Завантажувальні пристосування

Завантажувальними пристосуваннями (ЗП) називаються пристрої для розміщення деталей, що піддаються обробці. Великі деталі плоскої форми оброблюють на підвісках, дрібні рівноосьові - у барабанах або дзвонах (рис. 6.9.).

Підвіски виконують у вигляді сталевих або бронзових рам чи труб, при анодируванні їх можна робити з алюмінію або титану. Неробочі поверхні підвіски ізолюють від дії струму різними полімерними матеріалами: перхлорвініловими лаками, епоксидними смолами, гумою (гумування), пластикатом, пластизолем, блазопластом.

 

Рис. 6.9. Схеми завантажувальних пристосувань різних типів.

1-підвіска, 2-барабан, 3-дзвін.

 

Залишаються не екранованими тільки гачки-струмопідводи. Найчастіше застосовувані типи гачків показано на рис. 6.10.

Види гачків і підвісок обумовлюються тільки формою і розмірами деталей та вибираються (виготовляються) для кожного конкретного випадку. Стандартів на підвіски не існує!

Вимоги до гачків:

- створювати добрий електричний контакт;

- забезпечувати рівномірність розподілу струму;

- бути зручними при монтажі-демонтажі деталей на підвіску;

- не допускати втрат деталей при їхньому транспортуванні й обробці.

Завантажувальні пристосування після монтажу деталей подаються на площадку завантаження-вивантаження АЛГ, де вони за допомогою мідних гачків підвішуються на основи завантажувальних пристосувань.

Основи завантажувальних пристосувань

Основи підвісок (рис. 6.11) призначено для розміщення підвісок з оброблюваними деталями, взаємодії з вантажозахоплювачем автооператора, підведення електричного струму та інших функцій.

 

 

Рис. 6.10. Підвіски з гачками різної форми.

 

Рама жорсткості зварюється з труб або листівв стали. По центрові розташовується мідна шина, електрично зв'язана з цапфами. Цапфи, лягаючи в опори-вловлювачі ванн, забезпечують як механічне розміщення завантажувального пристосування у ванні, так і підведення струму до оброблюваних деталей. Центратори у вигляді зрізаних конусів підвищують можливість опускання підвіски, що розгойдується, точно в опори-вловлювачі. Вантажопідйомність основи підвіски - 200 кг. Габарити основи підвіски обумовлено розмірами ванн.

Довжина ванни 1120 1600 2240

L 1130 1610 2250

L1 1240 1720 2360

L2 720 1200 1840

 

 

Рис. 6.11. Схема основи підвіски.

1- поперечини рами, 2 - рама жорсткості, 3- цапфи, 4- шина,

5- подовжні труби, 6- вантажозахоплювачі, 7- центратори.

 

Барабани (рис. 6.12) призначено для обробки дрібних деталей насипом (крім хромування). Барабани мають циліндричну форму або, частіше, форму шестигранної призми для кращого пересипання деталей і підвищення рівномірності покриття. Найбільше поширення одержали барабани з перфорованими стінками і зовнішнім розташуванням анодів. Експерименти показали, що оптимальними є ступінь перфорації 25-30%, ступінь заповнення 30-40% і швидкість обертання барабана 9-15 об./хв.

Силову частину конструкції барабанного електролізера виконують із сталі з антикорозійним покриттям, струмонесучі деталі - з міді.

Корпус самого барабана піддається впливу нагрітих агресивних електролітів та ударам деталей, що пересипаються, і має бути хімічно стійким і механічно міцним. Це обумовлює жорсткі вимоги до вибору матеріалу барабана.

Нанесення гальванічних покриттів усередині барабана виключає застосування металів. Листовий вініпласт досить міцний при 20 ^оС, але розм'якшується при температурі вище 60 ^оС. Температурна межа експлуатації вініпласту без втрати механічної стйкості становить лише 45 ^оС, тоді як температура електроліту у ванні гарячого знежирювання може досягати 80-90 ^оС.

Оргскло (поліметилметакрілат) має більшу температурна межа експлуатації, але поганий опір ударам і стиранню.

Фторпласти мають дуже високу корозійну стійкість, але також утрачають механічну міцність при нагріванні і, крім того, дуже погано зварюються або склеюються. Тому як конструкційний матеріал вибирають поліпропілен.

Рис. 6.12. Барабанний електролізер.

1-струмопідвід, 2- центратор на цапфі, 3-захисний кожух, 4-електродвигун з редуктором, 5- зварна рама, 6-захоплювачі, 7-автомат для захисту електродвигуна, 8-контактний пристрій для підведення трифазного струму напругою 36 В для роботи електродвигуна, 9-втулка на цапфі для підведення технологічного струму, 10-струмопідводні пластини (кабель), 11-несучі стрижні (можуть бути щоки), 12-фторпластові підшипники, 13-шестигранна перфорована обичайка барабана, 14-знімна кришка барабана, 15-передатне зубчасте колесо.

 

Як матеріал барабанів для хімічної обробки (фосфатування) можуть застосовуватися метали.