Короткі історичні відомості про розвиток шрифтів

На початковому етапі розвитку шрифти були максимально наближені до національного рукописного (каліграфічного) письма тих чи інших країн. Перші німецькі шрифти Гутенберга і його послідовників у XV ст. були різкі, жирні та дрібні. В Італії накреслення шрифтів було більш світлим, майстерним, що відповідало гуманітарному настрою в дусі Петрарки. Ці шрифти стали попередниками тих, які сьогодні ми називаємо романськими.

Протягом перших двох століть друкарської справи (1450 - 1650 рр.) ці шрифти в Європі використовувалися досить часто. В 1501 р. італійський видавець і друкар Альд Мануцій придумав похилий шрифт - курсивний, який відразу знайшов широке застосування. Курсивний шрифт, як ми розуміємо, нагадує письмо від руки, що в ті часи дуже цінилося.

Робота над створенням нових шрифтових накреслень продовжується і нині. Сучасні технології дають змогу спростити та прискорити процес створення нових шрифтів. Ще зовсім недавно дизайнер повинен був рисувати окремий набір символів для кожного кегля й накреслення. Тепер шрифтовик створює один набір символів і за допомогою комп'ютера одержує різні варіанти шрифту.

Підсумком розвитку шрифтового мистецтва стало зникнення наприкінці XX ст. літери* як фізичного поняття.

Тепер шрифт - це набір математичних функцій та величин, що зберігаються у пам'яті комп'ютера. Вподобання (смаки) міняються. Так міняються і шрифти. Вони приходять, зникають та знову повертаються. Класичний приклад- шрифти ВавкегуШ (Баскервіл) і Воаош (Бодоні).

Кожний дизайнер віддає перевагу тим чи іншим шрифтам. Іноді дизайнери переконані, що для їхньої нової роботи придатні лише певні шрифти, хоча це не піддається логіці.

Деякі шрифти настільки універсальні, що підходять практично для будь-якого застосування. Інші шрифти мають обмежене використання. Однак усім шрифтам притаманна своя специфіка, яка відрізняє їх один від одного.

Стосовно сприйняття важко рекомендувати щось конкретне. Проте на запитання, який шрифт використати (наприклад, для заголовків), то кращою відповіддю буде -

* Літера - брусок з металу (наприклад, друкарського сплаву - гарту), дерева або пластмаси. Літера має на одному з торців опукле очко, що використовується як друкуючий елемент у ручному металевому складанні. При комп'ютерному складанні літерою вважають складальний знак на екрані монітора, на основі якого створюється друкуючий елемент на друкарській формі.

той, ЩО зручно читається, але не слід забувати про роль заголовка.

Історія шрифту, його естетика, "настрій" тексту, вік і соціальний статус аудиторії, смак дизайнера - все це може впливати на вибір шрифту. Проте є й деякі закономірності. Так, результати досліджень показали, що:

• текст, складений великими літерами, сповільнює швидкість читання, а крім того,
займає більше місця, іноді на 50 %;

. курсив читати важче, ніж пряме накреслення;

• дуже короткі рядки так само, як і дуже довгі, читати важче.

Більшість художніх редакторів схильні в межах свого видання дотримуватися одного основного шрифту. Час від часу спеціальні статті можуть оформлятися іншим шрифтом. При виборі основного шрифту слід брати до увага характеристики паперу. Наприклад, романські шрифти "старого стилю" вдало поєднуються із грубим папером, а шрифти стилю "модерн" краще виглядають на гладкому або крейдованому папері. Крім того, на вибір шрифту впливає спосіб друку. Наприклад, деякі шрифти через дуже тонкі засічки погано відтворюються офсетним друком.

І ще, шрифтовики схильні розрізняти поняття "читаність" і "чіткість". Остання має відношення до легкості, з якою читач відрізняє один символ від іншого. Читаність - більш широке поняття, стосується легкості, з якою читач сприймає шпальту складання. Безумовно, читаність залежить як від якості тексту, так і від стилю його викладення. Однак з погляду типографіки читаність безпосередньо залежить від таких

чинників:

• стилю шрифту (стилістично знайомі шрифти, як правило, зручніші для читання);

• кеглю шрифту (чим більший кегль (у межах розумного, звичайно), тим краще);

• довжини рядка (досить вузькі (також у межах розумного) колонки кращі, ніж широкі);

 

• інтерліньяжу (більшість кеглів шрифтів основного тексту допускають використання інтерліньяжу в межах від однакового кегля до вдвічі більшого);

• контрасту між темним текстом і світлим папером (чим контрастніше, тим краще);

• текстури паперу (вона не повинна бути нав'язливою та заважати сприйняттю тексту);

• зв 'язоку між шрифтом й іншими елементами оформлення шпальти (зв'язок має бути очевидним, логічним).

Розглянемо докладніше основні шрифти, починаючи з курсивних.

Хоча курсивні шрифти і заслужили виділення їх в окрему групу, багато які шрифтовики з цим не згодні. Причина в тому, що курсив уважають швидше стильовим варіантом, ніж самостійним шрифтом.

Для деяких шрифтів курсив у точності копіює пряме накреслення, але з нахилом. В інших шрифтах курсивне накреслення настільки відрізняється від прямого, що фактично потребує окремого дизайну. Дизайн курсиву створює враження спішки, і читати його важче, ніж шрифт прямого накреслення. Курсив, як правило, використовують для оформлення заголовків, виділень основного тексту, іноземної фразеології, назв видань, п'єс, кораблів тощо. Читання шпальт, заповнених суцільним курсивом, швидко втомлює, навіть окремі абзаци, складені курсивом, читаються не

легко. До речі, курсивне накреслення, одержане засобами операційної системи із прямого накреслення шрифту, не завжди відповідає вимогам естетики; до того ж вивідний пристрій може неправильно його сприйняти.

Повернемося до розгляду основних шрифтів, які визначили напрями розвитку шрифтового мистецтва на багато десятиліть.

Шрифт ВахкегуШ багато які друкарі вважають одним із найкрасивіших серед коли-небудь розроблених. Створений приблизно в 1760 р. Джоном Баскервіллем, англійським друкарем і видавцем, шрифт має нині велику кількість версій. Найкраще він виглядає на гладкому папері.

Шрифт Восіопі - красивий, зрівноважений, трохи суровий, з помітною різницею у товщині шрифтів, має чіткі засічки. Його творець, італійський друкар Джамбаттиста Бодоні, черпав натхнення у роботі Джона Баскервілля. Шрифт виглядає краще на глянцевому папері, спосіб друку - високий. При значних обсягах читання тексту, складеного цим шрифтом, утомлює. Як і більшість шрифтів, він утрачає свою привабливість при напівжирному й, особливо, жирному накресленнях.

Шрифт Сазіоп - найвідоміший із прямих шрифтів "старого стилю". Багато які друкарі вважали, що він розроблений в XVII ст. англійцем Вільямом Каслоном. Цей шрифт ще й досі вважають шрифтом номер один у друкарській справі. Існувало навіть правило: "Якщо сумніваєшся, то використовуй шрифт Сазіоп". Його великі літери дуже широкі, а частину вершини великої літери А зрізано, що є основною властивістю цього шрифту.

Шрифт Сіагепйоп уперше з'явився в Англії в середині XIX ст. Він займає позицію між шрифтами з прямокутними засічками та романськими шрифтами "старого стилю". Засічки важкі, як у єгипетських шрифтів, і з'єднані з основним штрихом плавною зігнутою лінією, як у романських шрифтах "старого стилю".

Шрифт Сагатопсі був названий на честь його творця - француза Клада Парамона, який жив наприкінці XVIII ст. Проте існує версія, що цей шрифт був розроблений Жаном Жанно. Незважаючи на нестандартні засічки, шрифт красивий і легко читається. Він досить вузький, з маленькою висотою малих літер. Текст цим шрифтом може складатися дуже щільно. Це його основна перевага.

У 1957 р. в Європі були створені відразу три знаменитих готичних шрифти: ііпіуєгзє (Адріаном Фрутігером у Франції), Роїіо (Рано Капралом Баусра) і Неіуегіса (Максом Майдінгером та Едвардом Хоффманом у Швейцарії). Ці шрифти дуже подібні. їх символи досить чіткі й навіть різкі. Шрифт Неіуеіїса має найбільшу популярність. Як у всіх готичних шрифтів, кола його символів мають злегка квадратну форму, а різниця у товщині шрифтів мінімальна. Всі символи мають сучасний вигляд.

Шрифт Тігае5 Котап, відомий ще як Тіте5 ІЧєу Котап, був розроблений бароном Г.С.Моррісоном у Лондоні в 1931 р. спеціально для газети "ТЬе Тітез". Він уважається шрифтом XX ст. і підходить абсолютно для всіх дизайнерських робіт, хоч є швидше шрифтом основного тексту, ніж видільним. По суті, це романський шрифт "старого стилю" з чіткими засічками, який належить до шрифтів перехідного стилю. Велика

висота малих літер шрифту потребує збільшеного інтерліньяжу. Тітесу Котап був першим газетним шрифтом, але з часом знайшов таку популярність, що багато які видавці стали використовувати його як книжковий та журнальний.

Усі ці шрифти були розроблені до комп'ютерної революції, але й до сьогоднішнього дня вони широко використовуються поліграфістами і видавцями. Звичайно, з появою комп'ютерних технологій розглянуті шрифти були модифіковані, дістали більшу кількість накреслень й випускаються нині в різних версіях.

Отже, кожний шрифт має свої лице та історію, і тільки брак знань та уявлень дизайнера може обмежити вибір варіантів шрифтового оформлення друкованого видання.

Шрифт був і залишається основою будь-якого друкованого видання. Як усі історично створені форми, сповнений протиріччям, він потребує від технолога-друкаря розуміння його розвитку та проблематики з тим, щоб уявити напрями подальшого розвитку.

Обов'язковою вимогою типографіки є розподіл та організація різних елементів будь-якого друкованого видання. Необмежений текст видання має бути поділений на сторінки з тою метою, щоб читач міг легко його сприйняти. При цьому необхідним є вибір удалого формату текстової сторінки, інтерліньяжу, які б забезпечили швидке та якісне її читання. Провести точний вибір шрифту з досить великого асортимент}' різноманітних шрифтів і за допомогою нього інтерпретувати текст - ще одне завдання типографіки.

2.3.2. Класифікація шрифтів

Вибір тої чи іншої гарнітури шрифту визначається самим виданням (продукцією), його метою й читацькою адресою. У науково-популярному виданні доречні одні шрифти, у художньому - інші. Також важливим є місце розташування того чи іншого шрифту у виданні (текст, заголовок та інші елементи).

Вибір шрифту визначає також спосіб друку. Все це привело до великої різноманітності шрифтів, які різняться кількома ознаками.

Шрифти характеризуються:

• графічною основою знака писемності:

• рисунком;

• накресленням;

• розміром.

Графічні особливості шрифту. Майже всі літери українського алфавіту- з погляд}' їх накреслення - досить складні за конструкцією. Будь-яка конструкція літери повинна мати такі індивідуальні ознаки, які дадуть змогу читачеві пізнати цю літеру, відрізнити її від інших знаків та літер алфавіту.

Принципова графічна схема літери. Концентрацією графічних ознак кожної літери є її принципова графічна схема. Наприклад, літера "и" має принципову схему, при якій дві вертикальні (або близькі до них) лінії з'єднані між собою третьою, яка йде зліва вгору направо. Ті зміни в накресленні літери, що руйнують цю принципову схему, роблять літеру невпізнанною; будь-які зміни, при яких принципова схема сприймається оком читача, зберігає впізнання літери.

Кожна літера (і будь-який знак алфавіту) має свою індивідуальну схему, яка і є її основною графічною схемою.

ииии У\И

Графічні ознаки шрифту. В межах однієї принципової графічної схеми може бути велика кількість варіантів накреслення однієї і тієї самої літери (рис. 2). З цієї великої кількості нас цікавлять тільки ті її накреслення, які призначені для використання у спеціальних складальних шрифтах.

Рис. 2. Різні варіанти накреслення літери "й"

Відомо, що накреслення літер українського алфавіту протягом кількох століть змінювався й удосконалювався. Зіставлення великої кількості різних накреслень літер і знаків алфавітів дало змогу виділити найважливіші графічні ознаки, які можуть характеризувати особливості їхньої нової графічної побудови (рис. 3). Таким є:

 

 

1.Характер і відношення товщини основних та допоміжних штрихів. Основні штрихи найчастіше вертикальні й товстіші від допоміжних; допоміжні штрихи, що з'єднують основні, як правило, бувають горизонтальними або похилими і тоншими від основних.

2.Характер засічки - короткої лінії, що закінчує основний штрих або допоміжні штрихи літери (рис. З, а).

3.Характер напливу (рис. З, б) або нахилу (рис. З, в) -максимального потовщення округлих елементів літери.

4.Характер лінії шрифту - реально не існуючої, але сприйнятої оком лінії, за якою вирівнюються нижні краї літери; елементи, що виходять за межі цієї лінії, не впливають на ясність її сприйняття.

5.Нахил основних штрихів до горизонтальної лінії шрифту.

6.Наочно сприйнята насиченість знака, тобто велика або менша його чорнота (рис. З, г).

7.Площа внутрілітерного просвіту (рис. З, д).

8.Відношення ширини літери до її висоти.

9. Деякі індивідуальні особливості закінчень літер і знаків та окремих їх елементів.
За своїм призначенням та сферою використання шрифти поділяються на книжкові,

газетні, плакатно-афішні, картографічні, рекламні. Також можна виділити особливу групу шрифтів спеціального призначення, наприклад шрифти для складання документів строгої звітності (банківські чеки, шрифти ощадних кас та ін.), а також Імітаційні шрифти (наприклад, шрифти, накреслення яких близьке до каліграфічного письма).

Одна з основних ознак, які характеризують накреслення шрифту, - відношення товщини основних і з'єднувальних штрихів. Основні штрихи літер, як правило, закінчуються засічками, які мають різні накреслення.

Накреслення шрифтів характеризується насиченістю і товщиною, нахилом основних штрихів до горизонтальної лінії шрифту, висотою знаків та характером їх заповнення, шириною штрихів. За насиченістю розрізняються шрифти: світлі, напівсвітлі й жирні.

За нахилом основних штрихів виділяються шрифти: прямі, з вертикальними основними штрихами; курсивні, які характеризуються відхиленням основних штрихів від вертикального положення і тим, що накреслення малих літер (наприклад, а, ч, д, т та ін.) деякою мірою нагадують літери, написані від руки. Нахилені шрифти повторюють накреслення всіх знаків прямого шрифту, але основні штрихи нахилені, як правило, вправо або вліво, що зустрічається рідше.

За відносними розмірами ширини і висоти знаки шрифту поділяються на п'ять груп: нормальні, вузькі, надвузькі, широкі та надширокі. У нормальних шрифтах відношення ширини очка до висоти становить приблизно 3:4. У вузьких шрифтах це відношення дорівнює приблизно 1: 2, а в широких - 1: 1; в деяких випадках ширина очка перевищує його висоту (надширокі шрифти).

За характером заповнення шрифти бувають: нормальні, контурні, виворітні, відтінені, штрихові та ін. Всі вони (крім шрифтів, нормально заповнених) маютьспеціальне призначення і дуже часто використовуються в рекламі, оформленні запрошень, афіш тощо.

Кегль шрифту. Зрозуміло, що шрифти однієї гарнітури можуть мати різні розміри. Висота площадок очка літери (рис. 4) називається кеглем. Усі літери одного кегля (незалежно від їх гарнітури) мають площадку однакової висоти (за шириною ця площадка, як і ширина літер, різна). На площадці літер одного кегля (тобто однієї висоти) розміщуються будь-які знаки і літери алфавіту: і з надрядковими, і з підрядковими елементами, літери і малого, і великого накреслень і т.д. До кегля входить також мінімальний пробіл між рядками, який визначає інтерліньяж.

Заппечики Очко

Верхнє Очко
заплечико,*• ■

Рис. 4. Схема площадки очка складальноїдрукарськоїлітерн

Схему деяких знаків українського алфавіту надано на рис. 5. / * \

фуШ

а а

Рис. 5. Схема деяких знаків українського алфавіту з підрядковими (а) та надрядковими (б) елементами

Абсолютний розмір очка літери (тобто видимої частини літери або знака на площадці друкарської літери) в різних гарнітурах при одному й тому самому кеглі може бути різним. Лінія шрифту в різних гарнітурах (при одному кеглі) може розміщуватися на різному рівні (рис. 6).

а б вАБВ

абвАБВ

Рис. 6. Лінія шрифту і розмір очка в росних гарнітурах

Кегль шрифту виражається в пунктах, тобто в одиницях типометричної системи виміру (наприклад, кг. 8, кг. 12, кг. 28).

У більшості КВС, які використовуються в Україні, застосовується англійська типометрична система вимірів, у якій один пункт (1/72 дюйма) дорівнює 0,352 мм. Французький ж друкарський пункт (1/72 французького дюйма) дорівнює 0,376 мм. Шрифти, що мають кегль до 12 п. включно, прийнято вважати текстовими, а шрифти, кегль яких більший, - титульними, або заголовними. В дод. 10 наведено порівняльні характеристики кеглів шрифту гарнітури Тітез.

Гарнітура - це шрифти одного рисунка, але різних накреслень очка та кегля. Стандарт "Шрифти поліграфічні" передбачає використання близько 2000 гарнітуро-кеглів шрифтів, 348 з них призначені для фотоскладання. До бібліотеки Рага Туре включено 176 назв гарнітур шрифтів.

Знаки і літери однієї гарнітури мають, безумовно, збігатися за всіма графічними ознаками. Визначальними для гарнітури можуть бути одна-дві ознаки (наприклад, характер засічок та відношення товщини основного штриха до допоміжного). Змінюючи інші графічні ознаки гарнітури, можна одержати різні варіанти накреслень її шрифтів. Змінюючи товщину ліній у літерах, можна дістати шрифт світлий, напівжирний або жирний, а змінюючи ширину літери, - шрифт вузького, нормального чи широкого накреслень однієї і тієї самої гарнітури.

Літературна гарнітура характеризується невеликою контрастністю основних та

з'єднувальних штрихів, плавним переходом від основного штриха до з з'єднувального.

Літера "а", "Л", "л", "С" мають краплеподібне, трошки сплющене закінчення;

літери "С", "є" відкриті; у малих літерах "р" і "ф" замість верхньої засічки - виступ

наліво. Засічки літер короткі, у вигляді трикутників.

Гарнітура має накреслення:

• пряме нормальне світле;

• курсивне нормальне світле;

• пряме нормальне напівжирне;

• пряме вузьке напівжирне.

Укомплектованість для всіх видів складання, висока зручність читання та велике поширення роблять цю гарнітуру однією з найуживаніших.

Банниковська гарнітура характеризується малою контрастністю основних і з з'єднувальних штрихів. Очко літер досить широке.

У літерах "Ц" та "щ" нижні виносні елементи нахилені ліворуч, а у літери "д" повернені до центра. Характерні накреслення мають літери "з", "л".

Гарнітура має накреслення:

*пряме нормальне світле

*курсивне нормальне напівжирне;

*пряме нормальне напівжирне.

Зв'язку з неукомплектованістю формульними знаками та специфічним виглядом літер ця гарнітура має порівняно вузьке вживання - в дитячій та художній літературі, виданнях з мистецтва та науково-популярній літературі, а також використовується для складання спеціальних таблиць.

Звичайна нова гарнітура характеризується великою контрастністю основних і ■з'єднувальних штрихів, порівняно великою шириною знаків та загальною масивністю, насиченістю літер, засічками у вигляді прямих ліній.

У літерах "К", "ж", "я" нижні штрихи закінчуються на рядку, ніби обрубуються, в малій літері "ф" вертикальний штрих закінчується роздвоєнням ("ластівчин хвіст").

Гарнітура існує в накресленнях:

• прямому нормальному світлому;

• курсивному нормальному світлому;

• прямому нормальному напівжирному;

• курсивному" нормальному напівжирному;

• прямому вузькому (тільки великі літери збільшеного розміру). Ця гарнітура має велике поширення.

Єлизаветинська гарнітура - більш насичена, ніж звичайна нова гарнітура, її літери трохи вужчі, а контрастність більша.

Характерні накреслення мають кінці великої літери "З" і малих літер ' ц", "щ". Своєрідно побудований верхній елемент літери "в".

Гарнітура має накреслення:

• пряме нормальне світле;

• курсивне нормальне світле.

Ця гарнітура використовується у виданнях дитячої та художньої літератури, а також у виданнях й альбомах з мистецтва.

Академічна перша гарнітура має досить високу насиченість, що досягається завдяки потовщенню з'єднувальних штрихів. Контрастність мала. Засічки за формою наближаються до бруска. Характерні для гарнітури накреслення мають літери "д", "з", "л", "ц". "щ". Літера "є" має два різних накреслення. У напівжирному накресленні очко літер вужче, ніж у світлому. Рядкові літери порівняно з великими - дуже малі.

Гарнітура має накреслення:

• пряме нормальне світле;

• курсивне нормальне світле;

• пряме нормальне напівжирне;

• пряме нормальне жирне.

Ця гарнітура використовується в журнальній, дитячій, природознавчій літерації.

Шкільна гарнітура характеризується широким очком, невеликою контрастністю між основними і з'єднувальними штрихами, засічками у вигляді потовщених прямих ліній. Малі літери майже квадратні та вдвоє нижчі бід великих.

Гарнітура існує в накресленнях:

' прямому нормальному світлому:

• курсивному нормальному світлому;

• прямому нормальному напівжирному;

• курсивному нормальному напівжирному.

Останнім часом ця гарнітура все ширше використовується у виданнях без формул

і таблиць.

Бажановська гарнітура існує тільки у великих знаках і призначена для оформлення обкладинок, титулів, заголовків. Характерна своєрідним рисунком багатьох знаків. Наприклад, у літері "Д" верхню частину побудовано як у літери "А", своєрідними є будова нижнього горизонтального штриха літери "Е", косого з'єднувального штриха літери "И", особливий рисунок літери "Л".

Гарнітура має накреслення:

• пряме нормальне світле;

• курсивне нормальне світле;

• пряме нормальне напівжирне;

• пряме нормальне жирне.

Брускова гарнітура характеризується майже повною відсутністю контрасту між
основними та з'єднувальними штрихами, засічками у вигляді брусків. Існує тільки у
великих розмірах. Використовується для складання заголовків у газетах і журналах,
іноді в книжкових виданнях..

Рублена гарнітура відрізняється від інших повною відсутністю контрастності та засічок. Характерний для гарнітури рисунок мають літери "ж", "к", "л", "м". Загальне враження від рисунка цієї гарнітури - округлість багатьох знаків.

Гарнітура існує в накресленнях:

• прямому нормальному світлому;

• прямому нормальному напівжирному;

• прямому широкому світлому;

• прямому широкому напівжирному; §

• прямому широкому жирному.

Ця гарнітура використовується для складання заголовків у виданнях для дітей і ■ заголовків у газетах, журналах та книжкових виданнях.

Журнальна рублена гарнітура відрізняється від рубленої гарнітури більшою І
"гостротою" багатьох знаків. Своєрідний рисунок мають малі літери "и", "к", "м" -у І
них гострі кути. *

Гарнітура існує в накресленнях:

• прямому нормальному світлому;

• курсивному (нахиленому) світлому;

• прямому нормальному жирному.

Ця гарнітура широко використовується для складання тексту і заголовків. Шрифти кожної гарнітури поділяються на такі групи:

• прямого і курсивного накреслень залежно від положення очка;

• нормального, вузького та широкого накреслень залежно від ширини очка;

• світлого, напівжирного і жирного накреслень залежно від насиченості очка. 233. Електронні (комп'ютерні) шрифти

Наявність доброякісних шрифтів для КВС є ключовим чинником використання їх у видавництвах. Для лазерних принтерів і фото вивідних пристроїв створено великі бібліотеки поліграфічних шрифтів різних гарнітур, призначенням яких є складання тексту та заголовків.

При розробленні шрифтових бібліотек були запропоновані різні способи опису літер. Найпростіший - у кожній матриці, що описує літеру, точка, яка належить зображенню літери, одержує значення 1, а точка, що лежить поза літерою, - значення 0. Однак бібліотеки шрифтів, у яких для кожної літери відводиться матриця 300x400 точок, позначених нулями й одиницями, займають досить багато місця в пам'яті комп'ютера. Тому більш поширеним є спосіб, у якому літери описуються контурами, що обмежують їхнє зображення. Опис літер при цьому стискується, а за допомогою математичних операцій можна автоматично відтворювати літери в різному масштабі. При такому способі достатньо зберігати один опис літери в якомусь базовому розмірі, спираючись на який програми автоматично будують і підставляють на сторінку шрифт різного кегля для заголовків та основного тексту.

Перший спосіб опису літер у вигляді матриць використовується в лазерних принтерах серії Laser Jet HPДля керування цими принтерами нею створено спеціальну мову РСЬ (Ргішег Сопгхаї ьап§иа§е). Контурно-векторний опис шрифтів, запропонований фірмою Adobe, і використовується в лазерних принтерах різних фірм. Спеціальна мова для контурного опису шрифтів і керування цими принтерами дістала назву PostScript

Мовою PostScript можна не тільки плавно змінювати розмір шрифту (наприклад, задати кегль 11,2 п.), а й трансформувати саме очко, звужуючи або розширюючи, нахиляючи або повертаючи його, і, строго кажучи, переходити від однієї гарнітури до іншої. Завдяки описаним перевагам напрям контурно-векторного опису шрифтів успішно розвивається, а за допомогою нових програм, що з'являються, кожний художник, працюючи у видавництві за комп'ютером, може створити власні шрифти та цілі шрифтові бібліотеки. Програми Publisher Paint Brush, Font Designer, Photographer і Fontal - добрі інструменти для прорисовування на комп'ютері елементів шрифту та формування шрифтових бібліотек у різних форматах. Більше того, останнім часом з появою технології перекодування шрифтів одного типу на інший для КВС стали доступними бібліотеки професійних систем, які мають досить великі шрифтові колекції (наприклад, створені фірмою Linotype).

Отже, комп'ютерні шрифти поділяються на два типи: растрові та векторні [5]. В растрових шрифтах символи зберігаються в пам'яті комп'ютера у вигляді початкового розташування. Растровий шрифт не допускає масштабування і зміни накреслень, у зв'язку з чим цей тип шрифтів використовують рідше. В растровому шрифті кожний знак складається з певної кількості точок - пікселів (pixels). Прямокутна таблиця масштабу матриці з нулів та одиниць, що описують оцифровані шрифти, які можуть передаватися на відстань, дістала назву бітової карти (bitmap). Кількість елементів у таблиці пов'язано з розміром символу на екрані монітора. Таблиця, що містить всі 256 бітових карт символів для визначення кеглів і накреслень шрифтів, називається Bitmap бий (Топі - шрифт). Для однієї гарнітури потрібні Bitmap - шрифти кількох кеглів. Растрові шрифти використовують для друку на матричних принтерах та для виведення на екран монітора. Чим вище розширення, тим меншою за розмірами має бути одна базова точка. Для всіх растрових точок уводиться поняття "розширен­ня", яке вказує на те, скільки базових точок пристрою потрібно для того, щоб створити штрих завдовжки один дюйм (25,4 мм).

При використанні растрових шрифтів забезпечуються необхідна якість та швидкість роботи. До недоліків їх можна віднести неможливість плавної зміни кегля і жорстку прив'язку до конкретних типів принтера та монітора. При масштабуванні утворюється зубчатість форми контуру літери і кривих ліній. Утруднено також редагування, оскільки неможливо редагувати, наприклад, растрову графіку в цілому, а доводиться опрацьовувати окремі точки, з яких складається зображення.

Векторні шрифти зберігаються у вигляді математичних виразів, що описують спосіб побудови кожного символу. Вони легко масштабуються та змінюють своє накреслення. Зображення символу формується у вигляді асортименту векторів, які заповнюють простір під символ. При масштабуванні якість відтворення погіршується, але трансформування можливе. Векторні (штрихові) шрифти використовують для виведення інформації на плоттери і векторні монітори.

Контурні шрифти утворюються під час опису контурів символів у вигляді прямих та кривих ліній. Вони відтворюються спеціальною програмою - пастеризатором. Ці шрифти належать до найпоширеніших шрифтів, що підлягають масштабуванню у форматах True Туре і Postscript Опис гарнітур типу Тгае Туре, кожна з яких відповідає сім'ї шрифтів різного кегля, розмішується у папці '\Уіпа^,о\У5/Ропі5. Файли опису гарні­тур шрифтів True Туре мають розширення.й£ У форматі Postscript структура зображення описується незалежно від пристрою виведення, оскільки контур символ}¹ математично розраховується для кожного гарнітуро-кегля. Можливим є використання будь-яких перетворень (у певній програмі), хоча маніпулювання напрямними точками при перетворенні форми символу досить трудомістке. Тому шрифти невеликих кеглів, коли спотвореная непомітні, подаються в матричному вигляді, а шрифти великих кеглів - у контурному.

Найбільшого поширення дістали растрові та контурні методи опису символів в оцифрованих шрифтах. При виведенні на принтер чи фотоскладальний автомат шрифти True Туре мають бути перетворені на формат PostScriptУ виборі між цими двома шрифтами перевагу віддають останньому. Варіантом, що виключає перетворення, є використання для виведення шрифтів Ро5г5спрг, які є в пам'яті принтера і відповідають шрифтам True Туре; щоправда точної відповідності не спостерігається.

У видавничій справі застосовуються шрифти, що піддаються масштабуванню, опис яких створюється мовою PostScript. У цій мові передбачено спеціальні команди та математичні рівняння, за допомогою яких літера подається не у вигляді набору точок, а у вигляді сукупності кривих, що відповідає її контурам. Завдяки цьому кегль шрифту можна змінювати у значних межах - від 4 до 650 п. Головна незручність PostScript- шрифту полягає в тому, що він ніби складається з двох частин: екранного шрифту, який насправді є растровим, та принтерного. Для того щоб зображення шрифту створювалось не тільки в лазерному принтері чи фотоскладальному автоматі, а й на екрані монітора, при роботі в середовищі '\Уіпа'о\У5 потрібно використовувати програму Adobe Type ManagerВона створює точкове зображення шрифту на основі опису контуру літер, які подаються у файлі опису гарнітури. Тгuе Туре-шрифти широко використовують в офісних програмах; вони чудово зарекомендували себе в тих роботах, для яких достатньо виводити результат на лазерних принтерах або потрібне швидке виведення інформації на екран монітора, а контурні шрифти застосовуються для виведення результату на принтерах. Тому бажано в комплекті мати і ті, й інші шрифти.

23,4. Властивості шрифтів

Зручність читання - одна із найважливіших якостей друкарського шрифту. Якщо видання складати невдалим (незручним) за рисунком шрифтом, то зір читача буде швидко втомлюватися, а якщо читати доводиться багато, то це може призвести до того, що зір зіпсується. Основним критерієм зручності читання є безпомилковість сприйняття літер і знаків зв'язаного тексту.

Різні гарнітури шрифтів мають неоднакову зручність читання (табл. 8).

Таблиця 8. Порівняльна зручність читання гарнітур шрифтів

 

 

Порядковий номер зручності читання (від більш зручного до менш зручного)	Гарнітури шрифтів
текстові	титульні
	Літературна	Рублена напівжирна
	Звичайна нова	Рублена світла
	Журнальна	Журнальна світла
	Журнальна рублена	Давня
	Академічна	Плакатна
	Єлизаветинська	Рублена жирна

Зручність читання залежить не тільки від особливостей рисунка знаків та літер гарнітури шрифту, а й від його кегля. Найкращими щодо зручності читання вважаються кеглі 10 і 12 п..

Велике значення для зручності читання має також довжина рядка. Найкращими при кеглях 10... 12 п. вважаються рядки завдовжки від 47, до 6 кв.

Технічному редакторові слід пам'ятати, що турбота про зручність читання особливо важлива в тих виданнях, де текст призначений для неперервного читання.

Друга, не менш важлива, якість шрифту - його економічність, яка залежить від кількості знаків, розміщених на сторінці. Так, якщо скласти на один і той самий формат одним і тим самим кеглем один і той самий текст, то зразу стане видно, що одна гарнітура щільніша від іншої, а отже, і вигідніша, економніша (табл. 9). Економічність шрифту значною мірою визначає рентабельність видання. Для підвищення економічних показників шрифту слід прагнути збільшити кількість знаків, які позмішуються на сторінці. Для вирішення цього завдання треба використовувати ари складанні вузькі шрифти, що приведе до збільшення коефіцієнта використання паперу.

Таблиця 9. Порівняльна економічність шрифтів різних гарнітур

 

Порядковий номер економічної гарнітури (від більшої до меншої)	Гарнітура	Економічність, %
	Звичайна вузька (з дрібним очком)
	Звичайна
з	Академічна (з дрібним очком)
	Літературна
	Академічна
	Єлизаветинська
	Звичайна нова
	Банниковська
	Рублена напівжирна
	Таблична

Економічність видання залежить не тільки від гарнітури і кегля шрифту, а й від інтерліньяжу, формату" сторінки складання та низки інших особливостей видання. Технічному редакторові треба пам'ятати, що він зобов'язаний турбуватися про економічність кожного видання за умови, що не будуть погіршені зручність читання та якість видання.

Вибір шрифту

Вибираючи шрифт, тенічний редактор (дизайнер), як правило, ставить перед собою три запитання: Чи добре розпізнається шрифтовий рисунок? Чи відповідає він характеру і стилю склада.:нього тексту? Чи задовольняє шрифт читача естетично?

Різноманітність шрифтів залежить не тільки від їхніх графічних особливостей, а й від специфіки сприйняття та психології тої чи іншої категорії читачів. Тому, вибираючи гарнітуру видання, дизайнер повинен уявляти собі його основну читацьку адресу. Так, загальновизнано, що починаючи читати, діти легше сприймають "гротески", оскільки останні неконтрастні, цільні за рисунком.

Якщо ви більше турбуєтесь про зручність для читача, ніж про економію паперу, то треба намагатися не використовувати звужених накреслень, особливо якщо текст досить довгий і розрахований на суцільне читання, бо перевагою в розрізнюваності мають шрифти з відчутними між- та внутрілітерними просвітами.

Що стосується вибору шрифту з естетичних позицій, то тут найголовніше - вміти уникати тих чи інших типових помилок. Одна з них - використання шрифтів, розроблених на невисокому професійному рівні, в яких зустрічаються знаки з незвичним для ока рисунком, через що останні "випадають" із загального гарнітурного ряду. Передусім це стосується кирилівських версій латинських шрифт