Синдром «затоптування» дітей

Діагностичні критерії:

1.Виникає в екстремальних ситуаціях при великому скупченні людей і виникненні серед них паніки.

2.Механізм розвитку: перекидання і затоптування дітей юрбою.

3.Ведучими в клініці є політравма різного ступеню важкостi і механічна асфіксія внаслідок тривалого (10-15 хвилин) переривчастого стискання грудної клітини.

4.Скарги поліморфні, залежать від характеру переважаючої патології.

5.Спостерігаються скелетні травми і травми внутрішніх органів, зовнішні і внутрішні кровотечі, шок, гiпоксична енцефалопатiя.

Медична допомога:

1.У групі важких потерпілих: анальгезія - трамадол 1-2 мг/кг або ренальган 0,5-5,0 мл, або 50% анальгін 0,1-0,2 мл/10 кг із дiазепамом або седуксеном 0,2-0,3 мг/кг внутрівенно або промедол 0.1 мг/рік життя внутрівенно, санація дихальних шляхів, eндотрахеальна iнтубацiя, передання хворого на ДШВЛ або ШВЛ; iнфузiя сольових розчинів 20-30 мл/кг за годину або 7,5% розчину натрію хлориду 4-6 мл/кг за годину, або препаратів ГEК 8-15 мл/кг за годину, симптоматична терапія.

Госпіталізація до спеціалізованого відділення в залежності від ведучої патології.

2.При ушкодженнях середньої важкостi: аналгезія - трамадол 1-2 мг/кг або ренальган 0,5-5,0 мл, або 50% анальгін 0,1-0,2 мл/10 кг внутрiм’язово, транспортна іммобілізація, психотерапевтична допомога.

3.Госпіталізація до профільного стаціонару.

Політравма

Дианостичні критерії:

1.При політравмі мають на увазі важкі численні, сполученi і комбіновані ушкодження, що викликають поліорганні і полісистемні порушення, що ускладнюються синдромом взаємного обтяження і синдромом поліорганної недостатності.

2.В умовах роботи догоспiтального етапу політравма характеризується невразливістю або відсутністю конкретної симптоматики, великою кількістю ускладнень (більш 55%), нестійкою компенсацієй відновлених функцій організму, великою летальністю (до 65-70%).

3.Уточнити механізм політравми - силу ушкоджуючого фактору, локалізацію ушкоджень, комбінацію травм, кількість часу після травми.

4. Блідість шкіряних покровів - ціаноз, акроцианоз, «мармуровiсть».

5.Визначити обсяг крововтрати (дефіцит ОЦК).

6.Наявність порушень подиху - тахiпноe, брадiпноe, патологічні типи подиху.

7.Порушення серцевої діяльності - рівень АТ, тахікардія, брадикардія, аритмії серцевої діяльності, асистолія.

8.Ступінь порушення свідомості, наявність неврологічних розладів.

9.Ступінь ушкодження опорно-рухового апарату і внутрішніх органів.

10.Наявність синдромів поліорганної недостатності й ГПН.

11.Послідовність обстеження: голова, грудна клітка, хребет, живіт і таз, кінцівки.

Медична допомога:

1.Адекватне відновлення і підтримка вітальних функцій є першорядною і надстроковою задачею надання ЕМД.

2.Зупинка кровотеч, туалет ран, асептичні пов'язки, іммобілізація.

3.За показниками - корекція вітальних порушень або реанімаційні заходи.

4.Катетеризація магістральних судин, iнфузiя: ПСК зі швидкістю 20-30 мл/кг/година або 7.5% розчину натрію хлориду зі швидкістю 4-6 мл/кг/година, препаратів ГEК 8-12 мл/кг за годину.

5.Адекватне анестезiологiчне забезпечення - інгаляційний закисно-кисневий наркоз (при відсутності ознак кровотечі) або внутрішньовенна анестезія кетамiном 3-5 мг/кг із дiазепамом або седуксеном 0,2-0,3 мг/кг.

6.Оксигенотерапія через маску з подачею 10 -12 л 100% кисню.

7.Госпіталізація до спеціалізованого стаціонару у залежності від ведучого патологічного синдрому.

 

ГОСТРА ПАТОЛОГІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ

НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

Судомний синдром у педіатрії

Діагностичні критерії:

1.При гіпертермії, яка ускладнюється судомами, наявність температури до нападу судом, при централізації кровообігу - виключити інфекційний токсикоз, нейроiнфекцiї.

2.При нормальній температурі тіла з'ясувати причину виникнення судом - виключити отруєння, травми ЦНС, рахіт, спазмофілію, діабет, епілепсію, істерію.

3.Оцінити колір шкіряних покровів - ціаноз, багряні-синюшні, бліді.

4.Порушення подиху - апноe, патологічні типи подиху, задишка.

5.Порушення серцевої діяльності - тахi- або брадикардія, розлади гемодiнамiки.

6.Менiнгеальнi симптоми - ригідність м'язів потилиці, позитивні симптоми Кернiга, Брудзiнського.

7.Вегетативні порушення – розповсюджений дермографізм, анізокорія та інші.

Медична допомога:

1.За показниками - реанімаційні заходи.

2.При збереженій свідомості - iнсуфляцiя кисню через носовий катетер; при порушенні свідомості (ступор, сопор, кома I ст) - iнсуфляцiя кисню через носовий катетер або ларiнгеальну маску; при комі II-Ш ст. з порушенням подиху - після попередньої премедикацiї 0.1% атропіну сульфату 0.1 мл/рік життя (не більш 0.5 мл) внутрівенно, iнтубацiя трахеї і переведення на ШВЛ.

3.Протисудомна терапія: бензодiазепiни (седуксен, реланiум, дiазепам, сiбазон) 0.3-0.5 мг/кг внутрівенно, при неефективності 1% гексенал або тiопентал натрію в дозі 3-5 мг/кг внутрівенно.

4.Дегiдратацiйна терапія: лазiкс 2-3 мг/кг внутрiм’зово або внутрівенно.

5.Госпіталізація до неврологічного відділення, при порушенні вітальних функцій - у ВIТ.

 

Лихоманка, синдром гiперпiрексiї

 

Діагностичні критерії:

1.Гiперпiрексiя у дітей виникає як наслідок багатьох інфекційних і неврологічних захворювань через невідповідність теплопродукції і тепловіддачі.

2.Синдром гiперпiрексiї у малюків може бути еквівалентом шоку: стан

дитини раптово погіршується, шкіряні покрови бліді, наростаюча тахікардія, занепокоєння, прискорений поверхневий подих, судороги, може з'являтися блювота

3.Температура тіла підвищується до 39-40°С, подальше підвищення температури може привести до набряку мозку з порушенням вітальних функцій організму.

 

Медична допомога:

Жарознижуючі препарати при гiперпiрексiї використовують таким чином:

-раніше здоровим дітям при температурі тіла вище 39°С i/або при м'язовій ломоті і головнiй болі,

-дітям з фебрiльним судорогами в анамнезі при температурі тіла вище 38-38,5°С,

-дітям з важкими захворюваннями серця і легень при температурі тіла вище 38,5°С,

-дітям перших 3 місяців життя при температурі тіла вище 38°С.

1.Парацетамол 10-15 мг/кг або iбупрофен (дітям старше 3 місяців) 5-10 мг/кг усередину, або ацелiзiн 0.1-0.2 мл/рік життя або 50% розчин анальгіну в дозі 0.1 мл/рік життя внутрiм’язово або внутрівенно.

2.При неефективності або порушеннях мікроциркуляції (холодні кінцівки при гіпертермії, озноб) - папаверин 2% у дозі 0.5 мг/кг або бензодiазепiни (седуксен, реланiум, дiазепам, сiбазон) у дозі 0.2-0.3 мг/кг внутрiм’язово.

3.При відновленій мікроциркуляції (шкіра гаряча, гiперемiрьована, кінцівки теплі) застосовують фізичні методи збільшення тепловіддачі: розкрити дитину, розтерти шкіру спиртом, оцтові обгортання, обдування вентилятором; у важких випадках - пакети з льодом (холодною водою) на області проекції великих судин.

4.Забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів, оксигенотерапія 100% киснем.

5.При явищах шоку - iнфузiя iзотонiчного розчину натрію хлориду 10 мл/кг, або препаратів ГЕК 4-6 мл/кг.

6. За показниками - реанімаційні заходи.

7. Госпіталізація у важких випадках до ВIТ.

Менінгіт, енцефаліт

Діагностичні критерії:

1.Є наслідком перенесених або ускладненням вірусних або бактеріальних інфекцій, сенсибілізації організму після вакцинації.

2.Менiнгіальний сiмптомокомплекс: головний біль, запаморочення, нудота, блювота, ригідність потиличних м'язів, симптоми Кернiга (при горизонтальному положенні хворого розігнути ногу в тазостегновому і колінному суглобі), Брудзiнского (верхній - при різкому пасивному згинанні голови у хворого відбувається згинання ніг і підтягування їх до живота, нижній - при проведенні проби Кернiга відбувається сгинальний рух у контрлатеральнiй нозі), симптом підвішування Лесажа (підтягування ніг до живота при піднятті за пахвові западини).

3.Неврологічні порушення: клонiко-тонiчнi судоми, осередкові явища - парези і паралічі, патологічні рефлекси Бабiнського (при проведенні ручкою молоточка по зовнішньому краю підошви відбувається повільне розгинання великого пальця при веєроподiбному розведенні або підошвенному згинанні інших пальців), Россолiмо (легкий удар пальцями по пальцях стопи хворого з підошвенної сторони викликає сгинальний рух цих пальців) і ін.

4.Вегетативні розлади: розповсюджений дермографізм, тахi- або брадікардія, анізокорія, гiпергiдроз, гіперемія або блідість шкірних покровів, поразка лицьового нерва, порушення слуху.

5.Порушення акта ковтання, дихальні розлади, артеріальна гіпертензія, поразка судиннорухового центру.

 

Медична допомога:

1.За показниками - реанімаційні заходи.

2.При збереженій свідомості - iнсуфляцiя 100% кисню через носовий катетер; при ступорі, сопорі, коми I ст. – iнсуфляцiя 100% кисню через носовий катетер або ларiнгеальну маску; при комі II-III ст. – після попередньої премедікації 0,1% атропіну сульфату 0,1 мл/рік життя (не більш 0,5 мл.) внутрівенно, iнтубацiя трахеї і переведення на ШВЛ.

3.Протисудомна терапія: бензодiазепiни (реланiум, седуксен, дiазепам, сiбазон) у дозі 0.2-0.3 мг/кг, при неефективності - тiопентал натрію 3-5 мг/кг 1% розчину внутрівенно.

4.Дегiдратацiйна терапія: лазiкс 2-3 мг/кг внутрівенно повільно.

5.При гіпертермії - кранiогiпотермiя, ацелiзiн 0,1-0,2 мл/рік життя або 50% розчин анальгіну в дозі 0,1-0,2 мл/10 кг (не більш 2 мл 50% розчину) внутрівенно або з дiпразiном або супрастiном у дозі 1,5-2,0 мг/кг, ректальні свічі парацетамолу (eфералгану) в дозі 0,1г.

6.Госпіталізація до ВIТ.

 

Епілепсія

Діагностичні критерії:

1.Наявність судомних приступів раніше, в анамнезі - пороки розвитку дитини, токсикози вагітності i інфекційні хвороби у матері, резус-конфлікт, травми і пухлини мозку, судинні дiсплазiї, менінгіти і менiнгоeнцефалiти.

2.Приступ виникає раптово: тонiко-клонiчнi судороги, лице цiанотичне, піна з рота, прикус язика, мимовільні сечовипускання і дефекація, зіниці розширені, фотореакція відсутня.

3.По закінченню судомного приступу настає загальмованість або глибокий сон.

Медична допомога:

1.За показниками - реанімаційні заходи.

2.Попередити травматизацію під час нападу судом.

3.При судомах, що неприпиняються - протисудомна терапія: бензодiазепiни (реланiум, седуксен, сiбазон) у дозі 0.2-0.5 мг/кг внутрівенно, при тривалому приступі з порушенням акта дихання - тiопентал натрію 3-5 мг/кг внутрівенно (1% розчин), лазiкс 2-3 мг/кг внутрiм’язово або внутрівенно.

4.При збереженій свідомості - iнсуфляцiя кисню через носовий катетер; при сопорі, комі I-II ст. - iнсуфляцiя кисню через носовий катетер або ларiнгеальную маску; при комі Ш ст. із тривалим порушенням подиху – після попередньої премедикацiї 0,1% атропіну сульфат 0,1мл/рік життя (не більш 0,5 мл) внутрівенно, iнтубацiя трахеї і переведення на ШВЛ.

5. Госпіталізація до неврологічного відділення, при порушенні вітальних функцій - до ВIТ.

 

КОМАТОЗНІ СТАНИ

Діагностичні критерії:

1.Кома – глибоке пригнiчення функції ЦНС із утратою свідомості, відсутністю всіх рефлексів, порушенням життєво важливих функцій організму.

2.Найчастiшими причинами коми в дітей є: гiпоглiкемiчна і гiперосмолярна (гiперглiкемiчна) коми, інтоксикації лікарськими препаратами, епілепсія, метаболiчнi розлади, гострі отруєння, важка черепно-мозкова травма, уремія й інші.

3.У дітей раннього віку рівень свідомості оцінюється по модифікованій педіатричній шкалі і модифікованій шкалі ком Глазго (див. додаток):

· відкривання очей - довільне, у відповідь на звернену мову, у відповідь на болюче подразнення, відсутній;

· вербальний контакт - говорить зрозуміло, орієнтований або фіксується, стежить, впiзнає, сміється; говорить незрозуміло, поплутаний, дезорієнтований або фіксований, стежить мінливо, впізнає неточно, сміється відповідно до ситуації; відповідає неадекватно, плутає слова або реакція у виді короткочасного пробудження, не їсть і не п'є; видає нечленороздільні звуки або неспокійно рухається, реакція у виді короткочасного пробудження відсутня; не видає ніяких звуків або мовний контакт відсутній, немає реакцій на звукові, зорові і сенсорні подразники, немає ніяких звуків або лементів;

· рухова активність - цілеспрямовані хватальні рухи, швидко виконує вказівки лікаря; цілеспрямований захист у відповідь на больове подразнення; нецілеспрямована сгинаюча рухова реакція у відповідь на больове подразнення; нецілеспрямовані сгинаючi рухи в руках у відповідь на больове подразнення, тенденція до випрямлення ніг;

патологічне розгинання верхніх і нижніх кінцівок у відповідь на больове подразнення; відсутність рухової реакції у відповідь на больове подразнення;

· рух очей - поєднуючi рухи обох очних яблук, швидка реакція зіниць на світло; пєоднані тонічні рухи очних яблук при викликанні окулоцефалiчного i окуловестiбулярного рефлексів; дiскоордiнованi рухи очних яблук; рефлекторні рухи очей не викликаються, реакція на світло обох зіниць відсутня.

4.При комі нез'ясованої етiологiї необхідна екстрена госпіталізація до ВIТ.