АЛГОРИТМ надання невідкладної допомоги під час нападу бронхіальної астми



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

АЛГОРИТМ надання невідкладної допомоги під час нападу бронхіальної астми



АЛГОРИТМ надання невідкладної допомоги під час нападу бронхіальної астми

Напад вираженої експіраторної задишки, пов’язаний із вдихан­ням алергену або неспецифічного подразника (тютюновий дим, холодне повітря тощо), часто супроводжується кашлем із утрудне­ним відділенням мокротиння.

 

Перша допомога

  1. Надати хворому положення з нахилом тулуба вперед і упором на руки
  2. Дати хворому випити маленькими ковтками склянку гарячого чаю або води

ФАП

 

  1. Інгаляції симлатомімстичними засобами (беротек, сальбуматол, астмопен)

по 2 дози з інтервалом 10—20 хв (не більше ніж 6 доз на годину!)

  1. Оксигенотерапія зволоженим киснем
  2. У проміжках між інгаляціями — гарячий чай, вода
  3. Після третьої інгаляції — 6—8 таблеток преднізолону (полькорголону, дексаметазону)
  4. За відсутності ефекту викликати швидку допомогу

ШД

  1. Пацієнтам до 30 років — адреналін підшкірно по 0,3 мл 0,1 % розчину через кожні 20 хв 3 рази
  2. Еуфілін — 10 мл 2,4 % розчину внутрішньовенно струминно на ізотонічному розчині натрію хлориду
  3. Преднізолон внутрішньовенно — 0,5—1 мг па 1 кг маси тіла
  4. За відсутності ефекту транспортувати пацієнта у відділення реанімації

 

АЛГОРИТМ надання невідкладної допомоги у разі астматичного статусу

Ознаки астматичного статусу:

  • надзвичайно тяжкий напад;
  • неефективність адреноміметичних засобів, які раніше усува­ли напад.

Причини розвитку астматичного статусу:

  • великий вплив екзогенного алергену;
  • передозування адреноміметичних засобів.

Перша допомога

  1. Відмінити інгаляції адреноміметичними засобами
  2. Дати хворому розжувати 2 таблетки еуфіліну
  3. Дати хворому випити маленькими ковтками склянку гарячого чаю

ФАП

  1. Оксигенотерапія зволоженим киснем
  2. 6—8 таблеток преднізолону
  3. Викликати бригаду швидкої допомоги

ШД

  1. Оксигенотерапія 40—60 % зволоженим киснем
  2. Преднізолон — 2 мг на 1 кг маси тіла внутрішньовенно струминно
  3. Еуфіліну 2,4 % розчин — по 6 мг на 1 кг маси тіла (маса тіла 80 кг —2 ампули по 10 мл 2,4 % розчину)
  4. Внутрішньовенно краплинно:

— преднізолон — 60 мг;

— еуфіліну 2 4 % розчин - 10 мл;

— глюкози 5 % розчин — 400 мл з гепарином (5000 ОД); .

— реополіглюкін — 400 мл;

— натрію гідрокарбонату 4 % розчин — 200 мл;

— фуросемід — 20 мг;

— лазолван — 15 мг (І ампула)

  1. Транспортувати хворого у відділення реанімації

 

АЛГОРИТМ надання невідкладної допомоги під час легеневої кровотечі

Кровохаркання відрізняється від кровотечі об’ємом крововтра­ти. Під час кровохаркання відкашлюються згустки, прожилки або чиста кров об’ємом до 5 мл, під час кровотечі — понад 5 мл.

Перша допомога

  1. Надати хворому положення сидячи або напівсидячи
  2. Накласти джгути на нижні кінцівки (розвантаження малого кола)

ФАП

Для розвантаження малого кола кровообігу:

  • нітрогліцерин — 1 таблетка під язик;
  • еуфіліну 2,4 % розчин — 10 мл внутрішньовенно струминно. Кровоспинні засоби:
  • кальцію хлориду 10 % розчин — 10 мл внутрішньовенно струминно;
  • аскорбінової кислоти 5 % розчин — 3—6 мл внутрішньовенно струминно;
  • етамзилату (дицинону) 12,5 % розчин — 2—4 мл внутрішньовенно або внутрішньом ’язово;
  • амінокапронової кислоти 5 % розчин — 100 мл внутрішньовенно краплинно

 

ШД

Транспортування пацієнта в стаціонар

 

 

ГІПЕРТЕНЗИВНІ КРИЗИ -це раптове підвищення АТ. Хворий скаржиться на біль, “мушки” перед очима, нудоту, блювання.

І тип кризу — раптово підвищується АТ, переважно систоліч­ний. Хворі збуджені, шкіра гіперемійована, волога. Тахікардія. Значне сечовипускання. Криз спричинений стресом.

ІІ тип кризу — поступовий розвиток кризу (протягом кількох днів). Часто пов’язаний з порушенням дієти. Хворі мляві, сонливі, адинамічні, бліді, обличчя одутле. Підвищується систолічний і діастолічний тиск.

Судомна форма. Причинами часто бувають злоякісна гіпертен­зія, гестоз, гострий гломерулонефрит. Клініка: пульсівний розпи­ральний головний біль, багаторазове блювання, збудженість, клоніко-тонічні судоми, зненритомнення.

АЛГОРИТМ невідкладної допомоги в разі гіпертензивного кризу І типу

Перша допомога

  1. Посадити хворого
  2. Гірчичник на потиличну ділянку
  3. Ніфедипін — 10 мг під язик, повторити через 30 хв
  4. Клофелін — 0,15 мг під язик, повторити через 1 год

ФАП

  1. Посадити хворого
  2. Ніфедипін — 10 мг під язик, через 30 хв повторити (або клофелін —0,15 мг під язик, повторити через 1 год)
  3. Дибазол 1% — 4—6 мл внутрішньовенно
  4. Кровопускання
  5. За відсутності ефекту викликати бригаду швидкої допомоги

ШД

  1. Анаприлін — 20—40 мг усередину або під язик при тахікардії
  2. Клофелін — 0,1 мг внугрішньом’язово або внутрішньовенно
  3. Пентамін — 50 мг внутрішньовенно краплинно під контролем АТ на іншій руці (гіпотензивним ефектом тяжко керувати, тому застосовувати слід обережно!)
  4. Діазепам (реланіум) — 5—10 мг усередину, внутрішньом’язопо або внутрішньовенно у разі вираженого емоційного порушення
  5. За відсутності ефекту транспортувати хворого у терапевтичне відділення

АЛГОРИТМ надання невідкладної допомоги в разі гіпертензивного кризу II типу

Перша допомога

  1. Посадити хворого
  2. Гірчичник на потиличну ділянку
  3. Ніфедипін — 10 мг під язик, повторити через 30 хв
  4. Клофелін — 0,15 мг під язик, повторити через 1 год

ФАП

  1. Кровопускання (за показаннями, як можливий варіант)
  2. Фуросемід — 40—80 мг усередину і ніфедипін — 10 мг під язик
  3. Фуросемід — 20—40 мг внутрішньовенно
  4. За відсутності ефекту викликати бригаду швидкої допомоги

ШД

  1. Фуросемід — 40—80 мг усередину і ніфедипін — 10 мг під язик
  2. Фуросемід — 20—40 мг внутрішньовенно
  3. Нітрогліцерин — 10 мг в 100 мл ізотнічного розчину натрію хлориду внутрішньовенно краплинно
  4. Пентамін — 50 мг внутрішньовенно краплинно (під контролем АТ на іншій руці, оскільки гіпотензивний ефект тяжко спрогнозувати!)
  5. За відсутності ефекту транспортувати хворого у терапевтичне відділення

 

 

АЛГОРИТМ надання невідкладної допомоги в разі судомного варіанту гіпертензивного кризу

Перша допомога

  1. Якщо хворий при свідомості — посадити; непритомний — покласти, піднявши головний край ліжка
  2. Стежити за диханням (можливе западання язика!)
  3. Терміново викликати бригаду швидкої допомоги

ШД

  1. Реланіум — 10—20 мг внутрішньовенно повільно
  2. Магнію сульфат — 10 мл 25 % розчину внутрішньовенно краплинно або дуже повільновнутрішньовенно струминно
  3. Фуросемід — 40—80 мг внутрішньовенно повільно

 

ТАБЛИЦЯ диференціальної діагностики больового нападу у разі стенокардії та інфаркту міокарда

Симптоми Стенокардія Інфаркт
Біль: тривалість вжи­- До 30 хв Понад 30хв
вання нітрогліцерину Знімає Ні
Тони серця Чіткі Глухі, нерідко аритмія
Пульс Нормальний Аритмічний
АТ Нормальний або підви­щений під час нападу Знижений
Температура У нормі Підвищена
Лейкоцитоз - + (1-й тиждень)
Прискорення ШОЕ - 4- (2-й тиждень)
Міоглобін крові - +
Трансамінази крові (КФК, ACT, ЛДГ) У нормі Понад 0,6 ммоль/л
ЕКГ Підйом SТ лише в період больового нападу У гострий період SТ і Т злиті в одну лінію (дуга Парді)

АЛГОРИТМ надання невідкладної допомоги при нападі стенокардії

НАПАД СТЕНОКАРДІЇ

  • Нітрогліцерін 1—2 таблетки (0,5—1 мг) Під язик кожні 7—10 хв під контролем АТ

За неефективності

  • Нітрогліцерін 1—2 таблетки (0,5—1 мг)

За неефективності

  • Фіноптин — 5—10 мг (2—4 мл) на 10—15 мл ізотонічного розчину натрію хлориду внутрішньовенно

За неефективності через 5—10 хв імовірний інфаркт міокарда

АЛГОРИТМ надання невідкладної допомоги в разі непритомності

Непритомність — раптова короткочасна втрата свідомості внас­лідок гострої недостатності судин головного мозку.

Причини: стрес, різка зміна положення, блокади, вади серця, міокардит.

Перша допомога

  1. Покласти хворого, піднявши ножний край ліжка, звільнити його від тісного одягу
  2. Зігріти кінцівки (грілками)
  3. Збризнути лице І Груди холодною водою
  4. Дати подихати парами нашатирного спирту, оцту, ефіру (тампон або вату до носа)

ФАП

У разі тривалої непритомності застосувати медикаменти:

а) кофеїн — 2 мл підшкірно, або

б) кордіамін — 2 мл підшкірно, або

в) сульфокамфокаїн — 2 мл 10 % розчину підшкірно

Госпіталізувати хворих із підозрою на органічне захворювання або за нез’ясованого походження непритомності

АЛГОРИТМ надання невідкладної допомоги в разі колапсу

Колапс — це клінічний прояв гострої судинної недостатності з різким і стійким зниженням АТ і розладом периферійного крово­обігу.

Причини: інтоксикація, зневоднення, крововтрати тощо.

Перша допомога

  1. Покласти хворого, піднявши ножний край ліжка, звільнити його від тісного одягу
  2. Зігріти кінцівки (грілками)
  3. Напоїти гарячим чаєм, кавою

ФАП

Застосувати медикаменти:

а) кордіамін — 2 мл підшкірно;

б) кофеїн — 2 мл 10 % розчину підшкірно;

в) мезатон — 0,5 мл 1 % розчину або норадрсналін — 0,5 мл

У разі неефективності викликати бригади ШД

ШД

  1. Внутрішньовенно краплинно поліглкжіп — 200—400 мл з мезатоном або норадреналіним
  2. Преднізолон — 60—90 мг внутрішньовенно з фізіологічним розчином натрію хлориду або глюкозою
  3. Госпіталізація з використанням нош

Перша допомога

  1. Покласти хворого, забезпечити йому максимальний спокій
  2. Викликати бригаду швидкої допомоги

ФАП

  1. Покласти хворого, піднявши ножний край ліжка
  2. Оксигенотерапія
  3. Внутрішньовенно краплинно 200 мл ізотонічного розчину натрію хлориду
  4. Викликати спеціалізовану тромбоемболічну бригаду швидкої допомоги

ІІІД

  1. Забезпечити максимальний спокій хворому
  2. Зареєструвати ЕКГ
  3. Знеболювання: 1 мл 1 % розчину морфіну внутрішньовенно струминно
  4. У разі стабілізації гемодинаміки транспортувати хворого в стаціонар

 

АРИТМІЇ

Аритмії — це порушення серцевого ритму, виражені в зміні часто­ти, сили серцевих скорочень або тривалості проведення імпульсу.

Ці стани можуть бути минущими або постійними і виникають переважно при органічних ураженнях серцево-судинної системи. Вони зумовлені порушенням найважливіших функцій міокарда: автоматизму, збудливості та провідності.

Причини виникнення аритмій

Ураження серця: ішемічна хвороба (зокрема постінфарктні аритмії), вади серця, кардіоміопатії, природжені дефекти, травми серця, деякі лікарські препарати, застосовувані для лікування зах­ворювань серця (серцеві глікозиди, антиаритмічні препарати).

Позасерцеві:

— шкідливі звички: куріння, наркоманія (особливо кокаїнова), зловживання алкоголем, кавою і кофеїновмісними продуктами (зокрема шоколадом);

— порушення ритму життя: стреси, недостатня тривалість сну;

— вживання деяких лікарських препаратів: традиційні засоби при застуді, для зниження маси тіла, деякі фітопрєпарати, які сти­мулюють серцево-судинну систему (женьшень, хвойник та ін.);

— захворювання інших органів і систем організму (ендокринна патологія, системні захворювання сполучної тканини, хвороби нирок та ін.);

— електролітні порушення (зміна співвідношення рівнів калію, натрію, кальцію, магнію у внутрішньо- і позаклітинному просторі): тривале вживання сечогінних препаратів, втрата електролітів че­рез травний канал (тривала діарея, блювання), захворювання, які характеризуються порушенням усмоктування електролітів.

Класифікація аритмій

Відповідно до класифікації В.Л. Дощицина (1993) враховують основні механізми розвитку аритмій:

1. Аритмії, пов’язані з порушенням утворення імпульсу:

• синусова тахікардія;

• синусовабрадикардія;

• синусова аритмія;

• екстрасистолії;

• пароксизмальна тахікардія;

• непароксизмальна тахікардія;

• тріпотіння передсердь;

• мерехтіння передсердь;

• тріпотіння і мерехтіння передсердь.

2. Порушення провідностіблокади (синоатріальні, внутріш- ньопередсердні, атріовентрикулярні, внутрішньошлуночкові).

3. Комбіновані аритмії.

Синусова тахікардія (частота серцевих скорочень (ЧСС) понад 90 за 1 хв) — регулярна тахікардія, за якої імпульси виникають у синусовому вузлі, але з вищою частотою. Вона може бути реакцією організму на фізичне навантаження, стрес, супроводжувати гаряч­ку, крововтрату, підвищене вироблення щитоподібною залозою гормонів (тиреотоксикоз), анемію, зниження рівня AT, міокарди­ти й серцеву недостатність.

Синусова брадикардія (ЧСС до 60 за 1 хв) — регулярне порідішан­ня частоти серцевих скорочень унаслідок зниження збудливості синусового вузла. Вона спостерігається у здорових, але добре тре­нованих людей, під впливом холоду або може бути ознакою роз­витку патологічного стану (наприклад, гіпотиреозу — зниження функції щитоподібної залози, підвищення внутрішньочерепного тиску, деяких інфекційних захворювань (черевний тиф), загаль­ної астенізації при тривалому голодуванні). Невиражена брадикар­дія ніяк не позначається на самопочутті пацієнтів, натомість під час зниження до менше ніж 40 за 1 хв спостерігається запаморо­чення і знепритомнення.

Екстрасистолія — позачергове серцеве скорочення (рис. 4). Це один із найчастіших видів аритмій. Екстрасистолія може виникати як у здорових людей (наприклад, у разі зловживання кави, міцного чаю, куріння), так і на тлі різних захворювань. Залежно від місця виникнення екстрасистолії так само розділяють на надшлуночкові (суправентрикулярні) і шлуночкові. Поодинокі екстрасистоли (до 5 за 1 хв) безпечні для життя, натомість парні й особливо шлуночкові є несприятливою ознакою. ЕКГ — при передсердній екстрасистолії з’являється передчасно зубець Р і за ним — незмінений комплекс QRST, при шлуночковій — змінений і розширений комплекс QRST.

Пароксизмальні тахікардії (рис. 5) — раптові почастішання сер­цевого ритму (понад 150—160 за 1 хв)з раптовим початком і закін­ченням. їх поділяють на:

• надшлуночкові;

• шлуночкові.

При пароксизмальній тахікардії серце функціонує під впливом імпульсів не із синусового вузла, а із осередків збудження, які містяться у передсерді, иередсердно-шлуночковому вузлі (надшлу- ночкова форма) або шлуночках (шлуночкова форма). Чітке розме­жування цих форм можливе лише на ЕКГ.

Клінічна картина: хворий скаржиться на напад сильного серце­биття, який зазвичай запускається екстрасистолою, що відчуваєть­ся хворим як раптовий поштовх або удар у груди, після цього ви­никає сильне серцебиття. При аускультації ритм серця нагадує тікання годинника — “маятникоподібний ритм”.

При надшлуночковій формі на ЕКГ частота серцевих скорочень — 140—220 за 1 хв, нормальнікомплекси <£Нв, зубця Р немає або він є перед кожним комплексом чи після нього. При шлуночковій формі пароксизмальної тахікардії на ЕКГ реєструється розширений комплекс понад 0,12 с, іноді фіксується автономний зубець Т.

Миготлива аритмія — порушення ритму, за якого протягом усього серцевого циклу спостерігається хаотичне збудження і ско­рочення м’язових волокон передсердь. До шлуночків проводяться не всі імпульси, спричиняючи їхні аритмічні скорочення.

ЕКГ — зубця Р немає, а замість нього безупинно проходять одна за одною хвилі різної величини і тривалості. Шлуночкові комплек­си розміщені хаотично, інтервали Д—і? різні. Форма шлуночкових комплексів збережена.

Блокади(рис. 6) пов’язані з порушенням функції провідності. Причиною їх є запальні і дистрофічні зміни міокарда, які заважа­ють проходженню імпульсу по провідній системі.

Залежно від місця затримки хвилі збудження розрізняють си- ноаурикулярну, внутрішньопередсердну, атріовентрикулярну бло­кади, блокаду ніжок пучка Гіса. Найбільш тяжким порушенням є повна АУ-блокада:

• АУ-блокада І ступеня — подовжується інтервал Р—<3 понад 0,20 с.

• АУ-блокада II ступеня — деякі імпульси не проходять і на ЕКГ випадають окремі шлуночкові комплекси.

• АУ-блокада III ступеня (повна) — повністю порушується про­ходження імпульсу з передсердь у шлуночки. Унаслідок цього ви­никає два ритми — передсердя і шлуночки скорочуються само­стійно, незалежно одне від одного.

Клінічно це виявляється скаргами на слабкість, запаморочен­ня, задишку, короткочасне знепритомнення. Пульс уповільнюєть­ся до 40—50 ударів за 1 хв.

У разі повної блокади виникає синдром Адамса—Моргаиьї— Стокса. Напад починається раптово, без провісників. З’являються запаморочення, занепокоєння, хворий блідне і непритомніє. Зго­дом наростає синюшність, спостерігаються клонічні, а потім тонічні судороги. Можливі мимовільні дефекація і сечовипускан­ня. Пульс зникає, серцеві тони не прослуховуються, АТ не визна­чається. Дихання гучне, шийні вени набряклі, не пульсують. Сер­цева діяльність відновлюється поступово, хворі пам’ятають те, що було перед нападом, довго зберігаються слабкість, біль у кінцівках.

Діагностика аритмій ґрунтується на проведенні додаткових дос­ліджень:

• провідна роль належить електрокардіографічному досліджен­ню (ЕКГ) через його неінвазивність і доступність. За допомогою ЕКГ можна визначити вид аритмії і локалізацію ушкодження;

• холтерівське моніторування — різновид ЕКГ, коли тривалий час (зазвичай протягом доби) реєструється серцевий ритм за перебу­вання пацієнта в “природних” умовах життя, що дає змогу відсте- жити динаміку характеру аритмії у зазначений проміжок часу і співставити її з фізичним і психічним навантаженнями, іншими життєвими ситуаціями, а також вживанням лікарських препаратів;

• черезстравохідна ЕКГ і кардіостимуляція — метод, за якого електрод, який фіксує електричну активність серця, установлюєть­ся в стравоході в безпосередній близькості до серця; стимуляція серця через цей електрод може використовуватися для діагности­ки прихованих порушень серцевого ритму і визначення патологіч­ного джерела (осередку) електричного збудження серця, а також додаткових шляхів проведення збудження по серцевому м’язу;

• ультразвукове дослідження дає змогу оцінити структуру і функцію серця;

• катетеризація серця — інвазивне втручання, за якого в каме­ри серця вводять спеціальний катетер. За допомогою цієї процеду­ри можна провести прицільне електрокардіографічне досліджен­ня і зруйнувати виявлене вогнище патологічної активності.

АЛГОРИТМ розшифрування ЕКГ (див. рис. 2)

Завдання Послідовність виконання Оцінювання результату
Визначити правильність серцевого ритму Порівняти інтервали R—R між собою Вони рівні при пра­вильному ритмі, різні при аритмії
Визначити ЧСС ЧСС=60:(R— R) Інтервал R—R виражений у секундах  
Оцінити зубець Р (збудження передсердь) Виміряти тривалість (N<0,1 с). Виміряти амплітуду (N=2,5 мм)  
Оцінити інтервал Р—Q (час поши­рення збудження від передсердь до шлуночків) Тривалість у нормі — 0,12—0,2 с PQ > 0,2 с — блока­да І ступеня (міокар­дит, ІХС, передо­зування глікози­дів, (3-блокаторів)
Оцінити комплекс QRS (збудження шлуночків) · Тривалість — 0,06—0,1 с · Q — негативний · Висота Q=1 /4R · R наростає від V1 до У4. S зменшується від до V1 до V6 (в V3—S=R) (QRS змінюється при порушенні провідності (інфаркт міокарда)
Оцінити сегмент У нормі — розміщений на ізолінії, допускається зрушення не більше ніж 0,5 мм від ізолінії > 1 мм зрушення при ішемії міокар­да, перикардитах, передозуванні сер­цевих глікозидів
Оцінити зубець Т В І, II, АVF, У2—У6 — завжди позитивний В АУR — завжди негативний В інших — « + » і « - » Змінюється поляр­ність при ішемії, міокардитах, гіпертрофії шлуночків
Оцінити зубець U Оцінювати у відведеннях У2—У5, позитивний З’являється і збіль­шений при гіпока- ліємії, ендокринній патології
Оцінити інтервал Q—Т Залежить від віку, статі, ЧСС. Визначаємо за спеціальними таблицями Подовження Q—Т — провісник порушення ритму, при передозуванні ліків(кардарону)

Аналіз ЕКГ завершується висновком лікаря про наявність яко­гось електрокардіографічного синдрому (аритмії, ішемії, гіпер­трофії шлуночків тощо).

Перша допомога

· Прийом Вальсальви — напруження на видиху

· Прийом Мюллера — напруження на вдиху

· Провокація блювотного рефлексу

· Прийом Даньїні—Ашнера (натискання на очні яблука)

ФАП (до переліченого додати):

— стацизин — 100 мг (2 табл.) під язик, або

— анаприлін — 80—120 мг усередину, або

— верапаміл — 80—120 мг під язик

— седуксен, тазепам — 1—2 табл. або 40—60 крапель корвалолу

У разі неефективності викликати бригаду швидкої допомоги

ШД

  • Повторити вагусні проби
  • За неефективності — етаиизину 2 таблетки під язик
  • За неефективності — АТФ 1—2 мл внутрішньовенно струминно або верапаміл 2—4 мл 0,25 % розчину внутрішньовенно повільно
  • Немає ефекту — 10 % розчин новокаїнаміду через 15 хв внутрішньовенно струминно

Перша допомога, ФАП

  • Етацизин — 100 мг (2 табл.) під язик
  • Анагірилін — 80—120 г під язик або
  • Новокаїнамід — 1 —1,5 г усередину
  • Викликати бригаду швидкої допомоги

ШД

  • Лідокаїн — 80—120 мг внутрішньовенно кожні 5 хв
  • Немає ефекту — новокаїнамід — 10 мл 10 % розчину, при гіпотензії в шприц додати 0,5 мл 1 % розчину мезатону
  • Немає ефекту — магнію сульфат — 25 % розчин 10 мл внутрішньовенно повільно
  • Немає ефекту — електроімпульсна терапія
  • Увага! В усіх випадках первинної шлуночкової тахікардії — екстрена госпіталізація.

Перша допомога, ФАП

  1. Краплі Зеленіна (10—15 крапель)
  2. Еуфілін — 2 таблетки розжувати ізадрин — І табл. під язик
  3. Немає ефекту — викликати бригаду швидкої допомоги

ШД

  1. Покласти хворого з припіднятими нижніми кінцівками
  2. Контроль за ЕКГ постійний
  3. Атропін — 1 мг внутрішньовенно кожні 3—5 хв до ефекту або загальної дози 0,04 мг/кг
  4. За неефективності — еуфілін 10 мл 2,4 % розчину внутрішньовенно повільно і
  5. Елсктрокардіостимуляція
  6. Негайна госпіталізація

 

 

Перша допомога

Спокій, холод на живіт, виклик фельдшера ФАП

ФАП

  1. Введення кровоспинних препаратів: внутрішньовенно 10 мл 10 % розчину кальцію хлориду або глюконату, дицинон — 5 мл 12,5 % розчину внутрішньовенно
  2. Викликати бригаду швидкої допомоги

ШД

  1. Внутрішньовенно краплиннов —100 мл 5 % розчину амінокапронової кислоти
  2. Транспортування на ношах у хірургічне відділення

 

 

АЛГОРИТМ надання невідкладної допомоги під час печінкової коліки

Симптоми: нападоподібний сильний біль, що віддає в праве пле­че й лопатку, у праве підребер’я. З’являються симптоми подраз­нення жовчного міхура. Імовірні нудота, блювання.

Перша допомога

Напад уперше Діагноз жовчнокам’яної хвороби

- встановлено

Викликати бригаду Грілка на ділянку правого підребер’я на

швидкої допомоги 10—15 хв

Нітрогліцерин у таблетках під язик

Анальгін і но-шпа в таблетках

За неефективності — викликати бригаду швидкої допомоги

ШД

  • Спазмолітичні засоби (2 мл 2 % розчину папаверину або но-шпи внутрішньом’язово, 1 мл 0,1 % розчину атропіну внутрішньом’язово)
  • Анальгетики (2 мл 50 % розчину анальгіну внутрішньом’язово, 5 мл баралгіну внутрішньовенно)

Ефекту немає Ефект є

Транспортування в хірургічне Госпіталізація в терапевтичне

відділення відділення

 

ТАБЛИЦЯ диференціальної діагностики кровотеч різної локалізації

Ознака Легеневе Стравохідне Шлункове Кишкове
Анамнез Захворювання легень(тубер­кульоз, абсцес, бронхоекта- тична хвороба, рак легень та ін.) Цироз печінки Виразкова хвороба, рак шлунка Неспецифіч­ний виразко­вий коліт, геморой
Зв’язок кровотечі 3 кашлем   Із блюванням  
Колір крові Червона піниста Червона Колір каво­вої гущі Червона
Випорож­- нення N N Мелена Випорожнен­ня з червоною кров’ю
Аускуль­тація легень Вологі велико- і середньопу- хирчасті хрипи N N N
Пальпація ор­ганів черевної порожнини N Збільшен­ня розмірів печінки Болючість у надчеревній ділянці Болючість товстої кишки
Досліджен­ня для під­твердження діагнозу Рентгенографія легень. Бронхографія Езофагофіброгастродуо- деноскопія Ректороканоскопія, колоноскопія, паль­цеве дослі­дження пря­мої кишки

ТАБЛИЦЯ диференціальної діагностики больового синдрому у разі нападу печінкової коліки і гострого холециститу

Симптоми Печінкова коліка Гострий холецистит
Анамнез Нападоподібний біль у правому підребер’ї Немає
Температура тіла У нормі Підвищена, часто озноб
ЗАК Не змінений Лейкоцитоз, прискорення ШОЕ
УЗД печінки і жовчного міхура Камені у жовчному міхурі і жовчовивідних шляхах

 

 

Перша допомога

1. Тепло на поперекову ділянку (грілка, ванна)

2. Анальгетики і спазмолітики через рот (анальгін — 1,0 г; баралгін —2 таблетки; но-шпа — 2 таблетки; спазмолгон — 2 таблетки та ін.)

3. Цистенал (уролесан) — до 40 крапель за раз

4. Немає ефекту

ФАП

1. Внутрішньом’язово: анальгін — 2 мл 50 % розчину, димедрол — 1 мл 1 % розчину, но-шпа — 2 мл

2. Баралгін — 5 мл внутрішньовенно

3. Ефекту немає

ІІІД

— 1 мл 1 —2 % розчину омнопону або промедолу;

— І мл 0,1 % розчину атропіну

Ефект є Ефекту немає

Госпіталізація в терапевтичне Госпіталізація в урологічне або

відділення хірургічне відділення

 

 

ТАБЛИЦЯ диференціальної діагностики больового синдрому при захворюваннях нирок

Симптоми Гострий гломерулонефрит Гострий пієлонефрит Нирковокам’яна хвороба
Біль Двобічний, помірно виражений Частіше одно­бічний, помірно виражений Частіше одно­бічний, напад сильного болю
Симптом Пастернацького Двобічний, помірно виражений Частіше одно­бічний, помірно виражений Частіше одно­бічний, різко позитивний
Темпера­тура тіла Підвищується до 38—40 °С Підвищення температури супроводжується ознобом Іноді під час на­паду спостері­гаються підви­щення темпера­тури тіла, озноб
АТ Підвищений Норма Норма
Набряки Характерні Немає Немає
Сечовий синдром Еритроцитурія Протеїнурія Циліндрурія Лейкоцитурія Протеїнурія Бактеріурія Солі Свіжі еритроцити
ЗАК Лейкоцитоз, при­скорення ШОЕ, еозинофілія Лейкоцитоз, прискорення ШОЕ Без змін
УЗД нирок     Камені, пісок

 

 

Коми при цукровому діабеті

Гіпоглікемічна

Швидко знижується вміст глюкози в крові (< 2,2—2,8 ммоль/л)


Причини:

• передозування інсуліну або цукрознижувальних препаратів;

• голодування;

• несвоєчасне споживання їжі після ін’єкції інсуліну;

• фізичне й психічне навантаження;

• вживання великої кількості спиртних напоїв

Клініка:

• швидкий (іноді раптовий) розвиток;

• шкіра волога, бліда, часто профузний піт;

• судоми (клонічні або тонічні);

• дихання звичайне;

• немає запаху ацетону;

• рівень глюкози в крові знижений;

• у сечі немає цукру і ацетону


Гіперглікемічна

Інсулінова недостатність, підвищення рівня глюкози, кетоацидоз


Причини:

• недостатня доза інсуліну;

• введення простроченого інсуліну;

• порушення дієти (вживання великої кількості швидких вуглеводів);

• пізня діагностика цукрового діабету;

• стани, які збільшують потребу в інсуліні (стреси, вагітність, інфаркт, інсульт)

Клініка:

• поступовий розвиток;

• шкіра суха, щоки гіперемійовані;

• АТ знижений, пульс малий;

• тонус м’язів знижений, очні яблука м’які;

• дихання Куссмауля;

• запах ацетону;

• рівень глюкози в крові підвищений;

• у сечі виявляють цукор і ацетон


 

 

Перша допомога

Знепритомнення - Покласти хворого, повернувши голову набік. У разі блювання — туалет порожнини рота

Свідомість збережена - Лужне питво

ФАП

1. Ввести внутрішньовенно краплинно ізотонічний розчин — 500—800 мл з аскорбіновою кислотою (5 % — 5 мл), кокарбоксилазою

2. Ввести інсулін швидкої дії підшкірно в ділянку пупка 20 ОД (простий, актрапід)

3. Терміново викликати бригаду швидкої допомоги

ШД

1. Внутрішньовенно краплинно — ізотонічний розчин 500 мл + 50 ОД інсуліну (капати з розрахунку 100 мл розчину на годину), 200 мл 4 % розчину соди, панангін — 10 мл

2. Термінова госпіталізація у відділення реанімації

 

Перша допомога

Знепритомнення

Утерти в ясна, слизову оболонку щік, під язик варення, мед. ПАМ'ЯТАЙТЕ! Не можна вливати солодкі розчини в рот

ФАП

1. Внутрішньовенно струминно — 40—60 мл 40 % розчину глюкози (можна до 100 мл)

2. Якщо через 3—4 хв ефекту немає, повторити внутрішньовенно введення 40 % розчину глюкози

3. 500 мл 5 % розчину глюкози внутрішньовенно краплинно

4. За неефективності викликати бригаду швидкої допомоги

ШД

1. Продовжити введення 5 % розчину глюкози

2. Додати преднізолон — 30—60 мг, глюкагон — 1 мл

3. Інгаляції кисню

 

ТАБЛИЦЯ диференціальної діагностики найчастіших коматозних станів (за І.В. Андреєвим з доповненнями)

Клінічна характе­ ристика Гіперглікемічна кома Гіпоглікемічна кома Печінкова кома Уремічна кома
Головне захво­- рювання Цукровий діабет Цукровий діабет, пухлини надниркових залоз Хвороба Боткіна, цироз пе­чінки, гепатохолангіти Хронічне захворюван­ня нирок
Початок Повільний Раптовий Поступовий Поступовий
Свідо­мість Втрачається поступово (може передувати психічна депресія) Швидка втрата (можуть передувати збудження, марення) Поступовий розвиток коматозного стану, марення Втрачається поступово (забуття, сонливість, кома)
Тонус м’язів, реф­- лекси М’язова гіпото­нія, млявість су- хожилкових реф­лексів, іноді — їхня відсутність Гіпертонія, ригідність м’язів, патологічні рефлекси Рухове зане­покоєння, су­домне посми­кування м’я­зів кінцівок Міоклонічні посмикуван­ня в різних частинах тіла
Судоми Немає Є, часте трем­тіння кінцівок Рідко У кінцевій стадії
Шкіра Бліда, суха (зневоднювання). Щоки червоні Бліда, волога Суха, жовтя­нична, розчу­хування, іно­ді точкові крововиливи Суха, шкір­ний свербіж, сліди розчу­хувань, рідко — набряки
Дихання За типом Куссмауля. Запах ацетону у видихуваному повітрі Поверхневе За типом Куссмауля Глибоке, іноді Чейна—Сток­са або Кусс­мауля; запах аміаку (сечі)
Серцево- судинна система Тони серця глухі, артеріальна гіпотонія, пульс частий, поганого наповнення, колапс Тони серця чіткі, артері­альний тиск — у межах норми, пульс нормальний, але може бути брадикардія, рідше — тахікардія Тони серця приглушені, артеріальна гіпотонія, пульс частий, слабкого наповнення Акцент 2-го тону на аорті, артеріальна гіпертензія; може вислухо­вуватися шум тертя пери­карда, пульс твердий, напружений
Розлади Трав-­ лення Нудота, блювання, язик сухий Блювання немає, язик вологий Блювання, пронос Нудота, блювання, іноді пронос
Печінка Збільшена Збільшена у хворих на діа­бет і нормаль­них розмірів при спонтанних гіпоглікеміях Зменшена, хвороблива Може бути збільшеною
Очі Тонус очних Яблукзнижений Тонус очних яблук нормальний Зіниці розширені Зіниці звуже­ні, погіршен­ня зору

 

 

Проведення проби

Підготувати 70 % спирт, шматочки марлі (1 см2), випробовувані розчини, целофан, лейкопластир

Провести пробу:шкіру обробити спиртом, після її висихання накласти на шкіру квадратний шматочок марлі (1 см2), змочений розчином, прикрити целофаном більших розмірів і заклеїти лейкопластиром

Оцінювання проби через 20 хв, 5—6 год, 1—2 доби

Проведення проби

• Підготувати 70 % спирт, алергени, стерильні одноразові шприци (за кількістю алергенів), скарифікатори;

• провести пробу на внутрішній поверхні передпліччя. Обробити шкіру 70 % спир­том, після висихання нанести спеціально підготовлені алергени на відстані понад 2,5 см один від одного. Через кожну краплю зробити скарифікатором 2 подряпини. Увага! Для кожного алергену використати окремий шприц і окремий скарифікатор.

Оцінювання проби через 15—20 хв.

Гіперемія - Реакція сумнівна (+)

Набряк під час натягнення шкіри - Реакція слабко позитивна (+)

Набряк без натягнення шкіри – Реакція позитивна (++)

Набряк діаметром до10 мм - Реакція різко позитивна (+++)

Набряк діаметром понад 10 мм - Реакція дуже позитивна (++++)

 

Допомога

Легкий ступінь

1. 1 раз впутрішньом'язово 0, 5 мл 0,1 % розчину адреналіну і 2 мл 1 % розчину супрастину. Розчин адреналіну вводити в місце ін’єкції для уповільнення всмоктування.

2. Вище від місця ін'єкції — джгут

3. У разі шоку від пеніциліну вводять внутрішньом'язово 1 мл пеніци<



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; просмотров: 346; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.80.173.217 (0.011 с.)