грошовим стягненням, яке накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірах, встановлених КпАП та іншими закона­ми України.

Оплатив вилучення предмета, що є знаряддям вчи­нення або безпосереднім об'єктом адміністративного право­порушення, полягає в його примусовому вилученні і подальшій реалізації з передачею вирученої суми колишньому влас­нику з вирахуванням витрат по реалізації вилученого предме­та. Таке адміністративне стягнення застосовується за пору­шення громадянами правил зберігання або перевезення мис­ливської зброї та ін.

Конфіскація - примусове безоплатне вилучення майна у власність держави. Адміністративне законодавство перед­бачає конфіскацію конкретного майна (предмета), що є знаря­ддям або безпосереднім об'єктом адміністративного правопо­рушення, і грошей, одержаних внаслідок вчинення такого правопорушення. Конфіскація предметів застосовується до­сить часто (при незаконній реалізації, прийнятті на комісію або зберіганні алкогольних напоїв, тютюнових виробів, конт­рабанді тощо). Конфіскованим може бути, як правило, лише предмет, який перебуває в особистій власності.

Позбавлення спеціального права, наданого громадяни­нові (права управління транспортними засобами, права полю­вання), застосовується на строк до трьох років за грубе або си­стематичне порушення порядку користування цим правом. Зо­крема, позбавлення права управління транспортним засобом передбачено за управління ним у стані сп’яніння, за повторне порушення правил проїзду залізничного переїзду тощо.

Виправні роботи застосовуються на строк до 2-х міся­ців із відбуванням їх за місцем постійної роботи правопоруш­ника і з утриманням до 20% заробітку в доход держави. При­значають їх за дрібне хуліганство, дрібне розкрадання та інші проступки. Виправні роботи призначає суд (суддя).

Адміністративний арешт - найсуворіше адміністра­тивне стягнення, що призначається у виняткових випадках за найбільш важкі правопорушення (дрібне хуліганство, виявлення неповаги до суду, злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції та ін.). Адміністративний арешт виявляється в короткостроковому (до 15 діб) позбавленні порушника волі, використанням його на фізичних роботах без оплати; призначається тільки судом (суддею). Адміністратив­ний арешт не може застосовуватися до вагітних жінок, до жі­нок, які мають дітей віком до 12 років, до неповнолітніх, до інвалідів 1 і II груп.

Крім вказаних стягнень, КпАП України передбачає можливість застосування до іноземних громадян і осіб без громадянства адміністративного видворення за межі України.

До неповнолітніх віком від 16 до 18 років за вчинення адміністративних правопорушень можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов’язання привселюдно або в іншій формі попросити виба­чення у потерпілого: 2) попередження; 3) догана або сувора догана: 4) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, або під нагляд педагогічного чи трудо­вого колективуза їх згодою, а також окремих громадян за їх проханням.

Порядок притягнення до адміністративної відповідальності. Притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється в порядку провадження у справі про адміністра­тивне правопорушення.

Провадження у справі починається, як правило, зі скла­дання протоколу про адміністративне правопорушення упов­новаженою на це посадовою особою (працівником міліції, державним інспектором тощо). У ньому фіксується факт вчи­нення проступку, його сутність та обставини вчинення, відомо­сті про особу порушника та інші необхідні відомості оформ­лений належним чином протокол та інші матеріали подаються до органу (посадовій особі), що уповноважений розглядати справу про конкретне адміністративне правопорушення.

В окремих випадках закон допускає стягнення штрафу і оформлення попередження на місці вчинення правопору­шення (наприклад, штраф за безквитковий проїзд). При цьому протокол не складається, а про виплату штрафу видається квитанція встановленого зразка. Однак, якщо порушник не згоден із накладеним стягненням і відмовляється сплатити штраф на місці, протокол має бути складений і провадження здійснюється на загальних засадах.

Справи про адміністративні правопорушення розгля­дають уповноважені органи і посадові особи; адміністративні комісії при виконкомах місцевих рад, виконкоми селищних і сільських рад, комісії по боротьбі з пияцтвом, районні (міські) суди, судді, посадові особи органів внутрішніх справ, держа­вних Інспекцій та інших органів (наприклад, пожежного, сані­тарного, ветеринарного нагляду, митних органів тощо).

Існує різний порядок розгляду справ. Проте будь-яка справа розглядається, як правило, у присутності порушника. При необхідності можуть бути викликані свідки, потерпілі, експерти, перекладачі. Інтереси особи, яка притягається до відповідальності, може представляти адвокат.

Орган (посадова особа), розглядаючи справу, дослі­джує всі надані матеріали, заслуховує осіб, які беруть участь у справі, після чого приймає рішення про накладення адмініст­ративного стягнення або про припинення справи. Стягнення накладається не пізніше 2-х місяців з дня вчинення проступку або з дня його виявлення в межах, встановлених законодавст­вом за дане правопорушення. При цьому повинні враховува­тися характер проступку, особа порушника, ступінь його ви­ни, майновий стан, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.

Прийняте по справі рішення оформлюється постановою, в якій фіксуються всі обставини, встановлені при роз­гляді справи. Постанова оголошується негайно по закінченні розгляду справи, а її копія протягом 3-х днів передається або надсилається особі, щодо якої вона винесена, а також потер­пілому за його проханням. Це правило має важливе значення для реалізації права на оскарження постанови.

Відповідно до закону постанова по справі про адмініс­тративне правопорушення у 10-денний строк з дня ЇЇ винесен­ня може бути оскаржена особою, щодо якої вона винесена, потерпілим, а також опротестована прокурором. Постанова суду (судді) остаточна і оскарженню в порядку розглянутого провадження не підлягає. Постанова оскаржується, як прави­ло, до вищого органу (посадовій особі або до суду), який зо­бов'язаний розглянути скаргу в 10-денний строк. У цей же строк розглядається протест. Залежно від результатів розгля­ду скарги чи протесту уповноважений орган або посадова особа можуть: скасувати постанову і припинити справу; на­правити справу на новий розгляд; змінити захід стягнення в межах санкції відповідної статті, але тільки в бік її пом'якшення; залишити постанову без змін, а скаргу або про­тест без задоволення. Копія рішення по скарзі протягом 3-х днів надсилається особі, щодо якої винесено постанову, і по­терпілому за його проханням. Про результати розгляду проте­сту повідомляється прокурору.

Якщо постанову про накладення адміністративного стягнення не оскаржено і не опротестовано або скарга чи про­тест залишені без задоволення, орган (посадова особа), що виніс постанову, приймає ЇЇ до виконання. Порядок виконання постанови залежить від виду накладеного стягнення. Напри­клад, штраф має бути сплачений порушником у 15-денний строк з дня вручення йому копії постанови, а у разі ЇЇ оскар­ження або опротестування - не пізніше 15 днів з дня повідом­лення про залишення скарги або протесту без задоволення. Якщо штраф у встановлений строк добровільно не сплачено, постанова направляється за місцем роботи або навчання осо­би, на яку накладено штраф, або до органу соціального забез­печення для вирахування суми штрафу із заробітку порушника, пенсії або стипендії. У випадку відсутності у особи, на яку накладено штраф, заробітку або неможливості через будь-які причини стягнути штраф із заробітної плати, пенсії чи стипе­ндії постанова направляється до органів державної виконавчої служби за місцем проживання правопорушника для виконан­ня шляхом звернення стягнення на належне йому майно. Адмі­ністративне провадження завершується виконанням постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Питання для самоконтролю:

1) Особливості адміністративних правовідносин

2) Джерела адміністративного права України

3) Державне управління

4) Адміністративне правопорушення.

5) Адміністративна відповідальність.

6) Адміністративні стягнення.

Теми рефератів:

1) Державне управління.

2) Адміністративне правопорушення.

3) Притягнення до адміністративної відповідальності.

4) Різновиди адміністративних стягнень.

 

Нормативні акти:

Кодекс України про адміністративні правопорушення (прийнято 15.02.1992). –Київ, 2005.

Закон України” Про порядок застосування кримінальних покарань та заходів адміністративного стягнення у вигляді штрафу”. 17.06.1992. – Голос України, 1.07 1992.

Закон України “Про державну службу”. – 16.12.1993. – Голос України, 20.12 1993.

Закон України Про внесення змін в Закон України “Про органи та служби по справам неповнолітніх та соціальних установах для неповнолітніх”. 08.07 1999. – Голос України, 1.08.1999.

 

Література:

Коваль Л.В. Адміністративне право. – К.: Вентурі, 1998;

Адміністративне право України: Навч. Посібник/ За ред.Коломоєць Т.О., Гулевської Г.Ю. – К.:Істина, 2007. -216 с.

Адміністративне право України: Підручник./ За ред.. Битяка Ю.П. – К.:Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.

Битяк Ю.П., Зуй В.П. Административное право (Общая часть). Конспект лекцій. – Харьков:НЮАУ, 2002.

Основи держави і права: Навч. посібник / Л.Л. Богачова; В.А. Бігун; Ю. П. Битяк; та інші; За ред. Вячеслав Васильович Комаров; Нац. юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - X.: Б.в., 2001. -260 с.

Основи права України: Навч. посібник для неюрид. спец, вищих навч. закладів / Володимир Ярославович Бурак; В. К. Грищук; О. В. Грищук; та інші; За ред. В. Л. Ортинський. - 2-ге вид., доп. і перероб.. - Львів: Оріяна-Нова, 2005 - 368 с.

Основы государства и права Украины: Учебник / Н. А. Бахтин; П. Н. Говенко; И.И. Каракаш; и др.; Под ред. Н. Пахомов. - 2-е изд., испр. и доп.. - X.: Одиссей, 2001 - 320 с.

Правоведение: Учебник / С. 3. Демский; В. С. Ковальский; А. Н. Колодий; и др.; Под ред. Владимир Владимирович Копейчиков. - К.: Юринком Интер; X.: Фолио, 2002-752 с.

Правознавство: Підручник / С. Е. Демський; В. С. Ковальський; Анатолій Миколайович Колодій; та інші; За ред. В. В. Копєйчиков. - 7-е вид., стереотип.. - К.: Юрінком Інтер, 2003 - 736 с. -

Правознавство: Навч. посібник для неюридичних спец. / Й. Г. Богдан; Володимир Ярославович Бурак; В. К. Грищук; та інші; За ред. Пилип Данилович Пилипенко. - Львів: Новий Світ-2000, 2003-592 с, іл. - (Вища освіта в Україні)