Сутність операційного ризику у контексті CPV

Операційний ризик – економічний термін який описує групу ризиків, що виникають в процесі поточної діяльності (операцій) банку.

ризик персоналу – ризик витрат, пов'язаний із можливими помилками співробітників, шахрайством, недостатньою кваліфікацією персоналу;

ризик процесу – ризик витрат, пов'язаний із помилками в процесах проведення операцій і розрахунків за ними

ризик технологій – ризик витрат, який обумовлений недосконалістю технологій, що використовуються;

ризики середовища – ризики витрат, пов'язані з нефінансовими змінами в середовищі, в якому діє організація – змінами в законодавстві, політ;

ризики фізичного втручання – ризики витрат, пов'язані з безпосереднім фізичним втручанням у діяльність організації – стихійними лихами, пожежами.

Операційний ліверидж (ОЛ) виміряється еластичністю операційного прибутку до обсягу реалізації та пов’язаний з непропорційними обсягу реалізації змінами в операційному прибутку після проходження точки беззбитковості. Точка беззбитковості визначає обсяг реалізації за якого операційний прибуток дорівнює нулю.

.

Основні фактори, що впливають на ОЛ

1. Змінність попиту 2. Змінність ціни реалізації 3. Змінність витрат на виробництво

4. Можливість узгоджувати зміни ціни реалізації і ціни на матеріали5. Наукоємність

6. Диверсифікація виробництва7. Питома вага фіксованих витрат

Точка беззбитковості =

 

Критерії беззбитковості

Балансова точка беззбитковості

При балансовій беззбитковості чистий прибуток дорівнює 0. Q = (FC + D)/(P – v) OCF при нульовому чистому прибутку дорівнює амортизації. Для балансово беззбиткового проекту термін окупності рівний терміну реалізації проекту, NPV < 0, IRR = 0.

Точка беззбиткового рівня грошових потоків (коли OCF = 0) Q = (FC – (FC + D)*T)/((P – v)*(1 – T))

Q = FC/(P – v) (якщо Т=0)

Проект з нульовим OCF ніколи не окупиться, NPV < 0 і дорівнює інвестиційним витратам, IRR = –100%.

Ефект фінансового левериджу та його вплив на вартість фірми

Ефект фінансового важеля (ЕФВ) показує, на скільки процентів збільшується рентабельність власного капіталу (ROE) за рахунок залучення позикових коштів в оборот підприємства. Позитивний ефект фінансового важеля виникає, коли економічна рентабельність капіталу вища, ніж позиковий відсоток.

Крім того, слід враховувати фінансові витрати по обслуговуванню боргу. Якщо при обчисленні оподатковуваного прибутку врахувати цю суму, то за рахунок економії на податках ставка відсотку за кредит стає меншою, ніж контрактна, зменшуючись на коефіцієнт (1 – Ставка податку на прибуток).

З урахуванням економії на податках ефект фінансового важеля розраховується так:

ЕФВ = (ROA – %)(1 – Ставка податку на прибуток)*(D/E)

де ROA — це рентабельність активів після залучення позикових коштів (що обчислюється як відношення валового прибутку EBIT до середньої суми активів за період), % — ставка відсотку за кредит, D — середня сума залученого капіталу, E — середня сума власного капіталу.

Таким чином, ефект фінансового важеля у випадку врахування фінансових витрат на обслуговування боргу визначається такими факторами:

(ROA – %)(1 – Ставка податку на прибуток) — різниця між загальною рентабельністю всього капіталу після сплати податку та процентною ставкою за кредит

D/E — плечо фінансового важеля, співвідношення залученого капіталу до власного.

Фінансовий леверидж збільшує прибуток акціонерів, виражений у величинах ROE та EPS.

ЕФВ залежить від обсягу EBIT. Існує деяка беззбиткова точка EBIT, вище якої починається зростання EPS за рахунок фінансового левереджу. Ця точка беззбитковості розраховується з рівності EPS за старою та новою структурою капіталу.

Внаслідок зміни структури капіталу акціонери мають більший ризик, оскільки ROE та EPS стають більш чутливими до змін прибутку EBIT. Проте структура капіталу як така значення не має, що можна пояснити існуванням саморобного левереджу — можливості використання особистих позик для зміни застосування компанією фінансового левереджу стосовно окремого індивіда.