Інтенсивна терапія в умовах неспеціалізованих відділень, або на дошпитальному етапі

Забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів;

Оксигенотерапія (за умов спеціалізованих бригад ШМД та наявності показань – забезпечення штучної вентиляції легень);

Забезпечення надійного венозного доступу, початок інфузійної терапії ізотонічними сольовими кристалоїдами в обсязі 20 мл/кг маси тіла за 20 хвилин;

За умов відомої етіології сепсису (менінгококцемія) – внутрішньовенне введення цефтріаксону або цефотаксиму 50 мг/кг маси тіла;

Протисудомна терапія (за наявністю судом);

Введення симптоматичних препаратів (антипіретики, анальгетики).

ІНТЕНСИВНА ТЕРАПІЯ В УМОВАХ ВІДДІЛЕННЯ ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ

1. Забезпечення прохідності верхних дихальних шляхів, оксигенотерапія зволоженим киснем;

2. Забезпечення надійного венозного доступу (доступів), переважно центрального. початок інфузійної терапії ізотонічними сольовими кристалоїдами в обсязі до 60 мл/кг за першу годину, або колоїдами (6-10% гідроксиетилкрохмаль 200) до 20 мл/кг за першу годину, з визначенням подальшого темпу та складу інфузійної терапії відповідно до отриманої динаміки стану хворого та показників перфузії, діурезу, ЧСС, артеріального та центрального венозного тиску. За відсутності гіпернатріємії та гіперосмолярності початок інфузійної терапії у дітей старше 1 місяця можна здійснювати комбінацієй 7,5%-10% хлориду натрію з синтетичним колоїдом (бажано 6-10% гідроксиетилкрохмаль 200) у співвідношенні 1:1 дозою 6-8 мл/кг маси тіла за 5-15 хвилин з наступним переходом на інфузію кристалоїдів. Подальша інфузійна терапія повинна передбачувати корекцію вмісту електролітів (натрій, кальцій), показників кислотно-основного стану (корекція метаболічного ацідоза при рН меньше 7,2 та відсутності ефекту від попередньої інфузійної терапії), показників гемостазу (при рівні фібриногену менше 1,5 г/л та протромбінового індексу меньше 50% - трансфузія свіжезамороженої плазми, 10-20 мл/кг маси тіла із доданням гепарину 40-50 ОД на кг маси тіла), кисневої ємності крові (трансфузія ерітроцитарної маси до рівня гемоглобіну 100 г/л). Корекція рівня калію повинна починатися після відновлення діурезу. Введення розчинів глюкози тільки при констатованій гіпоглікемії. Критеріями ефективності інфузійної терапії будуть: покращення перфузії, мікроциркуляції, збільшення діурезу, зменшення тахікардії, нормалізація показників переднавантаження (центральний венозний тиск, кінцеводіастолічний обсяг лівого шлуночка), збільшення РvО₂ до 33-53 мм рт. ст. та SvO₂ до 64-75%.

3. Антибактеріальна терапія (діти у віці понад 1 місяць).

· Позалікарняний розвиток септичного шоку у дітей з відсутністю ознак імунодефіцітного стану – інгібіторзахищені пеніціліни, цефалоспорини ІІ генерації (цефуроксим), при ознаках нейроінфекції (менінгіт, менінгококцемія) – цефалоспорини ІІІ генерації (цефотаксим або цефтріаксон).

· Позалікарняний розвиток септичного шоку у дітей з нейтропенією або іншими ознаками імунодефіцітного стану – карбапенеми (тієнам, або меронем) або комбінація цефтазидиму з антипсевдомонадним аміноглікозидом (тобраміцін, нетілміцин, амікацин).

· Позалікарняний розвиток септичного шоку у дітей з аспленією - цефотаксим або цефтріаксон.

· Синдром стафілококового токсичного шоку – оксацилін або цефазолін.

· Синдром стрептококового токсичного шоку – бензилпеніцілін + кліндаміцін, або макролід/цефотаксим + кліндаміцін.

· Внутрішньолікарняний розвиток септичного шоку – вибір залежить від мікробіологічного пейзажу відділення. При наявності центрального венозного катетеру – ванкоміцин або тейкопланін, при опіках и нейтропенії - ванкоміцин або тейкопланін у комбінації з карбапенемами або цефалоспоринами ІІІ-IV генерації.

· Антибактеріальна терапія (діти у віці до 1 місяця) - Цефалоспорини ІІІ генерації (цефотаксим) + ампіцілін.

4. Інотропна та симпатоміметична підтримка гемодинаміки (усі препарати вводити бажано за допомогою дозуючих пристроїв – інфузійних насосів).

5. Починається після початку інфузійної терапії та відновлення переднавантаження.

6. Дофамін 5-25 мкг/кг/хв внутрішньовенно, дозу титрують залежно від потрібної дії (інотропна, або вазоконстрикторна) та отриманого ефекту.

7. При неефективності дофаміну (збереження гіпотонії) – норадреналін, бо адреналін 0,1-2 мкг/кг/хв внутрішньовенно, дозу титрують від меньшої до ефективної (збільшення артеріального тиску, діурезу).

8. При низькому серцевому викиді доцільно застосувати добутамін у дозі 5-20 мкг/кг/хв внутрішньовенно.

9. Можливе використання комбінації норадреналіну та добутаміну. Метою інотропної підтримке є забезпечення серцевого викиду на рівні 4-5 л/хв/м² та доставки кисню на рівні не меньше 600-700 мл/хв/м²; метою застосування симпатоміметиків є забезпечення достатнього середнього артеріального тиску та перфузії життєвоважливих органів, якщо це не вдається при збільшенні серцевого викиду.

10. При відсутності ефекту від симпатоміметиків доцільне застосування гідрокортизону по 50 мг кожні 6 годин внутрішньовенно, або преднізолону у еквівалентних дозах, корекція ацідозу та вмісту електролітів сироватки.

11. Відсутність ефекту від інфузійної, інотропної та антибактеріальної терапії на протязі 1-2 годин та розвиток гострого респіраторного дистрес-синдрому потребує перевода хворих на штучну вентиляцію легень.

12. При наявності вогнища інфекції, що спричинила розвиток септичного шоку (абсцес, флегмона, перітоніт, емпієма плеври та іньши відокремлені гнійні вогнища), на тлі розпочатої посиндромної терапії показано проведення невідкладного оперативного втручання з метою дренування та місцевої санації гнійних вогнищ.

13. Під час лікування септичного шоку треба намагатися зменьшити ураження слизової шлунково-кишкового такту (декомпресія, стимуляція моторики кишківника, введення гастроцитопротекторів – вентер).

14. За відсутності ефекту від запропонованого комплексу інтенсивної терапії можуть бути розглянуті альтернативні методи лікування (екстракорпоральні методи детоксикації та допоміжного кровообігу, імунокорекція, серцеві глікозиди та інші інотропні агенти, інгібітори протеаз, налоксон, та ін.)

 

ПРОТОКОЛИ НАДАННЯ

НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В ПЕДІАТРІЇ

НА ДОШПИТАЛЬНОМУ ЕТАПІ

 

Скорочення

АТ - артеріальний тиск

БШМД - бригада швидкої медичної допомоги

В/В - внутрівенний

ДШВЛ - допоміжна штучна вентиляція легень

В/М - внутрім’зовий

ВЧТ - внутрічерепний тиск

ГАМК - гаммааміномасляна кислота, оксибутiрат натрію

ГЕК - гідроксиетiлкрахмаль

ДЕ -догоспітальний етап

ШВЛ - штучна вентиляція легень

IГКС - інгаляційні глікокортикостероїди

IТРАЗ - інтенсивна терапія і реанімаціонно-

анестезіологічне забезпечення

ЛМ - ларінгеальна маска

ЛПУ - лікувально-профілактична установа

НЛА - нейролептаналгезія

ГДН - гостра дихальна недостатність

ОДШ - опік дихальних шляхів

ВIТ - відділення інтенсивної терапії

ГКН - гостра кишкова непрохідність

ГПМК - гостре порушення мозкового кровообігу

ГНН - гостра ниркова недостатність

ПАР - психогенна афективна реакція

ПТКВ - підвищений тиск до кінця видиху

П/Ш - підшкірно

ПОН - синдром поліорганної недостатності

ПО - периферичний опір

ПСК - полііонні стабілізовані кристалоїди (гемокоректори)

ПШР -психогенна шокова реакція

СЛЦР - серцево-легенево-церебральна реанімація

ССН - серцево-судинна недостатність

ШМД - швидка медична допомога

ФОЗ - фосфорорганічне з'єднання

ХОБ - хронічний обструктивний бронхіт

ХОЗЛ - хронічні обструктивні захворювання легень

ЦВТ - центральний венозний тиск

ЦНС - центральна нервова система

ЧЗП - частота зовнішнього подиху

ЧМТ - черепно-мозкова травма

ШI - шоковий індекс

ЕIТ - електроімпульсна терапія

ЕКГ - електрокардіограма

ЕКС - електрокардіостимуляція

ЕМП - екстрена медична допомога

ЧСС - частота серцевих скорочень

ТЕРМIНАЛЬНI ТА КРИТИЧНI СТАНИ

Клінічна смерть

Діагностичні критерії:

1. Відсутність пульсації на магістральних артеріях (серцева діяльність може зберігатися), відсутність спонтанного подиху (може бути агональний подих), втрата свідомості, розширення зіниць (рогівковий рефлекс збережений), тонiко-клонiчнi судороги, ціаноз шкіри в пологих ділянках тіла.

2.Констатацію клінічної смерті необхідно проводити не більш 5-10 секунд.

3.По можливості - ЕКГ-контроль або електромонiторiнг вітальних функцій.

Медична допомога

1.Забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів: положення на спині на твердій поверхні, окцiпiтальне розгинання шиї (підкласти під плечовий пояс щільний валик), виведення нижньої щелепи, витяг кінчика язика, санація ротоглотки, при необхідності - аспірація стороннього вмісту з трахео-бронхiальних шляхів, введення в ротову порожнину S-образного воздуховода або ларiнгеальної маски.

2.Удар у прекардіальну область (якщо смерть наступила в присутності реаніматора) - ребром долоні в косому напрямку під мечоподібний відросток у напрямку до голови і лопаток.

3.ШВЛ під позитивним тиском методом «з рота до рота» або «з рота до носа», у дітей до 8-місячного віку - одночасне вдмухування в рот і ніс з частотою вікових норм:

4.Якщо спонтанний подих не з'являється:

· перевірити прохідність дихальних шляхів і можливість наявності стороннього тіла в дихальних шляхах,

· провести ще 5 вдмухувань, при відсутності ефекту і наявності центрального ціанозу - інтубація трахеї і перехід на апаратну ШВЛ 100% киснем.

5.Контроль ефективності ШВЛ: рівномірне підняття (розширення) грудної клітки під час вдмухування повітря.

6.Показання до проведення закритого масажу серця: відсутність пульсу на сонній артерії, ЧСС менше 60 і не підвищується більш 80 в 1 хв. при проведенні ефективної ШВЛ.

7.Техніка закритого масажу серця: у дітей до 1 року компресія проводиться вказівним і безіменним пальцями або великим пальцем, у дітей старше 1 року - однiєю долонею, у дітей старше 8 років - двома долонями.

8.Точка прикладення компресії - по подовжній осі грудини на рівні міжсоскової лінії, глибина компрессії у дітей до 1 року складає 1.5-2.5 см, частота - 100 у 1 хвилину.

9.Співвідношення ШВЛ і компресій - 2 вдмухування і 15 натискань на грудину (близько 2 разів у секунду).

10.Контроль ефективності масажу - поява дикротичної хвилі на сонній артерії в момент компресії.

11.Ефективність СЛР - зникнення об'єктивних ознак клінічної смерті (у зворотній послідовності виникнення).

12.При недостатній ефективності проведених заходів - електрична або медикаментозна дефібриляція.

13.Електрична дефібриляція:

· перший розряд - 2 Дж/кг маси тіла дитини, закритий масаж серця, при неефективності - 4 Дж/кг, закритий масаж серця, при неефективності повторити дефібриляцію і закритий масаж серця на фоні ШВЛ до відновлення ефективного кровообігу або появи достовірних ознак біологічної смерті.

14. Медикаментозна дефібриляція:

· 0.1 мг/кг адреналіну (1:10000) з ізотонічним розчином натрію хлориду 1:1 внутрівенно або ендотрахеально (1:1000) (при неможливості венозного доступу), через 3-5 хвилин - повторити в тій же дозі при відсутності ефекту, вводити швидко, максимально - 0.2 мг/кг,

· при асистолії (вираженої брадісистолії) - 0.02 мг/кг атропіну внутрівенно або ендотрахеально, через 3-5 хвилин повторити, до максимальної дози 1-2 мг у дітей старшого віку,

· при глибокій респіраторній депресії - налоксон 0.1 мг/кг внутрівенно або ендотрахеально, швидко, можна повторити,

· для попередження виникнення фібриляції - лідокаїн у дозі 1 мг/кг внутрівенно.

Примітка: при проведенні ШВЛ не слід надмірно розгинати шийний відділ хребта, тому що це може привести до порушення прохідності вузьких дихальних шляхів новонародженого і немовляти, достатнім виявиться підтягування підборіддя нагору;

· дефібриляція повинна робитися тільки на видиху, у перервах між повторними розрядами повинні проводитися ШВЛ і закритий масаж серця, під час нанесення розряду дитина повинна бути відключена від респіратора і діагностичної апаратури;

15.Катетеризація магістральних вен (не менш двох), інфузія ПСК 10 мг/кг або препаратів ГЕК (Рефортан, Рефортан плюс, Стабізол) 4-6 мл/кг з об'ємною швидкістю, що підтримує ефективний кровообіг.

16.Негайна госпіталізація до ВIТ.

 

Позалікарняні пологи

Діагностичні критерії:

1.На догоспітальному етапі пологи можливі вдома, у салоні автомобіля ШМД, в амбулаторно-поліклінічних установах, у транспорті.

2.Позалікарняні пологи найчастіше відбуваються при недоношенiй вагітності або доношенiй у багатонароджувавших жінок.

3.Звичайно пологи поза стаціонаром є стрімкими або передчасними.

4.При передчасних пологах і пологах у багатонароджувавших схватки із самого початку мають інтенсивний характер, швидко відходять околоплідні води, народжується дитина і послід.

 

Медична допомога:

1.Необхідно вирішити питання про можливість і терміни госпіталізації породіллі до пологового будинку, при цьому необхідно оцінити період пологової діяльності.

2.При відсутності можливості транспортування породіллі до народження дитини - підготувати пологове укладання, що входить в оснащення бригад ШМП (див. - стерильність).

3.Ведення першого періоду пологів повинне бути вичікувальним.

4.Необхідно спостерігати за розвитком схваток (кожні 3-5 хвилин тривалістю 40-50 секунд), серцебиттям плоду (120-140 уд/хв, тони ясні і ритмічні) і просуванням передлежачої частини.

5.Очисна клізма.

6.Визначення висоти стояння дна матки.

7.Після відхождения околоплідних вод оцінка їхнього характеру у відношенні змісту меконія.

8.Збрити волосся на лобку, обмити зовнішні полові органи теплою водою з милом.

9.Перший період пологів закінчується до моменту повного розкриття маткового зева (10 см), у цей час відходять околоплідні води.

10.Повторно обмити пiхву й область заднього проходу теплою водою з милом.

11.Обробити настойкою йоду зовнішні полові органи і закрити стерильною серветкою задній прохід.

12.Перемінити білизну на ліжку пропрасованими простирадлами, укласти породіллю поперек ліжка з піднятим тазом.

13.Після обробки рук приймаючого пологи милом і 0.5% спиртовим розчином хлоргексидіну, починається захист пiхви шляхом легкого натиснення на неї в момент потуги, що затримує передчасне розгинання голівки плоду, сприяючи повільному виходу потилиці з-під симфізу.

14.При виході потиличної ямки і тім'яних бугрів приступають до виведення голівки: породіллі запропонувати не тужитися, долонею лівої руки охоплюють народжену частину голівки і повільно сприяють її розгинанню; правою рукою роблять виведення голівки поза періодом схваток щоб уникнути розриву пiхви.

15.Народжена голівка робить зовнішній поворот до одному зі стегон породіллі і плічико виходить з-під лона.

16.Голівку плоду охоплюють обома руками і пропонують породіллі тужитися.

17.Голівку плоду обережно підіймають, створюючи можливість народження другого плічика і частини плоду, що залишився.

18.Одразу після народження дитини роблять аспірацію стороннього вмісту з ротоглотки і порожнини носу.

19.Після першого елементу новонароджену ділянку пуповини, відступивши на 2 см від пупочного кільця, обробляють спиртом і накладаються на пуповину 2 стерильні лігатури на відстані 2-3 см одна від одної, розсікають пуповину між лігатурами стерильними ножицями, куксу змазують 5% настойкою йоду і накладають на неї стерильну серветку.

20.Після народження посліду оглянути його цілісність.

21.Випустити породіллі сечу гумовим катетером.

22.Невідкладна госпіталізація до пологового будинку немовляти з породіллею і послідом.

23.При тазовому предлежанні або поперечному положенні плоду родоразрішення поза пологовим будинком неможливо, тому необхідна термінова госпіталізація до лікувальної установи. Проводять загальну інгаляційну анестезію або полікомпонентну внутрівенну анестезію (наприклад - промедол і барбітурати).