Тема 2: Система права України.

Категорії: норма права, закон, підзаконний акт, галузь права, інститут права, метод правового регулювання, систематизація законодавства.

 

Найважливішою ознакою права є його системність, тобто право являє собою струнку систему взаємозалежних і взаємодіючих елементів. Ця внутрішня будівля права. Первинним, вихідним елементом системи права є норми права. Норма права - вихідний матеріал, з якого будується увесь правовий будинок. Своє зовнішнє вираження норми права одержують у статтях нормативних актів. Як різновиди соціальних норм, правові норми покликані регулювати суспільні відносини. Вони містять більш-менш детальні моделі соціальних ситуацій і вчинків людей, оцінюють доцільність і корисність людського поводження і вказують на його наслідки. Вони слугують зразками поводження, що припускається, заохочується або вимагається державою. Отже ми можемо сказати, что норма права - це загальнообов'язкові, формально визначені правила поводження, що виходять від держави й охороняються нею, що надають учасникам суспільних відносин юридичні права і покладають на них юридичні обов'язки. Існують різноманітні види норм права, їх класифікують по різних основах. Так, у залежності від ролі норми права у вихідного правового регулювання виділяють регулятивні й охоронні. Регулятивні норми містять розпорядження, що надають учасникам суспільних відносин права і покладають на них обов'язки. Тому їх поділяють на такі, що зобов'язують (указують на необхідне поводження, наприклад, сплата податків), що забороняють (заборона певного поводження, наприклад, полювати не в полювальний сезон), що надають права (на перший план висуваються права особи, можливе поводження суб'єктів, наприклад, право на одержання спадщини, на придбання власності й ін.), Норми, що зобов'язують і забороняють, як правило, є імперативними, тобто такими, що не дозволяють жодних відступів. Норми, що надають права, частіше усього відносяться до диспозитивних, тобто таких, що допускають поводження адресата за узгодженням із партнером.

У залежності від рівня правового регулювання розрізняють матеріальні і процесуальні норми права. Норми матеріального права регулюють суспільні відносини, що слугують задоволенню різноманітних потреб суспільства і встановлюють міру юридичних прав і обов'язків. Норми процесуального права регулюють процедуру (порядок) діяльності компетентних органів держави по здійсненню і захисту прав і охорони інтересів учасників суспільних відносин.

Виділяють також спеціалізовані норми, до яких відносяться норми-дефініції, норми-принципи, оперативні і колізійні норми, що встановлюють порядок вирішення справ у випадку суперечних норм.

Норми права мають свою структуру, тобто вони складаються з трьох частин: гіпотези, диспозиції і санкції.

Гіпотеза - це частина правової норми, у якій описуються фактичні обставини, при настанні яких варто керуватися даною нормою, тобто вказується, за яких умов можуть виникнути передбачені нормою юридичні права й обов'язки.

Диспозиція - частина норми права, що вказує, яким повинно бути поводження за наявності передбачених гіпотезою фактичних обставин, тобто це саме правило поводження за тих або інших умов.

Санкція - така частина правової норми, що передбачає захід впливу, який застосовується до осіб, що не виконали розпорядження диспозиції.

Наявність у структурі права трьох частин не означає, що їх містять у собі всі норми. У залежності від виду норм, вони можуть складатися з гіпотези і диспозиції, або з гіпотези і санкції, або з однієї диспозиції. Так, регулятивні норми частіше усього складаються з гіпотези і диспозиції, а охоронні - із гіпотези і санкції, якщо в окремих нормах карного права (загальна частина) є тільки диспозиція. У цілому ж ряді як регулятивних, так і охоронних норм є всі три частини.

Норми права в нашій країні оформлені у виді тих або інших нормативно-правових актів, що є основним джерелом або формою існування права в Україні. Всі нормативно-правові акти розподіляються на закони і підзаконні акти.

Закон - акт верховної законодавчої влади, що володіє вищою юридичною чинністю, що регулює найважливіші питання внутрішньодержавного і міжнародного життя, і ухвалений із дотриманням законодавчої процедури. Закони ухвалюються парламентом України, і ніякий інший орган державної влади не наділено правом ухвалювати закони. Процедура ухвалення законів в Україні визначається Конституцією.

Закони в державі бувають основними і неосновними (поточними). Основними є конституції і конституційні закони. У конституції визначаються і закріплюються основи політичного, соціального й економічного життя суспільства, структура і механізм здійснення державної влади, основні права, свободи й обов'язки громадян. Конституція - юридична база для всього законодавства.

До конституційних законів відносяться ті закони, що розкривають окремі положення конституції і закріплюють найважливіші відношення в суспільстві. До них відносяться закон про вибір народних депутатів України, депутатів у місцеві ради, закон про судоустрій, про прокуратуру, про президента, про власність і ін.

Поточні закони відповідають основним і регулюють більш вузькі питання повсякденної суспільної і державної практики (закон про підприємства, про індивідуальну трудову діяльність, закон про зайнятість населення й ін.).

Володіючи вищою юридичною чинністю, закон посідає чільне положення в системі нормативних актів. Верховенство закону визнається світовим суспільством як найважливіша ознака демократичної держави. Всі інші нормативні акти повинні видаватися на основі й у виконання вимог законів, і тому називаються підзаконними. До них відносяться укази, постанови, розпорядження, що видаються як вищими державними органами влади (Верховна Рада, президент, Кабінет Міністрів), так і місцевими органами влади. Тому підзаконні акти можна розділити на загальнореспубліканські і місцеві. Сфера дії і юридичної чинності підзаконного акта залежить від компетенції державного органа, що видав акт, і його місця в державному апараті. Найбільше важливими підзаконними нормативними актами в Україні є укази президента України, постанови Верховної Ради і Кабінету Міністрів, що є обов'язковими до виконання всіма органами, організаціями, посадовими особами і громадянами. І укази і постанови публікуються в державних засобах преси (газети "Урядовий кур'єр", "Вісник Верховної Ради України" і ін.). Нормативні акти місцевих органів самоврядування або місцевих органів виконавчої влади обов'язкові для всіх суб'єктів, що знаходяться в рамках цих органів. До підзаконних нормативних актів відносяться і так звані локальні нормативні акти (статути, положення, правила внутрішнього трудового порядку й ін.), що діють тільки в межах підприємства, установи, організації, що їх видала.

І закони і підзаконні акти видаються як окремими збірниками, так і в тих або інших конкретних виданнях - "Голос України", "Урядовий кур'єр", "Бізнес і право" і ін.

Другим елементом системи права є галузь права. Це найбільше значний підрозділ системи права. Вона являє собою сукупність правових норм, що регулюють однорідну сферу суспільних відносин - майнових, трудових, екологічних і ін. Всі наявні в Укравїні галузі права розподіляються на:

-профілюючі, до яких відносяться конституційні, цивільні, адміністративні, карні, кримінально-процесуальні, цивільно-процесуальна галузі права;

- спеціальні: трудове, фінансове, сімейне, виправно-трудова галузі права;

- право соціального забезпечення і комплексні галузі права: сільськогосподарська, екологічна, прокурорського нагляду.

І третім елементом системи права є інститут права, тобто сукупність відноснро-відокремлених норм, що регулюють вузький вид якісно однорідних суспільних відносин усередині галузі права, тобто можна сказати, що галузь права регулює рід суспільних відносин, а інститут - усередині роду. Інститут права - набагато менша в порівнянні з галуззю сукупність норм. Виділяють галузеві (стосуються тільки однієї конкретної галузі права) і міжгалузеві (стосуються різноманітних галузей права). Прикладом перших є інститут права власності, інститут у цивільному законодавстві, інститут погашення і зняття судимості в карному праві, а до другого відноситься інститут договору (цивільно-правові договори, трудові договори і т.д.). Крім того, інститути можуть бути матеріальними, наприклад, інститут дослідження і процесуальний - інститут притягнення до кримінальної відповідальності.

Основами для виділення тих або інших галузей і інститутів в Українському законодавстві є і метод правового регулювання. Предметом правового регулювання виступають суспільні відносини. Наприклад, предметом трудової галузі права є трудові відношення робітників та службовців із власником або адміністрацією підприємств, сімейної - сімейно-шлюбні відношення, цивільних - майнові і немайнові відношення.

Метод правового регулювання - це сукупність засобів і прийомів регулювання суспільної діяльності. У нашій системі права використовується два основних методи правового регулювання: імперативний і диспозитивний. Імперативний, тобто владний метод, припускає правове положення суб'єктів, побудоване на підпорядкованості, точних розпорядженнях підвладному суб'єкту і штрафні, каральні санкції при їхньому невиконанні. Цей метод регулювання властивий галузям адміністративного, карного, фінансового права. Диспозитивний метод заснований на рівності сторін, юридичним фактом таких відношень виступає договір, де суб'єкти самі встановлюють як взаємні права, так і взаємні обов'язки, за порушення яких установлюються майнові або відновлювальні права.

Диспозитивний метод характерний для цивільного сімейного трудового права. Наявність цих методів свідчить, що правове регулювання у будь-якому суспільствіі має свої можливості й обмеження. У правовій державі існують певніі суспільні відносини (із приводу власності, сім'ї, духовного життя й ін.), де людина знаходиться у відомій залежності від держави, при цьому держава обмежує свій вплив стимулюванням розвитку і захистом даних сфер життєдіяльності.

За рубежем, у країнах з англо-саксонською правовою системою, право традиційно розподіляється на привселюдне і приватне. Як ми вже згадували, такий розподіл уперше був проведений ще в Стародавньому Римі. Відомий римський юрист Ульпіан говорив, що привселюдне право охороняє загальні інтереси держави, а частка - інтереси окремих осіб. У привселюдне право включають такі галузі як конституційна, адміністративна, процесуальна, карна, а в приватне -цивільну, сімейну, трудову і торгову. У такий спосіб привселюдне право регулює пов'язані з повноваженнями і функціонуванням держави питання, а приватне обслуговує потреби людей, що виникають на грунті майнових і особистих немайнових відношень.

Систематизація законодавства. Чинне в країні законодавство є багатогранним і багаточисельним, через що воно має потребу в систематизації. Систематизація нормативно-правових актів - це діяльність по приведенню чинних нормативних актів у єдину, узгоджену, логічну і доступну систему. Вона має за мету упорядкувати чинні нормативні акти, усунути протиріччя між ними, скасувати ті акти, що перестали діяти, забезпечити доступність законодавства для всіх громадян, органів і організацій.Розрізняють дві основні форми систематизації законодавства - кодифікацію й інкорпорацію. Кодифікація - створення зведених нормативних актів (кодексів, положень, статутів) з тих чи інших питань. Вона припускає правотворчий процес на основі корінної переробки змісту - усунення протиріч між актами, внесення змін та доповнень, а іноді і скасування. Тому кодификація завжди носить офіційний, державний характер. Для її проведення компетентні органи створюють кодифікаційні комісії. Найважливішими зведеннями нормативних актів є кодекси - єдині, логічно і юридично суцільні, внутрішньо узгоджені нормативні акти, присвячені регулюванню великого кола питань у певній сфері суспільних відносин (цивільний, земельний і ін.). І нкорпорація більш проста форма упорядкування законодавства, що складає в зовнішньому опрацюванні усіх виданих нормативних актів без зміни їхнього змісту. Результатом інкорпорації є видання збірників або збірок законодавства відповідно до якогось заздалегідь передбаченого принципу, наприклад, хронологічного або предметного, тобто збірник нормативних актів за 1995 рік, або збірник правових актів з оренди нерухомого майна і т.п. Оскільки при інкорпорації не зачіпається суть нормативних актів, то вона може бути як офіційною так і неофіційною. Інкорпорацію можуть здійснювати як державні організації і підприємства, так і недержавні, і навіть окремі спеціалісти. Таким чином, право в будь-якій країні являє собою упорядковану, доступну для користування, логічно суцільну, особливим чином оформлену систему нормативно-законодавчих актів, і відбиває реальний рівень розвитку суспільних відносин і держави.

Питання для самоконтролю:

1. Система права України.

2. Норма права: поняття, структура.

3. Різновиди та форми норм права.

4. Закони та підзаконні акти.

5. Галузі права.

6. Інститути права України.

7. Методи правового регулювання.

8. Систематизація законодавства.

 

Теми рефератів:

1. Система права України: норми, галузі, інститути
2. Норма права: поняття, структура, форми, різновиди
3. Галузі та інститути права України
4. Систематизація законодавства України.

 

Література:

Основи держави і права: Навчальнийпосібник / Забарний Г.Г., Калюжний Р.А., Шкарупа В.А. – К., 2001. – 240 с.

Основи держави і права: Навч. посібник / Л.Л. Богачова; В.А. Бігун; Ю. П. Битяк; та інші; За ред. Вячеслав Васильович Комаров; Нац. юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - X.: Б.в., 2001. -260 с.

Основи права України: Навч. посібник для неюрид. спец, вищих навч. закладів / Володимир Ярославович Бурак; В. К. Грищук; О. В. Грищук; та інші; За ред. В. Л. Ортинський. - 2-ге вид., доп. і перероб.. - Львів: Оріяна-Нова, 2005 - 368 с.

Основы государства и права Украины: Учебник / Н. А. Бахтин; П. Н. Говенко; И.И. Каракаш; и др.; Под ред. Н. Пахомов. - 2-е изд., испр. и доп.. - X.: Одиссей, 2001 - 320 с.

Касынюк Л. А. Основи конституционного права Украиньї: Учеб. пособие для вузов Украины и преподавателеи основ конституционного права Украины / Л. А. Касынюк; Ин-т содерж. и методов обучения; Харьк. гос. техн. ун-т строительства и архитектурьі. - 3-є изд., перераб. и доп.. - X.: Одиссей, 2003-256 с.

Правоведение: Учебник / С. 3. Демский; В. С. Ковальский; А. Н. Колодий; и др.; Под ред. Владимир Владимирович Копейчиков. - К.: Юринком Интер; X.: Фолио, 2002-752 с.

Правознавство: Підручник / С. Е. Демський; В. С. Ковальський; Анатолій Миколайович Колодій; та інші; За ред. В. В. Копєйчиков. - 7-е вид., стереотип.. - К.: Юрінком Інтер, 2003 - 736 с. -

Правознавство: Навч. посібник для неюридичних спец. / Й. Г. Богдан; Володимир Ярославович Бурак; В. К. Грищук; та інші; За ред. Пилип Данилович Пилипенко. - Львів: Новий Світ-2000, 2003-592 с, іл. - (Вища освіта в Україні)

Загальна теорія держави та права. За ред. проф. Цвіка М.В. – Харків: "Право", 2002.

Котюк В.О. Теорія права. Курс лекцій. К.: Вентурі, 1996.

Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Харьков: "Консум", 2000.

Теория государства и права: Курс лекций / под ред. Марченко М.Н. – М.: Зерцало, ТЕКС, 2006.