Державне регулювання функціонування акціонерних товариств

 

Державне регулювання функціонування акціонерних товариств багатогранне. Воно стосується акціонерних товариств як суб'єктів підприємницької діяльності (державна реєстрація, отримання передбачених законом ліцензій, патентів), як учасників конкуренції (не припускатися проявів недобросовісної конкуренції) в сфері інвестування тощо.

Виконання ДКЦПФР важливих функцій щодо регулювання ринку цінних паперів в Україні пов'язане з покладенням на акціонерні товариства обов'язків:

виконувати рішення і розпорядження ДКЦПФР, що приймаються в межах її компетенції і стосуються акціонерних товариств (п. п. 10, 13 Закону "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні"),

не перешкоджати представникам ДКЦПФР у здійсненні ними (самостійно або разом з представниками інших відповідних органів) перевірок та ревізій фінансово-господарської діяльності АТ (п. 9 того ж Закону, ст, 17 Закону "Про господарські товариства");

попередньої реєстрації в ДКЦПФР випуску акцій і облігацій (ч. 1 ст. 22 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу");

подання до ДКЦПФР інформації про випуск цінних паперів, що пропонуються для відкритого продажу (призначені для розміщення серед заздалегідь невизначеного кола осіб (ч. 2 ст. 22 того ж Закону);

інформувати (протягом двох днів) ДКЦПФР та фондову біржу (з відповідною публікацією в офіційній газеті фондової біржі) про зміни, що відбулися в його (АТ) господарській діяльності і впливають на вартість цінних паперів або розміру доходу по них (ст. 25 того ж Закону);

у разі здійснення АТ як виключної діяльності щодо випуску та обігу цінних паперів Отримати на це дозвіл в ДКЦПФР (ст. 27 того ж Закону);

отримати дозвіл на реєстрацію власників іменних акцій, що випускаються АТ, якщо останнє бажає здійснювати таку реєстрацію, а кількість його акціонерів не перевищує встановленої ДКЦПФР межі - 500 осіб;

доручити ведення реєстру власників іменних акцій і облігацій АТ реєстратору, якщо кількість акціонерів перевищує зазначену цифру (межу) і укласти з реєстратором відповідний договір, умови якого затверджуються загальними зборами акціонерів;

випускати цінні папери відповідно до вимог, встановлених ДКЦПФР (ст. 27 Закону України "Про господарські товариства" в редакції Закону від 23.12.97 р.;

у разі збільшення статутного фонду товариства дотримуватися не лише вимог Закону "Про господарські товариства", але й порядку, встановленого ДКЦПФР (ч. 2 ст. 38 того ж Закону);

не менш як за 10 днів до початку підписки на акції і облігації, що пропонуються для відкритого продажу, опублікувати в органах преси Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України і офіційному виданні фондової біржі зареєстровану у ДКЦПФР інформацію про випуск таких акцій (облігацій);

розміщувати акції та облігації, що пропонуються для відкритого продажу, не раніше як через 30 днів після опублікування оголошення про їх випуск;

у разі виникнення будь-яких змін в інформації про випуск акцій та облігацій, що пропонуються для відкритого продажу, опублікувати інформацію про зміни, що сталися, до закінчення 30-денного строку з дня опублікування інформації;

не менше 1 разу на рік інформувати громадськість про своє фінансово-господарське становище і результати діяльності у формі річного звіту шляхом опублікування останнього не пізніше 9 місяців року, наступного за звітним з Обов'язковим його надсиланням держателям іменних акцій та реєструвальному органу (ДКЦПФР);

протягом 2-х днів надіслати фондовій біржі і реєструвальному органу (ДКЦПФР), а також опублікувати в офіційній газеті фондової біржі інформацію про зміни, що відбулися в його (АТ) господарській діяльності і впливають на вартість акцій;

забезпечити перевірку річного балансу і довідки про фінансовий стан аудиторською фірмою (аудитором);

допускати представників ДКЦПФР для контролю за реєстрацією акціонерів для участі у загальних зборах, якщо до початку реєстрації про це письмово був повідомлений виконавчий орган товариства (ч. 4 ст. 41 Закону "Про господарські товариства").

Як уже зазначалося, однією з негативних рис акціонерних товариств є їх тяжіння до монополізму, що також зумовлює необхідність регулювання державою низки питань, пов'язаних зі створенням, функціонуванням і припиненням діяльності цих товариств. Державна політика в сфері обмеження монополізму в підприємницькій діяльності здійснюється уповноваженими на це органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю, серед яких особливе становище займають антимонопольні органи в особі Антимонопольного комітету України, його регіональних відділень.

Передбачені законом обмеження в сфері антимонопольного регулювання стосуються як самих АТ, так і їх засновників і акціонерів. Товариства зобов'язані:

на вимогу антимонопольних органів в особі державних уповноважених, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України подавати документи, письмові та усні пояснення, іншу інформацію з обмеженим доступом, необхідну для здійснення ними передбачених законодавством завдань.

отримати згоду Антимонопольного комітету на:

(а) створення господарських об'єднань, вступ до таких об'єднань, створення інших суб'єктів господарювання, якщо при цьому перевищуються передбачені антимонопольним законодавством показники їх діяльності (сумарна вартість активів або сумарний обсяг реалізації товарів, становище на товарному ринку);

(б) ліквідацію АТ (за наявності умов, що в статутному фонді такого товариства частка державної власності перевищує 50 відсотків, якщо вартість його активів або обсяг реалізації товарів за підсумками останнього фінансового року перевищує суму, еквіваленту 1 млн доларів США у валюті України (далі - сума грошового еквівалента), або АТ є монополістом, у статутному фонді якого частка державної власності перевищує 50 відсотків);

(в) реорганізацію таких товариств у формі злиття чи приєднання, якщо хоч одне з них займає монопольне становище на певному товарному ринку або сумарна вартість їх активів чи сумарний обсяг реалізації їх товарів за підсумками останнього фінансового року перевищує суму грошового еквівалента, що дорівнює 12 млн доларів США, і при цьому не менш як у двох таких суб'єктів господарювання вартість активів або обсяг реалізації товарів перевищує суму грошового еквівалента, що дорівнює 1 млн доларів США,

(г) придбання чи набуття будь-яким способом у власність, одержання в управління (користування) часток (акцій, паїв), що забезпечують їх власникові (володільцю) досягнення або перевищення 25, 50 відсотків голосів у вищому органі управління іншої юридичної особи, якщо сумарна вартість активів або сумарний обсяг реалізації товарів цієї юридичної особи та суб'єкта господарювання, що набуває зазначені права за підсумками останнього фінансового року перевищує суму грошового еквівалента, що дорівнює 12 млн доларів США за офіційним курсом, що діє на день подання заяви про намір придбання часток (акцій, паїв), а також придбання зазначених часток (акцій, паїв) монопольного утворення незалежно від сумарної вартості придбання;

(д) придбання активів (майна у вигляді цілісних майнових комплексів суб'єктів господарювання чи їх структурних підрозділів, оренди цілісних майнових комплексів чи їх структурних підрозділів), якщо такий суб'єкт є монополістом, або в результаті такого придбання виникає монопольне утворення або сумарна вартість такого майна перевищує суму грошового еквівалента, що дорівнює 1 млн доларів США за офіційним валютним курсом, що діє на день подання заяви до Антимонопольного комітету України";

(е) поглинання іншого господарюючого суб'єкта (тобто придбання його контрольного пакета акцій) у процесі приватизації;

виконати рішення Антимонопольного комітету України або його територіального відділення про примусовий поділ АТ протягом визначеного у рішенні строку (який, однак, не може бути меншим 6 місяців), якщо таке товариство у встановленому порядку визнане монополістом, і з організаційних, територіальних і технологічних міркувань такий поділ можливий.

Акціонерне товариство також зобов'язане в особі органу, що прийняв відповідне рішення, отримати згоду Антимонопольного комітету або його органу про набуття в інший Спосіб контролю над одним або кількома суб'єктами господарювання, якщо сумарна вартість активів або сумарний обсяг реалізації товарів цих суб'єктів на кінець останнього фінансового року перевищує суму грошового еквівалента, що дорівнює 12 млн доларів США.

На засновників АТ покладається обов'язок отримати згоду Антимонопольного комітету або його органів у разі створення АТ, якщо:

1) засновників не менше двох, а сумарна вартість активів або сумарний обсяг реалізації товарів, робіт, послуг (далі - товари) засновників за підсумками останнього фінансового року становить суму грошового еквівалента, що дорівнює 12 млн доларів США за офіційним валютним курсом, який діяв на кінець останнього фінансового року, і при цьому не менш як у двох засновників вартість активів або обсяг реалізації товарів перевищує суму грошового еквівалента, що дорівнює 1 млн доларів США у кожного;

2) засновників не менше двох, а загальна частка засновників на певному товарному ринку перевищує 35 відсотків;

3) частка акціонерного товариства, що створюється, завідомо перевищуватиме на певному товарному ринку 35 відсотків;

4) створення холдингової компанії в процесі корпоратизації чи приватизації (у цьому випадку засновники мають також погодити з ан-тимонопольними органами проекти установчих документів і планів розміщення акцій холдингової компанії.

Антимонопольним законодавством на акціонерів покладаються також певні обов'язки, що мають попередити монополізацію товарних ринків і забезпечити можливість здійснення контролю з боку антимонопопьних органів за станом цих ринків, Це стосується випадків придбання безпосередньо або опосередковано, одноразово або за декілька, разів акцій, що забезпечує її власникові (володільцеві) досягнення або перевищення 25, 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного акціонерного товариства, якщо сумарна вартість активів або сумарний обсяг реалізації товарів такого АТ перевищує суму грошового еквівалента, що дорівнює 12 млн доларів США, що діє на день подання заяви про намір придбання акцій, а також придбання зазначених пакетів акцій монопольного утворення незалежно від сумарної вартості придбання.

При цьому у разі придбання акцій на аукціоні, фондовій біржі тощо на зазначених умовах акціонер зобов'язаний у місячний термін з моменту придбання пакета акцій згаданих розмірів повідомити про це Антимонопольний комітет України або його орган.

Таким чином, інвестування в акціонерне товариство має свої переваги і недоліки, які інвестор має враховувати при обранні форми інвестування. Відносна легкість створення капіталу за рахунок коштів не лише засновників, але й підписчиків акцій ВАТ, легкість вступу і виходу з АТ (для цього досить відповідно придбати або здійснити відчуження акцій);

можливість установлення контролю над останнім у разі володіння контрольним пакетом акцій, а з іншого боку необов'язковість персональної участі у товаристві (що нерідко влаштовує дрібних акціонерів-інвесторів), обмеженість ризику за результати фінансово-господарської діяльності товариства сплаченими за акції коштами тощо, поєднується з численними обмеженнями, що встановлюються державою з метою захисту суспільних інтересів, серед яких чи не найважливішими є забезпечення публічності діяльності ВАТ та контроль з боку антимонопольних органів за придбанням у передбачених законом випадках значних за розмірами пакетів акцій цих товариств, реорганізацією та ліквідацією останніх.