Термо-iнгаляцiоннi поразки органів подиху



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Термо-iнгаляцiоннi поразки органів подиху



Діагностичні критерії:

1.Ознаки термічної поразки шкіри голови, лиця та шиї.

2.Стан слизових оболонок ротоглотки, гортані і роговиць.

3.Опалення волосків носових ходів, осиплiсть голосу, стрiдорозний подих, дзвінкий кашель, виражений тахiпное.

4.Ознаки отруєння продуктами горіння (див. – отруєння продуктами горіння).

5.Рівень гемодiнамiки, явища опікового шоку.

6.ЕКГ- контроль або моніторинг вітальних функцій.

 

Медична допомога:

1.Винести з закритого приміщення, автомобіля.

2.Інгаляція 100% кисню через лицьову маску в кількості 10-12 л/хв.

3.При ДН-III ст. або відсутності подиху - після попередньої внутрівенноЇ премедикацiї 0.1% атропіну сульфату 0.1 мл/рік життя (не більш 0.5 мл), внутрівенно ввести кетамiн в дозі 5 мг/кг , провести iнтубацiю трахеї і переведення хворого на ШВЛ із подачею 100% кисню.

4.При ознаках клінічної смерті – СЛЦР за загальною схемою.

5.При термічних поразках важкого ступеня або часу транспортування більш 30 хвилин - iнфузiя сольових розчинів зі швидкістю 20-30 мл/кг/година або 7.5% розчину натрію хлориду - 2-4 мл/кг/година, або препаратів гидроксіетілкохмалю в дозі 4-8 мл/кг/год.

6.Анальгезія ненаркотичними анальгетиками.

7.Глюкокортикоїди: преднізолон 2-6 мг/кг або дексазон 0.2-0.5 мг/кг внутрівенно.

8.При наявності ознак ОДШ із явищами ларiнго-бронхiолоспазма: інгаляція сальбутамола (вентолiна) 2-3 мг через інгалятор протягом 5-10 хв. або беродуалу 1-2 мл (20-40 крапель), або ввести внутрівенно 2.4% розчин еуфiлiну в дозі 2-4 мг/кг.

8.Поставити зонд у шлунок.

9.За показниками (набряк гортані, неусунутий ларiнгоспазм) - ургентна крикоконiкотомiя.

10.Госпіталізація до опікового центр або ВIТ.

Отруєння продуктами горіння

Діагностичні критерії:

1. Тяжкі ушкодження органів подиху виникають у всіх осіб, що знаходилися поблизу вогню, особливо при пожежах у закритих приміщеннях.

2.Важка патологія може розвиватися y потерпілих навіть без видимих ознак опіку шкіри, однак можуть бути опіки лиця, грудної клітини, ротоглотки, обпалені волоски носових ходів, сажа в мокротинні.

3.Об'єктивно спостерігаються диспное, захриплість голосу, стрiдор і рiзнокалiбернi хрипи на видиху.

4.Синдром нерідко по’єднується з черепно-мозковими травмами та травмами кiсток, іншою патологією, що супроводжується порушенням свідомості.

5.Ознаки наростаючої гiпоксемiї з метаболiчним ацидозом.

6.Причинами важких ускладнень і смерті є глибокі порушення гемодiнамiки і перфузії тканин, гiповолемiя, карбоксигемоглобiнемiя, отруєння ціанідами, пригнiчення функцій міокарда, аритмії серцевої діяльність, падіння вазомоторного тонусу, обструкція дихальних шляхів в наслідок набряку слизуватої і/або тотального бронхiолоспазмy.

Медична допомога:

1.Корекція загрозливих для життя розладів: гiповолемiї, обструкції дихальних шляхів, коматозних станів.

2.Інгаляція 100% кисню в кількості 6-10 л/хв.

3.При явищах обструкції дихальних шляхів - інгаляція бета-2-агонiстiв (сальбутамол, вентолiн) 2-3 мг через інгалятор протягом 5-10 хв. або комбінованих бронхолiтикiв (беродуал 1-2 мл ).

4.При необхідності - після попередньої внутрівенної премедікацiї 0.1% атропіну сульфату 0.1 мл/рік життя (не більш 0.5 мл), внутрівенно ввести кетамiн в дозі 5 мг/кг - iнтубацiя трахеї і переведення на ШВЛ із подачею 100% кисню.

5.Термінова госпіталізація до ВIТ.

Хімічні опіки

Діагностичні критерії

1.Хімічні опіки викликають корозійні рідини - концентровані кислоти і їдкі луги.

2.Кислоти виконують припікальну та некротичну дію, коагуляцію білків тканин; лугу розчиняють білки і викликають каллiквацiйнi некрози.

3.Ознаками хімічного опіку у разi попадання рідини усередину є: опік шкіри обличчя, слизової оболонки губ, ротоглотки, осиплiсть голосy, болючий синдром, задишка.

 

Медична допомога:

1.Видалити одяг з ураженої поверхні, видалити зі шкіри тверді (порошкові) хімічні речовини.

2.Промити опікову поверхню (за винятком опіків вапном) рясною кількістю проточної води.

3.При опіках очей необхідно підтримувати віка під час промивання, нахилити голову набік для вільного витікання рідини.

4.Визначити наявність або відсутність ознак ОДШ.

5.Анальгезія: трамадол 1-2 мг/кг або ренальган 0.5-5.0 або 50% анальгін 0.3-0.5 мг/кг із диазепамом або седуксеном 0.2-0.3 мг/кг внутрiм’язово; при великій поразці або вираженому болючому синдромі - промедол 0.01 мг/кг або 1% розчин 0.1 мл/рік життя, але не більш 1 мл внутрiм’язово або внутрівенно.

6.При попаданні рідини всередину і порушенні подиху - після попередньої премедикацiї 0.1% атропіну сульфату 0.1 мл/рік життя (не більш 0.5 мл) внутрівенне введення кетамiну в дозі 5 мг/кг - iнтубацiя трахеї і переведення хворого на ШВЛ із подачею 100% кисню.

7.При явищах ларiнго-бронхiолоспазма - інгаляція сальбутамола (вентолiна) 2-3 мг через інгалятор протягом 5-10 хв. або беродуал 1-2 мл 920-40 краплі), або внутрівенно 2.4% розчин еуфiллiна 2-4 мг/кг, потім - 0.75 мл/кг/година.

8.При явищах шоку - iнфузiя сольових розчинів в обсязі 20-30 мл/кг/година або препаратів гидроксієтилкрохмалю 8 мл/кг/ в годину; преднізолон 2-3 мг/кг або гідрокортизон 5-10 мг/кг внутрівенно або внутрiм’язово.

9.Уведення товстого шлункового зонда, змазаного вазеліном, промивання шлунка до чистих промивних вод.

10.Термінова госпіталізація до ВIТ.

Eлектротравма Поразки електричним струмом

Діагностичні критерії:

1.Поразки електрострумом можливі при безпосередньому контакті з провідником електроструму, через eлектродугу, від «крокової напруги», що виникає при зіткненні ділянок тіла з землею поблизу лежачого на ґрунті електропроводу.

2.Вражаюча дія електроструму залежить від його фізичних характеристик (сили і напруги, виду і частоти), умов контакту і стану організму.

3.При поразці електрострумом виникають специфічний і неспецифічний його вплив на організм: специфічне виявляється в біологічному, електрохімічному, тепловому і механічному ефектах.

4.Біологічний ефект виявляється порушенням функції зовнішнього подиху, фiбриляцiєй шлуночкiв, артеріальною гіпертензією; електрохімічний - виникненням коагуляцiйного і калiквацiйного некрозу тканин у місці входу і виходу петель струму; тепловий - электроопiком (аж до обвуглювання тканин); механічний - розшаруванням і розривом тканин.

5.Неспецифічна дія електроструму виявляється впливом світлового випромінювання на органи зору (опіки роговиці, електроофтальмiя і т.д.), поразкою органа слуху (розриви барабанної перетинки) при виникненні вибуху від вольтової дуги.

Поразки атмосферною електрикою

1.Виникають при поразці блискавкою, при яких впливають електрострум надвисокої напруги, ударна хвиля, надсильний світловий і звуковий імпульси.

2.Розрізняють чотири ступені тяжкостi поразки блискавкою:

I ступінь - короткочасні судорожні скорочення м'язів без утрати свідомості;

II ступінь - судороги з утратою свідомості при збереженому подиху і серцевій діяльності;

III ступінь - утрата свідомості, порушення подиху і серцевої діяльності;

IY ступінь - блискавична смерть.

Електричні опіки

1.Розрізняють контактні ушкодження (справжні електроопiки), опіки спалахом вольтової дуги, вторинні термічні опіки, змішані і комбіновані поразки.

2.Справжні електроопiки розташовуються в місцях входу і виходу петель струму, що позначаються як «знаки струму», в основному вони глибокі.

3.Опіки спалахом вольтової дуги виявляються електроофтальмiєю.

4.Вторинні термічні опіки виникають при загоранні одягу, оточуючих предметів.

 

Медична допомога:

1.Звільнити потерпілого від впливу електроструму, дотримуючись правил особистої безпеки.

2.У випадках клінічної смерті - реанімаційні заходи.

3.ЕКГ-контроль для верифікації порушень ритму серцевої діяльності.

4.Аналгезія: трамадол 1-2 мг/кг або ренальган 0.5-5.0 мл, або 50% анальгін 0.3-0.5 мг/кг із дiазепамом (седуксеном) 0.2-0.3 мг/кг внутрiм’зово; при великих опіках - промедол 0.01 мг/кг внутрівенно з дiазепамом.

5.При наявності опіків - асептичні пов'язки.

6.Госпіталізація до опікового відділення або ВIТ.

Теплова травма

Діагностичні критерії:

1.Тривалий вплив теплового фактора на організм дитини може викликати загальне перегрівання і/або тепловий удар.

2.При загальному перегріванні скарги на слабість, головний біль; шкірні покриви вологі, підвищення температури тіла, тахікардія, ортостатична гіпертензія. У важких випадках спостерігаються нестабільність АТ, аритмії серцевої діяльності, мiгренеподiбнi і мiньероподiбнi пароксизми, астенія, уповільнення зорово-моторних реакцій.

3.При тепловому ударі розрізняють 4 ступеню тяжкостi стану:

*тепловий удар легкого ступеню - слабість, головний біль, запаморочення, спрага, нудота; температура нормальна або субфебрільна, рясне потовiддiлення; тахікардія;

*тепловий удар середньої тяжкості - пульсуючий головний біль, нудота, блювота; температура тіла підвищена до 38-39°С, шкіра гiперемiрована, рясне потовiддiлення; дратівливість, немотивований гнів; гіперрефлексія, порушення координації рухів; виражена тахікардія;

*тепловий удар важкого ступеню – сильний головний біль, запаморочення, порушення зору, багаторазова блювота; психомоторне порушення, дезорієнтація, порушення свідомості; гіперрефлексія, тонічні і клонiчнi судороги, патологічні рефлекси, парези і паралічі; температура тіла підвищена до 40-41°С, виражена тахікардія, аритмія серцевої діяльності; може розвиватися мозкова кома;

*тепловий удар украй важкого ступеня - клінічна смерть.

Медична допомога:

1.Ізолювати потерпілого в прохолодне місце. Холодна вода або лід (у целофанових мішках) на шию, у пахвові западини, на пахові області. Жаропонижуючи ліки недоцільні.

2.Інгаляція 100% кисню в кількості 10-12 л/хв.

3.Бензодiазепiни (седуксен, реланiум, дiазепам, сибазон) у дозі 0.2-0.5 мг/кг внутрiм’язово.

4.Глюкокортикоїди в дозі 2-3 мг/кг (по преднізолону) внутрiм’язово.

5.При судомах - бензодiазепiни 0.5 мг/кг внутрівенно або 1% гексенал 5-7 мг/кг, при відсутності ефекту - iнтубацiя трахеї (без премедикацiї атропіном) і переведення на ШВЛ.

6.Iнфузiя 0.9% NaCl з 5% розчином глюкози в співвідношенні 1:1 у дозі 20 мл/кг/година.

7.При необхідності - СЛЦР.

8. Госпіталізація до соматичного стаціонару, у важких випадках - до ВIТ.

Холодова травма

Діагностичні критерії:

1.При впливі низьких температур на організм дитини можуть виникати місцеві (локальні) ушкодження у вигляді відморожень і/або загального переохолодження організму.

2.З'ясувати час перебування на холоді, можливість вживання алкоголю.

3.Враховувати, що в механізмі загального переохолодження ведучу роль має не стільки температура навколишнього середовища, скільки його підвищена вологість.

4.При локальних відмороженнях розрізняють 4 ступеню ушкодження тканин:

· I ступінь - шкіра бліда, оніміла, «задубiлi» кінцівки,

· II ступінь - міхури із серозно-геморрагiчним умістом,

· III ступінь - повний некроз шкіри,

· IV ступінь - некроз сухожильі м'язів.

5.При загальному переохолодженні розрізняють 4 ступеню важкостi стану:

* перший ступінь - температура тіла в межах 36-37°C за рахунок збільшеної теплопродукції, біль різної інтенсивності, гiпо- або анестезія шкіри;

* другий ступінь - температура знижується до 35-34°C, бліда і холодна шкіра, помірна тахікардія, артеріальна гіпертензія, легке психічне порушення;

* третiй ступінь - температура тіла знижується до 34-30°С, м'язовий тремор переходить у задубіння, зникнення больового вiдчуття; свідомість поплутана, тахікардія змінюється брадикардією i аритмією, артеріальна гiпотензiя;

* четвертий ступінь - холодовий шок.

Медична допомога:

1.При відмороженнях - зігрівання уражених ділянок грілками, пластиковими мішками з теплою водою; заборонено розтирати снігом або льодом. Помістити потерпілого в тепле приміщення.

2.Накладення на відморожені ділянки сухих асептичних пов'язок.

3.При загальному важкому замерзанні - реанімаційні заходи.

4.При загальному замерзанні - не змінювати різкo положення тіла (можливе виникнення фiбриляцiї, а при заледенінні - травми).

5.При виникненні фiбриляцiї - дефiбриляцiя, при відсутності ефекту - продовжити зігрівання і повторна дефiбриляцiя при температурі тіла не менш 35°С.

6.При загрозливих порушеннях подиху - після попередньої премедикацiї 0.1% атропіну сульфату 0.1 мл/рік життя (не більш 0.5 мл), введення внутрівенно, кетамiну в дозі 5 мг/кг і проведення iнтубацiї трахеї і переведення хворого на ШВЛ теплою киснево-повітряною сумішшю, при неможливості iнтубацiї - крiкоконiкотомiя.

7.При явищах холодового шоку - катетеризація магістральних судин, інфузiя теплого (38-40°С) iзотонiчного розчину натрію хлориду в кількості 10-20 мл/кг за годину.

8.Аналгезія: трамадол 1-2 мг/кг або ренальган 0.5-5.0 мл, або 50% анальгін 0.3-0.5 мг/кг із дiазепамом (седуксеном) 0.2-0.3 мг/кг внутрiм’язово або промедол 0.01 мг/кг внутрівенно з дiазепамом.

10.Госпіталізація: при легких ступенях відмороження - доставка до травматологічного пункту, при средньоважких і важких - до опікового відділення; при холодовому шоці - до ВIТ.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.175.191.36 (0.01 с.)