Важка черепно-мозкова травма

Діагностичні критерії:

1.Черепно-мозкова травма – стан, що виникає в наслідок травматичного ушкодження головного мозку, його оболонок, судин, кісток черепа і зовнішніх покровів голови. До важкої черепно-мозкової травми відносяться забите місце і стиснення головного мозку, внутрічерепні крововиливи.

2.З'ясувати механізм виникнення травми, час після травми, тривалість утрати свідомості.

3.Ступінь порушення свідомості - сопор, ступор, кома.

4.Колір шкірних покривів: ціаноз, акроцианоз, блідість, «мармуровість».

5.Неврологічні розлади – спочатку переважає загальномозкова симптоматика, потім можуть бути судоми, парези або паралічі, анізокорія, осередкова неврологічна симптоматика.

6.Порушення подиху - тахiпноe, брадiпноe, патологічні типи подиху.

7.Гемодiнамiчнi порушення - тахікардія, брадикардія, аритмії серцевої діяльності, асистолія.

 

Медична допомога:

1.За показниками - реанімаційні заходи.

2.При збереженій свідомості, сопорі або комі I ст. - iнсуфляцiя 100% кисню через носовий катетер або ларiнгеальну маску; при комі II-III ст. - після попередньої премедикацiї 0,1% атропіну сульфат 0,1мл/рік життя (не більш 0,5 мл) внутрівенно, iнтубацiя трахеї і переведення на ШВЛ.

3.Іммобілізація: комір Шанца, горизонтальне положення на твердій рівній поверхні.

4.Катетеризація магістральних судин при гiпотензiї - iнфузiя кристаллоїдiв зі швидкістю 15-20 мл/кг/годину.

5.При порушенні свідомості і судомах - бензодiазепiни (реланiум, седуксен, сiбазон) у дозі 0.2-0.5 мг/кг внутрiм’язово, при триваючому приступі з порушенням акта подиху - після попередньої премедикацiї 0,1% атропіну сульфат 0,1мл/рік життя (не більш 0,5 мл) внутрівенно, тiопентал натрію 3-5 мг/кг внутрівенно (1% розчин), iнтубацiя трахеї і переведення на ШВЛ.

6. Лазiкс 2-3 мг/кг внутрiм’язово або внутрівенно.

7.Госпіталізація до нейротравматологiчного (нейрохірургічного) відділення або ВIТ.

Cкелетна травма

Діагностичні критерії:

1.З'ясувати механізм і час одержання травми.

2.Локалізація травми, біль, вимушенe положення або деформація в місці ушкодження, зниження або відсутність активних рухів.

3.Визначити обсяг крововтрати (дефіцит ОЦК), у тому числі - внутріпорожнинної і внутрітканьової.

4.Колір шкірних покривів - ціаноз, акроцианоз, блідість, «мармурнiсть», гiпергiдроз.

5.Визначити наявність явищ травматичного шоку.

 

Медична допомога:

1.Тимчасова зупинка кровотечі, асептичні пов'язки, імобілізація ушкоджених кінцівок.

2.Знеболювання: трамадол 1-2 мг/кг або ренальган 0,5-5,0 мл або 50% анальгін 0,1-0,2 мл/10 кг із дiазепамом або седуксеном 0,2-0,3 мг/кг внутрiм’язово, при переломах трубчастих кіст - промедол 0.1 мл/рік життя внутрiм’язово або кетамiн 5-8 мг/кг внутрiм’язово.

3.При наявності ознак шоку – сольові розчини 20 мл/кг за годину або 7.5% розчин натрію хлориду 4-6 мл/кг за годину, або препарати ГЕК 6-10 мл/кг за годину.

4.При легких скелетних травмах - доставити хворого до травматологічного пункту, при важких - госпіталізація до травматологічного відділення.

 

 

Ушкодження грудної клітки й органів грудної порожнини

Діагностичні критерії:

1.Ушкодження грудної клітки підрозділяються на закриті (забиті місця, стиснення, переломи ребер) і відкриті. Останні можуть бути проникаючими і непроникаючими, розрізняють травми з ушкодженням і без ушкодження органів грудної клітки.

2.Скарги на біль в області грудної клітини різного характеру, задишку, наявність (відсутність) кровохаркатiння або легеневої кровотечі.

3.Оцінити загальний стан, колір шкіри і слизових оболонок, показники подиху і гемодiнамiки.

4.Ознаки переломів (деформація, крепітація кісткових уламків) наявність підшкірної емфіземи, парадоксального подиху, гемо- або пневмотораксу.

5.Наявність ознак травматичного шоку.

Медична допомога:

1.Знеболювання. Трамадол 1-2 мг/кг або ренальган 0,5-5,0 мл, або 50% анальгін 0,1-0,2 мл/10 кг із дiазепамом або седуксеном 0,2-0,3 мг/кг внутрiм’язово. Імобілізація при переломах ребер (лейкопластирнi пов'язки, туге бинтування простирадлом, фіксація здорової руки з боку перелому).

2.При порушеннях гемодiнамiки або плевро-пульмональномy шоцi - протишокова терапія,

3.За показниками - оксiгенацiя 100% киснем, ДШВЛ або ШВЛ, реанімаційні заходи.

4.При легких ушкодженнях - доставити до травматологічного пункту, при важких - госпіталізація в спеціалізоване відділення.

Пневмо- або гемоторакс

Діагностичні критерії:

1.Скарги на біль у грудній клітині, її характер, задишку по iнспiраторному типy, кашель.

2.Оцінити загальний стан, колір шкіри і слизoвих оболонок (звичайно розповсюджений ціаноз).

3.Показники подиху (ритм, частота, характер) і гемодiнамiки.

4.Наявність поранень, ознак переломів, підшкірної емфіземи.

5.Розрізняють відкритий, закритий і клапанний пневмоторакс, два останніх види звичайно напружені.

6.При відкритому пневмотораксі спостерігається парадоксальний подих і «клекотання» повітря через рану, при перкусії над областю пневмотораксу - «коробковий» звук.

7.При закритому або клапанному пневмотораксі - ознаки наростаючих ГДН і ССН, розширення ушкодженої половини грудної клітки, ослаблення або відсутність подиху і голосової передачі, при перкусії - тимпаніт, зсув границь серця і трахеї в здорову сторону.

 

Медична допомога:

1.При відкритому пневмотораксі: туалет рани, асептична герметична пов'язка (окклюзiйна), анальгезія - трамадол 1-2 мг/кг або ренальган 0,5-5,0 мл, або 50% анальгін 0,1-0,2 мл/10 кг із дiазепамом або седуксеном 0,2-0,3 мг/кг внутрiм’язово, iнсуфляцiя 100% кисню.

2.При закритому ненапруженому пневмотораксі: анальгезія- трамадол 1-2 мг/кг або ренальган 0,5-5,0 мл, або 50% анальгін 0,1-0,2 мл/10 кг із дiазепамом або седуксеном 0,2-0,3 мг/кг внутрiм’язово, iнсуфляцiя 100% кисню; при напруженому – переведення пневмотораксу у відкритий шляхом пункції товстою голкою в Ш-IY межребiр’ї по середньоключичнiй лінії, підготувати клапан з гумової рукавички, фіксувати голівку пункцiйної голки лейкопластирем.

3.При клапанному - перевести у відкритий, аналгезія, симптоматична терапія.

4.При плевро-пульмональному шоцi - протишокова терапія.

5.Госпіталізація до торакального або хірургічного відділення.

Тампонада серця

Діагностичні критерії:

1.Виникає внаслідок прогресивно наростаючого внутріперикардіального або медiастинального тиску через травму грудної клітини, розшаровання аневризми аорти, пухлини, туберкульозу, ОПН і інших причин.

2.Об'єктивно спостерігаються: артеріальна гiпотензiя, тахiпноe, тахікардія, парадоксальний пульс (може бути вiдсутнiм на периферії), розширення шийних вен.

3.На ЕКГ - синусова тахікардія, зниження вольтажу, електрична альтернація, що є достовірною ознакою тампонади.

Медична допомога:

1.Оксигенотерапія 100% киснем.

2.При часі транспортування більш 30 хвилин або прогресуючому погіршенні стану - дренування перикардіальної порожнини шляхом пункції в V межребiр’ї по парастернальнiй лінії або в області верхівки серця (голка довжиною 120 мм і просвітом 1.6 мм).

3.Негайна госпіталізація до торакального відділення.

Травми органів черевної порожнини

Діагностичні критерії:

1.Біль у верхньому відділі живота праворуч спостерігається при захворюваннях і травмах печінки або жовчного міхура з іррадіацією в праве плече або грудну клітку праворуч; при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки і поразках підшлункової залози з іррадіацією в спину або оперезуючому характеру; при нирковокам’янiй хворобi з іррадіацією в пахову область або яєчка.

2.Біль у верхньому відділі живота ліворуч спостерігається при захворюваннях і поразках шлунка, підшлункової залози, селезінки, селезінкового вигину поперечної ободочної кишки, лівої нирки, грижі стравохідного відділу діафрагми.

3.Біль у нижніх відділах живота праворуч спостерігається при апендициті, поразці нижніх відділів пiдвздошної кишки, сліпoї і вoсхoдящого відділу ободочної кишки, правої нирки і статевих органів.

4.Біль у нижній частині живота ліворуч спостерігається при поразці поперечної ободочної і сигмовидної кишок, лівої нирки, статевих органів.

5.Локалізація болю не завжди відповідає анатомічному розташуванню органа.

6.Характер болю буває частіше:

· Схваткоподiбний, спостерігаються при спастичних скороченнях гладкої мускулатури порожнинних органів, отруєннях свинцем, дiабетичній прекомі, гiпоглiкемiчних станах, механічній ОКН, нирковій і печінковій колiках;

· постійно наростаючий, характерний для запальних процесів у черевній порожнині; раптова поява болю типу «кинджального удару» свідчить про внутрішньочеревну катастрофу: перфорацію порожнистого органу, гнійника, ехiнококкової кiсти, внутрішньочеревної кровотечі, емболії судин брижі, селезінки, нирок.

7.Біль може бути настільки інтенсивним, що викликає явища абдомінального шоку.

8.Диспептичнi розлади, затримка стулу і газів або пронос найчастіше варіюють і можуть супроводжувати різну черевну патологію.

9.Напруга м'язів передньої стінки живота і поява симптомів подразнення очеревини завжди свідчать про гостру черевнево-порожнинну патологію.