Історія виникнення та становлення аудиту в світі та в Україні.

Слово "аудит" походить від латинського, що в перекладі означає "слухати".

Батьківщиною сучасного аудиту вважають Англію. Ще в ІХ ст. було дано поштовх до "рахунку і міри" в Британському господарському житті. Вже в ті часи із загального поняття "бухгалтер" виділяється суміжне поняття "аудитор". За першим в його повсякденній діяльності зберігаються функції особи, організуючого і провідного рахунку, а на другого покладаються самостійні незалежні функції контролера, перевіряючого рахунки. Письмові згадки, що вказують на існування аудиторства в Англії, припадають на ХІІІ-ХІV ст.

Після 1949 р. незалежні аудитори стали більше уваги приділяти питанням внутрішнього

контролю, почали займатися більше консультаційною діяльністю, ніж безпосередньо перевірками.

Це системно-орієнтований аудит.

В 1953 р. створено міжнародну організацію вищих контрольних органів. До складу увійшло 130 держав світу. Вона займається узагальненням теорії і практики економічного контролю та обміну інформацією.

Початок 70-х років ХХ століття виявився відправною крапкою етапу в історії аудиту – його гармонізації на регіональному та інтернаціоналізації на міжнародному рівнях.

В 1977 р. створено Міжнародну федерацію бухгалтерів (МФБ). При федерації діє Комітет з міжнародної аудиторської практики (КМАП), який розробляє і випускає міжнародні нормативи аудиту.

Сьогодні відбувається третій етап розвитку аудиту як такого, що орієнтований на ризик.

3.Становлення і розвиток аудиту в Україні.

Виникнення аудиту в Україні своїми коренями входить до часів Російської імперії. На території України у складі царської Росії вже в 1811 р. існував незалежний контроль в особі державного контролера, який входив до ради міністрів на правах міністра і губернських контрольних палат на місцях.

Звання аудитора в Росії було введено Петром І, який у військовому статуті 1716 р. і в "Табелі про ранги" до військових чинів відніс і аудитора. В 1797 р. аудитори були переведені в цивільні чини, а в 1833 р. з метою навчання аудиторів у Петербурзі засновано школу, названу пізніше Аудиторським училищем. За своїм характером посада аудитора поєднувала в собі посади діловода, судового секретаря і прокурора. Після проведення в Росії військово-судової реформи 1867 р. посаду аудитора було скасовано. Спроби створити наприкінці ХІХ – початку ХХ століття у Росії Інститут присяжних бухгалтерів закінчилися лише підготовкою документів, які регламентували його діяльність.

42. Сутність та призначення аудиту, його необхідність. Аудит у перекладі з латинської audio – слухати. Аудит - незалежна експертиза фінансових звітів та іншої інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання з метою формування висновків про його реальний фінансовий стан [2]. Згідно Закону України «Про аудиторську діяльність» аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам [1, 6с.].

Значного поширення аудит набув у світовій практиці, основною передумовою якого є взаємна зацікавленість підприємства в особі його власників, держави в особі податкової адміністрації і самого аудитора в забезпеченні реальності та достовірності обліку і звітності.

Аудит є обов'язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни.

Для вирішення непорозумінь між податковими органами і керівними структурами, що представляють інтереси власників щодо підвищення ефективності виробництва, державного контролю уже було недостатньо, адже він захищав лише інтереси держави. Це стало поштовхом до виникнення незалежного контролю, який дістав назву аудиту. Аудитори - це висококваліфіковані спеціалісти у сфері обліку та контролю, фінансів й аналізу, економіки та права, які мають повноваження здійснювати аудиторську діяльність підприємств на договірній основі з подальшим наданням офіційних висновків. Вони стали потрібні й незацікавленій стороні — суду, арбітражу, які відстоювали справедливість [3].

Розвиткові аудиту сприяло також розмежування функцій та інтересів підприємців (менеджерів, адміністрації, управлінців), коли власник для керівництва своїми підприємствами почав наймати спеціальний апарат управління. Для попередження недоліків, зловживань, приховування витрат і доходів, неправильного розподілу прибутків, навмисного присвоєння їх найманими керуючими власники змушені вдаватись до перевірки фінансової звітності незалежним аудитором.

Аудит як вид професійної діяльності виникає в Англії. Одним з найдавніших англомовних облікових документів, які надійшли до наших часів є згадки про аудит в архівах казначейства Англії та Шотландії в 1130 році. Є дані про існування аудиту з 1299 по 1324 рр., коли королівським указом були призначені аудитори в графствах Оксфорд, Беркшир, Південний Емптон, Уїлл, Самсет та Дорсет. Тому і вперше в світі законодавчий акт, що регулював діяльність аудиторів, був виданий 1285р. королем Англії Едгардом I.

З 1844 р. у Великобританії видано серію законів про компанії, відповідно до яких останні були зобов'язані один раз протягом року запрошувати неза­лежного бухгалтера (аудитора) для перевірки і підтвердження звітності та звіту перед акціонерами. Аналогічні рішення щодо обов'язнового незалежного аудиту було ухвалено у Франції (1867 р.), США (1887 р.), Німеччині (1931 р.). Аудиторські послуги широко використовують уряди, діловий світ і неприбуткові організації [4, 12 с.].

Зарубіжний досвід показує, що аудит є обов'язковим атрибутом ринкової економіки будь-якої країни. Розвиток аудиту в Україні почався після прийняття Закону "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. Однак аудит в Україні ще не набув широкого впровадження.

На сьогоднішній день аудит є необхідним не тільки в зарубіжних країнах, а й в Україні вцілому. Підтвердженям цьому є такі чинники:

- постійно розширюється коло власників особливо за рахунок акціонування та емісійних операцій;

- існує розрив в просторі і часі між реальною власністю і місцем знаходження власника;

- управління власністю здійснює найманий менеджер, який може ігнорувати інтереси власника.

Аудиторський контроль в Україні грунтується на взаємній зацікавленості підприємства з боку власників; держави в особі податкової служби, оскільки держава має можливість забезпечити контроль за достовірністю фінансової звітності і має дохід від аудиторської діяльності; аудиторської фірми в реалізації своїх послуг згідно принципу розрахунку.

Проведення аудиту на підприємствах чи компаніях має певні переваги, які заключаються у:

- можливості уникнення суперечок між партнерами, особливо в ситуаціях зі складним угодою про розподіл прибутку, завдяки тому, що рахунки піддаються об'єктивному аналізу з боку незалежного аудитора;

- спрощенні процедури залучення нового партнера завдяки можливості вивчити висновки аудитора про фінансовий стан компанії;

- спрощенні процедури отримання фінансової допомоги завдяки поданням завірених аудитором документів про фінансовий стан компанії;

- спрощенні відносин з податковими органами, так як перевірені аудитором рахунки викликають більшу довіру;

- можливості отримати кваліфіковану допомогу у вирішенні різноманітних проблем: аудитора часто запрошують в якості арбітра при розборі специфічних спірних питань між партнерами.

Отже аудиторські послуги є важливою та необхідною ланкою у системі фінансового контролю підприємств, які мають на меті ефективно та якісно розвиватись і працювати без проблем. Тому в період становлення ринкових відносин слід старанно аналізувати зарубіжний досвід і застосовувати його на практиці з урахуванням конкретних національних інтересів.