Гемолiтико-уремiчний синдром (ГУС).



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Гемолiтико-уремiчний синдром (ГУС).



Діагностичні критерії:

1.Полieтиологiчний синдром, в основі якого лежить тромботична мiкроангiопатiя. Розвитку ГУС найчастіше передують кишкові інфекції (шигелли, сальмонелли, рiккетсiї, iєрсiнiї й ін.) і респіраторні захворювання (віруси Коксакi й ЕСНО, грип, аденовіруси й ін.).

2.Для ГУС характерна тріада симптомів : гемолiтична анемія, тромбоцитопенiя і гостре порушення функції нирок. Клінічна картина ГУС найчастіше з'являється на 3-6 день попереднього захворювання.

3.ГУС характеризується погіршенням загального стану, млявістю, раптовою появою різкої блідості шкірних покривів з iктеричним відтінком, може відзначатися геморрагiчний синдром у виді петехiальної висипки, eкхiмозiв, гемоколiтy, носових і шлункових кровотеч. Спостерігається зниження діурезу і поява набряків. Відзначається гепатоспленомегалiя, часто виражений абдомінальний синдром. У дітей раннього віку можуть бути судороги.

 

Медична допомога:

1.Оксигенотерапія з подачею 100% кисню з темпом 10-12 л/хв.

2.Iнфузiона терапія глюкозо-солевими розчинами (5% розчин глюкози і 0.9% розчин натрію хлориду в співвідношенні 1:1) з темпом 5-10 мл/кг/година з наступним уведенням фуросемiдy (лазиксу) в дозі 3-5 мг/кг внутрівенно.

3.При судомному синдромі - внутрівенно бензодiазепiни (седуксен, реланiум, дiазепам, сибазон) у дозі 0.3-0.5 мг/кг.

4.Термінова госпіталізація до ВIТ або відділення гострого гемодiалiзy.

 

Синдром Рея.

Діагностичні критерії:

1.Гостре захворювання, що виявляється токсичною поразкою головного мозку і жировою дегенерацією внутрішніх органів, переважно печінки і нирок. Причинами виникнення захворювання можуть бути вірусні інфекції (грип, вітряна віспа, ентеровiрусна інфекція й ін.), токсичний вплив деяких хімічних речовин (пестициди, ФОЗ і ін., отрути комах) і лікарських препаратів (салiцилати, тетрацикліни, препарати вісмуту й ін.), уроджені і придбані порушення обміну речовин (дефект метаболізму аміаку, утворення сечовини, дефекти окислювання жирних кислот та iн.).

2.Характерний продромальний період у виді гострого респіраторного захворювання або кишкової інфекції, що триває кілька днів.

3.Клінічні прояви : раптова неприборкана блювота, петехiальний сип або екхiмози на шкірі, помірна гіпертермія наростаючої поразки ЦНС (змінюється поводження хворого, дезорієнтація, порушення свідомості, судоми), гепатомегалiя, зниження діурезу.

Медична допомога.

1.Оксигенотерапія з подачею 100% кисню в кількості 10-12 л/хв.

2.Iнфузiйна терапія глюкозо-солевими розчинами (5% розчин глюкози і 0.9% розчин натрію хлориду в співвідношенні 1:1) зі швидкістю 5-10 мл/кг за годину.

3.При судомному синдромі - внутрівенно бензодiазепiни (седуксен, реланiум, дiазепам, сибазон) у дозі 0.3-0.5 мг/кг із наступним введенням фуросемiдy (лазиксу) в дозі 1-3 мг/кг внутрівенно або внутрiм’язово.

4.При мозковій комі II-III ст. - після попередньої премедикацiї 0,1% атропіну сульфату 0,1мл/рік життя (не більш 0,5 мл) внутрівенно, iнтубацiя трахеї і переведення хворого на ШВЛ.

5.Термінова госпіталізація до ВIТ.

Ботулізм

Діагностичні критерії:

1.Відноситься до розряду харчових інтоксикацій бактеріального походження, компонентом якого є також токсин збудника, що розмножується (палички ботулiнyсу)

2.Основною причиною виникнення є вживання продуктів домашнього консервування (солона і вялена риба, гриби в герметично закритих банках, овочеві і фруктові консерви, м'ясні продукти, особливо зі свинини). Нерідко спостерігаються групові спалахи захворювання.

3.Захворювання протікає украй важко, летальність від ботулізму

досягає 77%.

4.Інкубаційний період частіше складає 18-24 години і тем коротший, чим більше доза токсину.

5.Розрізняють три варіанти початку захворювання:

· дiспептичнi явища - сухість у роті, рідше - гіперсалівація, дiсфагiя, спастичнi болi в кишечнику, іноді явища гастроeнтероколiтy;

· розладу зору - зниження гостроти, неправильна форма зіниць, млява реакція на світло або повну відсутність її, анізокорія, мiоз або мiдрiаз, дiплопiя, ністагм;

· бульбарний синдром - порушення подиху, розлад ковтання, артикуляції, фонації, серцевій діяльності.

6.По мірi прогресування захворювання з'являються осиплiсть і гугнявий відтінок голосу, афонія, іноді параліч глоткової мускулатури і м'якого ньоба.

7.Розвивається парез дихальної мускулатури, зупинка подиху може відбуватися гостро.

Медична допомога:

1.Заходом вищої терміновості є міри, спрямовані на ранню нейтралізацію ботулiнотоксiнy: повторні промивання шлунка розчином калію перманганату й очисні клізми, уведення eнтеросорбентy - активоване вугілля 0.5-1.0 г/кг або Белосорб 2-5 таблеток, або 5% розчин Eнтеродезy 10-50 мл.

2.При наявності сироватки - внутрішньовенне введення половинної дози типів А,З, Е по 50000 МЕ й У - 25000 МЕ, інша половина уводиться внутрiм’язово.

3.Одночасно застосовується анатоксин по 0.5 мл кожного типу, сумарна доза - 2 мл.

4.При дихальних розладах ШВЛ масочним способом, але переважніше, після попередньої премедікацi 0,1% атропіну сульфату 0,1мл/рік життя (не більш 0,5 мл) внутрівенно, інтубація та ШВЛ.

5.При порушеннях гемодiнамiки - iнфузiя сольових розчинів в дозі 20 мл/кг за годину або препаратів ГЄК 4-6 мл/кг/година. Симптоматична терапія.

6.Госпіталізація до ВIТ (зберегти для аналізу промивні води).

Дифтерiя

Діагностичні критерії:

1.Гостре інфекційне захворювання, що перебігає з місцевим фібринозним запаленням, переважно мигдалин, характеризується токсичною поразкою серцево-судинної і нервової систем.

2.Збудником є паличка Лефлера, джерелом інфекції - хвора людина або носій, шлях передачі - повітряно-краплинний, але може бути і контактний.

3.Клінічні прояви дифтерії визначаються локалізацією процесу, його поширеністю, токсикогеннiстю штаму збудника, реактивністю організму, наявністю супутньої патології:

· субклiнiчна форма характеризується відсутністю симптомів інтоксикації, незначними місцевими змінами, можливим розвитком типових для дифтерії неважких ускладнень;

· легкий перебіг захворювання виявляється незначною інтоксикацією, загальною слабістю, субфебрильною температурою, локальними катаральними змінами, рідше - островковими або плiвчатими;

· перебіг середньоїтяжкостi починається гостро, характеризується помірковано вираженою інтоксикацією, загальною слабістю і стомлюваністю, головним болем, помірним болем у горлі, більш високою температурою; у ротоглотцi нальоти носять плiвчатий характер, набряклість у підщелепній області;

· важкий перебіг виявляється гострим початком з вираженими симптомами загальної інтоксикації, утрудненням подиху, блідістю шкіри, ціанозом губ і нiгтьових фаланг пальців; тони серця глухі, тахікардія, аритмії; набряк підщелепної області поширюється на шию; нальоти розповсюджені, стуляються мигдалини, у першу добу хвороби нальоти легко знімаються шпателем; ознаки важкого міокардиту, нефрозо-нефрiтy з переходом до ГПН, бульбарнi порушення, ДВС-синдром;

· гіпертоксична форма характеризується клінікою попередньої форми, але розвивається дуже швидко, смерть хворого може наступити в 1-шій добi захворювання.

 

Медична допомога:

1.Оцінити переважаючий клінічний синдром: ларинготрахеїт, справжнiй круп, міокардит.

2.При частковій обструкції дихальних шляхів, що супроводжується ГДН I-II ст. - інгаляція зволоженого 100% кисню, преднізолон 1-3 мг/кг, еуфiлiн 2.4% 1-3 мг/кг внутрівенно, фуросемiд (лазикс) 1-3 мг/кг внутрівенно.

3.При обструкції, що супроводжується ГДН II-III ст. - після попередньої премедикацiї 0,1% атропіну сульфат 0,1мл/рік життя (не більш 0,5 мл) внутрівенно, iнтубацiя трахеї, ШВЛ, при неможливості - ургентна крико-конiкотомiя.

4.При брадикардії на фоні дифтерійного міокардиту, що супроводжується клінікою шоку – сольові ізотонічні розчини в дозі 10-15 мл/кг або препарати ГЕК 4-6 мл/кг за годину, атропін у вікових дозах.

5.Госпіталізація: при частковій обструкції і відсутності ознак ДН - до інфекційного відділення, при ДН П-Ш ст. - до ВIТ для інфекційних хворих.

Міри особистої безпеки

1.Профілактичні щеплення за схемою.

2.Працювати у ватно-марлевій масці, при відсутності - прополоскати ротову порожнину 70% етиловим спиртом.

3.При влученні інфекції в очі під час кашлю хворого - закапати розчин сульфацил-натрiя (альбуцид) у кон’юктивальний мішок.

Правець

Діагностичні критерії:

1.Правець - гостре інфекційне захворювання, характеризується токсичною поразкою нервової системи, виявляється тонічними судорогами. Збудником захворювання є анаеробна спороутворююча паличка Clostridium tetani.

2.Вхідними воротами є рани або інші ушкодження шкіри і слизових оболонок, у тому числі - опіки, відмороження, потертості, кримінальні аборти, пупочная ранка у немовлят.

3.Важкiсть захворювання і його прогноз визначає тривалість інкубаційного періоду, найбільша летальність спостерігається при тривалості інкубації до 9 дiб.

4.Для генералiзованого правця характерна «класична» тріада: тризм жувальної мускулатури, «сардінiчна посмішка» і дiсфагiя.

5.Патологічний процес захоплює м'язiв спини, живота і кінцівок. З'являється ригідність потиличних м'язів, хворобливі судорожні приступи стають більш інтенсивними, виникають не тільки у відповідь на найменші зовнішні подразники, але й спонтанно. У термінальній стадії захворювання хворий знаходиться в стані опiстотонуса – вигнуте положення тулуба з опорою на потилицю і п'яти.

6.Під час тетанiчних судорог можуть відбуватися розриви м'язів і компресійні переломи хребта.

7.Розвиваються глибокі дихальні розлади і серцево-судинна декомпенсація. На висоті судорожного приступу виникає смертельна зупинка подиху (асфiктичний криз).

8.Свідомість цілком збережена і порушується тільки в термінальній стадії захворювання.

 

Медична допомога:

1.Заходом вищої терміновості є ефективна противосудомна терапія:

· при правці I (легкого) і II (середнього) ступеня важкостi з інкубаційним періодом більш 2 тижнів судоми купiруються помірними дозами бензодiазепiнов (седуксен, реланiум, дiазепам, сибазон) у дозі 0.2-0.3 мг/кг внутрiм’язово.

· при правці III (важкого) ступеня з інкубаційним періодом 9-14 днів необхідні максимально великі дози бензодiазепiнов (седуксен, реланiум, диазепам, сибазон) у дозі 0.3-0.8 мг/кг внутрівенно, при неефективності – 1% тіопентал в дозі 3-5 мг/кг внутрівенно;

· при правці IV (украй важкого) ступеня з інкубаційним періодом до 7-8 днів єдиним ефективним засобом є мiорелаксанти і ШВЛ.

2.Визначальною для противосудомної терапії є частота і сила приступів, ступінь ОДН, стан гемодiнамiки.

3.У средньо тяжких і тяжких випадках після попередньої премедикацiї 0,1% атропіну сульфат 0,1мл/рік життя (не більш 0,5 мл) внутрівенно, необхідна eндотрахеальна iнтубацiя і переведення на ШВЛ, при неможливості - ургентна крико-конiкотомiя.

4.Максимально відгородити хворого від зовнішніх подразників, усі маніпуляції робити під наркозом!

5.Термінова госпіталізація до інфекційного відділення, а при порушеннях подиху – до ВIТ.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.227.235.216 (0.028 с.)