Лекція 2.6. Функціонування та створення АТ у сфері страхування як професійних учасників ринку цінних паперів. Правове становище холдингових компаній акціонерного типу.

Господарська діяльність в сфері страхування може здійснюватися лише господарськими організаціями - резидентами України, що створюються у формі будь-якого виду господарського товариства, крім товариства з обмеженою відповідальністю (ч. 1 ст. 2 Закону України від 07.03.1996р. "Про страхування" (*183)). Однак у більшості випадків засновники страхової організації (страховика - за визначенням зазначеного закону) обирають при її заснуванні акціонерну форму, враховуючи переваги останньої. Рівночасно акціонерні товариства, що створюються і діють як страховики, мають чимало специфічних рис, що зумовлено характером їх діяльності, а саме: наявність щонайменше трьох учасників (хоча для дер- жавних страхових компаній це правило не діє) і обмеження участі іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному фонді страховика (частка цих осіб, як правило, не повинна перевищувати 49 відсотків статутного фонду); спеціальний і виключний предмет діяльності - лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням; допускається також виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених угод про сумісну діяльність); обов'язковість отримання ліцензії на здійснення страхової діяльності в Комітеті у справах нагляду за страховою діяльністю. Вимоги до статутного фонду: а) його розміру (він має бути не меншим суми, еквіва- (**183) Див.: Відомості Верховної Ради України.- 1996.- № 18-Ст. 78. -171- лентній 100 тис. ЕКЮ, за валютним обмінним курсом валю- ти України, а для страховиків, створених за участю інозем- них юридичних осіб і іноземних громадян, - 500 тис. ЕКЮ); б) його складу (частка грошових внесків у сплаченому статутному фонді страховика повинна бути не менше 60 відсотків; при цьому допускається сплата частини грошо- вих внесків державними цінними паперами за їх номінальною вартістю, але не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду); в) джерел формування (забороняється використовувати для цього кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит та під заставу, і вносити нематеріальні активи); г) джерел використання (загальний розмір внесків стра- ховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 20 відсотків його власного статутного фонду, в т. ч. розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 5 відсотків); обов'язковість дотримання умов забезпечення своєї пла- тоспроможності з метою захисту інтересів страхувальників: а) наявності сплаченого статутного фонду та наявності гарантійного фонду страхування (до останнього належать спеціальні і резервні фонди, а також сума нерозподіленого прибутку); б) створення страхових резервів, достатніх для виплат страхових сум і страхових відшкодувань; в) перевищення фактичного запасу своєї платоспромож-ності над розрахунковим нормативним запасом платоспро- можності; значний рівень державного регулювання, в т. ч. контролю, за діяльністю страховика; здійснюється спеціально створеним державним органом - у складі Міністерства фінансів України; особливість ведення бухгалтерського обліку і звітності: обов'язковість щоквартального подання Міністерству фінансів України передбачених законом звітів (у т. ч. балансового звіту і звіту щодо прибутків і збитків) за формою, встановленою цим Міністерством; публічність діяльності, що полягає в обов'язковій публікації страховиком річного балансу за формою і в порядку, встановленому Міністерством фінансів України; обов'язковість аудиторської перевірки достовірності та повноти річного балансу і звітності страховика, що здійснюється в спеціальному порядку відповідно до Вимог Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо -172- аудиторської перевірки страхових компаній (акціонерних товариств та підприємств-емітентів облігацій), затверджених рішенням цієї комісії від 03.07.1997 р. № 15. Холдингова компанія (холдинг) - це господарська орга- нізація, що володіє контрольними пакетами акцій інших суб'єктів господарювання (дочірніх підприємств) або відповідними частками у їхньому майні, завдяки чому здійснює вирішальний вплив на діяльність дочірніх підприємств. Холдинг - новий для економіки України вид суб'єкта господарювання, поява якого зумовлена двома основними обставинами: запровадженням ринкових відносин у вітчизняну економіку і необхідністю координації діяльності підприємств-суміжників та збереження між ними технологічних зв'язків. Холдингові компанії можуть створюватися як в процесі реформування державного сектора економіки шляхом корпоратизації державних підприємств (об'єднань) або їх приватизації, так і поза цими процесами. Вони функціонують переважно у формі акціонерного товариства (хоча не виключена можливість використанні й інших видів господарських товариств) і діють на підставі відповідних нормативних актів, насамперед Закону України "Про господарські товариства", який, однак, не враховує особливості створення, функціонування та припинення їх діяльності, а також особливий характер відносин, що скла- даються між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами. -180- Особливості правового Становища холдингових компаній в Україні регулюється лише щодо процесів корпоратизації та приватизації - Указом Президента України від і 1 травня 1994 р. "Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації". Згідно з цим Указом та затвердженим ним відповідним положенням холдингова компанія має такі характерні ознаки: обов'язковість форми відкритого акціонерного товари- ство, що володіє контрольними пакетами акцій дочірніх підприємств акціонерного типу; можуть створюватися: а) шляхом перетворення державних підприємств та їх структурних підрозділів або державних господарських об'єднань та підприємств - учасників об'єднання відповідно у холдингову компанію та її дочірні підприємства; б) шляхом поглинання (придбання контрольного пакета акцій) одного акціонерного товариства іншим; необхідність отримання згоди Антимонопольного ко- мітету на створення холдингової компанії (поглинання нею дочірніх підприємств) та погодження з цим комітетом установчих документів і плану розміщення акцій холдингової компанії; спеціальний порядок реєстрації випуску акцій та ін- формації про емісію акцій, передбачений рішенням ДКЦПФР від 15.02.1999 р, № 25 "Про затвердження Поло- ження про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про емісію акцій відкритих акціонерних товариств, які створюються шляхом заснування органом, уповноваженим управляти об'єктами державної власності, та холдингових компаній, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації"; встановлення заборони створювати холдингові компанії: а) у таких галузях, як: торгівля товарами народного споживання та продукцією виробничо-технічного призна- чення; виробництво та переробка сільськогосподарської продукції; громадське та побутове обслуговування насе- лення; автомобільний транспорт (крім підприємств, що виконують переважно міжнародні перевезення);б) якщо холдингова компанія та її дочірні підприємства або два і більше її дочірніх підприємств реалізують взаємопов'язані товари (роботи, послуги) та їхня сукупна частка ка відповідному загальнодержавному або регіональному Ринку перевищує 35 відсотків; встановлення обмеження для холдингових компаній, -181- понад 25 відсотків яких належить державі, у формі заборони: збувати продукцію дочірніх підприємств; передавати дочірнім підприємствам право на збут продукції інших дочірніх підприємств (крім експортних операцій); регулювати в будь-якій формі ціни на товари (роботи, послуги) дочірніх підприємств; обмеження правосуб'єктності дочірніх підприємств холдингової компанії шляхом встановлення заборони володіти акціями та іншими активами холдингової компанії, що позбавляє дочірні підприємства можливості брати участь в управлінні справами холдингової компанії, яка визначає їхню долю як власник контрольного пакету акцій; фактично холдингова компанія та її дочірні підприємства становлять організаційно оформлену групу підприємств (господарських організацій), в якій складаються відносини контролю-підпорядкування: володіючи контрольними пакетами акцій дочірніх підприємств, холдингова компанія формує їх органи управління (правління, спостережну раду, ревізійну комісію) і через них здійснює вирішальний вплив (контроль) на дочірні підприємства; останні не можуть впливати на діяльність холдингової компанії (через уже згадану заборону володіти акціями цієї компанії), а також без згоди останньої не можуть позбутися її вирішального впливу на свою діяльність; у зв'язку з цим постає проблема захисту інтересів дочірніх підприємств та їхніх кредиторів: холдингова компанія може використати свій вплив на дочірнє підприємство у власних інтересах і на шкоду останньому, не несучи за це по суті ніякої відповідальності. За законодавством ряду країн (Німеччини, Бразилії, Російської Федерації та ін.) передбачено механізми захисту інтересів дочірніх підприємств та їхніх кредиторів, у т. ч. шляхом визначення та встановлення особливого режиму регулювання відносин контролю-підпорядкування, що складаються між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами, а також установленням субсидіарної відповідальності холдингу за неплатоспроможність дочірнього підприємства, що виникла з вини холдингової компанії. Проектами Закону України "Про акціонерні товариства" (*188) (ст. 11) та Господарського (Комерційного) кодексу України передбачаються аналогічні положення (ст. 170). (*189).

Лекція 2.3.